Чутки (2)

- Ти все ще заперечуєш це! – імператорський родич розлютився, підняв руку і вказав на ніс Мо Сі. – Що ж, усі кажуть, що Сіхе-Дзюнь — благородна людина, але я думаю, ти просто звір з людським обличчям! Щойно ти переспав з людиною, як, тільки-но відвернувшись, заперечуєш це. Навіть хочеш покарати дядька своєї жінки. Ти... Ти просто білий вовк!

Поки він енергійно ревів, інші присутні змінились в обличчях. Охоронець, що захоплювався Мо Сі, виглядав так, ніби от-от оскаженіє. Двоє інших, що поширювали чутки, тремтіли. Ґу Ман був у масці, тому вираз його обличчя не було видно, але він усе ще був спокійним.

Що ж до самого Мо Сі, то він сидів на стільці в наметі, склавши руки на колінах. Якийсь час він дивився на чоловіка, а тоді сказав:

- Мендзе була добра до мене і заради неї я називаю Вас «лаодзі». Лаодзі, я не знаю, хто сказав вам цю абсурдну річ, але я Вам скажу, що Мендзе абсолютно невинна і ніколи не мала зі мною подібних стосунків.

- Ба! Кого ти намагаєшся обдурити? Не прикидайся переді мною порядною людиною!

Мо Сі придушив свій гнів і сказав:

- Хоч я і був наодинці з Мендзе в командному наметі, я не зробив нічого невідповідного. Якщо ви мені не вірите, можете запитати її.

- А хто говорить про командний намет? - дядько звів густі брови й зневажливо глянув на нього. - Не кажи мені, що ти хотів торкнутися моєї племінниці ще й там! Хуліган! Я говорю про полудень! Ти був у своєму наметі... Айо, мені соромно це говорити. Ти добре знаєш, що ти зробив з Мендзе!

Мо Сі:

- …

Ґу Ман:

- …

Побачивши, що Мо Сі трохи змінився в обличчі і нічого не сказав, дядько відчув певне самовдоволення. Він посміхнувся і сказав:

- Це ж правда? Зараз уже не будеш заперечувати?
Сіхе-Дзюню, перебуваючи в батальйоні Багряне Перо, я чув, що ваша Північна Прикордонна Армія дуже сувора і що ти ніколи не був ласим до жінок. Зараз же здається, що ти наважився на подібні дії, але не наважуєшся зізнатися! На жаль, моя дурна племінниця сліпа. Вона не любила нікого, крім тебе, збоченця з людським обличчям, але звірячим серцем. І ти осквернив її тіло!...

Користуючись віком і статусом, він використовував все більш різкі слова. Вираз обличчя Мо Сі був похмурим. Він стиснув губи й нічого не говорив, але Ґу Ман не міг більше слухати цього.

- Ви ще не закінчили?

- А ти хто? – імператорський родич глянув на нього і закотив очі. - О, простий охоронець вирішив повчати родича імператорської родини. Хе-хе, оце дивина!

І з його горла вирвався єхидний сміх.

Не встиг він відсміятися, як почув Мо Сі:

- Ви маєте рацію.
У мене була приватна зустріч з деким у моєму наметі опівдні.

Всі були шоковані. Кожна пара очей звернулася до Мо Сі.

Імператорський родич на мить був приголомшений, а потім голосно засміявся.

- Ха-ха-ха, подивіться! Подивіться! То я мав рацію, так? Маленька вогняна куля, не страшно закохатися в когось із табору. Ти не порушив жодного правила військової дисципліни, якщо ти…

Мо Сі перебив його.

- Охоронцю.

Охоронець виглядав так, ніби він ось-ось з’їде з глузду. Зі складним виразом на обличчі він відповів:

- Так.

- Повідомте Його Величності, що я мав приватну зустріч і попросіть про покарання.

- … Так.

Мо Сі відкинувся на спинку стільця, переплів тонкі пальці своїх рук та слово за словом промовив:

- Крім того, запишіть, що троє людей із табору Багряного Пера поширювали чутки, і донесіть на них усіх.

- ?!

Дядько Мендзе вирячив очі.

- Мо Сі, ти... що ти цим маєш на увазі? Ти вже зізнався у своїх діях, але все ще звинувачуєш нас у поширенні чуток. Ти... ти... що ти собі!?...

Мо Сі підвівся і поглянув на нього холодними, схожими на чорні намистини, очима.

- Тому що ця людина - не принцеса Мендзе.

- !!!!

Якщо після зізнання Мо Сі, що він мав з кимось приватну зустріч, атмосфера в наметі уже стала жахаючою, то після цих слів вона була схожа на натягнуту тятиву лука, яка раптом розірвалася.

Зайве говорити, що всі присутні втратили дар мови, навіть Ґу Ман широко розплющив свої блакитні очі, вражено дивлячись на Мо Сі.

