Війна

Була пізня ніч. Ґу Ман і Мо Сі йшли пліч-о-пліч через напівзруйнований палац Чонхва.

Усе, що Мужон Чень творив протягом цих років, було викрито перед людьми, ніби розкішне вбрання перевернули і виявили під ним вошей - було настільки огидно, що здавалось неможливим розглядати це більш детально. Через його божевілля вся столиця імперії поринула в хаос і темряву. Зараз у палаці було повно битої цегли, зламаного дерева та потрощеної плитки.

Вони вдвох йшли головною дорогою. Мо Сі запитав:

- Після того, як скриньку душі було зламано, хто заново возз’єднав твої дві душі? Мужон Лянь?

Ґу Ман похитав головою.

- Су Южов. Дружина Дзяна Фулі.

- То це вона…

- Так. А ще вона дуже хвилювалася цими днями - ймовірно тому, що місцезнаходження майстра-цілителя Дзяна досі невідоме.

- Якщо подумати, враховуючи серйозність того, що сталось в Чонхва, як би далеко він не подорожував він мав би кинутися назад.

- Так, але, на жаль, він цього не зробив, - зітхнув Ґу Ман. – В іншому випадку демонічну ці в місті можна було б контролювати трохи краще. Наразі ми можемо покластись на одну лиш Су Южов, але її навички в цілительстві все ж не зрівняються з вміннями Дзяна Фулі.

Подумавши якусь мить, Мо Сі сказав:

- Мендзе якось казала, що в Лінь’ані був цілитель-відлюдник, який навіть оволодів мистецтвом переродження. Я не впевнений, чи може він…

Ґу Ман перебив його:

- На це зараз немає часу.

Він говорив дуже легко, так, ніби не відчував ні найменшого інтересу до цілителя-відлюдника, про якого згадувала Мендзе. І Мо Сі розумів, що ця байдужість була не лише через неминучу появу Кривавого демона-звіра, а й тому, що його взагалі не цікавила легенда, яку розповіла Мендзе. Він не мав сумнівів: навіть якби був час, Ґу Ман не запитав би принцесу про місцеперебування цілителя-відлюдника.

- Думаєш, розповідь Мендзе може бути ненадійною?

Ґу Ман мить помовчав, а тоді усміхнувся.

- Я цього не казав.

Побачивши, що Мо Сі хотів розпитувати далі, він раптом підняв руку і вказав на руїни Тронної Зали перед ними.

- До речі, поглянь на це, - він потягнув Мо Сі і побіг.

Виявилося, що це був золотий звір-курильниця для пахощів, якого Мужон Лянь колись подарував Мужон Ченю, щоб задобрити його.

Маленька золота курильниця лежала серед руїн і, все ще не шкодуючи зусиль, кричала: «Вдача Його Величності затьмарює небеса!» «Його Величність благословенний навіки!»

Почувши це, Ґу Ман важко зітхнув. Нарешті він сказав:

- Мужон Чень надто високо замахнувся.

- Мені цікаво, - заговорив Мо Сі, - хто стане правителем Чонхва після поразки країни Ляо.

- Точно не Лянь-ді. Він сам сказав, що його здоров’я в поганому стані і на ньому вже сказалося вживання «Життя, як сон». Коли все закінчиться, він хоче поїхати в Ліньї, щоб відновитися… Але у кожної людини своя доля, у кожної країни своя вдача. Ми перейдемо цей міст, коли до нього дістанемось, не варто заздалегідь хвилюватися.

Ґу Ман на мить замовк, а потім усміхнувся.

- Але ти щойно сказав, що країна Ляо зазнає поразки. Ти настільки впевнений, що ми зможемо виграти?

Мо Сі звів очі, його погляд був спокійним і лагідним.

- З тобою ми можемо виграти будь-що.

В очах Ґу Мана майнув якийсь відблиск, а тоді він підняв руку й стукнув Мо Сі у груди.

- Ха-ха, дякую, що довіряєш мені. Непогано, я також вважаю, що зі мною ми точно зможемо перемогти. Коли справа стосується розуміння Кривавого демона-звіра, жоден із вас не може зрівнятися зі мною, тож коли будемо завтра битися, ви усі маєте мене слухати. Цього разу я буду головнокомандувачем.

Побачивши його самовдоволений вигляд, Мо Сі не втримався і тицьнув його в лоба.

- … Для мене ти завжди будеш головнокомандувачем.

