Щойно прозвучав наказ імператора, усі затремтіли. Тільки у Ґу Мана розум був ушкоджений і тому він не розумів, що відбувається, та, побачивши ситуацію, збагнув, що це якось пов’язано з Мо Сі.
Він підсвідомо боявся, що Мо Сі можуть поранити, але не знав, що робити, і міг тільки інстинктивно кинутись перед ним, блокуючи незрозумілу для нього самого небезпеку.
Крім нього, всі інші розбіглися в сторони, намагаючись захистити себе. Воно й не дивно – усі знали, якою жахаючою була сила Мо Сі і, якщо Імператор взяв його під контроль, наслідки важко було уявити. До того ж їх стосунки з Мо Сі не були близькими, то чого б вони без жодної причини поспішали захищати його та й взагалі намагались зробити щось настільки марне?
Мо Сі ніколи не думав, що Імператор міг уже давно помістити в його тіло маріонеточну пігулку. Він відштовхнув Ґу Мана, але той тільки глянув на нього своїми блакитними очима, відмовляючись зрушати з місця.
- Мужон Ляню! – різко гукнув Мо Сі. – Забери його!
- Я не піду, - Ґу Ман вирвався з руки Мужон Ляня. - Я захищу тебе.
- …
Очі Мо Сі раптом сповнились вологою. Він більше не дивився на нього, а звернувся до Мужон Ляня:
- Забери його.
Імператор лише холодно посміхнувся, побачивши, що демонічний вогонь на кінчиках його пальців дико спалахнув, і тоді різко стиснув пальці.
Мо Сі відштовхнув Ґу Мана.
За мить впевнене обличчя Імператора осяяло сліпуче світло.
- Увійди в серце.
Полум’я різко спалахнуло і розсипалось на незліченну кількість іскор світла, що злетіли в повітря, а потім усі кинулися до грудей Мо Сі. Ґу Ман був вкрай стурбований і незграбно намагався відігнати їх, ніби це були комахи, але цятки світла проходиоили крізь долоні Ґу Мана і невпинно прямували до Мо Сі.
Ґу Ман майже заплакав:
- Мо Сі…
Мужон Лянь побачив, що ситуація погіршується. Побоюючись, що маріонеточна пігулка незабаром почне діяти, він міцно схопив Ґу Мана за рукав і різко сказав:
- Хай що ти робитимеш, це буде марно! Маріонеточна пігулка була зроблена з Квітки Ненависті Восьми Страждань, і ніхто не зможе її нейтралізувати, не віддавши для цього сили свого духовного ядра і витративши на це багато годин!
В очах Мужон Ченя була насмішка, коли він сказав:
- Якщо хочете піти - вже надто пізно.
Усі ці іскри світла зібралися в тілі Мо Сі. Він скрипнув зубами, востаннє подивився на Ґу Мана, а тоді заплющив очі й тихо мовив до Туньтяня:
- …Убий свого господаря!
Почувши це, Мужон Лянь був шокований. Він розумів, що Мо Сі наказує Туньтяню вбити свого господаря, коли той втратить глузд.
- Вогнекуле…
Мо Сі поглянув на Мужон Ляня.
- Забирай Ґу Мана і йдіть.
У той же момент Мужон Чень звів кінчики своїх пальців і сказав:
- Слухай мої накази!
Біле світло раптом стало надзвичайно сліпучим. Туньтянь неспокійно поплив вверх у нічне небо, так, ніби в будь-який момент був готовий пірнути вниз. Світло ж ставало дедалі яскравішим, настільки, що змушувало заплющити очі.
Ґу Ман подивився на Мо Сі, охопленого цим світлом, на його зблідле обличчя і закричав:
- Мо Сі!
- Не підходь!
Але в цей напружений момент біле світло, здавалося, раптом втратило контроль і знову розсипалося на іскри, що розлетілися у повітрі.
Мужон Чень округлив очі.
Інші також були приголомшені.
- Що... що відбувається?…
Біле світло, яке мало повністю змести свідомість Мо Сі, розлетілося подібно світлячкам.
І потроху згасло.
У тронній залі запала тиша. У мерехтливому світлі Мо Сі сам розгублено звів очі, поклав руку собі на груди... Він справді не втратив глузд і не став маріонеткою?
