Зброя на Горі Душ Воїнів

Будучи нащадком сім’ї Ваншу, Мужон Лянь мав свою власну духовну зброю, музичний інструмент, однак він майже ніколи не викликав його, бо той ніколи йому не подобався.

Але зараз він притулив до стегна свою священну зброю, хуцінь* зі шкіри дракона.

 

*Не плутайте з ґуцінєм, як колись я грішна. Хуцінь (胡琴; піньінь húqín) — китайський струнний смичковий інструмент. Складається з круглого, шести — або восьмикутного корпусу та прикріпленого до нього грифа, має дві струни, і два (рідше — чотири) настроювальних кілочків. Корпус інструменту виготовляється зі зміїної шкіри або тонкого дерева. Відомо понад 30 різновидів цього інструменту, найвідоміші з них — ерху, гаоху, баньху. [Вікіпедія]

 

Піймавши на собі погляд Ґу Мана, Мужон Лянь зиркнув на нього і сказав:

- Чого тобі? На що дивишся?! Не смійся!

- …

Ґу Ман не сміявся.

Він просто не очікував, що Мужон Лянь також мав священну зброю, яка може знищити три армії одним лише своїм звуком. Мужон Лянь простягнув руку і торкнувся смичком усіх струн. Звук хуціня зустрівся зі звуком свони і разом вони були як два невидимих дракони, що виривалися з води і люто зіштовхувались один з одним, здіймаючи вітер і викликаючи грім.

Це була дуель між нащадками заклиначів-музик, і жоден з них не міг дозволити собі поспіх чи необережність. Примруживши очі, Мужон Лянь глянув на знайомого «Ґу Мана» перед собою, його бліді пальці рухали смичком по шовкових струнах. Звук ставав все різкішим, все більш безжалісним. Дві хвилі енергії зіткнулися і тиснули одна на одну. У всіх від цих звуків дзижчало у вухах і бурхливо здіймалася духовна енергія.

Музика, яку грали ці двоє, була схожа на хвилясті рухи летючого дракона. Часом верх брав хуцінь Мужон Ляня, часом фантомний Ґу Ман з його Фенбо.

Цей бій був не таким кривавим, як бої на мечах, але він був не менш небезпечним.

Мужон Лянь смикнув зап’ястям і звук його хуціня став гучнішим. За якусь мить фантомний Ґу Ман примружився, його губи трохи відсторонилися від свони. Справжній Ґу Ман помітив сигнал і одразу вигукнув застереження:

- Обережно!

Мужон Лянь миттю насторожився і смикнув за струну. Коли звук ціня сягнув піку, «Ґу Ман» заплющив очі, підняв інструмент, підвів голову і видав найрізкіший звук.

Дзеннь.

Здійнялася вибухова звукова хвиля, Мужон Лянь опустив голову і викашляв повний рот крові.

- Мужон Ляню, ти як?! – вигукнув Ґу Ман.

Той облизав кров з губ та зубів, похмуро підвів голову й пробурмотів:

- Нормально… Не помру.

Він холодно подивився на «Ґу Мана» навпроти. Цей фантом не мав повної сили. Після інтенсивної битви він розсіявся від вибухової хвилі, перетворившись на розмитий туман, і нарешті повільно розчинився.

Всі затихли. Коли ж ілюзорний Ґу Ман повністю зник, армія Чонхва вибухнула радісними вигуками.

- Він зник! Він зник!

- О, небеса! Ваншу-Дзюнь вміє таке? Як сталося, що він ніколи цим не користувався?

Ґу Ман підійшов і, пересвідчившись, що Мужон Лянь справді в порядку, полегшено зітхнув.

- ... Чому ти ніколи цього не показував?

Мужон Лянь пирхнув, нетерпляче розвіяв свій хуцінь і з похмурим виразом обличчя сказав:

- Що тут говорити? Я більш за все ненавиджу вдосконалення в музиці. Тільки грати і співати – нудьга та й годі.

