Повернути заручника

Побачивши це, Мужон Лянь злякався, що все піде шкереберть. Він міцніше стиснув у руці парчовий мішечок і сказав Мо Сі:

- Вогнекуле, не будь дурнем. Він був серйозно поранений, намагаючись доставити мішечок цянькунь. Якщо ти віддаси його, він зненавидить тебе, коли отямиться.

Мо Сі мить помовчав, а тоді сказав:

- Якщо я не віддам це, то зненавиджу себе я.

Він підняв руку і вказав на Мужон Ляня. Зі стіни вогню вирвалося полум’я й торкнулося його - від болю він розтиснув пальці і цянькунь із залишками душі Кривавого демона-звіра був підхоплений духовним вогнем і швидко полетів у руку Мо Сі.

- Мо Сі, ти!...

Мужон Лянь був розлючений і вражений. Розлючений через обходження Мо Сі і вражений тим, що між відповідальністю перед державою і життям шисьона той був готовий вибрати останнє.

Для будь-якого генерала це було великим табу і великою помилкою. Коли генерал ставить особисті почуття понад усе, це неминуче призводить до непоправних наслідків для війська та навіть для держави. Після стількох років в армії Мо Сі повинен розуміти цю істину. Але він...

Не встиг він завершити свою думку, як могутня стіна вогню згасла. Мо Сі опустився з вершини вогняної хвилі, його залізні військові черевики ступили на випалену землю.

Під шокованими і збентеженими поглядами усіх присутніх, з парчовим мішечком у руках, він повільно покрокував до ґвоши.

Той прибрав свій кинджал і, перехопивши однією рукою Ґу Мана, другу простягнув до Мо Сі й сказав:

- Віддай це мені.

- Спочатку віддай мені його.

Ґвоши, здавалося, був потішений його словами. Він опустив голову, облизав зуби й вишкірився.

- Сіхе-Дзюню… ти справді занадто молодий і не знав ще жодної непоправної помилки, - він усміхнувся й опустив свої темні вії. - Оскільки ти досить слухняний, дозволь мені дати тобі пораду.

- …

- Коли незрівнянно важлива для тебе людина знаходиться в чиїхось руках, - кінчики пальців ґвоши торкнулися шиї Ґу Мана і він тихим голосом продовжив, - тобі краще прийняти всі висунуті умови, інакше можеш не дорахуватись його життя.

Після короткої павзи ґвоши підтягнув Ґу Мана ще ближче, його очі спалахнули безмежною злобою.

- Ну, - він підвів підборіддя, – даю тобі останній шанс: віддай мені цянькунь.

Цього разу навіть солдати, які не знали, що відбувається, почали розуміти. Їх Сіхе-Дзюнь, здавалося, хотів використати щось надзвичайно важливе для Чонхва в обмін на життя особи, яка опинилася в руках ґвоши. Однак, хоч вони і зрозуміли ситуацію, багато з них все ще не могли оговтатися від шоку. Мить тому вони вийшли з такого жорстокого бою, стільки їх товаришів полягли кістьми, а Сіхе-Дзюнь справді збирався перекреслити всі ці жертви заради однієї людини?!

Ґвоши ворухнув кінчиками пальців.

- Швидше.

Мо Сі під численними поглядами підійшов до ґвоши і, на мить затримавшись, простягнув мішечок цянькунь.

Однак, коли ґвоши майже торкнувся його, очі Мо Сі раптом спалахнули і він вигукнув:

- Відкрити масив!!!

Ґвоши дозволив йому наблизитися, бо спостерігав за кожним його рухом. Він знав, що якщо той захоче напасти, хоч якою непомітною буде атака, їй передуватиме попереджувальний знак. Тому він не був здивований цим вигуком і негайно підняв руку, відкриваючи барвистий бар’єр між собою і Мо Сі.

Він усміхнувся.

- Хотів мене обійти? Ти був близько…

На півслові він відчув холодок зі свого боку бар’єру. Не встиг він відреагувати, як навколо Ґу Мана, якого він міцно стримував, раптом спалахнули десятки блакитних світлових мечів.

Лотосовий масив мечів!

Захисний масив, який Ґу Ман і Мо Сі в молодості залишили один одному, підкорився наказу Мо Сі й миттєво явився!!

