- Що?
- Я щойно бачив в головному наметі Мужон Ляня, - сказав Ґу Ман. - Він розбудовував план битви.
Мо Сі черпав суп порцеляновою ложкою і, почувши це, сказав:
- Невже?
- Так, і я бачив його бойовий порядок. Це зовсім не те, що він показував вдень. У нього дуже хороша ідея, але він, здається, не збирається її озвучувати, просто розглядає її сам.
Мо Сі опустив очі й ще кілька разів зачерпнув суп, але ложку до рота не підносив і, зрештою, відклав її.
- Ти не здивований? – спитав Ґу Ман.
- Чесно кажучи, це не так вже й неочікувано, - сказав Мо Сі. – Насправді, я думаю, що Мужон Лянь останнім часом дещо дивно себе поводить.
- Наприклад?
- Коли Джов Хе приїхав забрати тебе на демонічне випробування, він намагався зупинити його. Коли ж не зміг, то одягнув тобі на великий палець перстень, сказавши, що так він знатиме твою ситуацію, а тоді прийшов до Академії повідомити мені.
- …
Ґу Ман ніби спокійно вислухав ці слова, але його очі раптом забігали.
Мо Сі не став говорити про це, тільки уважно дивився на вираз його обличчя. Потім продовжив:
- Пізніше я дізнався, що Мужон Лянь хотів завадити Джов Хе забрати тебе, бо він також хотів провести темне демонічне випробування.
- ...Мм...
- Боюся, що такого збігу в цьому світі бути не може.
- …
- І навіть якщо демонічне випробування таки було випадковим збігом обставин і він з Джов Хе одночасно потребували для цього людину - чому він не просив передати йому тебе після того, як ти покинув володіння Джов Хе?
Ґу Ман опустив голову й мовчки взявся за свій суп. Зробивши кілька ковтків, він сказав:
- Може, він не хотів знову тебе розсердити?
- Тоді як пояснити перстень на великому пальці? - спитав Мо Сі. - Мужон Лянь дав тобі його, щоб з його допомогою відстежувати твій стан. Спочатку я не задумувався про це, але пізніше, обдумавши, зрозумів, що в цьому немає сенсу. Джов Хе забрав тебе на випробування за наказом Його Величності. Якщо Мужон Лянь не мав наміру сваритися з Імператором, то не міг би втрутитись незалежно від ситуації.
Ґу Ман кивнув. Він продовжував пити суп і навіть почав використовувати для цього ложку.
Мо Сі дуже добре знав, що Ґу Ман ніколи не любив їсти суп ложкою, хіба тільки потребував якоїсь дії, щоб не зустрічатися з ним поглядом.
Ґу Ман міг зберігати свої таємниці перед багатьма людьми, але перед Мо Сі подібні дрібні деталі часто розкривали його справжні думки.
- Тож він дав тобі перстень і я думаю, що на це можливі дві причини. По-перше, якби твоє життя було справді в небезпеці, він би пішов проти волі Імператора і зупинив би випробування, навіть якби я не втрутився.
Ґу Ман повільно проковтнув повний рот супу, а тоді підняв голову і засміявся:
- Шиді, що ти собі думаєш? Він мене ненавидить. І ти не знаєш, як він обходився зі мною в саду Лвомей. Чого б йому іти через мене проти Імператора?
- Є другий варіант, - сказав Мо Сі. - Мужон Лянь збрехав і цей перстень взагалі не для відстеження стану, а для інших цілей.
Коли він сказав це, Ґу Ман трохи змінився в обличчі. Через деякий час він сказав:
- Хм… коли він одягнув його мені, я відчув щось дивне, але не знаю, що це було. У мене розболілась голова, серцебиття раптово прискорилося… Чи може бути так, що на той перстень накладено якесь заклинання?