Мо Сі підійшов до імператорського родича, простягнув руку й підвів його повне обличчя.

- Я справді надто довго вас терпів, - тихо мовив він. - З того дня, як Мендзе врятувала мене, протягом майже десяти років ви щодня вигадували історії, поширюючи неправдиві чутки. Сьогодні ви вилили це безпосередньо мені. Лаодзі, я хочу запитати вас про одне — це так цікаво?

- …

- Ходять чутки, що у мене стосунки з Мендзе, ходять чутки, що я мав приватну зустріч з Мендзе. Ви думаєте, що якщо продовжите багато ляпати язиком, я справді одружуся з нею, чи думаєте, що знаєте мене краще, ніж я сам?
Протягом цих років я поважав Мендзе, я вдячний їй. Я говорив це усім незліченну кількість разів, але ніхто мене не слухає. А ви слухаєте, що сорока сороці, ворона вороні говорять і з упевненістю заявляєте, що я готовий одружитися з нею в будь-який час.
Якщо Мендзе справді вийде заміж в сім’ю Сіхе, це буде добре для неї чи для вас?

Обличчя дядька поступово жовтіло, його очі бігали:

- Сіхе-Дзюню, ти про що?…

- Я вас питаю, - холодно сказав Мо Сі. – Ви, гілка сім’ї Мужон, дуже добре розумієте, чого прагнете, поширюючи чутки, ба навіть роблячи наклеп на невинність власної племінниці. Чому ви питаєте мене?

- Ти… ти… — жирні, як свинячі кишки, губи імператорського родича довго тремтіли, очі бігали. Але через нечисту совість він не міг більше нічого сказати.

Мо Сі випростався і втомлено заплющив очі.

Але тільки він зібрався закінчити розмову, як дядько раптом згадав, до чого ще може апелювати. Він здійняв брови і закричав:

- Мо Сі, ти… тобі не потрібно вигадувати ніяких виправдань! Я бачу, ти холоднокровна і безсердечна людина!

- …

- Ви з Мендзе виросли разом. Хто не знає, що ти проявляв до неї інтерес?

Феніксові очі Мо Сі округлилися. У цій суперечці він відчував обурення, огиду, злість і втому, але не розгубленість. Однак ці слова імператорського родича приголомшили його.

На мить йому забракло повітря.

- … І як же я проявляв до неї інтерес?

- Якби у тебе не було до неї почуттів, вона б не завдала собі шкоди, рятуючи тебе у битві на озері Донтін. Якщо вона була готова зробити таке для тебе, це мало означати тільки що ти добре до неї ставився. Інакше хто б пішов на таке задля іншого без причини? Ти хочеш сказати, що Мендзе щось вигадує і її поведінка закоханої нічого не означає?

Звичайно, Мо Сі не став би говорити, що Мендзе «щось вигадує», щоб очистити своє ім’я. Побачивши, що він мовчить, імператорський родич став ще більш енергійним:

- Тепер, коли її тіло ушкоджене і вона постаріла, вона тобі не подобається і ти прагнеш провести між вами межу. Люди кажуть, що Сіхе-Дзюнь праведна і благородна людина. А виявляється, ти не тільки не благородна, але й безсердечна, мерзенна і безсоромна людина!

Останні кілька слів були сказані дуже потужно і драматично. В наметі запала тиша. Раптом хтось заплескав.

- Прекрасно. Ви закінчили, брате?

Дядько повернув голову й побачив, що це плескав охоронець поряд з Мо Сі.

- Чому це знову ти? – сердито мовив він. - Я ж казав, ти не заслуговуєш на те, щоб говорити зі мною!

- Я не мав наміру з вами говорити, - посміхнувся Ґу Ман, - тільки хотів запитати, чи вам сподобалася розмова.

Тоді він звернувся до охоронця і сказав:

- Брате, будь ласка, забери цього лаодзі. Знайди намет і замкни його. Стежте за ним суворо. Я не маю на увазі нічого іншого, просто лаодзі надто красномовний. Якщо ми дозволимо йому вийти і кричати, ми не зможемо вести цю битву і нам доведеться просто засудити Сіхе-Дзюня.

Охоронець все ще був в шоці від того, що «Сіхе-Дзюнь справді мав з деким приватну зустріч у наметі», і не міг оговтатись. Через деякий час він отямився і запнувся:

- А? … Тоді, генерале Мо, що ви…

Перш ніж Мо Сі встиг щось сказати, імператорський родич крикнув:

- Мо Сі! Навіть якщо ти замкнеш мене зараз, що ти зробиш? Можеш оголосити всьому Чонхва, що у тебе нова любов. Тільки не кажи, що ми, побічні гілки сім’ї Мужон, маємо приховані мотиви - подивимося, що про тебе скажуть інші, не причетні до цього люди! Дозволь мені сказати тобі, вогняна куля. Ти зрадив Мендзе. Ти розпусник! А щодо тієї, що має з тобою таємний зв’язок, вона...