Це тому, що пігулка, яку Мужон Чень створив багато років тому, втратила свої властивості?
Чи…
Мужон Чень різко підвівся. Він вже не виглядав таким спокійним, його очі були сповнені шоку, гніву і недовіри. Він зціпив зуби і слова, які він цідив крізь них, здавалося, перетворювались на пил:
- Як це можливо? Цей Самотній бачив... на власні очі бачив, як ти прийняв її тоді... Це неможливо… неможливо!
Серед його громоподібної люті раптом почулося тихе зітхання.
Його видав хтось не з присутніх в залі. Усі поглянули на джерело звуку і побачили, що за напівзруйнованими червоними дверима певний час тому з’явилася людина.
Ця людина була одягнена в тонке чорне вбрання з золотими краями. Її довге чорнильно-чорне волосся було зібрано в пучок на потилиці. На ній не було жодної прикраси. Єдине, що можна було вважати аксесуаром – це золота шпилька.
Мужон Чень примружив очі, не готовий у це вірити:
- ...Це ти?
Людина, що прийшла, була ніким іншим, як однією із трьох дзюньдзи, а також принцесою Чонхва, Мужон Мендзе.
Мужон Чень раптом відчув, як його тілом прокотилася хвиля гніву. Він аж весь затремтів, а білки його очей налилися кров’ю, ніби вкрившись тонким червоним павутинням:
- Ти справді посміла... ти посміла зрадити мене!!
Обличчя Мендзе було прохолодним і спокійним, було незрозуміло, чи виражало воно жалість чи сум. Вона похитала головою.
- Ван-сьоне, ти перетнув межу.
Вона увійшла і, нахмурившись, поглянула на Мужон Ченя.
- Я давно радила тобі зупинитись, але ти відмовлявся слухати... Навіть удався до такої жорстокості. Мужон Ченю, Чонхва належить не одному тобі. Отямся нарешті.
Говорячи, вона підійшла і зупинилася біля Мужон Ляня.
Це наочно показувало, що в цьому протистоянні Мендзе вирішила прийняти сторону Мужон Ляня, а не іншого свого старшого брата, Мужон Ченя. Останній витріщався на них двох, і в його вухах дзвеніли слова пророцтва про війну між братами і протистояння всередині сім’ї. Мужон Лянь… Мужон Лянь… спочатку він прикидався хвастовитим і розбещеним нахабою, потім вдавав деградацію і порочність. Він справді недооцінив цього свого далекого родича!
Мужон Лянь глянув на Мендзе:
- Хіба ти не відправилась до Палацу гарячих джерел? Я думав, що ти зможеш вчасно повернутися.
Мендзе ледь помітно посміхнулася, але нічого не сказала.
Коли Мужон Чень побачив між Мендзе і Мужон Лянєм таку близьку та природню взаємодію, в нього аж волосся стало дибки і він розлютився ще більше. Раптом він щось усвідомив і небезпечно примружив очі.
- Мужон Мендзе, як довго ти таємно допомагала йому?
Перш ніж Мендзе встигла відповісти, Мужон Лянь ліниво сказав:
- Не надто довго. Вона не мала наміру ставати на мій бік. Ти — монарх Чонхва, а вона добре вихована та розумна дитина. Вона завжди слухалась твоїх наказів і таємно шпигувала за мною. Але пізніше ти занепокоївся, дізнавшись, що я збирався розповісти Ґу Ману деякі секрети, і послав людей убити мене на березі річки... Справді найбільш невдалий крок, який ти коли-небудь робив.
Думаєш, Мендзе була б рада побачити, як ти мене вбив? Вона б лише відчула в цьому свою провину, бо це вона тобі повідомила. Ось чому тоді патруль врятував мене. Ти попросив старійшин платформи Шеньнон залікувати мене до смерті і не дбати про мене належним чином, але вона таємно готувала для мене ліки, щоб я залишився в живих, - Мужон Лянь ледь помітно посміхнувся. — Інакше я міг би померти, як ти того й хотів, і тоді не стояв би сьогодні тут і не розмовляв би з тобою.
