Потайні обіцянки Імператора

Імператор?!

Дзян Єсюе лиш м’яко і легко промовив кілька слів, але вони були схожі на кинутий у водойму валун, що створив тисячі бриж.

- Як... як це можливо… - жахнувся Юе Ченьцін.

Мо Сі не був таким юним і недосвіченим, як він, але саме тому його миттю охопив ще сильніший холод.

Обличчя Імператора, яке цілий рік тонуло в хутрі, бліде, з непевною посмішкою, і, здавалося, сповненими дружелюбності очима. Проте він видавався людиною з тисячею масок. Він виглядав справжнім у своїй приязності, справжнім у піднесеності, справжнім у заздрості, справжнім в печалі. Мо Сі бачив багато його обличь. Емоції Імператора були схожі на гротескний макіяж на обличчі актора.

Навіть зараз він не був впевнений, яке його обличчя було справжнім і які його емоції були щирими.

А тепер Дзян Єсюе сказав, що Імператор підтримував його в його використанні демонічної ці. Хоч він і здригнувся, але виявив, що анітрохи не був здивованим.

Імператор Чонхва також був божевільним - він давно про це знав.

Очі Дзяна Єсюе були прикуті до Юе Ченьціна і він провадив:

- Я бачив, як ти поступово дорослішав, бачив, як ти активно чіплявся за Чуї. Навіть якщо він навмисно дистанціювався від тебе, ти не сердився і твій ентузіазм не згасав. Просто як липкий і приставучий слимак. Це так дратує.
Від малого до великого, що б не впало тобі в око – я це втрачаю. Ти мені справді огидний. Ця огида до останнього тільки зростала, - Дзян Єсюе замовк, його видовжені вузькі очі злісно зблиснули. - Я не міг не бажати накласти на тебе прокляття.

- ...!

- Не дивуйся так. Насправді, я волів би безпосередньо тебе вбити. Але якби ти помер, Чуї неминуче б сумував, — повільно мовив Дзян Єсюе. – Щоб не завдати йому болю, мені довелося пощадити твоє собаче життя. Ось чому я хотів накласти на тебе прокляття. Я хотів, щоб ти став дурнем і перестав ходити за Чуї.

      Я був близький до успіху. Заклинання вже увійшло в твоє серце. Ще один шичен [дві години] – і тебе б ніхто не врятував.

Тут його обличчя повільно спохмуріло.

- На жаль, того дня… прийшла одна людина. Не раніше і не пізніше – він прийшов саме у той час. Він помітив твою ненормальність і відправив тебе до платформи Шеньнон на лікування.

Юе Ченьцін:

- ... Хто ... це був?

- Хто ж іще це міг бути? – обличчя Дзяна Єсюе спотворилось від огиди. - Звичайно, це був мій добрий сьон, який ніколи не вчиняв зради і все ще бореться, як звір у клітці, хоч і просочений зараз темною демонічною енергією... Наш генерал Ґу.

Мо Сі:

- !

Сказавши це, Дзян Єсюе не міг не глянути на Мо Сі, який був не в змозі рухатися чи говорити, і сказав йому:

- Я справді ненавиджу його. Тож чим більше він не хоче завдавати болю людям, тим більше я хочу завдавати болю їм. Що більше він піклується про щось, то більше я хочу це знищити… Насправді, Сіхе-Дзюню, ти думав, я не знав, що ти побачиш після того, як відновити літопис-сувій, думав, я відновив його для тебе, бо хотів допомогти?

Він легенько усміхнувся.

- Я лише хотів зробити твоє життя гіршим за смерть. Я хотів змусити його все глибше й глибше падати у тенета демонічного шляху!
Хто просив його руйнувати мої плани? Він ледь не викрив мої дії прямо під носом у попереднього Імператора! Як я можу не ненавидіти його?!