- Важко сказати, - Мо Сі похитав головою. - Я боюся, що він єдиний, хто це знає. Після того, як Джов Хе забрав тебе, Мужон Лянь прийшов до Академії Вдосконалення, шукаючи мене. Тоді він залишив кілька слів Дзяну Єсюе. Він не згадав нічого іншого, найважливіше було проінформувати мене, що тебе забрали на темне демонічне випробування до платформи Сишу. Якщо його перстень справді міг відстежити твій стан, навіщо йому шукати мене? Він міг сам звернутись до Імператора в крайньому випадку. І він знав, що якщо знайде мене, результат буде один, - Мо Сі зробив павзу. - Він був упевнений, що я зупиню Джов Хе.
Суп закінчився. Ґу Ман опустив голову й, здавалося, машинально грав ложкою, тоді як думки його були далеко.
- Я вже думав про це, - сказав Мо Сі. – І що більше я думаю про це, то більше відчуваю, що Мужон Лянь тоді мав на меті лише одне – завадити проведенню випробування. Окрім цієї, немає жодної іншої причини, яка б мала сенс.
Ґу Ман не вимовив ні слова. Його м’які довгі вії опустилися, відкидаючи легкі тіні на повіки.
Після тривалого мовчання Ґу Ман сказав:
- Мо Сі, між мною і ним, насправді…
Здавалося, він завагався, наче хотів розкрити якусь таємницю, яку довго замовчували, але коли слова дійшли до його вуст, вони розчинилися і він стиснув губи.
- Якщо це щось, про що тобі важко говорити - не говори, - сказав Мо Сі.
- …
- Ти так довго жив в маєтку Ваншу – це нормально, що є речі, про які ти не можеш говорити. Я більше не маю, що сказати тобі сьогодні. Я довіряю тобі, тому немає необхідності щось мені пояснювати. Я хочу запитати тебе лиш одне — що ти думаєш про Мужон Ляня?
Мо Сі припускав, що Ґу Ман уважно подумає, перш ніж щось сказати, але несподівано він відповів дуже швидко.
- Я не знаю, - сказав він.
Мо Сі подивився йому в очі. Блакитні, ясні та яскраві, вони нічого не приховували.
- Те, що я пам’ятаю… - Ґу Ман не хотів згадувати про це, та все ж не міг цього уникнути, тому сказав: - Мої спогади про це не повні. Я не знаю, чи я пам’ятаю всю важливу інформацію про нього, тому не можу нічого сказати.
- Тоді - виходячи з того, що ти пам’ятаєш - чи нормально для нього курити «Життя як сон»?
- Ненормально, - сказав Ґу Ман.
Мо Сі зітхнув і кивнув.
- Я теж так думаю. Коли я тільки повернувся до столиці і побачив його, мені було огидно, що він опустився до такого стану. Але, після певних спостережень я почав думати, що те, що я бачу, може бути неправдою. Якось Імператор сказав, що він хотів закрити сад Лвомей, і що у попереднього Імператора якось виникла ідея усунути спадкоємця від наслідування престолу і передати трон Мужон Ляню. Можливо, він пішов на це, щоб убезпечити себе.
Цього разу Ґу Ман похитав головою:
- Те, що ти говориш - неправильно.
Мо Сі був трохи здивований:
- Чому?
- Мужон Лянь колись був найближчим до того, щоб успадкувати трон, це відомо всьому Чонхва. Здається, що він є найбільшою загрозою для позиції Імператора, але це не так. За ним надто уважно стежили, щоб він зміг створити якісь хвилювання. А якщо так, Його Величності не було сенсу його карати. Імператор навіть ставився до нього поблажливо, щоб показати свою доброзичливість.
Ґу Ман на мить замовк, а тоді продовжив:
- Ти пам’ятаєш, яким був Мужон Лянь до того, як почав вживати «Життя як сон»?
Мо Сі зітхнув і сказав:
- Він і тоді був не кращим - дурний, розпусний, любив конкурувати.