- …Добре-добре! - Погляд Мужон Ченя перебігав з одного на іншу. Через деякий час він скрипнув зубами і сказав: - Мужон Мендзе, я справді дарма тобі довіряв! Дарма проявляв до тебе прихильність! Зрештою ти все ж вирішила допомагати йому!
- Я ніколи не думала комусь допомагати, - сказала Мужон Мендзе. - Я робила лише те, що було правильним для мене та Чонхва.
Мужон Чень підвів голову і посміхнувся.
- Правильне для тебе? Правильне для Чонхва? - його погляд раптом став лютим, як у стерв’ятника. - Мужон Мендзе, ти допомогла далекому родичу розібратися з твоїм братом – це правильно? Ти користувалася прихильністю і повагою монарха, але співпрацювала з чужинцем, щоб змусити Імператора зректися престолу – це правильно для Чонхва? – він змахнув рукавами свого чорного з золотом вбрання. – Це просто смішно!
Мендзе спокійно промовила:
- Чень-ґе, якби ти не був таким жорстоким, навіщо мені було б заходити так далеко? З тих пір, як ти вступив на престол, ти завжди думав про те, як би усунути інакодумців і винищити боягузів та лиходіїв. Але як це можливо? Кожна істота, навіть якщо це тварина, матиме свої егоїстичні бажання і тисячі думок…
- Але це неправильно! – сердито сказав Мужон Чень.
- Я не говорила, що це правильно, — спокійно поглянула на нього Мендзе. - Слабкість, конфлікти, жадібність, заздрощі - як це може бути правильним? Просто ми з тобою ніколи не зможемо змінити думки інших людей. Замість того, щоб змусити всіх егоїстичних чиновників коритися тобі, чому б не подумати про те, як бути хорошим правителем і вивести їх на яскравіший шлях. Не сподіватися, що всі стануть маріонетками, а тих, хто не підкориться, годувати пігулками. Лянь-ґе якось сказав мені – і мав рацію - що коли в Чонхва залишиться лиш один голос, це буде кінцем для країни.
- Якось сказав? — холодно розсміявся Мужон Чень. – То ти дволика зрадниця: з одного боку допомагала мені, а з іншого змовлялася з Мужон Лянєм... Мужон Мендзе, ти ж одна з трьох дзюньдзи Чонхва - гадаєш, це було гідно?
Мендзе деякий час мовчала. Здавалося, вона втомилася від суперечок і не хотіла більше нічого обговорювати з Мужон Ченєм, але під його критикою і тиском все ж звела очі і сказала:
- Як громадянка Чонхва, я не можу дивитися, як ти знову і знову робиш помилки, і я також не можу дозволити тобі знову і знову завдавати шкоди твоїм солдатам, твоїм вірним чиновникам і генералам.
Багато років тому ти поклав маріонеточну пігулку в чашу Мо-даґе, щоб у будь-який момент перетворити його на знаряддя вбивства. Пізніше ти влаштував все так, щоб змусити Ґу Мана піти дорогою «зради» і стати твоїм шпигуном. Ти знайшов вагомий стимул, щоб він не міг відмовити і у нього не залишилось іншого виходу, як шукати для тебе інформацію і прокладати тобі шлях.
Голос Мужон Мендзе не був гучним, але всі в Тронній залі уважно слухали.
Почувши останні слова, хтось не втримався і вигукнув:
- Ґу Ман — шпигун? Він... він не був зрадником?…
- Не був, - сказала Мужон Мендзе.
- Це…
- Битва на горі Фен Мін була лише способом Його Величності залучити шпигуна, який міг би витримати приниження. Щоб отримати цього шпигуна, Його Величність використав секретну техніку Дзяна Єсюе, щоб тимчасово контролювати Лу Джаньсіна, і змусив його вбити посланця, що було величезною помилкою перед битвою.
- Лу Джаньсіна тоді контролювали?!
- Саме так, — продовжила Мужон Мендзе. – Контролювали за допомогою неякісно створеної шахової фігури Дженьлон. Після того, як Лу Джаньсіна було несправедливо звинувачено і ув’язнено, Ґу Ман був загнаний у глухий кут, і Його Величність дав йому таємний наказ піти до країни Ляо, вдати, що він здався, та стати шпигуном, який би постійно надсилав до Чонхва звіти та інформацію про темні демонічні техніки.