Але коли він побачив, як інші заклиначі радіють і знову вступають в битву з Ляо, щоб захопити контроль над горнилом створення демона, в його очах з’явився проблиск гордості.

Однак у цей момент здалеку долинув гуркіт, здатний розірвати внутрішні органи людини.

Звуки були схожі на обвал гори Тайшань і розлив ріки Хванхе* - здавалося, весь світ ось-ось буде знищено.

 

*Тайшань — гора в китайській провінції Шаньдун. Має велику культурну та історичну значимість, але в даному контексті, гадаю, це відсилка до того, що в 1831 або ж, за іншими даними, 1652му році до н.е. там стався землетрус, який наразі визнають як перший зареєстрований землетрус в Китаї.

Хванхе відома своїми розливами і повенями, які призводили до загибелі великої кількості людей, через що ріка отримала прізвисько «Горе Китаю».

Тобто «обвал гори Тайшань і розлив ріки Хванхе» - опис страшенного лиха

 

Усі завмерли. На обличчях деяких заклиначів, коли вони скуто підвели голови, все ще були посмішки передчуття перемоги. Їх освітило червоним світлом розпеченого потоку, що змив їхні надії та замінив їх страхом.

- Крив... крив… — затинались заклиначі. – Демон-звір... Це Кривавий демон-звір...

Коли колір горнила створення демона набув сліпучого золотистого кольору, розплавлена лава хлинула, розриваючи землю та скелі, ніби Паньґу*, що виривався з Хаосу, і з величною і жахаючою силою полилась із землі нескінченним потоком, який потім здійнявся, як вихор, і миттєво заповнив величезний силует Кривавого демона-звіра.

 

*Паньґу – першоістота в китайській мітології, що розділила небо і землю й створила світ.

 

Ґу Ман раптом відчув пронизливий біль у черепі.

- Ах...

Він був цим, і це було ним.

Він хотів зупинити його повторну появу, але в цей момент Ґу Ман ясно відчув хвилю енергії, що могла зрушити гори, наповнити моря та знищити небо й землю, яка пронизала його плоть і кістки.

Він був у вогняній оболонці, готовий ось-ось...

Відродитися з праху.

- Ухиляйтесь!!! Відкривайте водні бар’єри!!! Мо Сі, Туньтянь!!!

Різкий крик Ґу Мана вивів заклиначів із заціпеніння, один за одним вони повідкривали водні бар’єри, щоб захиститися від вогню. Водночас земля сколихнулася, коли десятки тисяч вогнів з ревучим звуком хлинули в жовте небо, подібно незчисленним мстивим примарам, і потім один за одним падали на встановлені захисні бар’єри.

Але як людина могла боротися з демоном-звіром, створеним з мільйонів обурених духів? З відродженням Кривавого демона, шалений вогонь розгорявся, не згасаючи, ніби готовий був ширитись на весь світ. Деякі заклиначі з низьким рівнем духовної енергії вже були придушені бурхливим вогнем і миттєво охоплені виром духовної енергії, утвореним Кривавим демоном-звіром.

Мо Сі зціпив зуби, сконцентрував усі свої сили, і знову люто вигукнув:

- Туньтянь! ЯВИСЬ!

Серед крові та вогню велетенський кит нарешті з’явився, його синє світло миттєво освітило все море вогню, захищаючи заклиначів Чонхва і тих живих жертв, яким було нікуди втекти. Люди дивилися крізь блакитне світло Туньтяня з опіками, жахом і відчаєм на обличчях...

...На полум’я, з якого показався Кривавий демон-звір зі сріблясто-білим хутром, когтистими лапами завбільшки з палац і блакитними очима.

- У-а-у-у-у...

Легендарний демонічний звір вискочив з вогню в розщелині. Він був настільки величезним, що майже закривав небо, і було важко побачити його повністю, навіть стоячи на землі витягнувши шию. Чудовисько витягнуло голову й заревло, чоловік у білому з золотими краями вбранні плавно опустився і твердо став пальцями ніг на його голові. Це був ґвоши країни Ляо, що керував відродженням Кривавого демона-звіра – зараз він стояв з ґуцінєм в руках і холодно дивився на світ, який мав от-от йому підкоритися.