На такій близькій відстані ґвоши, застигнутий зненацька, хоч яким вправним він не був, не зміг ухилитися. В мить бризнула кров і окропила пісок…

Всі сполошилися.

Мо Сі скористався цим, одним ударом зламав бар’єр ґвоши і вихопив Ґу Мана. Мечі впізнали свого господаря, і в ту мить, коли торкнулися Мо Сі, вони перетворилися на безліч блискучих напівпрозорих пір’їн і розсіялися.

Мо Сі з мішечком в одній руці і Ґу Маном в іншій полетів назад до строю армії Чонхва.

- Шисьоне, - майже беззвучно пробурмотів Мо Сі, обережно торкаючись обличчя Ґу Мана. - Тепер усе гаразд…

Сила ґвоши була справді вражаючою. Після довгої гри на ґуціні, битви з Ґу Маном, що використав критичну техніку, та витративши стільки духовної енергії, він все ж зміг вчасно зупинити масив мечів.

Поранене було тільки плече, з якого зараз сочилася кров, але йому було байдуже. Пара орлиних очей спалахнула божевільним і палючим вогнем.

- Добре… добре! Ха-ха-ха… - Він довго й голосно сміявся. - Я не очікував, що така чесна та відкрита людина, як Сіхе-Дзюнь, використає такий підступний трюк! І справді, не можна судити про книгу за обкладинкою!

Але як люди могли стерпіти такі слова? Мо Сі не тільки не збирався передавати мішечок цянькунь, а й успішно врятував охоронця, якого взяли в заручники. Заклиначі Чонхва зітхнули з полегшенням, і багатьом з них стало соромно за свої припущення щодо Мо Сі. Один з рядових заклиначів не міг стримати гніву і почав лаяти ґвоши:

- Закрий свій собачий рот! Ти не такий досвідчений, як він, і смієш називати нашого генерала Мо підступним?! Ти геть безсоромний!

- Це ти тримав заручника, хіба не ти підступний?

- Отож!

Як цілителька, Мендзе негайно наказала своїм підлеглим подбати про Мужон Ляня і його охоронців, а сама підійшла до Мо Сі й тихо сказала:

- Я подбаю про його рани.

Мо Сі хвилювався через травми Ґу Мана, тому кивнув і сказав:

- Дякую.

Тоді Мендзе наказала перенести Ґу Мана до батальйону Багряного Пера, і заклиначі взялися зупиняти кровотечу та лікувати його травми. Мо Сі ще якусь мить дивився на Ґу Мана, а тоді відвернувся й хотів дати розпорядження, коли почув, як ґвоши раптом розсміявся.

- Ха-ха-ха, так, маєте рацію. Сіхе-Дзюнь білий і чистий, чесний і справедливий…

Він застосував техніку посилення звуку, і його голос лунав на все поле.

- Але чи знаєте ви, що ваш Сіхе-Дзюнь дозволив брудному зраднику вдягнути маску і стати його охоронцем?

У таборі запала тиша, а потім поволі став брижами розходитись гомін.

Ґвоши мило посміхнувся, звертаючись до людей на полі.

- Здивовані? Здивовані? Опора вашої країни, святий і благородний, вмовляв вас ризикувати життям заради нього, а сам мав зв’язок зі зрадником. Вони навіть залишили кровну печатку на тілах одне одного.

Деякі рядові солдати не втрималися і сердито закричали:

- Нісенітниці!

- О, - всміхнувся ґвоши, - я найчесніша людина і ніколи не говорю нісенітниць.
Якщо ви мені не вірите, чому б вам не зняти маску з цього охоронця і не поглянути на його обличчя? Подивитися на цього чоловіка з міткою вашого генерала Мо… Це ваш колишній командир, якого ви так ненавидите — Ґу Ман!

Натовп зчинив ґвалт.

Ґвоши був людиною, яка знала свої пріоритети. Він втратив забагато духовної енергії, і тепер ситуація була не на його користь, тому він не продовжував битися. Сказавши ці слова, він змахнув полами свого одягу і злетів у небо разом зі своїми елітними заклиначами. Тільки безглуздий і лютий сміх ще довго відлунював від хмар, як і громоподібна правда, яку він відкрив.