Це було справді шокуюче. Якби раніше хтось сказав такі слова дворянам, його б висміяли як божевільного. Але Тронна зала щойно перебула катастрофу, тут були мертві й поранені, і демонічний звір Дзінчень усе ще ширяв у повітрі й ревів і лише через захист кита Туньтяня не наважувався наблизитись.
Тому зараз, хоча зміст слів Мендзе був неймовірним, вони не сумнівалися в їх правдивості.
Мужон Чень все ще сидів на троні; його бойові навички були гірші, ніж у присутніх, Дзінчень також був ізольований за межами зали. Він не міг увірвати розповідь Мендзе, міг лише сумно дивитися на неї, ніби розмірковуючи про те, як спростувати її слова, або ж про те, як розірвати її на шматки.
Раніше він так довіряв їй… вона була єдиною... єдиною людиною, якій, як він вважав, він може довіряти, його власною сестрою…
Він і уявити не міг, що людиною, яка покладе край його злочинам і розкриє їх перед усіма, буде вона!!!
Мужон Чень не втримався і глузливо розсміявся.
Хтось підвищив голос:
- Але навіть так Ґу Ман допомагав злочинцеві! Він допомагав Його… допомагав Мужон Ченю збирати темні заборонені техніки – за яку винагороду? Йому пообіцяли достаток і місце при дворі по поверненні, чи незліченні золото й скарби?
Мо Сі це розізлило:
- Він робив це заради сімдесяти тисяч надгробків і миру. Яке місце при дворі, золото й скарби? Ґу Ман давно повернувся – і ви не знаєте, яким життям він жив?!
- …
Побачивши, що Мо Сі розгніваний, Мендзе підняла руку, зупиняючи його, легко похитала головою й сказала:
- Тоді Його Величність переконав Ґу Мана відправитись до країни Ляо, але не сказав йому своєї справжньої мети. Приймаючи його накази, Ґу Ман вважав, що той зосереджений на боротьбі з країною Ляо, хоче пізнати свого ворога, щоб знайти спосіб його подолати, тому він продовжував передавати інформацію в Чонхва. Тоді він не знав, що егоїстичність Його Величності зайшла так далеко.
- Отже, Ґу Ман гадки не мав, що Мужон Чень хотів для власних потреб використати ті демонічні техніки, ба навіть хотів скористатись ними для контролю над серцями чиновників?
- Саме так. Він не знав.
Однак у цей момент раптом заговорив Мужон Лянь.
- Ні, Мендзе, ти помиляєшся. Щодо того, що Його Величність хотів використати демонічні техніки, щоб завдати шкоди своїм людям… Спочатку Ґу Ман не знав про це, але пізніше все зрозумів.
Почувши це, Мо Сі насупив брови:
- Як це можливо? Якби він знав, він би повідомив про це Чонхва.
Мужон Лянь похитав головою:
- Він не міг повідомити про це. Повідомлення нічого б не зупинило, натомість марно знищило б довіру імператора до нього. Але він справді давно все зрозумів.
Він зробив павзу, а тоді повільно сказав Мо Сі під приголомшеними поглядами натовпу:
- Вогнекуле, Ґу Ман виявив справжні наміри імператора ще до того, як поранив тебе у битві на озері Донтін. Вівтарний Звір імперії не дурень, якого можна постійно використовувати.
