У палаці

 

У залі на мить запала мертва тиша. Лише свічки із оздобленням у вигляді драконів яскраво горіли, освітлюючи обличчя всіх присутніх. Мужон Лянь повільно вийшов із тіні і ступив у залу, прикувавши до себе море очей.

Він підвів обличчя і його очі санпаку холодно поглянули на чоловіка на троні.

- Ваша Величносте.

- …

Чоловік на троні не дивився на нього, а кинув майже жахаючий погляд на старійшину платформи Шеньнон, і тільки потім обернувся й зустрівся очима з Мужон Лянєм.

Він наче опинився перед прірвою, але все одно неохоче вкрив своє обличчя шаром тепла і легкого занепокоєння, і посміхнувся:

- Ваншу-Дзюнь домі нездужає, чому він все-таки прийшов на банкет?

Мужон Лянь легко мовив:

- Мені вже набагато краще, дякуючи Вашій милості, - а тоді звернувся до всіх: - Покладіть ліки, що тримаєте: це не протиотрута, це отрута.

Всі були шоковані:

- Що!?

- …

Якусь мить Імператор мовчав, його очі потемніли, потім трохи підвів підборіддя, вказуючи на Старійшину платформи Шеньнон, щоб він допоміг з Мужон Лянєм:

- Старійшино Чень, Ваншу-Дзюнь цими днями постійно говорить нісенітниці. Ти головний цілитель і не знаєш, як про нього подбати? Чому б тобі не забрати його, щоб він відпочив?

- Ах... - старійшина Чень на мить завмер, а тоді поспішно спустився. - Так, Ваншу-Дзюню, у вас знову істерика, швидше, пройдіть до внутрішньої кімнати з цим старим чиновником і трохи відпочиньте.

Сказавши це, він хотів смикнути Мужон Ляня за рукав, але той лише глянув на нього й холодно відказав:

- Дорогенький старий, ти дуже добре знаєш, що ти додав до ліків, які давав мені останні кілька разів. Геть звідси, поки я по-справжньому не розсердився, інакше продемонструю тобі, що таке біль.

Голова старійшини Ченя вкрилася потом. Подібно черепасі він втиснув голову в шию від звинувачень Мужон Ляня і зі страхом подивився на Імператора.

Обличчя Імператора поволі набуло зеленуватого відтінку, але він придушив злість і вичавив посмішку:

- Мужон Ляню, здається, тобі погано і паморочиться в голові.

Мужон Лянь не видав жодного звуку. З усіх родичів він був найбільш схожим на Імператора, але у цей момент, коли він стояв при вході в залу, він байдуже дивився в сторону трону і на його обличчі, настільки схожому на імператорське, не було ані краплі поваги.

Від цього Імператор здригнувся. У його серці раптом спливло давнє пророцтво про «хаос зірки Дзивей, війну між братами, війну всередині сім’ї». Однак Мужон Лянь був з побічної гілки родини, а не з основної. Як це міг бути він? Яким чином це міг бути він?

Поволі він міцно стиснув кулаки на підлокітниках крісла, від чого його жили випнулися.

Проте він все одно стиснув зуби й усміхнувся:

- Це також вина Цього Самотнього, що я не зміг тебе вилікувати і дав тобі, втративши глузд, прийти до тронної зали і влаштувати сцену.

- Що Ваша Величність має на увазі? – легко мовив Мужон Лянь. – Ваша Величність ці кілька днів просив старійшину Ченя добре піклуватися про мене. Ви не могли дозволити мені померти негайно, щоб не викликати підозр, але і не могли дозволити мені відновити моє здоров'я, тому що я забагато знаю.

Імператор усміхнувся і похмуро сказав:

- Ти занадто багато курив «Життя як сон» і вів розпусний і п’яний спосіб життя. Здається, ти навіть не можеш відрізнити сон від реальності.

Він неодноразово повторював, що Мужон Лянь втратив глузд і що він говорить нісенітниці. Спочатку всі були шоковані і на обличчях проступала недовіра. Однак коли згадали «Життя як сон», лиця багатьох розслабилися.

Усі знали, що у того, хто куритиме занадто багато цього зілля, будуть галюцинації. За останні кілька років Мужон Лянь не відривався від своєї люльки, тож здавалося, що він справді докурився до ручки. З огляду на поточний вигляд Мужон Ляня з його неохайним вбранням, він справді скидався на божевільного.

