Попередження: дабкон (у флешбеці)
Здавалося, Мо Сі торкнувся чогось брудного. Наче ошпарений вогняними кліщами кіт, він вирячив від сорому свої чорні очі й з гнівом хотів захлопнути книжку. Ґу Ман розсміявся, стримуючи його. Він не тільки не дав йому закрити книгу, але й схопив той зім’ятий буклет, щоб змусити його подивитися.
Двоє довго возилися на ліжку в повному хаосі. В решті решт та маленька книжечка влучила в Мо Сі.
Розворот з непристойними зображеннями торкнувся його обличчя і все волосся на тілі Мо Сі встало дибки. Ніби в нього кинули ємність з помиями, він різко відскочив, через що Ґу Ман перевернувся і впав.
Мо Сі сів, його зазвичай елегантне та стримане обличчя повністю почервоніло. Він не наважувався дивитися на Ґу Мана і ще більше не хотів торкатися тієї порнографічної книжки. Важко дихаючи, він відвернувся.
Він смикнув свій розхристаний одяг, його кадик підстрибнув, і він тихо промовив:
- Більше не грайся зі мною.
Це було попередження.
На жаль, у той момент Ґу Ман був надто дурний, наче з курячими мізками. Він думав, що це його маленький шиді просто соромився. Крім того, він погано читав людей. Мо Сі був явно м’ясоїдним звіром, який скреготав зубами та смоктав кров, але Ґу Мана вводила в оману його холодна, благородна зовнішність, і він вважав Мо Сі просто далекою від мирського життя червоною коронованою чаплею.
Оглядаючись назад, саме через свою сліпоту він довів Мо Сі до того стану, в якому той трахав його.
Сліпий Ґу Ман забувся від сп’яніння. Крижана відстороненість та зарозумілість Мо Сі здавалися йому невимовно кумедними, і він не хотів так легко його відпускати. Він схопив книжку, яку кинув Мо Сі, і п’яно посміхнувся.
- Ти справді не хочеш її?
- ...
- Якщо не хочеш, я сам почитаю.
Він невимушено розлігся на ліжку Мо Сі і став гортати книжку, видаючи звуки захоплення «вааа» та «оуу».
Вуха Мо Сі були геть червоні. Він заплющив очі, якийсь час намагався заспокоїтись, але йому здавалося, що його розчароване серцебиття в тиші намету звучало гучно, як барабан.
Він швидко підвівся і сказав:
- Я приберу миски і палички.
Усміхаючись, Ґу Ман підвів від книги пару сяючих чорних очей:
- Ти тікаєш?
Мо Сі проігнорував його, зібрав посуд і виніс з намету, щоб помити.
Ґу Ман не знав, скільки часу Мо Сі провів під вітром надворі, скільки часу витратив, щоб заспокоїти своє серце, він просто думав, що Мо Сі справді кумедний і милий. Яка розпещена багата дитина могла б стати такою недосвідченою гірською квіткою? Двадцять років, а він усе ще червоніє від дотику пальцем до порнографічної книжки.
Так безглуздо.
Він подумав собі, що так не годиться. Мо Сі вже дорослий, можливо, за кілька років одружиться, а досі боїться навіть торкатися взаємодії інь та ян? Надмірна тонкошкірість – це хвороба, її потрібно повністю вилікувати.
А інакше що він робитиме в шлюбну ніч? Відштовхне наречену і холодно скаже: «Вибач, я не буду робити такого неподобства»?
Ґу Ман справді був дуже п’яний і дав волю своїй уяві. Що більше він надумував, то смішніше йому ставало, що більше розмірковував, то більше відчував, що був ідеальним шисьоном, піклувався про свого шиді наче мати.
З такими думками він продовжив гортати книжку.
Зображення, що поставали перед його очима, були непристойними й заплутаними – і надзвичайно еротичними. Читаючи, він повністю зосередився на книзі. Він не подумав про іскру, що запалила Мо Сі, і не відчував бажання турбуватися про одкровення життя, про яке думав Мо Сі під холодним вітром надворі. Він розслабився, вино з цвіту білої груші розслабило його зазвичай напружені м’язи.
Йому дуже сподобався цей «дорослий подарунок», який не сподобався Мо Сі. Що більше він читав, то більше відчував, що Мо Сі, цей негідник, не міг по-справжньому оцінити якість.