Далі
Розділ 182 - Замисли Ґу Мана
- Вівтарний Звір імперії не дурень, якого можна постійно використовувати. Почувши це, Мендзе видала придушений звук і здивовано сказала: - В битві на Донтін він уже знав це? - Так. - Тоді, тоді… коли він штрикнув Мо-даґе і не завадив мені забрати пораненого, він зробив це навмисно, щоб я помітила, що духовне ядро Мо-даґе було вражене маріонеточною пігулкою? - Скоріш за все, - кивнув Мужон Лянь. - Я виявила цю пігулку саме завдяки тому, - пробурмотіла Мендзе, - що мені треба було зцілити духовне ядро Мо-даґе. Я зробила все можливе, щоб видалити її. Але я не повідомила про це Його Величності. Мені це здалося дивним і, після певних розслідувань, я зрозуміла, що то були таємні схеми власне Імператора. Вона обернулася й глянула на Ґу Мана, який наразі нічого не тямив, і її обличчя трохи зблідло: - То тоді… ти зробив це навмисно… Почувши, що вона говорить до нього, Ґу Ман був збентежений: - Що? Що навмисно? Мо Сі похитав головою. - Це неможливо. Я читав листи Ґу Мана до Його Величності. Він передавав йому інформацію протягом п’яти років. Якби він знав, то чого б продовжував передавати темні демонічні закляття? - Вогнекуле, ти помітив, що ранні листи Ґу Мана до Його Величності містили багато секретів про темні техніки країни Ляо, а в більш пізній період він часто надавав секретні звіти про військову та політичну ситуацію, але рідко писав про темні закляття? - … Після слів Мужон Ляня Мо Сі згадав листи, які читав, і це справді було так. - Ґу Ман чітко розумів, - повів далі Мужон Лянь, - що якщо його викриють, Мужон Чень без вагань швидко змусить його замовкнути чи розміняє як шахову фігуру. Тоді він би знайшов когось іншого, щоб продовжити пошуки в країні Ляо. Тож, хоча він уже знав, якою людиною був Мужон Чень, він це приховував і продовжував писав листи Імператору. Але відтоді він був дуже обережним. Він рідко згадував темні техніки у листах, які надсилав, а навіть якщо й робив це, то писав лише те, що здавалося дуже конфіденційним, але насправді було не надто корисним. Мо Сі: - ...Звідки ти так багато знаєш? Мужон Лянь наповнив свою люльку курильною сумішшю, запалив і затягнувся. Видихнувши світло-сірий дим, він сказав: - Бо це те, що сказав мені сам Ґу Ман. Мо Сі різко змінився в обличчі. - Коли?… - За день до того, як його повернули до міста в якості подарунку до мирної угоди. - ！ Мужон Лянь під здивованими поглядами всіх повільно продовжив: - … Не дивуйтеся так. Імператор передав справу Ґу Мана мені, тож за день до його повернення я сам вийшов із міста і зустрівся з ним. - На його шляху назад? - На його шляху назад, біля річки Фушвей. - … - Усі думали, що це в країні Ляо Ґу Ману стерли всі спогади, знищили його духовне ядро і вилучили дві його душі й саме тому він був в такому стані, - Мужон Лянь зробив павзу. - Насправді це не так. Країна Ляо дійсно зруйнувала свідомість Ґу Мана, щоб запобігти витоку своїх таємниць, але вони не знищували спогади, які не мали нічого спільного з їх секретами. І тому, по-перше: країна Ляо не знищувала всі спогади Ґу Мана. Чиновники були шоковані. - Що?! - Це не країна Ляо?! - Саме так. По-друге: усі кажуть, що дві душі Ґу Мана були вилучені країною Ляо. Це також неправда. Душі Ґу Мана ніхто не забирав. Він сам вилучив їх з певною метою і за власною ініціативою їх пожертвував. Це не мало ніякого відношення до країни Ляо. Ці слова були ще більш шокуючими, ніж попередні. Якщо попередні спричинили хвилю, то ці здійняли величезну хвилю. Мо Сі відступив на крок назад, його тонкі губи геть зблідли. - Як… це можливо? Чому він… - Про те, чому він це зробив, краще має знати Його Величність, - Мужон Лянь глянув на Мужон Ченя. - Давайте поки поговоримо не про це. Є третя річ, яку варто зазначити. По-третє, Ґу Ман втратив усі свої спогади на річці Фушвей і це сталося через імператора нашої країни Чонхва. Очі Мужон Ченя були колючі як у грифа. - Мужон Ляню, коли ти перестанеш обманювати людей?! - Я знав, що ти так скажеш, - спокійно мовив Мужон Лянь. – Саме через це ти хотів убити мене. Звичайно, адже людиною, яку ти послав дати йому пігулку забуття… - Мужон Лянь зробив павзу, звів свої персикові очі й сказав: - ...