- Останнє найважливіше, - кивнувши, сказав Ґу Ман. - Так, Мужон Лянь колись дуже любив змагатись, але чи не хотів він тоді захистити себе? Хіба йому було байдуже, що тоді про нього думав Імператор? До і після того, як він почав вживати «Життя як сон», його становище в Імператорському дворі взагалі не змінилося. Тому курить він не з тим, щоб приспати підозри. Має бути інша причина.
Він надув щоки і повільно видихнув.
- Просто я не розумію, з чим це може бути пов’язано. Я теж думав, що, можливо, Мужон Лянь зіткнувся з якимись невідомими нам проблемами, тому сильно змінився і став деградувати. Але тільки зараз, побачивши, як він вибудовує військову стратегію, я зрозумів, що в глибині душі він все той же молодий пан сім’ї Мужон, що любить змагатись. Він не змінився. Знаєш, що він сказав у військовому наметі?
- Що?
- Він сказав… «Невже я справді не такий добрий в цьому, як ти?»
- …
- Бачиш, він усе ще хоче змагатися з тобою.
Якусь мить Мо Сі не знав, що сказати.
Аж тут надворі зчинився галас. Звуки кроків супроводжувалися сваркою кількох людей. Вони змогли розчути:
- Я просто мимохідь згадав це. Чому ти такий суворий? Не тримай мене так міцно. Хіба ти не звичайний охоронець, який колись був рабом?
Потім почулася штовханина і охоронець біля намету доповів:
- Генерале Мо! У таборі Багряного Пера є люди, які порушуть військову дисципліну та поширюють чутки перед боєм! Трьох головних винуватців затримано. Генерале Мо, будь ласка, покарайте їх!
Поширюють чутки перед боєм?
Люди з Багряного Пера?
Мо Сі та Ґу Ман перезирнулися.
- Зачекайте хвилинку, - сказав Мо Сі. Ґу Ман знову одягнув свою золоту маску і тільки тоді він впустив людей всередину.
Батальйон Багряного Пера відрізнявся від Північної Прикордонної Армії. Туди приймали лише чистокровних дворян, і на їхній уніформі були вишиті символи їхнього клану. Мо Сі роздивився трьох людей одного за одним. Один був з сім’ї Лінь, інший з сім’ї Джов, а третій неочікувано виявився далеким родичем Мендзе. Мо Сі вже зустрічався з ним на церемонії наприкінці року.
- Що відбувається? – нахмурився Мо Сі.
Охоронець стиснув кулаки й доповів:
- Сіхе-Дзюню! Ці три заклиначі з табору Багряного Пера говорять про особисті справи генерала та поширюють чутки. Вони кажуть... кажуть, що Ви...
- Що вони кажуть про мене?
Охоронець настільки трепетав перед Мо Сі, що довго не міг знайти правильних слів, щоб описати це. І тут далекий родич сім’ї Мужон вигукнув:
- Які чутки я поширював? Весь світ знає, що генерал Мо і моя племінниця закохані одне в одного! Вони зустрілися поговорити наодинці. Як її дядько, я був радий це почути і щось сказати з цього приводу. Чи мені це заборонено?!
Охоронець сердито мовив:
- Ба! Чому б вам не замовкнути?!
- Хочеш, щоб я замовк? В тобі жодної краплі благородної крові, як ти смієш наказувати мені? Ти знаєш, які у мене стосунки з Його Величністю? Якщо мені щось не сподобається, я можу змусити всю твою сім’ю зібрати речі й залишити Чонхва!
Мо Сі нарешті почав розуміти. Він перервав галас імператорського родича і сказав:
- Пане, боюся, Ви неправильно зрозуміли.
- Що?
- Ми з Мендзе були наодинці в головному наметі і говорили про справи, а не про особисте життя. Ви заклинач з Багряного Пера і повинні знати, що можна говорити, а чого не варто. От-от розпочнеться битва між Чонхва та Ляо. Я поки що не буду розбиратися з цією справою. Сподіваюся, старший буде обережним зі своїми словами і подібного більше не трапиться.