Така першокласна книга! Якби це був Лу Джаньсін, то уже сидів би поруч і вони б обговорювали, яка поза виглядає найкраще, яка дівчина гарніша, і нечестиво посміхалися б.
Це було нормально для чоловіків.
Можливо, з Мо-шиді щось було не так?...
З бурхливою уявою Ґу Мана його думки ставали дедалі туманнішими. Картинки ставали все більш стимулюючими та спокусливими. Читаючи, він став настільки збудженим, що відчув, як у грудях палає вогонь, і не міг не відчути спраги. Його насичене вином тіло легко загорілося бажанням, кров палала, як розпечене багаття.
Насправді він давно не задовольнявся. Коли вони з братами ходили в публічні будинки, він міг обіймати і пестити тих жінок, розмовляти і сміятись, але він ніколи не проходив через фінальну стадію.
Ґу Ман навіть не міг чітко пояснити, чому.
Можливо тому, що секс без кохання не приносив задоволення, а може, тому, що він був сиротою з малих років, і завжди, у глибині душі, сподівався на єдиного партнера на все життя.
А може, всі ці причини були хибними, всі фальшивими. Він відчував, що дівчата, яких він обіймав раніше, були дуже м’якими, як тендітна порцеляна, він абсолютно точно захоплювався їхньою красою, але особливого бажання не відчував.
Те ж саме було і з цими порнографічними картинками. Хоча жінки були дуже гарні, а їхні пози спокусливі, йому більше було цікаво милуватися чоловіками, що спліталися з ними, цими твердими, гарячими, незламними й міцними статурами...
Думаючи так, Ґу Ман відчув себе хворим.
Він продовжував гортати сторінки.
Хоча він читав цю книжечку раніше, але розглядав не кожну сторінку. Дійшовши до однієї, Ґу Ман на мить завмер, а потім у нього задзвеніло у вухах, а в голову хлинула кров.
Він навіть не встиг збагнути, чому раптом відчув прилив крові — це була своєрідна інстинктивна реакція на фігури на картинці.
Лише після того, як цей інтенсивний стимул минув, він зрозумів, що ця картинка була не схожа на інші. Ймовірно, художник шукав щось нове і подумав, що суто гетеросексуальні пари недостатньо гарні, тому проявив оригінальність, намалювавши надзвичайно сміливу сцену.
На еротичних картинках інь-ян, звичайно, були жінки; на цьому зображенні жінка зі скуйовдженим чорним волоссям лежала на ліжку, елегантно відкинувши назад голову. Чоловік грабував її нефритове як сніг тіло. Однак через що кров Ґу Мана раптово закипіла і жар охопив все його тіло - це те, що позаду цього чоловіка був інший чоловік, який тримав його зі спини...
Ґу Ман подивився на цю позицію і його товстошкіре, мов стіна, обличчя спалахнуло червоним.
У нього запаморочилося в голові, наче щось, що турбувало його протягом тривалого часу, звільнилося й вирвалося, цунамі прокотилося через його серце і хлинуло, прискоривши потік крові.
За одну мить Ґу Ману стало так важко, що він розпух.
- Дідько, - тихо вилаявся він.
Він був надто приголомшений, надто п’яний. Він довго дивився на сцену і навіть не помітив, коли повернувся Мо Сі.
Лише коли той підійшов до свого ліжка, він почув шум, повернув голову — і побачив чисте, бліде як порцеляна обличчя, що довго було на нічному вітрі.
У Мо Сі були дуже довгі вії, чуттєві й тонкі губи, трохи насуплений вираз обличчя. Ця пара чорних як смоль очей дивилася на нього, сповнена якихось невимовних і темних емоцій.
Ґу Ман:
- ...
Мо Сі:
- ...
Обоє ховали свої думки, і на мить обидва проковтнули язика.
Здавалося, це був перший раз, коли Ґу Ман помітив такі емоції в очах Мо Сі. Він не був упевнений, що це було, але це змусило його серце горіти й люто свербіти.
- Шисьоне, я... - Мо Сі виглядав так, ніби він набрався сміливості, щоб щось йому сказати, але встиг сказати лише пару слів, перш ніж Ґу Ман раптом підняв руку і потягнув його вниз.
Це застало Мо Сі зненацька, його високе важке тіло перекинулося й приземлилося перед Ґу Маном. Він швидко встав із червоними вухами:
- Ти...
