Ніч повноліття

*в Давньому Китаї дівчата ставали повнолітніми в 15 років, хлопці в 20.

 

Мо Сі насправді не вмів готувати, тому йому довелося потурбувати імператорських кухарів, щоб вони встали і приготували поживну їжу.

Їхній табір був близько до берега, де водилося багато коропів. Кухар не наважився нехтувати проханням Сіхе-Дзюня, тож дуже добросовісно приготував миску каші з скибочками риби та запарив кошик сяолонбао* з крабовою ікрою. Він збирався додати ще страви, але Мо Сі сказав:

- Не треба. Я не зможу багато з’їсти.

 

*Сяолонбао – традиційні китайські маленькі булочки з начинкою на пару, що готують і подають в маленькому бамбуковому кошику сяолон, звідки і назва. (Дякую машинному англ. перекладу, де залишилася оригінальна назва і я змогла це знайти в інтернеті, бо soup dumplings особисто моя уява малює трохи не так).

 

До свого намету він повернувся з дерев’яним кошиком. Він опустив щільну штору на вході і за допомогою щипців зробив так, щоб вогонь розгорівся сильніше.

Після цього він підійшов розбудити Ґу Мана.

Той повільно відкрив очі, і смутно побачив холодне обличчя Мо Сі. Він ніби хотів сказати щось, але Мо Сі його перервав:

- Досить. Не говори більше про бруд.

А потім, не дочекавшись відповіді Ґу Мана, поставив кошик на столик.

- Їж.

Його тон не можна було назвати ніжним, але якщо порівняти його з розлюченим чоловіком біля гарячих джерел минулого вечора, то зараз він поводив себе значно м’якше.

Ґу Ман не хотів ускладнювати свою ситуацію. Відчувши аромат їжі, він сів, потягнувся до миски й тихенько почав їсти.

Каша була легкою, з кремовою текстурою, глазуровані скибочки риби танули в роті.

Ґу Ман одразу з’їв усю порцію, відновив трохи енергії, а потім потягнувся до сяолонбао.

Мо Сі зупинив його:

- Палички.

- ...

Ґу Ману не подобалося їсти паличками, бо він не міг ними правильно користуватися, але, як уже сказав «його пан», у нього не було іншого вибору, і він міг лише незграбно стиснути палички, і з зусиллям тицяти ними. Від таких дій тонка оболонка розірвалася, соковита начинка випала. Ґу Ман довго ганявся за нею по всьому кошику, але так і не зміг вловити. Вхопив тільки тісто без м’яса.

Мо Сі не міг більше дивитися на це, жорстко забрав його нефритові палички й сам з’їв той сумнозвісний шматок.

Потім він узяв іншу, неушкоджену сяолонбао, і підніс Ґу Манові до рота.

Ґу Ман, ймовірно, подумав, що ця людина божевільна: в одну секунду вона жорстока, а наступної вже дає йому їжу. Він просто тупо подивився на цього чоловіка.

Мо Сі нетерпляче сказав:

- Відкрий рота.

Ґу Ман був дуже голодний, тому, трохи повагавшись, він привідкрив рота й відкусив сяолонбао, що для нього вибрав Мо Сі. З місця прокусу з характерним звуком пирснув струмінь соку. Мо Сі не зміг вчасно ухилитися, і тепер його обличчя було обляпане. Що ж до самого Ґу Мана, то йому було не краще: його рот був ошпарений, він виплюнув напіврозкушену сяолонбао і шипів крізь зуби.

Звичайно, Мо Сі ненавидів його і хотів, щоб він страждав...

Ґу Ман не зміг закінчити думку, бо його схопили за підборіддя і підняли обличчя вгору. На мить йому здалося, що Мо Сі знову розлютився і хоче дати йому ляпаса, його блакитні очі тривожно забігали туди-сюди.

Але біль, якого він очікував, так і не прийшов. З тремтячими віями він опустив очі і глянув в обличчя Мо Сі, але виявив, що той дивиться йому в рот.

Вираз обличчя Мо Сі було важко описати.