Імператорський родич не оцінив цього жесту і зиркнув на Мо Сі, як жаба-бик. Через деякий час він скрипнув зубами:
- Добре! Сіхе-Дзюню, ти справді дволика людина. Це так! Ти генерал, але ти також мій молодший! Ти тільки спав з моєю племінницею, а тепер проявляєш таку непоштивість! Віриш чи ні...
Мо Сі підняв руку і перебив його:
- … Коли це я спав з Вашою племінницею?
Далі
Розділ 149 - Чутки (2)
- Ти все ще заперечуєш це! – імператорський родич розлютився, підняв руку і вказав на ніс Мо Сі. – Що ж, усі кажуть, що Сіхе-Дзюнь — благородна людина, але я думаю, ти просто звір з людським обличчям! Щойно ти переспав з людиною, як, тільки-но відвернувшись, заперечуєш це. Навіть хочеш покарати дядька своєї жінки. Ти... Ти просто білий вовк! Поки він енергійно ревів, інші присутні змінились в обличчях. Охоронець, що захоплювався Мо Сі, виглядав так, ніби от-от оскаженіє. Двоє інших, що поширювали чутки, тремтіли. Ґу Ман був у масці, тому вираз його обличчя не було видно, але він усе ще був спокійним. Що ж до самого Мо Сі, то він сидів на стільці в наметі, склавши руки на колінах. Якийсь час він дивився на чоловіка, а тоді сказав: - Мендзе була добра до мене і заради неї я називаю Вас «лаодзі». Лаодзі, я не знаю, хто сказав вам цю абсурдну річ, але я Вам скажу, що Мендзе абсолютно невинна і ніколи не мала зі мною подібних стосунків. - Ба! Кого ти намагаєшся обдурити? Не прикидайся переді мною порядною людиною! Мо Сі придушив свій гнів і сказав: - Хоч я і був наодинці з Мендзе в командному наметі, я не зробив нічого невідповідного. Якщо ви мені не вірите, можете запитати її. - А хто говорить про командний намет? - дядько звів густі брови й зневажливо глянув на нього. - Не кажи мені, що ти хотів торкнутися моєї племінниці ще й там! Хуліган! Я говорю про полудень! Ти був у своєму наметі... Айо, мені соромно це говорити. Ти добре знаєш, що ти зробив з Мендзе! Мо Сі: - … Ґу Ман: - … Побачивши, що Мо Сі трохи змінився в обличчі і нічого не сказав, дядько відчув певне самовдоволення. Він посміхнувся і сказав: - Це ж правда? Зараз уже не будеш заперечувати? Сіхе-Дзюню, перебуваючи в батальйоні Багряне Перо, я чув, що ваша Північна Прикордонна Армія дуже сувора і що ти ніколи не був ласим до жінок. Зараз же здається, що ти наважився на подібні дії, але не наважуєшся зізнатися! На жаль, моя дурна племінниця сліпа. Вона не любила нікого, крім тебе, збоченця з людським обличчям, але звірячим серцем. І ти осквернив її тіло!... Користуючись віком і статусом, він використовував все більш різкі слова. Вираз обличчя Мо Сі був похмурим. Він стиснув губи й нічого не говорив, але Ґу Ман не міг більше слухати цього. - Ви ще не закінчили? - А ти хто? – імператорський родич глянув на нього і закотив очі. - О, простий охоронець вирішив повчати родича імператорської родини. Хе-хе, оце дивина! І з його горла вирвався єхидний сміх. Не встиг він відсміятися, як почув Мо Сі: - Ви маєте рацію. У мене була приватна зустріч з деким у моєму наметі опівдні. Всі були шоковані. Кожна пара очей звернулася до Мо Сі. Імператорський родич на мить був приголомшений, а потім голосно засміявся. - Ха-ха-ха, подивіться! Подивіться! То я мав рацію, так? Маленька вогняна куля, не страшно закохатися в когось із табору. Ти не порушив жодного