Лацкани Ґу Мана були розкриті. Він облизав губи й усміхнувся:
- Я що? Ти що? Якщо ти не можеш чітко сказати, то я скажу перший. Я щойно знайшов дуже цікавий вміст у цій книжечці.
Він засміявся:
- Хе-хе... Хорошими речами треба насолоджуватися разом з хорошими товаришами.
- Слухай, - сказав Мо Сі, - я не можу дивитися на це з тобою, тому що я…
- Тому що ти що?
- Тому що я... - Вираз обличчя Мо Сі ставав дедалі дивнішим. Усе більше й більше нервуючи, він відвернувся, щоб не дивитись прямо в очі Ґу Ману. Однак ця поза дозволила Ґу Ману виявити, що вся його шия, аж до вух, червона і рум’янець усе ще розповсюджувався вгору. - Я для тебе...
Ґу Ман кліпав очима. Якби це був звичайний день, він точно зміг би зрозуміти, що мав на увазі Мо Сі, але зараз він був абсолютно п’яний. Його голова була не ясною, але кінцівки спритними.
- Айя, я знаю, це тому, що ти хочеш залишатися чистим, але чоловіки мають пристрасть до жінок, це природний порядок. Навіть Жовтий Імператор займався подвійним вдосконаленням з Темною господаркою*, - Ґу Ман перервався, усміхнувшись. - Чому твоє обличчя так почервоніло?
*міфологічний Жовтий імператор і Сюаньну, богиня війни, сексу та довголіття Дзютянь Сюаньну (Володарка Темряви Дев’яти Небес).
- Я не про це, я хочу тобі сказати дещо інше...
- Сказати що? Я так довго чекав, а ти рота не можеш відкрити. Ходи сюди, спочатку подивись книжку!
Таким чином, не турбуючись ні про що, дошкуляючи Мо Сі, він продовжував відкидати його слова і невтомно намагався показати йому еротичну книжечку.
Штовхнувши його, він сказав:
- Тобі є що мені сказати, мені є що тобі показати. Спочатку подивись на це разом зі мною, а потім я послухаю, що ти скажеш. Чесний обмін.
Зрештою Мо Сі справді не зміг протистояти його наполегливості. Він міг тільки лежати і читати з ним цю гнилу книжку.
Зараз, коли вони були солдатами нижчого рангу, навіть нащадки аристократії не могли отримати більшого похідного ліжка. Двоє чоловіків змушені були тиснутись і не могли не відчути напруги. Мо Сі лежав позаду Ґу Мана, нахилившись, щоб разом переглядати еротичні картинки - точніше, був змушений переглядати еротичні картинки.
Ґу Ман час від часу повертав голову, щоб перевірити Мо Сі, і попереджав:
- Ти знову заплющив очі! Відкрий їх!
Мо Сі:
- ...
- Це не зараховується, якщо у тебе закриті очі. Твій шиґе вчить тебе спати з дівчатами, ти маєш навчитися.
- ...
Мо Сі бував бачив, як люди шалено напивалися, але він ніколи не бачив, щоб хтось дико п’яний змушував своїх товаришів читати з ним порно книги.
Ґу Ман не хотів одразу показувати йому найцікавіше зображення, він почав просто повільно гортати сторінки одну за одною. Час від часу він повертав голову, щоб перевірити, чи Мо Сі не відволікся.
У наметі було дуже тихо. Вони наближалися до необхідної сторінки і – Ґу Ман не знав, чи це через зловмисне бажання подражнити цю крижану принцесу, чи з якоїсь іншої причини - але його серцебиття ставало все швидшим і швидшим.
Ймовірно через відчуття, що стан Ґу Мана не зовсім нормальний, у Мо Сі почало поступово глибшати дихання. Ці гарячі вдихи та видихи торкалися вуха Ґу Мана.
Ці теплі, тверді, міцні груди притиснулися до його спини, наче готуючись до шторму, який ніхто з них не міг контролювати.
Так тепло.
Так гаряче.
Сторінки з малюнками поступово добігали кінця. Ґу Ман знав, у якому розділі було зображення двох чоловіків, що обіймалися. Спочатку він не міг дочекатися, коли вони з Мо Сі дістануться тієї сторінки. Але коли атмосфера між ними почала ставати все більш незручною, коли стало здаватися, що між їхніми стиснутими тілами проходить якийсь невидимий теплий струм, початкове сміливе бажання жартувати раптом зійшло нанівець.
Ґу Ман, який зазвичай не боявся ні неба, ні землі, нарешті відчув якийсь ретроспективний страх.