Однак Мо Сі не був в числі цих людей.

Він надто добре знав, як виглядав Мужон Лянь, коли був серйозним. Навіть якщо його вигляд був неналежним, його очі були безжальними й холодними, як у грифа, що кружляв синім небом. Не кажучи вже про те, що тепер він знав, якою людиною був Імператор, і дивне відчуття, яке викликав у нього Дзян Фулі...

Мужон Лянь не був божевільним. Це Імператор хотів виставити його таким.

Бо словам божевільного ж ніхто не повірить.

У цей момент його раптом обережно смикнули за рукав. Мо Сі обернувся й побачив Ґу Мана, що заціпеніло дивився на Мужон Ляня. Його серце легенько тьохнуло, і він запитав:

- Що таке?

- …

Ґу Ман не міг відповісти. Стиснувши губи, він продовжував витріщатись.

Через деякий час він сказав:

- Він виглядає знайомо. Коли мене ув’язнили, всі казали, що я когось убив. Це був він?

Мо Сі поплескав його по руці і заспокоїв:

- Ти цього не робив.

Ґу Ман знову нічого не сказав. Його блакитні очі, не кліпаючи, дивилися на Мужон Ляня. Раптом він сказав:

- Я маю...

- Що?

Ґу Ман, здавалося, був приголомшений власною реакцією, але все одно слідував своїм відчуттям і сказав:

- Я пам’ятаю, що маю підкорятися йому і не можу його ненавидіти.

- …

А тоді, трохи засмутившись, він додав:

- Але я не пам’ятаю, хто він.

Поки він бурмотів, Мужон Лянь раптом обернувся. Його очі пробіглися іншими присутніми і зупинилися на обличчі Ґу Мана. З огляду на поточний стан душі Ґу Мана, йому було важко визначити, що виражав зараз погляд Мужон Ляня — роздратування, суперництво, визнання, полегшення… Ніби всі ці емоції проходили одна за одною, і, зрештою, всі змішались разом.

Ґу Ман широко розплющив очі й дивився на нього з розгубленістю. Він відчув слабкий біль у голові. У його пам’яті ніби промайнуло закривавлене обличчя Мужон Ляня на березі річки. Він простягнув руку і закликав його:

- Біжи! …Інакше ти не зможеш все пояснити…

Ґу Ман не зміг стримати тихого стогону і підняв руку до свого пульсуючого чола.

- Низький раб! Ти смієш торкатися речей мого батька? Зніми це!!! Зніми!

- Носи цей рабський нашийник і завжди будеш псом на побігеньках цього Мужон Ляня.

Різкий голос з дитячих і підліткових років, сповнений злоби, підозри і ніби вкритий шипами, пронизував його голову. Але згодом його змінив ніжний жіночий голос:

- А-Мане, вона врятувала життя тобі та твоїй матері. Тож, будь ласка, не ображайся на цих мати й сина...

І хрипкий голос пораненого Мужон Ляня, що наполягав:

- Біжи…

Ґу Ман не витримав, опустив голову й нахмурився. Він зціпив зуби, в очах повний хаос. Побачивши, що з ним щось не так, Мо Сі негайно запитав:

- Що з тобою?

- Я… — тихо пробурмотів Ґу Ман, — я не знаю.

Він звів очі й знову подивився на Мужон Ляня. Цього разу він зустрівся з ним поглядами. Той швидко відвів очі, але потім знову звернув до нього трохи невдоволений погляд, який, однак, поволі пом’якшав.

Ґу Ман раптом тихо сказав:

- Я йому вірю. Він не божевільний.

Мужон Лянь був надто далеко, щоб почути слова Ґу Мана, але з цим обміном поглядами, здавалося, прийняв в душі якесь рішення.

Він повернувся, щоб знову поглянути на Імператора, і підвищив голос.