Через довгий час Ґу Ман почув, як він бурмотить крізь зціплені зуби:

- Ти, чому ти завжди...

Завжди що?

Він не закінчив.

Але в Ґу Мана раптом розболілася голова, у його пам’яті промайнув фрагмент.

Наче таке вже колись було: вiн з’їв щось нашвидкуруч i обшпарив язика - а потiм?

А потім, здавалося, теж хтось взяв його за підборіддя, підвів обличчя, щоб подивитися на нього, дивився і водночас докоряв йому за його необережність.

- Просто спочатку відкуси, а потім їж. Ніхто не відбере це у тебе.
Дай подивлюсь, чи не ушкодив ти губи.

Після цього та людина дивилася на нього і несподівано поцілувала, прохолодні губи швидко охопили його чутливий, пекучий язик.

Ця сцена змусила Ґу Мана заціпеніти і відчути колотіння серця. Він підсвідомо облизав власні губи; ця дія, здавалося, присипала вогонь у серці Мо Сі - він все ще яскраво палав, але очі чоловіка помутнішали.

Мо Сі на мить завмер, а потім повільно відпустив підборіддя.

І відвернув своє бліде обличчя.

Після їжі Ґу Ману настав час прийняти ліки. Він розумів, що цього неможливо уникнути, тому швидко проковтнув їх, щоб якнайшвидше покінчити з цим. Однак він не думав, що Мо Сі дасть йому ще.

Ґу Ман різко розширив очі.

- Ліки для зниження температури, - безтурботно сказав Мо Сі. - Я щойно купив їх у цілителів із супроводу. Випий.

Ґу Ман безпорадно проковтнув і цю пляшечку ліків, його обличчя жахливо скривилося. Мо Сі зібрав посуд і сказав:

- Спи.

Ґу Ман повільно промовив:

- Це твоє ліжко. Учора ти сказав, що я...

- Я більше не хочу говорити про вчорашнє, - перебив його Мо Сі. – Я піклуюся про тебе не через те, що відчуваю провину. Якщо ти захворієш, у мене будуть проблеми. Я не хочу проблем.

Ґу Ман мовчав.

- Ти розумієш?

Ґу Ман кивнув.

— То йди спати.

Мо Сі повернув посуд на імператорську кухню. Коли він повернувся, Ґу Ман справді слухняно спав; але, ймовірно, через те, що вчорашній випадок із гарячим джерелом налякав його, Ґу Ман не наважився бути претензіозним і згорнувся калачиком у маленькому кутку ліжка.

- ...

Мо Сі якусь мить безвиразно дивився на нього, а тоді взяв повстяну ковдру, розгорнув і укрив його.

Оскільки Ґу Ман спав у ліжку Мо Сі, його сни тієї ночі були наповнені його запахом. Він насупився, спав неспокійно, в голові виринали уривчасті сцени.

Спочатку ці сцени були дуже заплутаними та роз’єднаними, але зрештою повільний потік перетворився на повінь і уламок яскравих спогадів повернувся до гарячкової голови Ґу Мана.

Частина спогадів.

Про повноліття Мо Сі.

Цьому фрагменту пам’яті не вистачало частинок на початку, коли він блукав ярмарком наодинці, але сцени в його голові поступово почали прояснюватися, і Ґу Ман повільно згадував...

Того дня він назбирав повну кишеню дзвінких мушлів каурі, пішов до найближчої лавки, щоб купити пляшку вина з цвіту білої груші та пару хороших страв.

Вночі дув холодний вітер. Ґу Ман з вином та кошиками з їжею увійшов до намету Мо Сі.

- Шиді, шиді!

В його спогадах молодий Мо Сі в білому вбранні читав під свічками.

Він підняв голову й подивився на нього, помітно здивований:

- Вже так пізно, чого ти тут?

Ґу Ман усміхнувся, поклав те, що приніс і, розминаючи затерплі кінцівки, сказав:

- Я тут, щоб скласти тобі компанію. Через декілька шичен* тобі буде двадцять.