- ... Як щодо того, щоб ми зупинилися тут?
- Хіба ти не хотів показати мені щось особливе?
Вони заговорили майже одночасно, Ґу Ман повернув голову, кінчик його носа майже торкнувся щоки Мо Сі.
На мить повітря всередині намету ніби розтопилося в клей, такий гарячий, що він не міг зрушити, такий густий, що не міг розчинитися.
Ґу Ман раптом відчув небезпеку, ніби він сам потрапив у власну пастку, ніби обпікся, граючись з вогнем. Він ворушив губами, хотів щось сказати, але не міг вимовити ні звуку.
Через придушення певних емоцій протягом тривалого часу голос Мо Сі трохи охрип. Він дуже уважно дивився на Ґу Мана, тихо запитуючи:
- Хотів, чи не так?
- Та що там може бути особливого, ха-ха, ха-ха-ха...
Наступною була та сама сторінка. Горло Ґу Мана звело судомою, він несвідомо хотів закрити цю книжечку.
Але Мо Сі, який раніше відчував відразу до цього буклета, ніби він був брудом, зараз наче унюхав якусь тонку зміну в атмосфері й раптом простягнув елегантну, сильну руку й взяв книжку.
Довгі пальці перегорнули сторінку.
Ґу Ман заплющив очі, очікуючи неминучої катастрофи.
- ...
Ніхто з них не ворушився і не шумів.
Було тихо; Ґу Ман не витримав цього відчуття «очікування смерті» і трохи привідкрив повіки. Він побачив незрозумілий, з комплексом складних емоцій, вираз на обличчі Мо Сі, який дивився на картинку, де чоловік займався сексом з іншим чоловіком.
Означав його вираз щось добре чи щось погане - було незрозуміло.
Аура, що випромінював цей молодий чоловік, була надто дивною. Побачивши його таким, Ґу Ман, хоч і був п’яний, не зміг стримати тремтіння і натягнуто розсміявся:
- Ну от і все, вітаю шиді з повноліттям, уже пізно, ґеґе час повертатися, я…
Ще не закінчивши слова, він уже відчув тиск.
Мо Сі все ще лежав на боці й притулявся до його спини. Але раніше Мо Сі навмисно залишав трохи місця: лише спина Ґу Мана та його грудна клітка були притиснуті одна до одної, більше вони ніде не торкалися.
Але цього разу Мо Сі майже повністю схопив його в свої обійми.
Ґу Ман одразу відчув, що на нього тисне щось надзвичайно велике й жорстке, і навіть смикнувся вперед.
- Е...
Ґу Ман стримав крик; сп’яніння, невідоме збудження, жахливе табу та прихована хіть зробили його дуже чутливим.
І теплий, вологий голос прилип до його вуха, сповнений грубого, глибокого бажання, майже змусивши його розм’якле від вина тіло здригнутися. З таким голосом його було не впізнати.
Мо Сі глибоко видихнув прямо біля його вуха:
- Шиґе, ти це мав на увазі?
Від відчуття, що на нього тиснуть ззаду, волосся ставало дибки, хребет німів. Ґу Ман поспішно закричав:
- Що ти в біса робиш? Ти забагато випив! Відпусти мене!
- Це шиґе змусив мене подивитися.
- Ні...я...ах...
Ґу Ман сказав лише кілька слів, перш ніж його вухо було втягнуто у вологий, теплий рот, а потім облизане шорстким язиком. Талія Ґу Мана відразу пом’якшилася, цей абсолютно новий стимул змусив його мимоволі застогнати:
- Ах...
Цей звук, здавалося, додав молодому хлопцю за ним неймовірної сміливості, він раптово обхопив його талію сильними руками та потягнув його в свої міцні обійми. Він стримувався, але здавалося, що стримувався він надто довго, і всі його бажання змішалися, стали щільними й глибокими, він все пристрасніше смоктав його мочку вуха.
- Отже, шиґе теж цього хоче, так?
- Ні. Мо Сі. Я мав на увазі не це.
Але все, що він сказав, прозвучало ірраціонально м’яким голосом і було схоже на символічні протести*.
*Оригінальна фраза може мати два значення, обидва означають, що дії людини протилежні її бажанням: або їй щось не подобається, але вона діє по-доброму, погоджується, або навпаки. Тут це, звичайно, означає цундере.