- Вперед, Дзінченю.

За наказом ґвоши огорнутий незгасаючим полум’ям звір заревів і злетів у небо в сторону імперського столичного бар’єру Чонхва.

- Він наближається!

- Формуйте бар’єр! Швидше формуйте бар’єр!

Заклиначі Чонхва по той бік річки Фушвей стали вигукувати заклинання. Незліченна кількість магічних спалахів огорнула столичний бар’єр Чонхва і в той самий момент Дзінчень обрушився на нього з силою гори, що падає в море. З гучним тріском в бар’єрі з’явилася тріщина.

Зрештою, сила стародавнього звіра була надто потужною.

Хоч заклиначі робили все, що було в їх силах, аби утримати бар’єр, він навряд міг би витримати три таких удари.

Мужон Лянь і Мо Сі хотіли допомогти, але в цей момент ґвоши спустився з голови Дзінченя. Він торкнувся свого інструменту і сім очей дев’ятиокого ґуціня відкрилися один за одним. За винятком нещодавно розвіяного «Ґу Мана» та останнього ока на краю ціня, з усіх інших очей з’явилися фантоми первісних власників прихованої в них сили.

Окрім важкої броні Сюаньву та великого майстра цінґону з Лічуня, у створеному ґвоши ґуціні були інші демони і монстри, заклиначі та злі духи - сім видів видатної сили, що блокували їм шлях і не дозволяли піти на допомогу.

- Що ти в біса таке? - похмуро мовив Мужон Лянь. – Настільки зарозумілий, що скидаєш все на інших навіть у бою, всюди носиш маску — такий потворний, що встидаєшся, щоб тебе побачили?!

Ґвоши це ніяк не зачепило, він стояв за сімома фантомами, ледь помітно посміхаючись:

- Маска? Я просто звик її носити, у цьому немає нічого ганебного. І я не буду носити її весь час. Коли я візьму столицю Чонхва і увійду в неї, звичайно, я зніму це.

Він на мить замовк, і його усмішка стала ще солодшою:

- Ваншу-Дзюню треба лише молитись, щоб дожити до того моменту.

Він махнув рукою, і семеро фантомів подібно мечам напали на Мо Сі та Мужон Ляня.

З іншого боку, Ґу Ман кинувся до магічного бар’єру імперської столиці, але демон-звір уже втретє люто вдарив по масиву своїми іклами. Під крики натовпу бар’єр розлетівся на незліченні цятки світла, що опадали на землю, мов град.

Заклиначі біля річки Фушвей не очікували, що магічний бар’єр буде подолано так швидко. На мить вони були приголомшені, і ніхто не знав, що робити.

Юе Ченьцін, який очолював бамбукових воїнів і магічних звірів, був першим, хто відреагував.

- Чого ви чекаєте?! Поки він знищить всю імперську столицю?! Швидше зупиніть його!

Заклиначі прийшли до тями, але щойно вони зібралися кинутись в погоню, як побачили Ґу Мана, що летів назад на своєму мечі. Він голосно крикнув:

- Припиніть переслідування!

- Генерале Ґу…

- Ми не зможемо зараз наздогнати його.

- Але він уже летить до імперської столиці! Йому знадобилася лише мить, щоб зруйнувати столичний бар’єр, що вже казати про місто…

Однак Ґу Ман сказав:

- У нього це одразу не вийде.

- !?

- Кривавий демон-звір щойно відродився, - повів Ґу Ман. - Хоча його сила здається неймовірною, це лише в порівнянні зі смертними. Зараз його тіло все ще слабке, а через інцидент з Мужон Ченєм кілька днів тому вся столиця вкрита демонічною енергією. Ця демонічна ці для нас як смертний вирок, але для демона-звіра це рідкісна солодка роса. Поки не поглине її всю, він не руйнуватиме міста.