В армії Чонхва панувала мертва тиша. Батальйон Мужон Ляня був новоствореною армією, вони не мали нічого особистого до «колишнього командира» Ґу Мана, тому більшість із них були просто приголомшені. Серед Північної прикордонної армії Мо Сі багато хто змінився в обличчі і непевно хитнувся на своєму місці. Найгостріша ж реакція була у табору Багряного Пера Мужон Мендзе.

Усі заклиначі в ньому були знатного походження, і багато з них мали родичів, що загинули від рук Ґу Мана. Почувши, що охоронець у масці – їхній ворог, вони одразу зірвалися.

- Сіхе-Дзюню! Те, що він сказав - правда?!

- Хто ця людина!!

Один із заклиначів, що відповідав за лікування Ґу Мана, мав глибоку ненависть до нього, і підняв руку, щоб зняти з нього маску. Але не встиг він цього зробити, як слабке зелене світло раптом вдарило по кінчиках його пальців!

Заклинач рвучко підняв голову й побачив, що зупинив його ніхто інший, як Мужон Мендзе, що стояла поруч.

- Принцесо?!..

- Якщо охоронець генерала носить маску, його особистість зберігатиметься в таємниці, - сказала Мендзе. - Крім самого генерала або Імператора, ніхто не може зняти її без дозволу.

- Якщо це справді Ґу Ман, чому ні?! – емоційно мовив заклинач.

Мендзе суворо відказала:

- А якщо це не Ґу Ман?

Заклиначу забрало мову.

- Ви почули слова цієї людини і хотіли знехтувати законом й образити генерала?

- Але…

- Заберіть його! – сказала Мендзе.

- Так!

Зліва і справа від заклинача, що діяв без дозволу, виступили вперед люди і вивели його за межі військового строю.

Хоча під протекцією принцеси з Ґу Мана і не зняли маску на очах трьох армій, в цьому не було особливої потреби.

Мо Сі був рішучою людиною і не любив мати непорозумінь з іншими, тим паче таких, що могли викликати потрясіння. Якби за маскою був не Ґу Ман, він би обов’язково зняв її з охоронця, щоб заспокоїти хвилювання.

Але Мо Сі цього не зробив.

Тож майже всі зрозуміли, що цьому могла бути лише одна причина...

Бо ґвоши мав рацію. Людина під маскою справді була Ґу Маном.

Битва була виграна, але моральний дух армії був не на висоті. Хоча військові досягнення Мо Сі були беззаперечні і ніхто не наважувався створювати проблеми відкрито, у темряві ходили нескінченні чутки та наклепи. Підозри про стосунки, тиха лайка, спекуляції про його наміри… Це було схоже на вир підводної течії серед заклиначів.

Ще ніколи після перемоги в битві Мо Сі не був таким виснаженим.

Війська Ляо покинули місто Дадзе, а заклиначі Чонхва знову увійшли туди. Він не став одразу повертатися до столиці, а залишився з армією в місті, щоб допомогти людям відбудувати їхні будинки та розселити біженців. Він ходив серед битої в бою цегли та черепиці, але на нього не дивилися з тою ж повагою, що й раніше. Погляди оточуючих були сповнені прихованих суджень.

Та Мо Сі ані трохи не переймався через свою ситуацію.

Він вже колись переживав подібні дні. Він зрозумів мінливість людської природи в сім років, коли помер його батько. Більше того, тоді тенденція наступати на слабкого і триматися сильного була набагато гострішою, ніж зараз.

Він почувався надзвичайно пригніченим і сумним лише через те, що інші говорили про Ґу Мана. По очах і шепоту людей він міг зрозуміти, що вони ненавидять і відчувають огиду до його шисьона. А він мав в руках правду, але не міг її засвідчити.

- Як він сьогодні?

Місто було в хаосі і в ці дні Мо Сі рано йшов і пізно повертався, тому не міг бути поряд з Ґу Маном. Він не міг передати Ґу Мана під опіку інших і цими днями поряд з ним була лише Мужон Мендзе.

Мо Сі розповів їй все, чого не міг розповісти іншим. Мендзе також була шокована, коли дізналася, що Ґу Ман був шпигуном, і тоді їй стало прикро за своє ставлення до нього. Тільки тому Мо Сі був готовий дозволити їй залишитися біля нього і лікувати його у ці дні.