Мо Сі явно неправильно зрозумів: одна рука простягнулася ззаду, щоб утримати його, а інша стала гладити його вгору та вниз. Коли Мо Сі відчув таке ж зростаюче бажання Ґу Мана, він раптом зупинився.
Атмосфера миттєво загострилася до межі.
Незалежно від того, яким товстошкірим було обличчя Ґу Мана, він не міг не відчувати обурення та сорому, але коли Мо Сі схилив голову і побачив його реакцію, його очі раптово заблищали.
Він ніби отримав якесь підтвердження, силоміць повернув Ґу Мана за підборіддя, на мить заглянув у ці очі у світлі свічок, і нарешті палко поцілував його.
Мо Сі, здавалося, був змучений спрагою; він сильно смоктав губи Ґу Мана, відкрив його рота, і пробрався туди язиком. Цей поцілунок був дуже інтенсивним, вологим; Ґу Ману стало важко дихати.
Почувши ці звуки, Мо Сі, здавалося, прийняв афродизіак, він з силою схопив тіло Ґу Мана, що намагалося вивернутись, міцно стиснув в своїх обіймах, схилив своє обличчя до його і продовжив люто цілувати та інстинктивно гладив Ґу Мана через одяг.
Голос Мо Сі став хрипким, аж палав, після того, як він цілував губи Ґу Мана, поки вони не стали червоними й блискучими. Волого відірвавшись від них, він тихо ковтнув повітря, його очі були неймовірно темними.
- Шисьон сказав, що цієї ночі складе мені компанію, до самого повноліття. То склади мені компанію.
Ґу Ман пошкодував, що раніше не притримав свого необережного язика.
- Я не це мав на увазі!
- Надто пізно, - Мо Сі підвівся, перевернув його і сильно притиснув. Його лацкани були скуйовджені й розкриті, показуючи груди, як нефрит, вишукані, але міцні. - Я давав тобі шанс піти. Це ти відмовився.
- ...
Він відкинув книжку вбік, схопив Ґу Мана за підборіддя й підняв обличчя.
На нього розфокусовано дивилася пара витягнутих ніжних очей:
- Мо Сі... Ти...ти справді...граєшся...
Горло Мо Сі здригнулося, він простягнув руку, щоб відкрити пояс Ґу Мана, тихо сказавши:
- Так, але шисьон має більше досвіду в іграх.
Його очі були жахливо темними, коли він дивився на розчервонілого Ґу Мана під собою, сповненого бажання.
Зрештою він схилився і стишеним голосом промовив три слова:
- Шисьоне, навчиш мене?
Авторці є що сказати:
Сі-мей: Я порахую до трьох, візьми свою книжку й негайно йди.
Ґу Манман: Чого мені тебе боятись? Що ти мені зробиш? Щонайбільше, можеш порвати мої книжки з колекційного видання.
[На наступний день]
Ґу Манман: Я порахую до трьох, зупинись негайно!
Сі-Мей: Чого мені тебе боятись? Що мені може зробити такий фальшивий хуліган, як ти? Чому б шисьону не навчити мене?
Перекладачка:
Фуууххх... Читати інтимні сцени це, звичайно, задоволення. А от перекладати – неабияке випробування для мого мозку...
