Замисли Ґу Мана

Розділ 183 - Божевільний

Мужон Лянь не сприйняв ці слова всерйоз і глузливо розсміявся: - Якщо ти справді міг це зробити, навіщо було завдавати собі клопоту, щоб забрати фрагмент душі Кривавого демона-звіра з міста Дадзе? Крім того, країна Ляо вже створила нового Кривавого демона, йому бракує лише фрагмента душі та джерела сили. Якщо ти спробуєш відкрити скриньку душі зараз, то нічого не отримаєш. Це лише збільшить силу Кривавого демона-звіра і дозволить йому відродитися. Після павзи Мужон Лянь додав: - Ти не настільки дурний, щоб шити весільну сукню для когось іншого*. *Відсилка до вірша Ціня Таою “Бідна дівчина” про дуже талановиту але бідну дівчину, яка воліла б носити гарні сукні, але могла тільки шити весільні вбрання для інших, багатих панянок - Залежить від того, для кого Цей Самотній її шитиме, - очі Мужон Ченя скидалися на два басейни з отруйною водою. Він грубо сказав: - Мужон Ляню, ти мене знаєш. Вибираючи між зовнішніми і внутрішніми ворогами останніх я ненавиджу більше. Мужон Лянь трохи змінився в обличчі. Це правда, їх монарх змалку жив у тіні прокляття і насторожено ставився до всіх оточуючих, його ікла були заплямовані кров’ю його братів, він був настільки божевільним, що хотів використати демонічне прокляття, щоб контролювати чиновників і змусити їх слухатися його наказів. Однак він не думав, що Мужон Чень може ігнорувати питання безпеки всього Чонхва. Адже яке може бути волосся без шкіри? Однак, поглянувши на обличчя Мужон Ченя, він побачив, що ненависть взяла гору над його розумом - той виглядав так, наче був готовий битись до останнього. І Мужон Лянь був вражений. Проте зовні цього не показав і холодно мовив: - Що ти плануєш робити? - Те саме Цей Самотній мав би запитати тебе, - з ненавистю сказав Мужон Чень. - Ти стільки років приховував свої амбіції. Хіба це не заради сьогоднішніх змін, коли ти можеш просто сидіти, склавши руки, та пожинати плоди? - він змахнув рукавом і вказав на трон. - Замінити мене на цьому місці і стати правителем Чонхва? - І не думав про це, - байдуже сказав Мужон Лянь. - Мені здається, що ця твоя посада вкрай безглузда. Наче святиня. А я абсолютно не маю бажання перетворюватись на глиняну статую. - Хто в це повірить? – сказав Мужон Чень. За тим він рвучко здійняв руку, стиснув її в кулак і різко вигукнув: - Зняття печатки…! Слідом за його криком за межами зали раптом почувся гуркіт. Чиновники з жахом перезирнулися. Крізь розбиті стіни та відкриті вікна було видно найвищу будівлю палацу Чонхва — Золоту Платформу. Там спалахнуло інтенсивне золоте світло і на вершині з’явився бар’єр печатки. Він мав форму пентаграми і безперервно обертався, поки розгорялося духовне полум’я. В мить ока здійнявся бурхливий вітер, руйнуючи все на своєму шляху. Трава та дерева навколо Золотої Платформи були зметені, сама Платформа, що символізувала безмежну славу чиновників Чонхва, особливе місце, яке могла бачити вся імперська столиця, була оповита хмарою пилу та піску. Коли золоте світло стало яскравішим, печатка відкрилася. З ущелини злетіла скринька завбільшки з долоню, що випромінювала сліпуче сяйво, і зависла високо в небі. - Це… - пробурмотіла Мендзе. - Скринька душі, яку генерал Ґу викував за допомогою однієї зі своїх душ?... Щойно вона договорила, як почула за спиною приглушений стогін, а потім звук того, як хтось упав навколішки на підлогу. Мендзе обернулася й побачила Ґу Мана, що впав і кашляв кров’ю. Мо Сі негайно підтримав його і стурбовано запитав: - Що з тобою? - Я… - Ґу Ман, здавалося, хотів щось сказати, але коли він подивився на скриньку душі в небі, то викашляв ще порцію крові і втратив здатність щось говорити, знепритомнівши прямо на руках у Мо Сі. - Ґу Мане! Мендзе ж була цілителькою. Вона сказала: - На генерала Ґу вплинуло зняття печатки зі скриньки душі. Ця скринька — одна з двох душ, яких йому бракує. Після павзи вона широко розплющила очі: - О! Якщо ми зможемо взяти скриньку душі і злити її знову з його тілом, тоді його душа може трохи відновитись… Не встигла вона договорити, як почула холодні слова Імператора: - Навіть не думай про