Ґу Ман усміхнувся, виглядаючи трохи пихатим і трохи сором’язливим.

- До речі, — заговорив через деякий час Ґу Ман, — мені постійно здається, що Су Южов… трохи дивна.

- Що ти маєш на увазі?

- Коли демон меча Лі Цінцянь спричинив неприємності, то говорив, що ґвоши країни Ляо збожеволів через одруження красуні Су Южов. Він знайшов більше сотні жінок, схожих на неї, і приніс їх у жертву горі. Ґвоши Ляо також сказав, що Су Южов не була якоюсь особливою... що він міг мати скільки завгодно жінок з подібною зовнішністю.

Мо Сі кивнув.

- Саме так. Близька подруга Лі Цінцяня, панна Хон Шао, також постраждала через це.

- Так, — Ґу Ман торкнувся свого підборіддя. - Але Мо Сі, ти коли-небудь про це задумувався?

- Про що?

- Подумай. Якби її колишній з боєм вривався до її країни, що б відчувала звичайна жінка?

Мо Сі задумався.

- Могла б спробувати надіслати йому листа з благанням про пощаду.

- Що ще?

- Щонайменше, вона перебувала б в неспокої і не знала б, як зустрітися з цим чоловіком.

- Абсолютно правильно, – сказав Ґу Ман. - Але пані Су поводиться геть інакше, їй, здається, байдуже, що зараз робить ґвоши країни Ляо, вона лиш продовжує посилати людей визначити місцезнаходження цілителя Дзяна.

- Можливо, тому, що її стосунки з ґвоши країни Ляо залишилися в минулому. Тепер вона дружина Дзяна Фулі і, звичайно, більше хвилюється за його безпеку.

Ґу Ман підняв вверх палець і помахав ним.

- Це не так, - він посміхнувся і вщипнув Мо Сі за щоку. - У тебе надто висока мораль, ти завжди оцінюєш людей через соціальну етику. Так, Су Южов — дружина Дзяна Фулі, це вірно, і я не думаю, що вона б йому зрадила. Але якщо у Су Южов справді колись були такі глибокі стосунки з іншим чоловіком, то незалежно від того, дружина вона чи мати, коли вона знову зустріне його уже в якості ворога, вона не зможе геть ігнорувати його.

- …

- Але Су Южов байдуже, - сказав Ґу Ман. - Наскільки я помітив у ці дні, відносно ґвоши у неї лише дві емоції: перша — це страх, друга — огида, - Ґу Ман похитав головою. - Це не те, що відчувають перед зустріччю з колишнім.

Мо Сі побачив його серйозний погляд і відчув себе трохи безпорадним.

- Як ти розумієш емоції цієї жінки?

- Насправді немає різниці, чоловік це чи жінка. Це просто людська натура, — Ґу Ман зробив павзу. – Ох, я поясню тобі так. Ти думав, що я зрадив країну. Перед битвою на озері Донтін, коли ти розумів, що побачиш мене після вчиненої мною зради, що ти відчував?

Мо Сі:

- …

- Це були не страх і не огида, правда ж?

Звичайно.

Мо Сі досі дуже ясно пам’ятав ті почуття. Надзвичайний біль і божевільна надія. Дні і ночі були сповнені силуетом Ґу Мана. Його ніби захоплювала лагідність минулого і сліпила невідомість майбутнього.

Мо Сі опустив вії й зітхнув.

- Я зрозумів, що ти маєш на увазі.

- Тож, з пані Су щось не так.

- Мм.

- Цьому є три можливі причини, - сказав Ґу Ман. – Перша: пані Су знає якісь секрети ґвоши Ляо, яких інші не знають. Друга: пані Су ніколи не відповідала ґвоши Ляо взаємністю і той оскаженів через гру власної уяви.

- А третя?

- А третя, — сказав Ґу Ман, — Лі Цінцянь міг мати неправильне уявлення про тодішні дії ґвоши Ляо. Його бачення стосунків між цими двома могло бути хибним з самого початку.

Мо Сі різко округлив очі.

Ґу Ман потер підборіддя й продовжив:

- Я насправді більше схиляюся до третього варіанту. Тому що тоді, побачивши справжнє обличчя Су Южов і почувши від неї щось, чого ніхто не знав, Лі Цінцянь розвіявся. Я думаю, що третій варіант найбільш імовірний, бо Су Южов зруйнувала саму причину його одержимості і перетворення на демона меча, він відчув, що все це було вкрай сміховинно і сила волі, що тримала його, розсипалася, а він сам перетворився на прах. Інакше як вона могла перемогти його, лиш показавши обличчя і сказавши кілька слів?