правила військової дисципліни, якщо ти… Мо Сі перебив його. - Охоронцю. Охоронець виглядав так, ніби він ось-ось з’їде з глузду. Зі складним виразом на обличчі він відповів: - Так. - Повідомте Його Величності, що я мав приватну зустріч і попросіть про покарання. - … Так. Мо Сі відкинувся на спинку стільця, переплів тонкі пальці своїх рук та слово за словом промовив: - Крім того, запишіть, що троє людей із табору Багряного Пера поширювали чутки, і донесіть на них усіх. - ?! Дядько Мендзе вирячив очі. - Мо Сі, ти... що ти цим маєш на увазі? Ти вже зізнався у своїх діях, але все ще звинувачуєш нас у поширенні чуток. Ти... ти... що ти собі!?... Мо Сі підвівся і поглянув на нього холодними, схожими на чорні намистини, очима. - Тому що ця людина - не принцеса Мендзе. - !!!! Якщо після зізнання Мо Сі, що він мав з кимось приватну зустріч, атмосфера в наметі уже стала жахаючою, то після цих слів вона була схожа на натягнуту тятиву лука, яка раптом розірвалася. Зайве говорити, що всі присутні втратили дар мови, навіть Ґу Ман широко розплющив свої блакитні очі, вражено дивлячись на Мо Сі. Мо Сі підійшов до імператорського родича, простягнув руку й підвів його повне обличчя. - Я справді надто довго вас терпів, - тихо мовив він. - З того дня, як Мендзе врятувала мене, протягом майже десяти років ви щодня вигадували історії, поширюючи неправдиві чутки. Сьогодні ви вилили це безпосередньо мені. Лаодзі, я хочу запитати вас про одне — це так цікаво? - … - Ходять чутки, що у мене стосунки з Мендзе, ходять чутки, що я мав приватну зустріч з Мендзе. Ви думаєте, що якщо продовжите багато ляпати язиком, я справді одружуся з нею, чи думаєте, що знаєте мене краще, ніж я сам? Протягом цих років я поважав Мендзе, я вдячний їй. Я говорив це усім незліченну кількість разів, але ніхто мене не слухає. А ви слухаєте, що сорока сороці, ворона вороні говорять і з упевненістю заявляєте, що я готовий одружитися з нею в будь-який час. Якщо Мендзе справді вийде заміж в сім’ю Сіхе, це буде добре для неї чи для вас? Обличчя дядька поступово жовтіло, його очі бігали: - Сіхе-Дзюню, ти про що?… - Я вас питаю, - холодно сказав Мо Сі. – Ви, гілка сім’ї Мужон, дуже добре розумієте, чого прагнете, поширюючи чутки, ба навіть роблячи наклеп на невинність власної племінниці. Чому ви питаєте мене? - Ти… ти… — жирні, як свинячі кишки, губи імператорського родича довго тремтіли, очі бігали. Але через нечисту совість він не міг більше нічого сказати. Мо Сі випростався і втомлено заплющив очі. Але тільки він зібрався закінчити розмову, як дядько раптом згадав, до чого ще може апелювати. Він здійняв брови і закричав: - Мо Сі, ти… тобі не потрібно вигадувати ніяких виправдань! Я бачу, ти холоднокровна і безсердечна людина! - … - Ви з Мендзе виросли разом. Хто не знає, що ти проявляв до неї інтерес? Феніксові очі Мо Сі округлилися. У цій суперечці він відчував обурення, огиду, злість і втому, але не розгубленість. Однак ці слова імператорського родича приголомшили його. На мить йому забракло повітря. - … І як же я проявляв до неї інтерес? - Якби у тебе не було до неї почуттів, вона б не завдала собі шкоди, рятуючи тебе у битві на озері Донтін. Якщо вона була готова зробити таке для тебе, це мало означати тільки що ти добре до неї