Мо Сі:

- …

- Це був він! Він втрутився в мої справи і відправив Юе Ченьціна до платформи Шеньнон. Через нього цілителі виявили демонічну ці в тілі Юе Ченьціна і повідомили про це до Тронної зали, - Дзян Єсюе клацнув язиком. - Це було надто небезпечно. Якби попередній Імператор дізнався, що я практикую демонічні закляття, я б точно помер.
На щастя, Його Величності тоді не було в столиці. Він був у Безодні Прикликання Душ разом з Юе Дзюньтянєм та іншими. Тож ця справа потрапила в руки наслідного принца, нинішнього Імператора.

Дзян Єсюе зробив павзу.

- Маю сказати, що нинішній Імператор дуже компетентна людина. Він швидко знайшов мене і допитав з водою правди. Тоді я подумав, що тут всьому прийде кінець.
Хто ж знав, що на цьому нічого не скінчиться?

В його очах спалахнуло тьмяне світло.

- Виявивши, що я можу створювати магічні еліксири, він не тільки не здав мене, а навіть узяв мене собі в підпорядкування і уклав зі мною угоду.

Юе Ченьцін:

- ... Яку угоду?

- Він хотів, - відповів Дзян Єсюе, - щоб я проводив для нього випробування, використовуючи свою темну демонічну ці. В обмін на це він допоміг мені приховати цей випадок від імператорського двору. Також він пообіцяв, що, коли настане відповідний час, він допоможе мені повернути владу в сім’ї Юе і дозволить мені стати її головою.

Юе Ченьцін:

- …

- Тож у ті роки ми з ним вивчали багато темних демонічних і заборонених технік, - Дзян Єсюе тріпнув рукавами. - Я по суті бачив всі тіньові сторони Імперії, включно з тим, що Ґу Ман був шпигуном. Я давно про це знав. В скількох схемах Імператора, які не можуть побачити світло, я не був просто стороннім спостерігачем?

Тут Дзян Єсюе з легкою посмішкою глянув на Мо Сі.

- О, так. Дозвольте мені розповісти вам ще одну цікаву річ. Насправді… шахова фігура Дженьлон, яка тоді вразила Лу Джаньсіна, була не від людей країни Ляо.

Мо Сі:

- ...!

Дзян Єсюе з усмішкою вів далі:

- Це я створив її, але ідея – Його Величності.

Після кількох секунд мовчання разом із сильною хвилею болю піднялася сильна хвиля нудоти.

Якщо раніше Мо Сі відчував лише розчарування, то після того, як він зрозумів значення слів Дзяна Єсюе, його обличчя зблідло, і його ледь не вирвало.

Урочисті слова Імператора на Золотій Платформі.

Скорботні слова Імператора в Залі Фенікса.

«Генерале Ґу, ваша армія — найцінніший скарб... скільки б землі мені за неї не запропонували, якою б гарною вона не була, я б не погодився».

«Думаєш, я можу почуватись спокійно, підставляючи вірну та добру людину?»

«Вогнекуле... серце Цього Самотнього не з каменю, але… позиція правителя схожа на позицію в’язня…».

«Цей Самотній не може не почуватися винним...»

Скорботне і гідне обличчя Імператора з його пам’яті повільно перетворилося на писок злого духа.

Усе брехня!

Дзян Єсюе продовжував:

- Його Величність давно хотів відправити людину в країну Ляо, щоб зібрати більше темних технік. А ще хотів якнайшвидше позбавити Ґу Мана сили. Ураження Лу Джаньсіна, поразка в битві при горі Фенмін, домовленість на Золотій Платформі — Імператор дуже детально прорахував кожен крок, щоб відрізати Ґу Ману крила і зробити його своєю маріонеткою.

Дзян Єсюе знову холодно засміявся - над наївністю Ґу Мана та навіть над собою:

- Тож хто з нас не шахова фігура на шахівниці? Я такий же. Просто я можу бачити крізь це.
І моя наречена Цінь Мудзінь… спочатку вона була вкрай незадоволена майбутнім заміжжям за виродка без статусу. Але після того, як Імператор прийняв мене, вона поступово стала більш доброзичливою і теплою. Пізніше її сім’я була засуджена за злочин, пов’язаний з незаконним карбуванням срібла і в своїй ізольованості й безпорадності вона стала все більше і більше чіплятися за мене.