Далі
Розділ 60 - Пам'ять починає прокидатися
«Шисьоне, навчиш мене?» Ґу Ман різко розплющив очі. Його небесно-блакитні зіниці яскраво засяяли в темряві ночі. В наметі було дуже тихо. Його груди тяжко здіймалися, а спина була мокрою від поту. Він чув, як калатає його власне серце, гучно відбиваючись у нічній тиші. Кілька разів важко ковтнув - що йому щойно наснилося? В останній сцені Мо Сі притискав його, посмоктуючи його губи; цей пекучий жар неймовірно відрізнявся від звичайної стриманої поведінки чоловіка. Він практично міг відчути, як бурхлива емоція навіть після сну накриває його. Але що це було за відчуття? Він не розумів. Він тільки відчував, що воно жахливо тепле й надивовижу стійке - настільки, що змогло подолати прірву між сном і дійсністю, від чого його серце шалено калатало, а кров кипіла. Надто солодке і надто небезпечне. Ґу Ман підсвідомо підняв голову, торкнувшись власних губ, і перевернувся на інший бік. Він побачив Мо Сі, що сидів у кріслі біля ліжка, його голова схилилася уві сні; його обличчя явно відрізнялося від обличчя молодого чоловіка з його сну. Вже не таке молоде. Не таке нахабне. А втім, не таке щире. Час не відібрав витонченості й краси його рис, але позбавив тієї легковажної молодості й тієї наївної відвертості. Поглянувши на нього, Ґу Ман згадав про їхню першу зустріч, коли той сказав: «Ми знали один одного». Тоді Ґу Ман не сприйняв його слова всерйоз, але тепер його серце раптово завмерло - вони справді були знайомі? Здавалося, вони були дуже близькі - сміялися, обіймалися, валялися в одному ліжку. Мо Сі тоді був таким же, як Фаньдов: він зовсім не недолюблював його за те, що він брудний. Це все було по-справжньому... Так само, як останнє - губи торкалися губ у поцілунку. Він не знав, що це означає, але як тільки він подумав про це відчуття, його серце сповнилося теплом, хоча це тепло принесло з собою біль. Йому було справді цікаво дізнатися, що це за відчуття, коли їхні губи торкнулися, і що могло статися далі. Він хотів знати, але прокинувся від сну й не міг більше згадати. Ґу Ман кліпав своїми яскраво-блакитними очима. Він насправді не мав уявлення про такі речі, тому врешті він відірвався від ліжка, потягнувшись до Мо Сі. Він на мить завагався, але цікавість переважила, і кінчики його пальців торкнулися блідих губ Мо Сі. Так дивно, чому вони були прохолодні, а не гарячі, як уві сні? Чи може сон був неправдивим? Перш ніж встиг закінчити думку, він побачив у світлі свічки, що Мо Сі прокинувся від його дотику, його вії затріпотіли, а повіки трохи привідкрилися. Мо Сі також іще перебував в обіймах сну. Його очі ще були не сфокусовані, і він якусь мить туманно дивився на Ґу Мана. Він глянув вниз і побачив, що Ґу Ман торкається його губ, і тоді ще більше повірив, що все ще бачить сон. Він виглядав сумним і легенько зітхнув. Взявши руку Ґу Мана, він підніс її до своїх губ і ніжно поцілував. - Шисьоне... Ти знову мені снишся... Тільки уві сні ти можеш не дратувати мене, і бути поруч зі мною... Ці м'які, трохи прохолодні губи торкнулися тильної сторони його долоні. Мо Сі опустив голову, наче задихаючись. Ґу Ман приголомшено дивився на нього. З тих пір, як вони познайомилися, цей чоловік ніколи не показував такого м'якого, вразливого стану. Він не розумів, чому його серце раптом сповнилося сумом при вигляді такого Мо Сі. Чому це так боляче? Буквально вчора цей чоловік його побив, прогнав і сказав, що він брудний. Але він відчував, що щось не так, відчував, що в їхніх серцях нічого такого не було. Вони двоє... не мають бути... не мають бути такими... Трохи повагавшись, Ґу Ман тихо сказав:Ти мені наснився.... - ... Мо Сі завмер і повільно звів очі. Туман, який дали їм світло свічок і темна ніч, розсіювався. Збентежені очі Мо Сі повільно знаходили фокус, поступово проясняючись. Ґу Ман бачив це на власні очі, спостерігав, як помутніння й ніжність у його очах поступались місцем величезному подиву й гострому болю. Він різко відпустив руку Ґу Мана. Мо Сі не спав. Він рвучко підвівся, якийсь час дивився на Ґу Мана, його обличчя заграло різними кольорами, але він не заговорив одразу. Він обхопив чоло, потер очі, довго оговтувався, перш ніж процідити крізь зуби: - Вибач, не сприймай це