Коли він повернувся, Мендзе виснажено підвела очі.

- Поки нічого серйозного. Але я відчуваю, що його розум постраждав через вивільнення темних демонічних технік… Я не знаю, як довго я зможу це стримувати.

Мо Сі заплющив очі.

- Відсилаючи його назад, в країні Ляо знали, що його стан стає дедалі небезпечнішим. Вони не наважилися залишити його чи вбити. Вони не знали достеменно, що з ним станеться після того, як його повністю поглине демонічна енергія, тому приховали правду і кинули його назад до Чонхва, як гарячу картоплю.

Мендзе:

- …

- Давайте не будемо про це, - зітхнув Мо Сі. — Він сьогодні прокидався?

- Прокидався, але його розум був у сум’ятті. Він прийняв ліки і знову заснув.

- …

Мо Сі відчув в горлі гіркоту. Після миті мовчання він сказав:

- Його пам’ять… він скоро втратить її?

- Я не можу сказати напевне, - тихо відповіла Мендзе. - Але коли він прокинувся, я трохи поговорила з ним. У нього досі є деякі смутні спогади. Мо-даґе, не будьте надто песимістичним.

Мо Сі помітив темні кола у неї під очима – ознака того, що вона погано спала ці дні – і тихо сказав:

- Мендзе, дякую.

- Я заклиначка-цілителька, займатися медициною, рятувати і дбати про людей – мій обов’язок. Вам не потрібно мені дякувати.

Мо Сі похитав головою.

- Дякую, що не образилися на те, що я сказав Вам у військовому наметі.

Мендзе якусь мить мовчала, потім опустила своє ніжне обличчя й сказала трохи хриплим голосом:

- Ці слова… Я не ображаюся на те, що Ви сказали. Усі ці роки я завжди знала, що я Вам не подобаюся, але… але коли я почула, що в Вашому серці хтось є, мені важко було це прийняти.

- ... Мені шкода.

Мендзе мовчала. Вона все ще дивилася на пальці своїх ніг. Через деякий час вона сказала:

- Вам не потрібно вибачатися переді мною. Любов – це те, до чого неможливо примусити. Це я маю вибачитися. Того вечора я забула про манери й імпульсивно наговорила багато недоречного... Дала Мо-даґе привід посміятися з мене.

Після павзи вона схилила голову і сказала:

- Вибачте.

В Дев’яти Провінціях було лише кілька країн, де заклиначки могли отримати високий статус, і Чонхва не належав до них. Але незважаючи на це, Мужон Мендзе все одно вшановували як одну з трьох чеснот «Мудрість, Доброчесність, Розум», що демонструвало її винятковість. Вона також мала особисті почуття і слабкості, але все ж завжди могла зрозуміти інших.

Мендзе підвела голову й щосили постаралась усміхнутися.

- Даґе, якщо виберете для себе кохану людину… Просто скажіть мені. Навіть якщо… цей вибір виглядатиме неправильним, я думаю, якщо це хтось, хто Вам подобається… тоді це не буде насправді неправильним.

Мо Сі не відповів, тільки дивився в її ніжні очі.

Останнім часом в армії було занадто багато чуток. Багато хто вже почав говорити, що у нього з Ґу Маном був роман, і це досягло його вух. Він не знав, скільки чула Мендзе.

Але він також не знав, що сказати їй. Вона багато зробила для нього за ці роки. Він уже висловив їй подяки, сказав і пообіцяв все що міг.

Єдине, чого він не міг дати їй - це кохання.

Вони вже досягли кінця шляху. Якщо Мо Сі мав на серці вибачення і подяки, він уже все висказав і не було необхідності згадувати про це знову і знову.

Тож зрештою він просто сказав:

- Добре.

Після павзи він додав:

- Уже пізно. Ви втомилися за цілий день. Повертайтесь і відпочиньте, я тут за ним пригляну.

Очі Мендзе були вологі. Вона подивилася на Мо Сі, потім на Ґу Мана позаду нього. Здавалося, вона хотіла щось сказати, але вагалася. Врешті-решт вона лише тихо промовила «мм» і розвернулася, щоб вийти з військового намету.