На обличчі Дзяна Єсюе проступила зневага, і він безвиразно сказав:

- Як я міг не знати справжніх причин? 
Його Величність не знав про мої почуття до Мужона Чуї і думав, що я щось відчуваю до Цінь Мудзінь. Насправді ця жінка була шпигункою, яку він поставив поруч зі мною. Вона не займала мого серця, але оскільки я хотів, щоб він допоміг мені взяти під контроль сім’ю Юе, я не хотів його образити, тому підіграв йому і наполягав на тому, щоб одружитися з нею, незважаючи на спротив Юе Дзюньтяня.

Ледь помітна усмішка на його губах була сповнена сарказму.

- І результат, який хотів побачити Його Величність, був таким. Поки я мав дружину, яку він організував для мене, а я піднімусь на посаду голови сім’ї Юе, клан Юе день і ніч буде під його контролем. Ось що він планував.
На жаль… Цінь Мудзінь не виправдала його сподівань і загинула у битві з країною Ляо.

У минулому всі думали, що Дзян Єсюе та його дружина були сильно закохані, але це був лише фасад. Любов була виставою, шлюб – пасткою. Тільки її смерть зробила його щасливим.

- Наш Імператор завжди був підозрілим. Звичайно, він подумав, що її смерть у бою була спричинена тим, що я виявив його наміри та спланував це, - Дзян Єсюе на мить замовк. Зневага й зарозумілість у його очах ставали дедалі очевиднішими. - Як смішно. Вона не змогла подбати про себе – нащо звинувачувати мене?
Але хай там як, відтоді Імператор поступово втратив довіру до мене. У той час Ґу Ман успішно проник у країну Ляо та став новою ланкою між ним і темною магією. Він став ізолювати мене від своїх поплічників, і його обіцянка дати мені владу над сім’єю Юе залишилась невиконаною.

Дзян Єсюе посміхнувся з самого себе і сказав:

- Пізніше я поранив в бою ноги і став калікою. Його холодне ставлення до мене ставало все більш і більш очевидним. Я запитував його, коли він виконає свою обіцянку, але він завжди відповідав поверхнево, а його обличчя демонструвало нетерпіння.
На щастя, від Юе Дзюньтяня я вже добре вивчив урок про безжальність і невдячність. Просячи у тигра його шкуру, як я міг не будувати ґрунтовних планів? Я розумів, що він, швидше за все, спалить міст, перейшовши річку: вб’є мене, щоб змусити мене замовкнути, щойно побачить, що більше не матиме з мене користі. Тож одного дня я по секрету сказав йому, що вже зробив більше сотні магічних інструментів і якщо я загину через його схеми, ці інструменти негайно активуються... - Він облизав губи і з вовчим виразом обличчя продовжив: - Я розкрию усім у Чонхва його темні схеми за всі ці роки.

Дзян Єсюе посміхнувся, наче здобув велику перемогу:

- Почувши це, він запанікував і знову повернувся до своїх лицемірних манер. Заспокоював мене, мовляв, сім’я Юе рано чи пізно стане моєю, просив мене зачекати. Він навіть особисто поїхав до Академії Вдосконалення і знайшов мені комфортне місце.

Його усмішка зникла, обличчя стало похмурим.

- На жаль, я не міг повірити йому знову.
Людина на троні вже не сміє мене чіпати, і я більше не з ним заодно. Тільки в руках кожного з нас таємниці одне одного. Деякі речі можна побачити наскрізь, але не можна говорити, щоб зберегти одне одному обличчя. Насправді я добре розумію усі його дії, у тому числі, навіщо він хотів отримати залишки душі Кривавого демона-звіра.