Мо Сі подумав і кивнув.

- Так.

Ґу Ман хотів сказати щось ще, як раптом почувся гуркіт грому вдалині, і обернувся, щоб поглянути.

- Це погано.

На небі раптом зібралися у вир густі хмари. У центрі виру спалахнула блискавка, що, здавалося, розірвала небо. Наче кров, з неба бризнуло бліде світло, освітивши табір армії Ляо далеко у передмісті. Цього блідого світла було достатньо, щоб побачити, як незліченна кількість маленьких чорних точок злетіла з табору армії Ляо й полетіла до тріщини в небі.

Ґу Ман використав заклинання для загострення зору, щоб чітко побачити, що то були за чорні точки. Його обличчя геть зблідло.

- ...Дідько, це справжня церемонія відродження Кривавого демона-звіра, - ворухнув губами Ґу Ман, дивлячись на ті чорні точки. - Ті, що ширяють у повітрі — це живі жертви, кістяні метелики, захоплені армією Ляо!

Мо Сі був шокований.

- Що?!

Усі знали, що кістяні метелики були расою, що мали кров древніх демонів. Однак після Війни богів і демонів Демонічні ворота були закриті для світу назавжди. Ця раса, що була покинута в людському світі, втратила підтримку демонічної енергії. Поступово їхні духовні ядра згасли, вони втратили свою магічну силу і нічим не відрізнялися від звичайних людей, а то й були слабшими. Єдиною ознакою раси демонів, яку вони зберегли, було те, що їх можна було використовувати як горнило для вдосконалення.

- Кривавий демон-звір — це злий звір, створений згідно зі стародавніми сувоями, йому потрібно багато крові демонів, - сказав Ґу Ман. - Коли я був у країні Ляо, я уважно прочитав фрагменти записів про Кривавого демона-звіра. Згідно з оповідями, створюючи демона-звіра демонічна раса використовувала власну духовну ці. Якщо ж створити демона-звіра хочуть звичайні смертні, вони мають принести в жертву щось, пов’язане з расою демонів – і найбільш ефективними є кістяні метелики.

- Іншими словами... Кривавий демон-звір насправді живиться живими людьми, що мають таке походження?

- Саме так, — сказав Ґу Ман, — Для створення одного Кривавого демона-звіра, потрібно понад 100 000 кістяних метеликів. Пам’ятаєш, село Лі Цінцяня було вирізано - чи не тому, що країна Ляо шукала усюди кістяних метеликів? Здається, вони планували це вже давно.

Його тьмяні блакитні очі дивилися на вир вдалині.

- Здається, армія Ляо хоче вступити з нами в бій ще до світанку, вони не чекатимуть до завтра, - він зав’язав синю з золотом стрічку, яку дав йому Мужон Лянь. Кілька пасом його волосся спадали на цю відзнаку героїв.

- Ходімо! Вести війська!

Коли він сказав це, на його губах заграла легка усмішка. Можливо, Мо Сі це здалося, але у світлі Кривавого демона-звіра блакитні очі Ґу Мана виглядали трохи вологими.

Побачивши вираз його обличчя, у Мо Сі раптом з’явилося неясне передчуття. Він пробурмотів:

- … Ґу Мане…

Він думав, що Ґу Ман не почув цього тихого оклику, а навіть якщо почув, це було б марно, Ґу Ман міг не відповісти.

Але він помилився.

Ґу Ман повернув голову. Його блакитні очі відбивали далекий вогонь і якусь мить дивилися на нього. Тоді Ґу Ман раптом обхопив Мо Сі за плечі й міцно обійняв.

Ці обійми несли в собі багато чого: любов, близькість, затишок, підбадьорення... Всю яскраву віру, яку Ґу Ман подарував Мо Сі в минулому. Ці обійми були такими природними, наче безнадійних років буття шпигуном ніколи не було.

Коли Ґу Ман розімкнув обійми, його гарне обличчя світилося бойовим духом.

- Після цієї битви ти маєш пригостити свого Ґу Мана-ґеґе випивкою. Я хочу найкращого вина з цвіту груші, інакше буду засмучений.

Перш ніж Мо Сі встиг ясно вловити вираз його обличчя, він уже обернувся, потягнув його за собою і без зайвих слів поспішив до командної платформи.