Замисли Ґу Мана

- Вівтарний Звір імперії не дурень, якого можна постійно використовувати.

Почувши це, Мендзе видала придушений звук і здивовано сказала:

- В битві на Донтін він уже знав це?

- Так.

- Тоді, тоді… коли він штрикнув Мо-даґе і не завадив мені забрати пораненого, він зробив це навмисно, щоб я помітила, що духовне ядро Мо-даґе було вражене маріонеточною пігулкою?

- Скоріш за все, - кивнув Мужон Лянь.

- Я виявила цю пігулку саме завдяки тому, - пробурмотіла Мендзе, - що мені треба було зцілити духовне ядро Мо-даґе. Я зробила все можливе, щоб видалити її. Але я не повідомила про це Його Величності. Мені це здалося дивним і, після певних розслідувань, я зрозуміла, що то були таємні схеми власне Імператора.

Вона обернулася й глянула на Ґу Мана, який наразі нічого не тямив, і її обличчя трохи зблідло:

- То тоді… ти зробив це навмисно…

Почувши, що вона говорить до нього, Ґу Ман був збентежений:

- Що? Що навмисно?

Мо Сі похитав головою.

- Це неможливо. Я читав листи Ґу Мана до Його Величності. Він передавав йому інформацію протягом п’яти років. Якби він знав, то чого б продовжував передавати темні демонічні закляття?

- Вогнекуле, ти помітив, що ранні листи Ґу Мана до Його Величності містили багато секретів про темні техніки країни Ляо, а в більш пізній період він часто надавав секретні звіти про військову та політичну ситуацію, але рідко писав про темні закляття?

- …

Після слів Мужон Ляня Мо Сі згадав листи, які читав, і це справді було так.

- Ґу Ман чітко розумів, - повів далі Мужон Лянь, - що якщо його викриють, Мужон Чень без вагань швидко змусить його замовкнути чи розміняє як шахову фігуру. Тоді він би знайшов когось іншого, щоб продовжити пошуки в країні Ляо. Тож, хоча він уже знав, якою людиною був Мужон Чень, він це приховував і продовжував писав листи Імператору.
Але відтоді він був дуже обережним. Він рідко згадував темні техніки у листах, які надсилав, а навіть якщо й робив це, то писав лише те, що здавалося дуже конфіденційним, але насправді було не надто корисним.

Мо Сі:

- ...Звідки ти так багато знаєш?

Мужон Лянь наповнив свою люльку курильною сумішшю, запалив і затягнувся. Видихнувши світло-сірий дим, він сказав:

- Бо це те, що сказав мені сам Ґу Ман.

Мо Сі різко змінився в обличчі.

- Коли?…

- За день до того, як його повернули до міста в якості подарунку до мирної угоди.

- ！

Мужон Лянь під здивованими поглядами всіх повільно продовжив:

- … Не дивуйтеся так. Імператор передав справу Ґу Мана мені, тож за день до його повернення я сам вийшов із міста і зустрівся з ним.

- На його шляху назад?

- На його шляху назад, біля річки Фушвей.

- …

- Усі думали, що це в країні Ляо Ґу Ману стерли всі спогади, знищили його духовне ядро і вилучили дві його душі й саме тому він був в такому стані, - Мужон Лянь зробив павзу. - Насправді це не так.

Країна Ляо дійсно зруйнувала свідомість Ґу Мана, щоб запобігти витоку своїх таємниць, але вони не знищували спогади, які не мали нічого спільного з їх секретами. І тому, по-перше: країна Ляо не знищувала всі спогади Ґу Мана.

Чиновники були шоковані.

- Що?!

- Це не країна Ляо?!

- Саме так. По-друге: усі кажуть, що дві душі Ґу Мана були вилучені країною Ляо. Це також неправда. Душі Ґу Мана ніхто не забирав. Він сам вилучив їх з певною метою і за власною ініціативою їх пожертвував. Це не мало ніякого відношення до країни Ляо.

Ці слова були ще більш шокуючими, ніж попередні. Якщо попередні спричинили хвилю, то ці здійняли величезну хвилю.

Мо Сі відступив на крок назад, його тонкі губи геть зблідли.

- Як… це можливо? Чому він…

- Про те, чому він це зробив, краще має знати Його Величність, - Мужон Лянь глянув на Мужон Ченя. - Давайте поки поговоримо не про це. Є третя річ, яку варто зазначити.
По-третє, Ґу Ман втратив усі свої спогади на річці Фушвей і це сталося через імператора нашої країни Чонхва.