це. - Мужон Ченю, - грубо сказав Мужон Лянь, - я не маю наміру захоплювати твою посаду. Краще тобі отямитись і не робити нічого божевільного! Мужон Чень пирхнув і скрипнув зубами: - Тобі справді нема потреби займати мій трон. Якщо після сьогоднішнього дня ти відчуватимеш, що можеш сидіти на троні, боюсь, що Цей Самотній прожив своє життя даремно. - … - Я дуже добре знаю, що з давніх часів стається зі скинутими монархами. Замість того, щоб бачити, як ти наступаєш мені на плечі, щоб досягти вершини, краще я знищу все своїми руками. - Мужон Ченю! – розлютився Мужон Лянь. - Чонхва — твоя батьківщина. Ти справді через особисті рримхи дозволиш країні Ляо отримати силу Кривавого демона-звіра? Ти дуже добре знаєш, що, в біса, може статись, якщо демон-звір повернеться до життя. Ти хочеш, щоб разом з твоєю поразкою весь Чонхва і навіть Дев’ять Провінцій зустріли свій кінець?! Несподівано, Мужон Чень зловісно розсміявся і сказав: - Чому б і ні? - ...! Хвилею здійнявся гнів. Навіть ті з присутніх що досі залишалися відносно байдужими, почувши його холодні слова, відчули, як у них закипіла кров. За мить залунали нескінченні догани. - Мужон Ченю! Ти звір в людській подобі! - Ти смієш називати інших егоїстами, та боюся, що найегоїстичніша і найхолоднокровніша людина в світі – це ти! - Безсердечний і бездушний! Вся твоя лояльність – суцільна фальш! - Ти не можеш бути Імператором, тому хочеш привести вовка в дім і дозволити людям Дев’яти Провінцій страждати?! Мужон Чень раптом розсміявся: - Ха-ха-ха — а що тут такого?! Якщо я не пануватиму, якщо не буду Імператором, тоді що мені до всього Чонхва і Дев’яти Провінцій?! - Ти! - Коли я перебував у Східному палаці і моє майбутнє було невизначеним, коли мене мало не усунув мій батько і мій статус похитнувся, усі роки перед тим, як я успадкував трон, навіть після того, як став Імператором - чи був хтось, хто щиро підтримував мене, допомагав мені все обдумувати, планувати, поділяв мої почуття та хвилювався за мене?! Ви завжди бачили мене претендентом на престол, наслідним принцом, імператором, але хто бачив мене як Мужон Ченя? Кого хоч колись хвилювало, що я думаю?! Навіть мій батько, дізнавшись , що я хворий, хотів усунути мене від наслідування престолу. А чи думав він коли-небудь що може статись з принцом, якого усунули від престолонаслідування?! Мужон Лянь різко сказав: - Гадаєш, він не думав про це? Вже вмираючи, він таємно викликав мене до себе і просив, що якщо він назве мене спадкоємцем, я повинен добре до тебе ставитися. Бо твоя морозна хвороба виникла через нього, йому було дуже шкода і він почувався винним! Мужон Чень від здивування вирячив налиті кров’ю очі. А тоді розлютився. - Він просто прикидався! Навіть розповів тобі про мою хворобу – це так він шкодував? Відчував провину?! – він злісно змахнув рукавами. – Протягом життя Цей Самотній мав підтримку лише від трону. Країна Чонхва в Дев’яти Провінціях пов’язана лише з Імператором і не має нічого спільного з Мужон Ченєм!  Як Імператор я, звичайно, маю піклуватись про Чонхва. Але сьогодні ви змушуєте мене зректися престолу, опускаючи мене до рівня раба, і я буду просто Мужон Ченєм, а Мужон Чень нікому в цьому світі нічого доброго не винен, - він злобно звузив очі, і крізь зуби процідив: - Ви маєте рацію, я роблю це з власної примхи. Я радше завдам болю собі, щоб завдати його й іншим, заведу вовка в дім, створю вигоду для країни Ляо – але не залишу вас в спокої! - Мужон Ченю, ти божевільний! Мужон Чень же з усмішкою сказав: - Дивіться уважно, в цьому житті Цей Самотній буде тільки Імператором і ніколи рабом! Виголосивши це, він склав руки перед грудьми, і його рукава затріпотіли. Пальці Мужон Ченя утворили печатку, і він вигукнув: - Фейхван*, зняття печатки!!!   *Летючий фенікс   Почувся крик фенікса, що, здавалося, долинав із самого серця землі, і тіло Мужон Ченя охопило бурхливе полум’я. Він піднявся на ноги, а тоді злетів крізь зруйнований дах в небо. Полум’я повністю огорнуло його тіло, подібно тому, як коли виходила з-під контролю демонічна енергія Ґу Мана. Все тіло Мужон Ченя випромінювало світло фенікса і бурхливий духовний потік. - Він … звідки в його тілі енергія демона-звіра? – приголомшено мовила Мендзе. Мо Сі похитав головою: - Це енергія Духовного звіра. - Що це? - Колись попередній Імператор хотів створити Духовного звіра, але втратив контроль над його духовним потоком, і через нього це вплинуло на його сина, що і дало йому таку силу, - сказавши це, Мо Сі сформував печатку й наказав: - Туньтянь, зупини його! Гігантський духовний кит завив у небі, підняв свій хвостовий плавник і полетів до Мужон Ченя. Але протистояти Мужон Ченю було не так легко. Він був сповнений ненависті та охоплений єдиним бажанням - зруйнувати все навколо, щоб не стати рабом. Він гукнув до Дзінченя, що також витав у нічному небі: - Бийся! Отримавши наказ, той змахнув крилами і кинувся на Туньтяня. Дві величезні істоти почали битися в небі, і звук їхнього реву наче пронизував людей до нутрощів. Зірок на небі не стало видно, бо духовний потік, що вирував під час їх бою, був яскравішим за день. При їх зіткненні вивільнялась духовна сила подібно до спалаху феєрверків, що вибухали в небі і розліталися незліченними іскрами. Але цього разу ніхто не ховався. Чи то через гнів, чи через просвітлення, чи тому, що у них не було іншого вибору, заклиначі у Тронній залі, незалежно від рівня своєї духовної сили, усі звернулись до арсеналу своїх вмінь і кинулись з зали. Хтось став допомагати Туньтяню в битві з Дзінченєм, хтось із злісними вигуками погнався за Мужон Ченєм у напрямку Золотої Платформи, хтось відправився дати розпорядження всім солдатам Чонхва і пробудити місто від сну. Чанфен-Дзюнь був настільки розлючений, що тремтів усім тілом. Він одне за іншим розсилав заклинання-повідомлення, щоб розкрити правду в кожному куточку вулиць Чонхва. Молодий панич з Військового Відомства, який щойно в битві втратив батька і з досі вкритим сльозами обличчям, скликав імперську гвардію: - Мобілізуйте всіх заклиначів яких можете! Захистіть країну і себе! Старійшина платформи Шеньнон, що був на побігеньках у Імператора, відчув, що пахне смаженим, і хотів було втекти, але йому до попереку притиснули лезо. Він обернувся і зустрів холодні очі Джов Хе. - Джов-сьоне, це ж я, - поспішно мовив старійшина. – Ти ж знаєш, нас обох примушував Його Величність. Я допоміг йому завдати шкоди Ваншу-Дзюню, а ти... ти допоміг йому створити демонічного звіра. Джов Хе схопив його за шию й схилився, щоб тихо мовити йому на вухо: - Я не надто старався при створенні Дзінченя. Інакше, думаєш, цей фрагмент душі був би настільки слабким? Я ніколи не був людиною Імператора. - Джов-сьоне… Але говорити щось іще було марно. Джов Хе вже штрикнув його клинком і той з шиплячим звуком пронизав його легені. Пальці Джов Хе окропились кров’ю. Він облизнув губи і якийсь час насолоджувався запахом крові. Тоді різко витягнув клинок. Старійшина платформи Шеньнон ще якусь мить тримався, похитуючись, а тоді з гуркотом упав на підлогу з широко розплющеними очима. Джов Хе підняв клинок і лизнув язиком його край… За мить розгорівся бій. Полум’я заклинань було схоже на лаву, що вивергалася і швидко розповсюджувалась з палацу на всю столицю Чонхва. Мо Сі серед цього хаосу знайшов Мужон Ляня і передав йому непритомного Ґу Мана: - Попіклуйся про нього. Я зупиню Мужон Ченя. Мужон Лянь з презирством глянув на Ґу Мана. - Мене абсолютно не хвилює живий він чи мертвий. Він народився в сім’ї Мужон, але довів себе до такого жалюгідного стану. Та попри свої слова Ґу Мана він все ж забрав. Мендзе глянула на Мужон Ченя, який бився в повітрі з кількома чиновниками. Після зняття печатки його сила стала надзвичайною і атак стількох людей було достатньо лише щоб трохи сповільнити його. Після атаки ж Мужон Ченя у формі фенікса заклиначі, які були надто близько до нього, вирвали кров’ю і впали з вниз. Мендзе побачила це і стурбовано сказала: - Боюся, ти не зможеш його наздогнати. Він от-от дістанеться Золотої Платформи і там використає своє життя, щоб відкрити скриню душі і знищити всіх навколо… Мо Сі також розумів, що часу обмаль. Нічого не відповідаючи, він викликав Шуайжань, стрибнув на дах і швидко помчав за Мужон Ченєм.