Він не встиг сказати, яка вона - Мо Сі раптом підняв руку і схопив його за горло. Його хватка була дуже сильною. Хоч він і не мав наміру зашкодити цьому чоловіку, у своєму гніві він все ж схопив його так, що той ледь не знепритомнів.

Мо Сі однією рукою відірвав його від землі, втупився в налите кров’ю обличчя і сказав:

- …Я раптом згадав.
Лаодзі, ваше ім’я Мужон Лі, правильно?

Мужон Лі висів у повітрі, його ноги шалено брикалися, а обличчя було червоне, наче свиняча печінка. Він вирячив на Мо Сі свої очі.

- Кажуть, що коли Ваншу-Дзюнь відмовлявся одружуватися з пані Джао, сотні чиновників накинулися на нього з повчаннями. Серед них найрізкішим і найпалкішим був далекий родич імператора, Мужон Лі.
… Це ви, так?

- Ву... уу...!

Чорні очі Мо Сі спалахнули холодним блиском. Було видно, що його терпіння вже було на межі. Слово за словом він процідив:

- Від Ваншу-Дзюня до мене. Лаодзі, ви справді переживаєте через шлюби інших людей всі останні тридцять років. Однак мені доведеться вас розчарувати. Мендзе для мене як сестра. Навіть якщо я стану безсоромною людиною в очах всіх людей Чонхва, я ніколи з нею не одружуся.

Мужон Лі мало не помер від його хватки. Його очі закотилися, він важко дихав. Двоє інших вельмож із табору Багряного Пера тремтіли від страху.

Зрозумівши, що той помре, якщо стискати його ще довше, Мо Сі розімкнув свої тонкі пальці. Мужон Лі впав на землю, наче купа багнюки, тримаючись за почервонілу шию й важко дихаючи.

- Лаодзі, можливо ви і виграли щось від випадку з попереднім Ваншу-Дзюнєм, але дозвольте мені дещо вам нагадати: Ваншу — це Ваншу, а я — це я. Те, що сталося з ним понад 30 років тому, зі мною не повториться. Чонхва було достатньо одного Ваншу, - Мо Сі зробив павзу. – І однієї пані Джао. Не хвилюйтеся.

Договоривши, він махнув рукою, наказуючи забирати звідси його та двох інших пліткарів.

Коли усі розійшлися, Мо Сі підняв руку й знову створив у наметі бар’єр.

Ґу Ман стурбовано подивився на нього.

- Мо Сі, хоч він і перетнув межі, це не той випадок, коли неможливо було згладити ситуацію. Навіщо ти визнав те, що було в наметі опівдні?

Мо Сі глянув на нього.

- Я не просто визнав це. Я вже говорив з Мендзе.

Ґу Ман був шокований.

- Що ти сказав їй?

- Що у мене вже є людина, яка мені подобається.

- …

- Я говорив їй раніше, але вона мені не вірила. Проте нещодавно вона, мабуть, щось помітила, тому розуміє, що я їй не брехав, - сказав Мо Сі. -Тобі не потрібно про це хвилюватись. Такі речі неможливо вічно приховувати. Завтра ми все ще повинні атакувати Дадзе. Я ще маю переглянути деякі документи. Іди відпочивати раніше.

Ґу Ман подивився в його глибокі очі та на впертий вираз обличчя. Він був збентежений і відчув гіркоту в серці.

- Ти... чому?... – зітхнув він.

Мо Сі завершив встановлювати останній шар бар’єру. Він повернувся і сказав:

- Бо я хочу.

- …

Ґу Ман зітхнув і нічого не сказав. Він підійшов і торкнувся щік Мо Св, а після миті мовчання притиснувся своїм чолом до його.

Пізніше тієї ж ночі.

Ґу Манові не хотілося спати. Поки Мо Сі читав документи, він сидів біля нього, їв закуски, перечитуючи власні спогади. Трохи почитавши, він раптом відклав свої папери.

- Мо Сі.

Той підвів голову від сувою. Він підняв срібну ложку і загасив свічку.

- Що?

- Я раптом згадав, - сказав Ґу Ман, - що забув запитати тебе раніше. Ви з Мужоном Лі згадали попереднього Ваншу та пані Джао… Що з ними?

Вії Мо Сі затріпотіли.

- Пані Джао — мати Мужон Ляня. Ти її не пам’ятаєш?

- Смутно, - сказав Ґу Ман. - Крім того, я мало спілкувався з нею. Вона не любила багато говорити з іншими. Коли була жива, вона не надто контролювала слуг. Проте завжди була дуже суворою з Мужон Лянєм. Найчастіше, що я чув про неї у маєтку - це що вона те чи інше забороняла Мужон Ляню. Усе мало відповідати її очікуванням.