 

*Один шичен дорівнює двом годинам, в давньому Китаї день ділили на дванадцять двогодинних сегментів

 

Мо Сі був здивований:

- Я забув...

- Ха-ха-ха! Я так і знав, що під час вивчення магії та заклинань ти не звертатимеш уваги ні на що інше, і навіть про таке можеш забути, - поки говорив, він висунув маленький столик і радісно розставляв на ньому все. - Але не біда: якщо ти забув, твій шиґе тут щоб нагадати тобі.

Мо Сі підвівся, смиренно сказавши:

- Щиро дякую.

- Чому ти мені дякуєш? У тебе лише одне життя. Ти справді жалюгідний одинак, йди сюди, шиґе складе тобі компанію, - він усміхнувся. – Супроводжуватиму тебе від маленького демона до дорослого.

Він кліпнув очима й прочистив горло, вдаючи суворий голос:

- Від Вашої легковажної юності до Вашого повноліття.

- ...

Кошики з їжею були відкриті, усі страви абсолютно звичайні; Ґу Ман усе розставив і нагрів на грілці глечик доброго вина. Шиді та шиґе розмовляли за їжею і не помітили, як прийшла пізня година.

Ґу Ман згадував, що тоді він сприймав Мо Сі як дорогого шиді, і не думав про обережність. Він випив трохи забагато, алкоголь вдарив йому в голову, тому він почав гратися з Мо Сі.

Однак Мо Сі виглядав досить тверезим, досить стриманим. Хоч він і випив дві чаші, але точно не напився.

Побачивши, що його шисьон стає дедалі ірраціональнішим, він відчув, що продовжувати так було б недоречно, і сказав, що хоче допомогти Ґу Манові повернутися до його власного намету.

Ґу Ман все ще весело жартував - як він міг так легко піти? Він посміхнувся і, спершись на плече Мо Сі, ніжно схилився до нього:

- Ні, ні, ні, чому ґеґе має так швидко повертатися?

- Ти забагато випив, - сказав Мо Сі.

Він розкрив руки Ґу Мана, бажаючи допомогти йому встати з-за столу.

Ґу Ман погодився й піднявся, але йти зовсім не збирався.

Він двічі обійшов стіл і раптом зі сміхом кинувся в обійми Мо Сі. Він став шалено стукати Мо Сі по спині:

- Шиді, ми хороші товариші, хороші товариші, ага-ха, ха-ха...

Коли він сміявся, його розпалена щока ще більше наблизилась і торкнулась Мо Сі.

- Коли я вперше побачив тебе в Академії, ти був навіть менший за мене зростом, твоє маленьке обличчя було таким серйозним, - Ґу Ман усміхнувся, не помічаючи почервоніння на шиї Мо Сі. - У мить ока ти став сильнішим і вищим за свого шиґе.

Поки говорив, він намагався підвестися і торкнутися обличчя Мо Сі.

Сяючи, він продовжував:

- Угу, не змінилися тільки риси твого обличчя – воно все таке ж ніжне і красиве, коли ти не лютуєш.

Це була його провина, що він був надто п’яний і не помічав надзвичайно складного виразу на обличчі Мо Сі. Найсильніше кохання, найвідчайдушніша хіть, найглибший жаль через його наївність… Все це виринало одне за одним, але придушувалось найхолоднішим самоконтролем.

Мо Сі відвів погляд, щоб не дивитись на це обличчя так близько, і просто стишив голос:

- Шисьону час спати. Я допоможу тобі повернутися.

- Ой, ой, спати, спати, спати... - Ґу Ман усміхнувся, намагаючись встати. Перш ніж Мо Сі встиг йому допомогти, він упав, як п’яний краб - упав прямо на Мо Сі.

Обидва спіткнулися; Мо Сі впав на військове ліжко, Ґу Ман – на груди Мо Сі. Він пробурмотів:

- Мені не хочеться йти, мій намет надто далеко…

- ...

- Я спатиму тут.