- Я, Мужон Лянь, дуже довго хотів лише забезпечити процвітання мого маєтку Ваншу і мене не хвилювало життя інших. Через це я завжди ховався по кутках. Я був зарозумілим і свавільним, щоб у Його Величності не було причин підозрювати мене. За ці три десятки років я не зробив нічого, чим міг би пишатися. Але так сталося, що у мене є брат, який не забував того, що він має робити, навіть коли його втоптували в бруд, і який завжди дотримувався свого початкового прагнення — захищати людей Чонхва.
Коли я переживав, що він зажадає мого місця і забере багатство моєї сім’ї, він терпів приниження і нічого не робив для себе. Я відчуваю, що я, в біса, йому програю, - Мужон Лянь звів свої персикові очі і слово за словом виголосив: - Цьому лаодзі це не подобається.
Коли це я, Мужон Лянь, визнавав поразку? Я бився з Сіхе-Дзюнєм, з Чанле-Дзюнєм, я бився з небесами і землею, я бився за своє життя – і, зрештою, програю цьому низькому нахабі? – Мужон Лянь розсміявся, але без наміру висміювати Ґу Мана. Він підняв люльку й глибоко затягнувся. Видихнувши, серед легкого диму, він сказав: - Я цього не приймаю.

Імператор зіщулив свої орлині очі:

- Мужон Ляню, досить нісенітниць!

- ...Мужон Чень.

Коли прозвучали ці два слова, вся зала з острахом захвилювалась.

Обличчя Імператора було холодним і блідим.

Це ім’я давно не звучало в тронній залі, але хто не знав, що це було ім’я Його Величності?!

Звертатися до Імператора на ім’я при дворі було злочином, який карався смертю!

- Мужон Ченю, - Мужон Лянь повільно повторив ці два слова ще раз, чітко вимовляючи кожне. Він посміхнувся: - Краще послухайте. Раніше всі казали, що я, Мужон Лянь, розбещений нахаба. Наразі цей лаодзі вирішив змінитись – сьогодні я хочу бути героєм.

- Тобі далеко до того, що означає слово герой!

Мужон Лянь символічно вклонився:

- О, вельми дякую. А ви дуже близькі до значення слова «безсоромний».

Імператор придушив свій гнів і слово за словом процідив:

- Мужон Ляню, ти втомився жити і шукаєш смерті?

Мужон Лянь посміхнувся:

- Дорогенький, хіба ти вже не посилав людей мене вбити?

Він обернувся і звернувся до цивільних і військових чиновників:

- Знайте: пігулка у ваших руках — не для усунення демонічної ці, а для контролю людського серця.

Усі були приголомшені та шоковані.

- … Що?!

- Для контролю людського серця?

Імператор зморщив перенісся і його обличчя стало скидатися на тигра чи вовка. Він похмуро сказав:

- Це абсурдно й смішно! Усі знають, що медичні навички Дзяна Фулі на вершині досконалості, і він вільний і нестримний. Мужон Ляню, навіть якщо хочеш звести на мене наклеп, ти повинен вигадати щось не таке обурливе, - Потім він перевів погляд, - Цілителю Дзян, Ваншу-Дзюнь сказав, що ви допомагаєте мені зачакловувати людей, і мені цікаво, чи є у цьому світі метод, за допомогою якого можна легко впливати на серця людей?

- Двома найефективнішими методами, - відповів Дзян Фулі, - є Квітка Ненависті Восьми Страждань та шахова фігура Дженьлон. Однак вони не є простими. Перший потребує душу раси демонів для свого створення, до того ж квітку надзвичайно важко виростити, щоб вона розквітла. Друга - одна з трьох стародавніх заборонених технік.

Тоді він холодно глянув на Мужон Ляня.

- Ваншу-Дзюню, ти справді надто високої думки про мене.

- Ви це чули? – похмуро і холодно мовив Імператор. - Мужон Ляню, ти ж не можеш сказати, що я створив одне з цих двох, чи не так? Крім того, будь то Квітка Ненависті Восьми Страждань чи шахова фігура Дженьлон, їх використовують точно не шляхом годування жертв ліками, - зупинившись на мить, він оглянув чиновників. - Однак, якщо хтось наляканий і повірить словам Мужон Ляня, він може повернути пігулку цілителю Дзяну і піти самотужки шукати спосіб протистояти демонічній енергії!

Почувши такі слова Імператора, як боягузливі старі чинуші могли піти на це?

Трохи повагавшись, хтось сказав:

- Мужон Ляню, ти збожеволів? Його Величність вище усіх інших, навіщо йому марнувати час і сили для контролю над серцями людей? Я думаю, людина, яка хоче вплинути серця – це ти!