серйозно. Мій розум тоді ще не прокинувся від сну, я... Ґу Ман перебив його: - Ти мені наснився. Мо Сі, ймовірно, подумав, що він сказав про якийсь неясний сон, тому не звернув особливої уваги. Але побачивши, що він наполягає на цьому, запитав: - ... що тобі снилося? Ґу Ман сів на коліна на ліжку, дивлячись на значно вищого чоловіка перед собою. Його погляд відверто досліджував губи Мо Сі і нарешті зупинився на його очах. - Мені снилося, що ти був теплим, що ти міг сміятися. - ... - Мені снилося, що ти був не такий сумний, як зараз. - ... - Ти називав мене «шиґе». Зіниці Мо Сі звузилися. Тремтячими кінчиками пальців він схопив Ґу Мана за потилицю - щоб той не міг відвернутись, щоб він дивився тільки на нього, тільки йому в очі. Голос Мо Сі тремтів і був дуже збентеженим: - Що... ти сказав? - Ти був ще молодий. Я теж був молодий. Разом, у наметі. Ґу Ман подумав ще і тихо сказав: - Ти досяг повноліття. Я був з тобою. Обличчя Мо Сі було моторошно блідим. Ґу Ман тихо повторив фразу, яку запам'ятав: - Від Вашої легковажної юності до Вашого повноліття. Мо Сі раптом відчув, ніби в нього влучила блискавка, його м'язи й сухожилля затремтіли. Вся кров прилила йому до голови, в очах потемніло, а всі чотири кінцівки стали крижаними. Очі жахливо заблищали, вираз обличчя жахливо спохмурнів, ніби надміру сильний потік води розривав його на суперечливі частини. Це те, що згадав Ґу Ман? Чи була це перша нитка спогадів, що повернулися до Ґу Мана? - Я складу тобі компанію. Мо Сі зробив крок назад. Очевидно, емоцією, яку він мав би відчути, був подив чи навіть полегшення, але він ніколи не думав, що його захопить зненацька ніжна фраза з того часу. Він думав, що ніколи більше не почує її в цьому житті... Він думав, що ніколи більше в цьому житті не почує її! Через жалюгідність його спогадів він не зміг би зрозуміти її. Як міг Ґу Ман просто так її сказати? Колись приємні слова зараз були схожі на чергу ударів молотом, що ранили його серце, він несвідомо зігнувся. Ця незламна людина була переможена такою легкою фразою. Він не витримав, сів назад у крісло, сховавши обличчя в руках. Нездатний сказати жодного слова. Раніше він дав ляпаса Ґу Ману, але цієї унікальної фрази Ґу Мана було більш ніж достатньо, щоб розбити йому серце. Ґу Ман дивився на нього. Спочатку він хотів запитати: чи це був сон? Чи він нарешті згадав трохи з минулого? Але побачивши нинішній вигляд Мо Сі, емоції, що відображало його обличчя, він зрозумів... Це було насправді. У них справді був такий період часу, він просто занурився в їх молоде, безстрашне минуле. Тієї ночі Мо Сі втік із намету. І наступні дві ночі Мо Сі все ще уникав його. Раніше це завжди були вияви ненависті, але тепер, здавалося, він не міг сприймати його спокійно. Кілька разів Ґу Ман хотів задати йому питання, але Мо Сі не спілкувався з ним наодинці, завжди відсторонювався, коли бачив його. Мо Сі справді не знав, як поводити себе з Ґу Маном - він не був певен, наскільки багато Ґу Ман згадав: чи це була перша половина тієї ночі, чи всі безглузді речі, які трапилися потім? Він хотів спитати, але не наважувався. Крім того, який сенс був питати? Те, що було між ними, вже було роздроблене й не підлягало відновленню. Який сенс був підбирати ці ніжні уламки, що безглуздо посилювали його власний біль? Він все ще носив на голові шовкову стрічку шляхетних героїв; як він міг забути кровну ворожнечу Ґу Мана з Чонхва? Тому він мовчав усю поїздку. На третій день вони нарешті дісталися Безодні Прикликання Душ. Це була розколююча землю безодня: неможливо було побачити, де вона починалася і де закінчувалася. В її надрах протікали швидкі потужні течії, що широко розходилися зі сходу на захід. Коли підійшла основна маса людей, ще тільки розвиднялося, світанкове колесо прорізало темну ніч, велично вимальовуючись на обрії. Яскраве, але не сліпуче, золоте світло розливалося по великій землі Дев'яти Провінцій. Імператор сидів верхи на прекрасному білосніжному коні з золотими крилами і золотими стременами. Він спішився, в пронизливо-білому довгому вбранні. Слідом за ним зійшла з коней вся знатна свита. Світанкове світло відбивалося на золотих прикрасах їхнього вбрання - усі нащадки знатних, величних родів. Церемоніймейстер вигукнув: - Принесіть жертовні лотоси... Слуги кожного дворянина презентували по квітковому ліхтарю із запаленим китовим жиром, і передали до рук своїх господарів. Кожен із цих квіткових ліхтариків символізував героїв роду, що принесли себе в жертву, кожен дворянин ніс свій, слідуючи за Його Величністю до краю Безодні Прикликання Душ. Мужон Лянь, Юе Дзюньтянь, Мо Сі...