Ґу Ман поводився невимушено поряд з Лу Джаньсіном, але маленький шиді Мо Сі був витонченим і елегантним, благородним і завжди мав образ крижаної досконалості; тому, коли Ґу Ман спілкувався з ним, він завжди зберігав три частини самоконтролю та сім частин захисту, боячись завдати шкоди цьому маленькому та благородному юному пану.

Якби він не був п’яним, то точно не діяв би так необачно. Байдуже наскільки він був би втомлений і як би не хотів залишитися, він би все ж усміхаючись запитав: «Нічого, якщо шисьон залишиться тут на ніч?»

Проте міцне вино вдарило йому в голову; зараз він ні про що не переймався і залишив це питання поза увагою. Як Король Гори Чорного Вітру, він рішуче відкинув ці слова ввічливості і важко позіхнув. Він проігнорував незвичайний колір обличчя Мо Сі і справді просто закрив очі щоб спати.

Мо Сі позеленів. Він скрипнув зубами, дивлячись на голову, що лежала на його грудях, і сказав:

- Встань...

Ґу Ман і справді раптом трохи отямився і підняв голову.

- Ні, ні! Щойно згадав! Я ще не можу заснути!

Він перевернувся, скотився з тіла Мо Сі і став ритись за лайканами, бурмочучи:

- Я мало не забув, я купив тобі подарунок на повноліття… Гей, де ж він є?

Він лежав на ліжку Мо Сі, довго шукав і, нарешті, витяг з-за лацканів зім’ятий буклет. Він потримав його в руці, дивлячись на нього із задоволенням, а потім протягнув Мо Сі. Вже не вперше даґе вводив в оману свого шиді, на його обличчі було видно пустощі:

- Хе-хе, настання цього дня означає, що ти досяг повноліття. Твій Ґу Ман-ґеґе знає, що ти любиш читати книжки. Вони дуже дорогі, а у мене немає таких грошей, але ось це я взяв з підставки із старими творами. Хоча ціна низька, це точно захоплює дух...

Розхваливши буклет, він з ентузіазмом віддав його в руки Мо Сі.

- Поглянь на це, подивись!

Мо Сі не зрозумів значення його слів і не міг прочитати його пустотливого виразу обличчя, щиро вірячи, що той приніс йому якусь надзвичайно цікаву книгу. Тож він прийняв її і відкрив.

З першого погляду він нічого не зрозумів.

Він подивився ще раз і збагнув, що буклет повний глибоких та таємничих малюнків, але все одно не міг їх розібрати.

Ґу Ман лежав на ліжку поряд з ним і нахилився ближче, сміючись:

- Як тобі? Непогано, еге ж?

Але він не почув жодного звуку від Мо Сі, тільки побачив порожнечу на цьому красивому молодому обличчі. Ґу Ман був приголомшений:

- Та ну, така захоплююча річ, а тобі не подобається? Ґеґе довго вибирав її.

Він прослідкував за поглядом Мо Сі.

- ....Шиді.

Мо Сі:

- Ммм?

Ґу Ман зітхнув, однією рукою обійняв Мо Сі за плече, а іншу підняв:

- Ти тримаєш її до гори низом.

Він витягнув книгу з кістлявих пальців Мо Сі, перевернув її, прокашлявся, та промовив глибоким магнетичним голосом:

- Давай, будь хорошим, ґеґе навчить тебе читати. Ось так.

І сказав з перебільшеною інтонацією:

- Вааа... поглянь...

З одного ж погляду бліде і красиве обличчя Мо Сі миттєво почервоніло!

Це, це була бісова еротична книга!!

 

 

Авторці є що сказати:

[Ніч повноліття]

Ґу Манман: Дарую тобі пляшку з вином із цвіту білої груші!

Мо Сі: Я не люблю вино.

Ґу Манман: Даю тобі еротичну книгу!

Мо Сі: Я засуджую тебе і повертаю це.

Ґу Манман: ???? Ти взагалі повнолітній?

Мо Сі: Зроби зі мною те, що роблять лише дорослі, і ти дізнаєшся, досяг я повноліття чи ні.