Мо Сі знову пробрав холод. Залишки душі Кривавого демона-звіра?…

У вухах загула кров.

Серце Мо Сі похололо — Ґу Ман ризикував своїм життям, щоб отримати фрагмент душі Кривавого демона-звіра, аби не дати країні Ляо знову викликати монстра. Але Імператор отримав його для...

Ніби читаючи його думки, Дзян Єсюе сказав:

- Звичайно, Його Величність не брехав тобі. Якби країна Ляо отримала останній фрагмент душі Кривавого звіра, неодмінно спалахнуло б полум’я війни і з Чонхва було б покінчено. Однак він хотів отримати демона-звіра не задля порятунку Дев’яти Провінцій, а заради власної гегемонії.
Його Величність – людина не недбала, і не та, що побоюється війни. Насправді, вам слід було подумати як запечатати той фрагмент душі, а не передавати його Його Величності, - він майже глузливо засміявся. - Я боюся, що війну, яку Ґу Ман хотів зупинити, він не тільки не зупинив, але й прискорив її початок... От побачите, країна Ляо скоро розв’яже нескінченну війну з Чонхва заради цього залишку душі, а наш Імператор... він буде вашими кров’ю і життями давати бій у відповідь в цій довгоочікуваній ним битві задля досягнення слави.

Мо Сі:

-…

Дзян Єсюе м’яко, але зловісно промовив:

- Тепер, коли він має нового пса на побігеньках, Ґу Мана, я можу вилікувати свої ноги та отримати владу, що належить мені, і ніхто нічого не може мені зробити.

Юе Ченьцін з вкритим сльозами і кров’ю обличчям недовірливо пробурмотів:

- Вилікувати ноги? - нарешті він збагнув і тремтячим голосом сказав: - … Отже, ти зблизився з маленькою Лань-ер не з тим, щоб подбати про неї - тобі було потрібне її духовне ядро...

- Так, - відкрито визнав Дзян Єсюе. - Її духовне ядро небезпечне для неї, але відколи його взяв я, воно не лише дало мені духовну енергію, але й забезпечило постійний духовний потік для каркаса, вставленого в мої ноги. Що з цим не так?

- Ти… щоб відновити своє здоров’я, ти зробив з неї маріонетку… а для сім’ї Юе… спланував все це в печері Хуньтянь… вбив стільки людей… - від люті очі Юе Ченьціна налилися кров’ю і сльозами. - Дзян Єсюе!! Хто тебе визнає?! Хто буде тебе терпіти?!!!

- Ти свиня? – з насмішкою мовив Дзян Єсюе. – Поза цією печерою хто знатиме, що це я вбив цих людей? Я використав всю свою демонічну енергію, щоб збудити демона в серці Чуї. Навіть якщо сюди пришлють сотню спеціалістів з розтину, результат обстеження буде один — усі вони загинули від рук Мужона Чуї.

Юе Ченьцін вже втрачав контроль.

- Ти хочеш зіпсувати його репутацію?! Хочеш, щоб він узяв провину замість тебе?!

- У нього давно нема репутації, - рівно провадив Дзян Єсюе. – А щодо провини... в цьому немає потреби. Я можу домовитись з Його Величністю таємно випустити його з в’язниці. Відтоді в цьому світі більше не буде Мужона Чуї. Я зможу замкнути його в глибині маєтку Юе, і його життя належатиме мені. Не хвилюйтеся, навіть якщо я вб’ю всіх членів сім’ї Юе, його я не чіпатиму.

Коли він сказав це, в його руці згустився промінь світла - Дзян Єсюе прикликав свій меч і направив його на горло Юе Ченьціна.

- Юе Ченьціне, я дозволив тобі прожити у цьому світі ще двадцять років. Думаю, на цьому наше братерство може бути вичерпано, - усміхнувся Дзян Єсюе. - Не тримай на мене ненависті у підземному світі.

Сказавши це, він підняв руку і наніс колючий удар мечем.