Після павзи він збентежено посміхнувся.

- Але вона була дуже гарна.

- Зовнішність пані Джао була справді непересічною. Колись вона була однією з найкрасивіших жінок Чонхва. Вона була заручена з попереднім Ваншу-Дзюнєм… батьком Мужон Ляня, Мужон Сюанєм. Її талант і зовнішність були на висоті. Положення її сім’ї також було відповідним для сім’ї Ваншу. Однак у той час Мужон Сюань мав почуття до іншої скромної жінки і не хотів одружуватися з нею. Ситуація була вкрай незручною.

Ґу Ман почухав голову. Хоча він не пам’ятав цих чуток, він міг зробити висновок про деякі минулі суперечки між пані Джао та Мужон Сюанєм з інших спогадів. Тому це не було дивним.

Він невпевнено запитав:

- Тоді чому Мужон Сюань все ж погодився одружитися з нею?

- Тиск з різних сторін. Було багато інших причин, - Мо Сі похитав головою. - Пройшло забагато часу, розповідають чимало різних версій. Чому ти раптом цим зацікавився?

- Ну… тому що у мене є на думці одна людина. Вона також була рабинею сім’ї Ваншу. Коли я був маленьким, вона дуже піклувалася про мене. Мені завжди здавалося, що вона могла бути тією дівчиною, яка колись подобалася попередньому Ваншу-Дзюню.

- Це не може бути вона, - сказав Мо Сі.

Ґу Ман був здивований його впевненому запереченню.

- Чому?

- Дівчина, яка подобалася Ваншу-Дзюню, була простолюдинкою з Лінь’аня. Вона не була рабинею.

Ґу Ман запхав до рота ще один шматок торта з бобів мун і його щоки трохи випнулися. Його довге чорне волосся м’яко спадало на щоки.

- О, якщо вона не була рабинею, чому вона не могла вийти заміж за попереднього Ваншу?

- Тому що навіть якщо вона не була рабинею, різниця в статусі була надто великою. Крім того, дівчина, здається, колись отримала травму і не могла згадати, ким вона була. Я не знаю деталей, але я чув багато різних теорій. Кажуть, що Лінь’ань - вотчина Юе Дзюньтяня, і тамтешні простолюдини підпадали під його юрисдикцію. Однак стосунки між Юе Дзюньтянєм і Ваншу-Дзюнєм завжди були поганими. Дізнавшись, що той закохався у дівчину з Лінь’аня, Юе Дзюньтянь підбурив своїх поплічників піти до імператора і звинуватити її в тому, що вона шпигунка країни Ляо. Зрештою дівчина була змушена покинути Ваншу-Дзюня, - Мо Сі відклав сувій. Він ніколи не любив таких пліток. Коли він почув це від інших, йому було дуже гидко. Почути це від себе самого було дуже дивно.

Він на мить замовк, а тоді продовжив:

- Однак є більш популярна версія, згідно якої Юе Дзюньтянь не називав її шпигункою Ляо, а відправив людей дізнатися про її походження. Вони виявили, що вона колись була повією в борделі, і повідомили про це імператору. Тому дівчина з Лінь’аня, звичайно, не могла потрапити до маєтку Ваншу і стати дружиною Мужона, - він потер брову, відчувши головний біль. - Ось і все. Є багато інших версій, яких я не пам’ятаю. Але більшість із них пов’язані з Юе Дзюньтянєм. Кажуть, що саме він зруйнував шлюб. Дівчина була громадянкою його володіння, але її походження було невідоме і він не хотів брати на себе за це відповідальність, тому завжди виступав проти їхнього шлюбу.

Ґу Ман спостерігав за його безпорадністю від необхідності переказувати плітки - це виглядало смішно і викликало співчуття. Він швидко підійшов і помасажував йому плечі, а тоді прильнув до спини, заспокоюючи:

- Добре, добре. Якщо ти не пам’ятаєш, я не буду про це говорити.

- Вибач. Якщо тобі цікаво, я куплю тобі в книжковій лавці записи сумнівних новин...

- Не треба, не треба, - спішно сказав Ґу Ман.

Дозволити Мо Сі купити записи сумнівних новин? Не варто так ускладнювати чиїсь справи. Хазяїн лавки, мабуть, подумає, що той збирається закрити книгарню.

Вони розмовляли, і так минула ніч.

Хоча в армії ходили чутки про Мендзе, загальна ситуація була невідкладною. Крім того, дисципліна Північної Прикордонної Армії була значно кращою, ніж у двох інших батальйонах, тому більшість чуток поширювалися лише в таборі Багряного Пера. Хвилювань поки не було.

На світанку наступного дня, як і було заплановано, Чонхва розпочав другу атаку на місто Дадзе.