ці представники аристократії Чонхва зробили крок вперед; сапфірово-блакитні вбрання з узором кажана, білосніжні вбрання з узором жовтого птаха, вбрання з узором літаючої змії на чистому чорному кольорі. Кожен комплект церемоніального одягу був надзвичайно розкішним і екстравагантним. Кожен з вишитих на спинах темних тотемів сам по собі вселяв благоговіння, але зараз усі ці надзвичайно могутні шляхетні сім'ї вишикувалися в ряд, їхні вбрання та вільні рукава майоріли на вітрі. Золоте оздоблення відблискувало чудовим світлом. Велична сила. Церемоніймейстер: - Опустіться на коліна...! Свита впала на коліна, наче хвиля мерехтливого темного золота. - Опустіть ліхтарики! Мо Сі та інші опустили свої квіткові ліхтарі в безодню. У ліхтарях були талісмани з пір'я, тож яскраві вогники дуже повільно пливли вниз у безодню. Світало, небо і землю осяяло світлом. Усі голови сімей стали на коліна, звук пісні душі жертовності лунав у величезному небі: Наші сини взяли мечі, Кров пролили, кістьми лягли. Торік юнак цей був живий, Учора був він говіркий... Я вірність вашу заповім, Про доблесть всім я розповім. Як браві душі будуть вдома, Мир вже настане всюди знову. Музика лунала і лунала, і з Безодні Прикликання Душ стали випливати незліченні блискучі частинки світла. Вважалося, що це були залишки свідомості, що залишили по собі мертві у світі смертних. Після приношення від рідних, вони підлітали високо в золотому світлі. Ґу Ман спостерігав за цією сценою, дослухаючись до безперервних звуків співу. Він бачив, як тонули квіткові ліхтарі відомих сімей. Душі сім'ї Юе, душі сім'ї Мо, душі сім'ї Мужон... У них у всіх були люди, що їх пам'ятали, неодноразово згадували в Пісні Прикликання Душ, вони були закарбовані в їхніх серцях. Але що застрягло в його серці - це, здавалося, кілька інших, скромних імен. Він більше не міг їх пригадати, але в цей момент вони, здавалося, накотили на його серце, як приплив... Ці імена... вони були здебільшого потворними й дуже простими, а деякі з них - просто прізвище і цифра. В самих іменах відчувалося якесь смирення. Їх було багато, їх печальні голоси тяглися й сягали його вух. Як мертві й безіменні піхотинці, що кличуть його з безодні, кричать на нього, звинувачують його. Генерале Ґу, генерале Ґу. Ти пообіцяв, що якщо ми назвемо тебе генералом Ґу, ти витягнеш нас із пекла. Що забереш нас додому... даси нам ім'я.... Але ти збрехав. Навіть ти не можеш згадати наших імен, навіть ти не можеш згадати, ким ми були... наші зламані кінцівки згнили, кров, яку ми пролили, висохла... у нас нічого не залишилося. Чи є ліхтар для безіменних героїв? Щоб повернути нас на батьківщину, яку ми колись захищали, побачити, де наші старі друзі, побачити нашу батьківщину... Генерале Ґу...... Генерале Ґу...... Моє ім'я... Моє ім'я... У вухах дзижчало, очі заслало червоним. Ґу Ман задихався; у своєму заціпенінні він бачив незліченну кількість мертвих, що виповзали з безодні, ці розмиті обличчя наближалися до нього. - Ґу Ман? - це капітан групи, що йшов поруч з ним, здивовано гукнув його низьким голосом. Ґу Ман хотів відповісти, але йому надто стиснуло горло і він не зміг вимовити ані звуку. Всі ті імена, яких він не міг згадати, душили його і вимагали його життя. У тумані він чітко почув схвильований крик; це був його власний голос, що прорізав повітря якоїсь минулої битви... - Вставайте! Хто ще не вмер, вставайте!!! Одного разу ви назвали мене генералом Ґу. Якщо ви помрете, я поставлю вам надгробки; якщо ви виживете, я заберу вас додому!!! Вставайте!!! Цей звук був просочений кров'ю; його серце закалатало. Він відчував сором, відчував агонію. Він відчував смуток і невдоволення через неможливість дотримати обіцянки. Ґу Ман відчув біль і приклав руку до скроні, у вухах все ще дзвеніло. А потім він впав у пил.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!