ставився. Інакше хто б пішов на таке задля іншого без причини? Ти хочеш сказати, що Мендзе щось вигадує і її поведінка закоханої нічого не означає? Звичайно, Мо Сі не став би говорити, що Мендзе «щось вигадує», щоб очистити своє ім’я. Побачивши, що він мовчить, імператорський родич став ще більш енергійним: - Тепер, коли її тіло ушкоджене і вона постаріла, вона тобі не подобається і ти прагнеш провести між вами межу. Люди кажуть, що Сіхе-Дзюнь праведна і благородна людина. А виявляється, ти не тільки не благородна, але й безсердечна, мерзенна і безсоромна людина! Останні кілька слів були сказані дуже потужно і драматично. В наметі запала тиша. Раптом хтось заплескав. - Прекрасно. Ви закінчили, брате? Дядько повернув голову й побачив, що це плескав охоронець поряд з Мо Сі. - Чому це знову ти? – сердито мовив він. - Я ж казав, ти не заслуговуєш на те, щоб говорити зі мною! - Я не мав наміру з вами говорити, - посміхнувся Ґу Ман, - тільки хотів запитати, чи вам сподобалася розмова. Тоді він звернувся до охоронця і сказав: - Брате, будь ласка, забери цього лаодзі. Знайди намет і замкни його. Стежте за ним суворо. Я не маю на увазі нічого іншого, просто лаодзі надто красномовний. Якщо ми дозволимо йому вийти і кричати, ми не зможемо вести цю битву і нам доведеться просто засудити Сіхе-Дзюня. Охоронець все ще був в шоці від того, що «Сіхе-Дзюнь справді мав з деким приватну зустріч у наметі», і не міг оговтатись. Через деякий час він отямився і запнувся: - А? … Тоді, генерале Мо, що ви… Перш ніж Мо Сі встиг щось сказати, імператорський родич крикнув: - Мо Сі! Навіть якщо ти замкнеш мене зараз, що ти зробиш? Можеш оголосити всьому Чонхва, що у тебе нова любов. Тільки не кажи, що ми, побічні гілки сім’ї Мужон, маємо приховані мотиви - подивимося, що про тебе скажуть інші, не причетні до цього люди! Дозволь мені сказати тобі, вогняна куля. Ти зрадив Мендзе. Ти розпусник! А щодо тієї, що має з тобою таємний зв’язок, вона... Він не встиг сказати, яка вона - Мо Сі раптом підняв руку і схопив його за горло. Його хватка була дуже сильною. Хоч він і не мав наміру зашкодити цьому чоловіку, у своєму гніві він все ж схопив його так, що той ледь не знепритомнів. Мо Сі однією рукою відірвав його від землі, втупився в налите кров’ю обличчя і сказав: - …Я раптом згадав. Лаодзі, ваше ім’я Мужон Лі, правильно? Мужон Лі висів у повітрі, його ноги шалено брикалися, а обличчя було червоне, наче свиняча печінка. Він вирячив на Мо Сі свої очі. - Кажуть, що коли Ваншу-Дзюнь відмовлявся одружуватися з пані Джао, сотні чиновників накинулися на нього з повчаннями. Серед них найрізкішим і найпалкішим був далекий родич імператора, Мужон Лі. … Це ви, так? - Ву... уу...! Чорні очі Мо Сі спалахнули холодним блиском. Було видно, що його терпіння вже було на межі. Слово за словом він процідив: - Від Ваншу-Дзюня до мене. Лаодзі, ви справді переживаєте через шлюби інших людей всі останні тридцять років. Однак мені доведеться вас розчарувати. Мендзе для мене як сестра. Навіть якщо я стану безсоромною людиною в очах всіх людей Чонхва, я ніколи з нею не одружуся. Мужон Лі мало не помер від його хватки. Його очі закотилися, він важко дихав. Двоє інших вельмож із табору Багряного Пера тремтіли від страху. Зрозумівши, що той