був я. Мужон Чень: - ... - Ґу Ман для мене завжди був як бельмо на оці, а дізнавшись про його зраду, я почувався надзвичайно приниженим. Я думав, що він приніс ганьбу родині Ваншу і хотів його смерті. У той час Імператор побачив мої настрої і таємно викликав мене до палацу. І розказав мені, що Ґу Ман був не зрадником, а шпигуном. - Якщо ти вже знав, що він був шпигуном, - тихо мовила Мендзе, - чому ти все ще так ненавидів його? - Як все могло бути так просто? - посміхнувся Мужон Лянь. – Його Величність сказав мені, що Ґу Ман пішов як шпигун, а пізніше висказав свою вимогу: після його успіху і повернення він хотів, щоб Імператор допоміг йому стати головою маєтку Ваншу. - … Ґу Ман би ніколи про таке не попросив. - Але звідки я тоді міг це знати? закотив очі Мужон Лянь. – Імператор помітив мою настороженість і сказав мені, що не погодився на умову Ґу Мана й відхилив його прохання зайняти моє місце, через що той образився. Зрештою, фальшива зрада перетворилась на справжню і пізніше він працював на Ляо, щоб помститися Чонхва. Усі в Чонхва знали, як жахливо раніше Мужон Лянь знущався над Ґу Маном. Звичайно що Імператор цим скористався і вигадав брехню, сказавши, що Ґу Ман мав злі наміри й хотів скористатись можливістю і знищити колишнього господаря. Як голова сім’ї Ваншу, як міг почуватись Мужон Лянь, почувши таку новину? - Почувши це, я, звичайно, розлютився, - сказав Мужон Лянь. - Однак мені також здалося це дивним. Якщо Ґу Ман був справжнім зрадником, чому країна Ляо відправила його назад в якості подарунку до мирних переговорів? Мо Сі глянув на Імператора й запитав Мужон Ляня: - І що він на це сказав? - О, не підкопаєшся. Він сказав, що не міг терпіти дій Ґу Мана, тому таємно написав листа монарху країни Ляо, в якому розповів про те, ким насправді був Ґу Ман, коли прибув до Ляо і що він вкрав багато таємниць країни й передав їх Чонхва. Тож країна Ляо викрила його як дволикого зрадника, повного підступних мотивів, вони не могли продовжувати його використовувати і відправили назад. Мужон Лянь ще раз затягнувся «Життям як сон» і продовжив: - Мужон Чень сказав мені, що Ґу Ман боявся смерті. Перш ніж в країні Ляо його затримали, він відчув їх наміри. Щоб захистити себе, Ґу Ман написав листа Імператору, повідомляючи, що він знайшов таємну кімнату, де люди Ляо виростили Кривавого демона-звіра, бачив його дитячу форму, і запропонував використати свою душу, щоб запечатати звіра й таємно передати його Імператору, сподіваючись зберегти своє життя. Тоді я повністю повірив його словам і ненавидів Ґу Мана до глибини душі. У гніві я запитав Імператора, чи погодимося ми на прохання цього зрадника? Той відповів, що тіло Ґу Мана загартували за допомогою демонічної енергії і якщо його необачно вбити, він може перетворитися на бозна яке безпрецедентне зло. Ми точно не могли на це піти, тому він погодився на пропозицію Ґу Мана, і хотів, щоб я зробив дві речі… По-перше, щоб я таємно зустрівся з Ґу Маном, перш ніж він увійде в місто. Він хотів, щоб я попросив його передати скриньку душі з запечатаною силою Кривавого демона-звіра. - А що друге? – спитав Мо Сі. - По-друге, він дав мені пігулку. Він сказав, що з того, як Ґу Ман з таким низьким походженням досяг такого високого становища, можна було зрозуміти, наскільки він хитрий і амбітний. Враховуючи демонічну мутацію, ми не могли убити його, але якщо залишити його при тямі, він обов’язково спробував би за допомогою брехні впливати на людей навколо - тюремників, охоронців тощо, тож його пам’ять і свідомість треба було знищити. Для