Очі Мужон Ченя були колючі як у грифа.

- Мужон Ляню, коли ти перестанеш обманювати людей?!

- Я знав, що ти так скажеш, - спокійно мовив Мужон Лянь. – Саме через це ти хотів убити мене. Звичайно, адже людиною, яку ти послав дати йому пігулку забуття… - Мужон Лянь зробив павзу, звів свої персикові очі й сказав: - ...був я.

Мужон Чень:

- ...

- Ґу Ман для мене завжди був як бельмо на оці, а дізнавшись про його зраду, я почувався надзвичайно приниженим. Я думав, що він приніс ганьбу родині Ваншу і хотів його смерті. У той час Імператор побачив мої настрої і таємно викликав мене до палацу. І розказав мені, що Ґу Ман був не зрадником, а шпигуном.

- Якщо ти вже знав, що він був шпигуном, - тихо мовила Мендзе, - чому ти все ще так ненавидів його?

- Як все могло бути так просто? - посміхнувся Мужон Лянь. – Його Величність сказав мені, що Ґу Ман пішов як шпигун, а пізніше висказав свою вимогу: після його успіху і повернення він хотів, щоб Імператор допоміг йому стати головою маєтку Ваншу.

- … Ґу Ман би ніколи про таке не попросив.

- Але звідки я тоді міг це знати? закотив очі Мужон Лянь. – Імператор помітив мою настороженість і сказав мені, що не погодився на умову Ґу Мана й відхилив його прохання зайняти моє місце, через що той образився. Зрештою, фальшива зрада перетворилась на справжню і пізніше він працював на Ляо, щоб помститися Чонхва.

Усі в Чонхва знали, як жахливо раніше Мужон Лянь знущався над Ґу Маном. Звичайно що Імператор цим скористався і вигадав брехню, сказавши, що Ґу Ман мав злі наміри й хотів скористатись можливістю і знищити колишнього господаря.

Як голова сім’ї Ваншу, як міг почуватись Мужон Лянь, почувши таку новину?

- Почувши це, я, звичайно, розлютився, - сказав Мужон Лянь. - Однак мені також здалося це дивним. Якщо Ґу Ман був справжнім зрадником, чому країна Ляо відправила його назад в якості подарунку до мирних переговорів?

Мо Сі глянув на Імператора й запитав Мужон Ляня:

- І що він на це сказав?

- О, не підкопаєшся. Він сказав, що не міг терпіти дій Ґу Мана, тому таємно написав листа монарху країни Ляо, в якому розповів про те, ким насправді був Ґу Ман, коли прибув до Ляо і що він вкрав багато таємниць країни й передав їх Чонхва. Тож країна Ляо викрила його як дволикого зрадника, повного підступних мотивів, вони не могли продовжувати його використовувати і відправили назад.

Мужон Лянь ще раз затягнувся «Життям як сон» і продовжив:

- Мужон Чень сказав мені, що Ґу Ман боявся смерті. Перш ніж в країні Ляо його затримали, він відчув їх наміри. Щоб захистити себе, Ґу Ман написав листа Імператору, повідомляючи, що він знайшов таємну кімнату, де люди Ляо виростили Кривавого демона-звіра, бачив його дитячу форму, і запропонував використати свою душу, щоб запечатати звіра й таємно передати його Імператору, сподіваючись зберегти своє життя. 
Тоді я повністю повірив його словам і ненавидів Ґу Мана до глибини душі. У гніві я запитав Імператора, чи погодимося ми на прохання цього зрадника?
Той відповів, що тіло Ґу Мана загартували за допомогою демонічної енергії і якщо його необачно вбити, він може перетворитися на бозна яке безпрецедентне зло. Ми точно не могли на це піти, тому він погодився на пропозицію Ґу Мана, і хотів, щоб я зробив дві речі… 
 По-перше, щоб я таємно зустрівся з Ґу Маном, перш ніж він увійде в місто. Він хотів, щоб я попросив його передати скриньку душі з запечатаною силою Кривавого демона-звіра.

- А що друге? – спитав Мо Сі.

- По-друге, він дав мені пігулку. Він сказав, що з того, як Ґу Ман з таким низьким походженням досяг такого високого становища, можна було зрозуміти, наскільки він хитрий і амбітний. Враховуючи демонічну мутацію, ми не могли убити його, але якщо залишити його при тямі, він обов’язково спробував би за допомогою брехні впливати на людей навколо - тюремників, охоронців тощо, тож його пам’ять і свідомість треба було знищити. Для цього була зроблена та пігулка. Він попросив мене дати її Ґу Ману одразу після того, як я отримаю від нього скриньку душі з запечатаним Кривавим демоном-звіром.