помре, якщо стискати його ще довше, Мо Сі розімкнув свої тонкі пальці. Мужон Лі впав на землю, наче купа багнюки, тримаючись за почервонілу шию й важко дихаючи. - Лаодзі, можливо ви і виграли щось від випадку з попереднім Ваншу-Дзюнєм, але дозвольте мені дещо вам нагадати: Ваншу — це Ваншу, а я — це я. Те, що сталося з ним понад 30 років тому, зі мною не повториться. Чонхва було достатньо одного Ваншу, - Мо Сі зробив павзу. – І однієї пані Джао. Не хвилюйтеся. Договоривши, він махнув рукою, наказуючи забирати звідси його та двох інших пліткарів. Коли усі розійшлися, Мо Сі підняв руку й знову створив у наметі бар’єр. Ґу Ман стурбовано подивився на нього. - Мо Сі, хоч він і перетнув межі, це не той випадок, коли неможливо було згладити ситуацію. Навіщо ти визнав те, що було в наметі опівдні? Мо Сі глянув на нього. - Я не просто визнав це. Я вже говорив з Мендзе. Ґу Ман був шокований. - Що ти сказав їй? - Що у мене вже є людина, яка мені подобається. - … - Я говорив їй раніше, але вона мені не вірила. Проте нещодавно вона, мабуть, щось помітила, тому розуміє, що я їй не брехав, - сказав Мо Сі. -Тобі не потрібно про це хвилюватись. Такі речі неможливо вічно приховувати. Завтра ми все ще повинні атакувати Дадзе. Я ще маю переглянути деякі документи. Іди відпочивати раніше. Ґу Ман подивився в його глибокі очі та на впертий вираз обличчя. Він був збентежений і відчув гіркоту в серці. - Ти... чому?... – зітхнув він. Мо Сі завершив встановлювати останній шар бар’єру. Він повернувся і сказав: - Бо я хочу. - … Ґу Ман зітхнув і нічого не сказав. Він підійшов і торкнувся щік Мо Св, а після миті мовчання притиснувся своїм чолом до його. Пізніше тієї ж ночі. Ґу Манові не хотілося спати. Поки Мо Сі читав документи, він сидів біля нього, їв закуски, перечитуючи власні спогади. Трохи почитавши, він раптом відклав свої папери. - Мо Сі. Той підвів голову від сувою. Він підняв срібну ложку і загасив свічку. - Що? - Я раптом згадав, - сказав Ґу Ман, - що забув запитати тебе раніше. Ви з Мужоном Лі згадали попереднього Ваншу та пані Джао… Що з ними? Вії Мо Сі затріпотіли. - Пані Джао — мати Мужон Ляня. Ти її не пам’ятаєш? - Смутно, - сказав Ґу Ман. - Крім того, я мало спілкувався з нею. Вона не любила багато говорити з іншими. Коли була жива, вона не надто контролювала слуг. Проте завжди була дуже суворою з Мужон Лянєм. Найчастіше, що я чув про неї у маєтку - це що вона те чи інше забороняла Мужон Ляню. Усе мало відповідати її очікуванням. Після павзи він збентежено посміхнувся. - Але вона була дуже гарна. - Зовнішність пані Джао була справді непересічною. Колись вона була однією з найкрасивіших жінок Чонхва. Вона була заручена з попереднім Ваншу-Дзюнєм… батьком Мужон Ляня, Мужон Сюанєм. Її талант і зовнішність були на висоті. Положення її сім’ї також було відповідним для сім’ї Ваншу. Однак у той час Мужон Сюань мав почуття до іншої скромної жінки і не хотів одружуватися з нею. Ситуація була вкрай незручною. Ґу Ман почухав голову. Хоча він не пам’ятав цих чуток, він міг зробити висновок про деякі минулі суперечки між пані Джао та Мужон Сюанєм з інших спогадів. Тому це не було дивним. Він невпевнено запитав: - Тоді чому Мужон Сюань все ж погодився одружитися з нею? - Тиск з різних сторін. Було багато інших