Як і можна було очікувати, поки він говорив, Кривавий демон-звір уже злетів в небо над столицею Чонхва, але, як і сказав Ґу Ман, він не напав відразу, а кілька разів покружляв у повітрі, і, нарешті, приземлився на схилі гори на околиці Чонхва, відкрив свою люту пащу і почав вбирати демонічну ці.

Від цього видовища усіх охопив жах. Однак Ґу Ман посміхнувся:

- Це ж добре, це може допомогти цивільним, що були отруєні демонічною енергією, - по тому він обернувся і сказав солдатам: - Він найслабший коли поглинає демонічну ці. Подивіться уважно, його слабке місце – сім чи нижче грудної клітки.

Потім звернувся до Юе Ченьціна:

- Юе Ченьціне, ходи сюди.

Той був здивований, та все ж підійшов.

Ґу Ман привів у порядок свій трохи розхристаний одяг і обладунки, підвів блакитні очі й сказав:

- Я попрошу тебе негайно відвести половину оборонного війська до Гори Душ Воїнів.

Юе Ченьцін здивувався:

- Чому на Гору Душ Воїнів?

Ґу Ман мить помовчав, а потім сказав:

- У військовій історії країни Ляо є записи. Сім кам’яних статуй Чонхва на Горі Душ Воїнів є бар’єром, під ними — зброя, яку використовував генерал-засновник Чонхва.

Юе Ченьцін був шокований:

- Що?! Якщо щось таке існує, чому в Чонхва не знають про це?…

- Тому що генерал-засновник країни був братом першого монарха, він втратив владу і був понижений до раба — це був предок Хва По’аня.

- !!

Ґу Ман здалеку глянув на Кривавого демона-звіра та сказав:

- Після того, як цей чоловік втратив владу, перший монарх стер усі сліди його досягнень, а його напів священну, напів демонічну зброю запечатав на Горі Душ Воїнів під охороною кам’яних статуй. 
Але оскільки печатку необхідно зміцнювати кожні сто років, а цю таємницю не можна було оприлюднювати, перший правитель встановив правило: кожного разу, як черговий монарх йде на покій, незалежно від того, наскільки він був гідним, на вершині Гори Душ Воїнів має бути споруджена статуя з каменю, що пригнічує дух.

- Навіть якщо монарх помирає від старості, - пробурмотів Юе Ченьцін, - минає не більше ста років і таким чином бар’єр справді зміцнюється статуєю…

- Так. Але попри це, оскільки зброя є потужною та агресивною, її вбивча аура не розсіялася навіть за сотні років. І хоч бар’єр регулярно підсилювали, вночі, коли енергія Їнь сильніша, на Горі Душ Воїнів все ще можна почути звук бойових барабанів і маршируючих армій. Ці звуки видає та зброя.

- Що саме це за зброя? – спитав Юе Ченьцін.

- За чутками це довгий лук, викуваний майстром меча тисячу років тому з використанням і священної, і демонічної сили.

Ґу Ман глянув на Юе Ченьціна:

- Запам’ятай, що я скажу далі. Згідно з секретною інформацією країни Ляо, тобі достатньо привести лише половину оборонних сил, розбити всі кам’яні статуї на вершині гори, використати кров з долонь сотні людей в якості жертви, і печатку з Лука священної та демонічної енергії буде знято. Тоді об’єднай духовну силу кожного і створи з неї духовну стрілу. Коли Кривавий демон-звір збере всю демонічну ці в місті, вбий його.

- А ти?

- Я поведу іншу половину оборонних сил за демоном-звіром, щоб накласти заклинання та стримати його. Тому що тільки в той момент, коли Кривавий демон-звір поглине занадто багато демонічної ці і буде не в змозі її перетравити, він буде найслабшим. Щойно ця можливість мине, він стане ще сильнішим і нездоланним.

Ґу Ман знову глянув на Юе Ченьціна і сказав:

- Пам’ятай: його слабке місце - сім чи нижче грудини. У тебе є лише один шанс.