Мужон Лянь посміхнувся:

- Хіба щойно Його Величність не говорив, що йому потрібно контролювати інших? – і він повторив те, що Імператор сказав раніше: - «Якщо ви завжди будете такими одноголосними та покірними, то у Чонхва буде надія об’єднати Дев’ять Провінцій і принести мир чотирьом морям».

- Це…

Після цих слів поміж чиновників запала тиша. Дехто з них став крадькома кидати погляди на Імператора, щоб побачити вираз його обличчя.

Мужон Лянь примружив очі й сказав з напускним жалем:

- Мужон Ченю, не переживай, я насправді добре тебе розумію. Під час твого становлення, коли ти був наслідним принцем, тебе завжди критикували, а попередній Імператор перед смертю навіть хотів виключити з черги спадкоємців. Після таких складнощів при сходженні на трон, будь то старі консерватори чи родичі - здається, всі плели свої схеми. Ти виглядаєш високим і непохитним, але насправді ти як пташка в клітці – не здатний вилетіти, як би не махав крилами. Як ти можеш змиритись із таким становищем? 
Навіть уві сні ти сподіваєшся мати групу слухняних чиновників. І краще, щоб вони взагалі не мали жодної власної думки. Скажеш на схід – підуть на схід, скажеш на захід – підуть на захід. Краще мати групу бамбукових воїнів, ніж групу балакучих цивільних чиновників і військових генералів – це твої слова, я сподіваюся, ти не забув.

На очах чиновників Імператор якусь мить був безмовним, а тоді почав безвиразно плескати в долоні і сказав:

- Мужон Ляню, ти талановитий оповідач. І досі найбільший божевільний.

Мужон Лянь ледь помітно посміхнувся:

- О, я не можу прийняти таких компліментів. Я просто хотів зберегти своє життя, тож день і ніч вгадував твої наміри, щоб задовольняти їх. Я розумію тебе краще за інших.

Імператор глузливо кивнув:

- Добре. Навіть якщо ти маєш рацію, навіть якщо Цей Самотній має намір перетворити всіх присутніх чиновників на дурних маріонеток, то що ж використає? Квітку Ненависті Восьми Страждань чи шахові фігури Дженьлон? Якщо б Цей Самотній опанував будь-який з цих методів, Цей Самотній не докладав би зусиль, щоб роздавати вам пігулки від демонічної ці.

- Справа в тому, що ти не знаєш, - сказав Мужон Лянь. - Ти не знаєш як створити Квітку Ненависті Восьми Страждань і не можеш оволодіти технікою шахової гри Дженьлон. Ось чому в останні роки ти так пожадливо вивчав темні демонічні техніки - щоб створити метод контролю, подібний до цих двох технік, тільки з не настільки потужним ефектом і не з такою великою ціною. 
Звичайно, як в світі може існувати щось настільки доступне? І скільки б ти не вивчав, скільки б не проводив експериментів, тобі завжди чогось бракувало і після стількох років спроб ти так і не отримав бажаного результату. Лише коли Сіхе-Дзюнь схопив для тебе фрагмент душі Кривавого демона-звіра, ти нарешті зміг створити пігулку, що може змусити жертву беззаперечно виконувати твої накази. До цього ж тобі ніколи не вдавалося досягти з жертвами бажаного результату.

Імператор сидів на високому сидінні, склавши руки та трохи підвівши підборіддя:

- Дуже захоплива історія. Де докази?

Мужон Лянь не відповів одразу. Він неквапливо підняв в руці люльку, зробив затяжку і повільно видихнув:

- Мужон Ченю. Ти думаєш, я не знаю, що Дзян Єсюе був твоїм радником?

- Навіть якщо був, що з того?

- Мужон Чуї був під контролем Дзяна Єсюе і лише трава Дженьсінь могла полегшити його стан. І препарат, який я потай додав до «Життя як сон», яке курю... це та сама трава Дженьсінь.

Після короткої павзи Мужон Лянь байдужим тоном продовжив:

- Мужон Ченю, три роки тому ти підсипав мені у вино порошок у спробі взяти під контроль мій розум. Ти думав, що твій препарат виявився абсолютно неефективним, але це не так. Хоч він тоді не був ідеальним, та ефект він мав. І тому я завжди покладався на «Життя як сон» для підтримки ясності розуму.

Він знову видихнув легкий дим і посміхнувся:

- Думаєш я, Мужон Лянь, справді гадки не мав про ті мерзенні речі, які ти мені заподіяв?