причин, - Мо Сі похитав головою. - Пройшло забагато часу, розповідають чимало різних версій. Чому ти раптом цим зацікавився? - Ну… тому що у мене є на думці одна людина. Вона також була рабинею сім’ї Ваншу. Коли я був маленьким, вона дуже піклувалася про мене. Мені завжди здавалося, що вона могла бути тією дівчиною, яка колись подобалася попередньому Ваншу-Дзюню. - Це не може бути вона, - сказав Мо Сі. Ґу Ман був здивований його впевненому запереченню. - Чому? - Дівчина, яка подобалася Ваншу-Дзюню, була простолюдинкою з Лінь’аня. Вона не була рабинею. Ґу Ман запхав до рота ще один шматок торта з бобів мун і його щоки трохи випнулися. Його довге чорне волосся м’яко спадало на щоки. - О, якщо вона не була рабинею, чому вона не могла вийти заміж за попереднього Ваншу? - Тому що навіть якщо вона не була рабинею, різниця в статусі була надто великою. Крім того, дівчина, здається, колись отримала травму і не могла згадати, ким вона була. Я не знаю деталей, але я чув багато різних теорій. Кажуть, що Лінь’ань - вотчина Юе Дзюньтяня, і тамтешні простолюдини підпадали під його юрисдикцію. Однак стосунки між Юе Дзюньтянєм і Ваншу-Дзюнєм завжди були поганими. Дізнавшись, що той закохався у дівчину з Лінь’аня, Юе Дзюньтянь підбурив своїх поплічників піти до імператора і звинуватити її в тому, що вона шпигунка країни Ляо. Зрештою дівчина була змушена покинути Ваншу-Дзюня, - Мо Сі відклав сувій. Він ніколи не любив таких пліток. Коли він почув це від інших, йому було дуже гидко. Почути це від себе самого було дуже дивно. Він на мить замовк, а тоді продовжив: - Однак є більш популярна версія, згідно якої Юе Дзюньтянь не називав її шпигункою Ляо, а відправив людей дізнатися про її походження. Вони виявили, що вона колись була повією в борделі, і повідомили про це імператору. Тому дівчина з Лінь’аня, звичайно, не могла потрапити до маєтку Ваншу і стати дружиною Мужона, - він потер брову, відчувши головний біль. - Ось і все. Є багато інших версій, яких я не пам’ятаю. Але більшість із них пов’язані з Юе Дзюньтянєм. Кажуть, що саме він зруйнував шлюб. Дівчина була громадянкою його володіння, але її походження було невідоме і він не хотів брати на себе за це відповідальність, тому завжди виступав проти їхнього шлюбу. Ґу Ман спостерігав за його безпорадністю від необхідності переказувати плітки - це виглядало смішно і викликало співчуття. Він швидко підійшов і помасажував йому плечі, а тоді прильнув до спини, заспокоюючи: - Добре, добре. Якщо ти не пам’ятаєш, я не буду про це говорити. - Вибач. Якщо тобі цікаво, я куплю тобі в книжковій лавці записи сумнівних новин... - Не треба, не треба, - спішно сказав Ґу Ман. Дозволити Мо Сі купити записи сумнівних новин? Не варто так ускладнювати чиїсь справи. Хазяїн лавки, мабуть, подумає, що той збирається закрити книгарню. Вони розмовляли, і так минула ніч. Хоча в армії ходили чутки про Мендзе, загальна ситуація була невідкладною. Крім того, дисципліна Північної Прикордонної Армії була значно кращою, ніж у двох інших батальйонах, тому більшість чуток поширювалися лише в таборі Багряного Пера. Хвилювань поки не було. На світанку наступного дня, як і було заплановано, Чонхва розпочав другу атаку на місто Дадзе.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!