Поки Мо Сі слухав, його нігті глибоко впивалися в долоні. Коли правда про минуле спливла на поверхню, стало чітко видно павутину, яку давно виплітав Імператор. Вона була схожа на сітку, яку неможливо оминути і яка захоплювала усіх.

- А коли ти зустрівся з Ґу Маном, він не сказав тобі правди?

- Дещо він сказав. Наприклад, щоб не надто довіряв Імператору. Але як думаєш, кому я тоді повірив?

- …

- Більше того, коли я зустрів Ґу Мана, можливо, охоронці, відповідальні за його супровід, влаштували йому тортури. Його свідомість була дуже розпливчастою, а на грудях був свіжий шрам, який все ще кровоточив. У нього було не так багато сил, щоб щось мені розказати, перш ніж знепритомніти.

Мужон Лянь зробив павзу, а тоді продовжив:

- Але була одна річ, яка викликала у мене дивне відчуття. Крім скриньки душі із запечатаною силою Кривавого демона-звіра, він дав мені ще дещо. Він сказав мені зберегти це, незважаючи ні на що, а потім знайти можливість знищити це. До того ж, про це не мав дізнатися Імператор.

- Що він тобі дав? – спитала Мендзе.

Мужон Лянь відповів не відразу. Спершу глянув на Мужона Ченя, що сидів на високому сидінні.

- Ваша Величносте, ти наполегливо просив Мо Сі принести тобі фрагмент душі Кривавого демона-звіра з міста Дадзе, і тільки тоді зміг створити цього монстра з пташиним клювом та тілом собаки. Мабуть, це тому, що скриньку душі з силою Кривавого демона, яку Ґу Ман передав тобі тоді, ти досі не зміг відкрити? - він глузливо розсміявся. - Знаєш, чому ти не можеш її відкрити?

Мужон Чень зрозумів, що продовжувати прикидатися – марна справа, тож холодно запитав:

- Чому?

Мужон Лянь видихнув дим і сказав:

- Тому що скринька душі, яку Ґу Ман запечатав за допомогою однієї зі своїх душ, відрізняється від інших. Він вніс деякі зміни і щоб відкрити її, потрібен ключ.

Мендзе була приголомшена:

- Це річ, яку Ґу Ман просив тебе зберегти?

- Так, - сказав Мужон Лянь. - Тоді я був обережним і нікому про це не говорив, - і він холодно поглянув на Мужон Ченя. - Імператоре, ти не можеш відкрити скриньку душі, яку ти так прагнув здобути. Ти, напевно, довго її вивчав, але так і не зміг цього зрозуміти. На щастя, я від природи підозрілий і знаю, що ти хитра людина, тож не повністю тобі довіряв. А інакше, боюся, ти б перетворив усіх людей у Чонхва на дерев’яних маріонеток в той самий рік, коли Ґу Ман повернувся до міста.

Мужон Чень втупився в нього поглядом, зціпивши зуби. І раптом вибухнув жорстоким сміхом.

- Мужон Ляню… Мужон Ляню, виходить, ти тоді не вірив ні мені, ні Ґу Ману… Ха-ха-ха…!

- Так, - байдуже сказав Мужон Лянь.

- Тоді кому ж ти у своєму житті довіряв?!

- Я такий самий, як ти, Мужон Ченю, - сказав Мужон Лянь. - Ми з тобою такі люди, які не довіряють нікому, крім себе самих, - на цьому його погляд став ще більш байдужим і віддаленим. - Настав час покласти край твоєму фарсу. Відмовся від своєї мрії про об’єднання Дев’яти Провінцій. Я вже давно знищив ключ, який дав мені Ґу Ман.

Сміх Мужона Ченя ще довго не стихав і луною розходився навколо. Потім Імператор витріщився на Мужон Ляня налитими кров’ю очима, після чого його погляд пройшовся по кожному з присутніх, від Мо Сі до Ґу Мана, Мужон Мендзе та інших чиновників.

Зрештою на його обличчі з’явилася гримаса, від якої він став схожим на мстиву примару:

- Мужон Ляню, ти думаєш, після стількох років вивчення я справді не знайшов іншого способу відкрити запечатану Ґу Маном скриньку душі?