цього була зроблена та пігулка. Він попросив мене дати її Ґу Ману одразу після того, як я отримаю від нього скриньку душі з запечатаним Кривавим демоном-звіром. Поки Мо Сі слухав, його нігті глибоко впивалися в долоні. Коли правда про минуле спливла на поверхню, стало чітко видно павутину, яку давно виплітав Імператор. Вона була схожа на сітку, яку неможливо оминути і яка захоплювала усіх. - А коли ти зустрівся з Ґу Маном, він не сказав тобі правди? - Дещо він сказав. Наприклад, щоб не надто довіряв Імператору. Але як думаєш, кому я тоді повірив? - … - Більше того, коли я зустрів Ґу Мана, можливо, охоронці, відповідальні за його супровід, влаштували йому тортури. Його свідомість була дуже розпливчастою, а на грудях був свіжий шрам, який все ще кровоточив. У нього було не так багато сил, щоб щось мені розказати, перш ніж знепритомніти. Мужон Лянь зробив павзу, а тоді продовжив: - Але була одна річ, яка викликала у мене дивне відчуття. Крім скриньки душі із запечатаною силою Кривавого демона-звіра, він дав мені ще дещо. Він сказав мені зберегти це, незважаючи ні на що, а потім знайти можливість знищити це. До того ж, про це не мав дізнатися Імператор. - Що він тобі дав? – спитала Мендзе. Мужон Лянь відповів не відразу. Спершу глянув на Мужона Ченя, що сидів на високому сидінні. - Ваша Величносте, ти наполегливо просив Мо Сі принести тобі фрагмент душі Кривавого демона-звіра з міста Дадзе, і тільки тоді зміг створити цього монстра з пташиним клювом та тілом собаки. Мабуть, це тому, що скриньку душі з силою Кривавого демона, яку Ґу Ман передав тобі тоді, ти досі не зміг відкрити? - він глузливо розсміявся. - Знаєш, чому ти не можеш її відкрити? Мужон Чень зрозумів, що продовжувати прикидатися – марна справа, тож холодно запитав: - Чому? Мужон Лянь видихнув дим і сказав: - Тому що скринька душі, яку Ґу Ман запечатав за допомогою однієї зі своїх душ, відрізняється від інших. Він вніс деякі зміни і щоб відкрити її, потрібен ключ. Мендзе була приголомшена: - Це річ, яку Ґу Ман просив тебе зберегти? - Так, - сказав Мужон Лянь. - Тоді я був обережним і нікому про це не говорив, - і він холодно поглянув на Мужон Ченя. - Імператоре, ти не можеш відкрити скриньку душі, яку ти так прагнув здобути. Ти, напевно, довго її вивчав, але так і не зміг цього зрозуміти. На щастя, я від природи підозрілий і знаю, що ти хитра людина, тож не повністю тобі довіряв. А інакше, боюся, ти б перетворив усіх людей у Чонхва на дерев’яних маріонеток в той самий рік, коли Ґу Ман повернувся до міста. Мужон Чень втупився в нього поглядом, зціпивши зуби. І раптом вибухнув жорстоким сміхом. - Мужон Ляню… Мужон Ляню, виходить, ти тоді не вірив ні мені, ні Ґу Ману… Ха-ха-ха…! - Так, - байдуже сказав Мужон Лянь. - Тоді кому ж ти у своєму житті довіряв?! - Я такий самий, як ти, Мужон Ченю, - сказав Мужон Лянь. - Ми з тобою такі люди, які не довіряють нікому, крім себе самих, - на цьому його погляд став ще більш байдужим і віддаленим. - Настав час покласти край твоєму фарсу. Відмовся від своєї мрії про об’єднання Дев’яти Провінцій. Я вже давно знищив ключ, який дав мені Ґу Ман. Сміх Мужона Ченя ще довго не стихав і луною розходився навколо. Потім Імператор витріщився на Мужон Ляня налитими кров’ю очима, після чого його погляд пройшовся по кожному з присутніх, від Мо Сі до Ґу Мана, Мужон Мендзе та інших чиновників. Зрештою на його обличчі з’явилася гримаса, від якої він став схожим на мстиву примару: - Мужон Ляню, ти думаєш, після стількох років вивчення я справді не знайшов іншого способу відкрити запечатану Ґу Маном скриньку душі?
Читати
Відгуки
Правильна думка про те що завжди були люди які мислять інакше і ми нічого неможемо з цим зробити а тільки показати і направити їх на кращу дорогу, ми неможемо змінити всіх але можемо бути прикладом для наслідування і це так круто що жіночій персонаж така ❤️🔥❤️🔥❤️🔥