Цей чоловік має також приватні справи

Поки існуватиме держава, існуватиме й темрява.

І секретне державне відомство завжди буде найбруднішим, найкривавішим і найганебнішим місцем цієї країни, і нема різниці, буде це Ляо чи Чонхва.

Джов Хе сидів на витягнутому кріслі з хутром срібної лисиці. Він схрестив свої довгі ноги й схилив голову вбік, споглядаючи картину перед собою.

Випробування темної магії було дуже жорстоким, але і дуже швидким.

З того моменту, як він віддав наказ, минула лише одна паличка пахощів [півгодини], а пройшло вже два етапи випробування. Ґу Мана зв'язали ланцюгами і підвісили. Через особливості випробування Джов Хе не давав йому знеболюючих заспокійливих трав. Тобто Ґу Ман відчував кожен удар і укус демонічних ґу.

Кляп з бинтів, що заткнули йому в рота, уже просочився кров'ю. Заклинач поряд підвів обличчя непритомного Ґу Мана і замінив кляп новим. Ґу Ман взагалі ніяк не відреагував. Голова на тонкій шиї слабо повисла, обличчя було блідіше від льоду. Навіть губи втратили весь колір.

Джов Хе запитав:

- Як духовний потік?

- Дуже слабкий.

- Пульс?

- Надзвичайно хаотичний.

- …

У випробуванні було три критерії. Духовний потік, пульс і психічна сила. Якби не установка «не має значення, навіть якщо це піддослідне тіло помре», це були три ключові моменти, які потрібно було постійно контролювати.

Джов Хе злегка насупився, дивлячись на бліде обличчя Ґу Мана. Він не міг стриматись і його нігті міцно стиснули підлокітник крісла.

Окрім вказівок Імператора щодо процесу випробування він мав… вказівки ще однієї особи…

Але згідно з поточною ситуацією, Ґу Ман може не протриматися довго. Ніхто не міг би довго витримати, коли його духовний потік і пульс серця були на межі.

Будь-хто б зламався.

Джов Хе насупився, закусив нижню губу й стурбовано заплющив очі. Його пальці, що стискали підлокітник, повільно розслабилися, і він розчаровано зітхнув. Майже здавшись, він запитав:

- Як психічна сила?

Заклинач, що стежив за станом Ґу Мана, підняв палець і приклав його до чола Ґу Мана, яке вже було мокре від холодного поту. Його очі раптом розширилися і він перевірив ще раз, не в змозі повірити.

- …

Джов Хе нетерпляче сказав:

- Ну?

- Д-доповідаю старійшині, - молодий заклинач повернув голову й сказав, затинаючись: - Ґу… Гм, психічна сила під-піддослідного тіла все ще дуже сильна. Немає жодних ознак того, що його розум руйнується!

Вираз обличчя Джов Хе змінився!

Як це могло бути? Він так довго керував платформою Сишу і за цей час вкрай рідко хтось зберігав свою психічну силу волі під час першого етапу випробування, не кажучи вже про другий, і вони мали надзвичайно міцні і стійкі тіла. Однак тіло Ґу Мана було явно не в хорошому стані. Важке загартовування країни Ляо залишило на його тілі різноманітні старі рани, а два роки в саду Лвомей зробили його худим і слабким. Тепер його серцевий меридіан і духовний потік були на межі.

Як він міг ще…

Джов Хе рвучко підвівся і підійшов до Ґу Мана. Він активував заклинання, підняв руку і торкнувся його крижаного чола.

Після дотику він був шокований ще більше!

…

Психічна сила Ґу Мана взагалі не виявляла жодних ознак ослаблення. Якщо б він не бачив це закривавлене тіло, Джов Хе не повірив би, що це була психічна сила людини, яка вже була спустошена демонічним випробуванням. Здавалося, це була якась рішучість, закарбована в кістках, дуже наполеглива й дуже потужна.

За що він тримався?

- Старійшино, що нам робити далі? Тіло піддослідного вже не витримує, але, з огляду на його психічну силу, можливо, він ще може…

Джов Хе перебив запитання учня. Він втупився в обличчя Ґу Мана і в його серці раптом зародилося сильне почуття тривоги.

Через свої особисті зв’язки окрім завершення процесу демонічного випробування від Імператора він також отримав таємний запит від близького друга.

Йому потрібно було пошкодити пам’ять Ґу Мана.

Хоча він не розумів, які спогади Ґу Мана були варті того, щоб їх зіпсувати – той же вже втратив пам’ять і його мозок був у поганому стані. Але оскільки «та людина» сказала, Джов Хе обов’язково мав проявити повагу і зробити те, що йому було сказано.

Просто він спочатку хотів скористатися для цього погіршенням стану Ґу Мана після випробування, але зараз здавалося, що все піде не так гладко, як він очікував.

Джов Хе мить подумав і сказав:

- Ви всі можете вийти першими.

- Так!

Асистенти вийшли. Джов Хе зробив крок уперед, підняв Лєїн і сантиметр за сантиметром відполірував його.

Клинок наблизився і холодне лезо притиснулося до не менш холодної щоки Ґу Мана. Ясно відчуваючи сильну душу в цьому тілі, кровожерливий Лєїн не міг стримати хвилювання і затремтів в долоні Джов Хе.

Джов Хе нахилився, приблизив губи до вуха Ґу Мана і прошепотів непритомному чоловікові:

- Ґу Мане, я провів тисячі випробувань і розчавив незліченну кількість сильних чоловіків у калюжу каламутної води. Ти єдиний виняток. Чесно кажучи, я дуже тобою захоплююся.

Вогник Лєїна спалахнув і повільно ставав більш сліпучим.

Джов Хе сказав:

- Шкода, але дехто довірив мені пошкодити твій розум.

- …

- Мої вибачення.

Він крутнув рукою і «сокіл» в його долоні перетворився на кілька прозорих ланцюжків завтовшки як гілля верби. Вони гойдалися між його пальцями, як маленькі змії, і зависали біля голови Ґу Мана.

- Лєїн, - тихим голосом наказав Джов Хе, - хаос душі!

Останні слова зірвалися з його тонких губ і Лєїн, схожий на мисливця, який довго чекав і нарешті отримав наказ від свого господаря, видав різкий свист, а потім ті тонкі ланцюги злетіли й просвердлили голову Ґу Мана!

- Ах...!!

Вмить полилася кров…

Ґу Мана повернув до тями сплеск болю. Він раптом підняв голову, і з рота, туго затиснутого кляпом, вирвалося приглушене скигління… Він уже був виснажений і не міг голосно кричати. Тільки сльози котилися по його закривавлених щоках. Його блакитні очі широко розплющились, а зіниці різко звузились. Він висів у повітрі, брязкали залізні ланцюги, що скували його.

Лєїн перетворився на тонкий ланцюжок і божевільно блукав у його черепній порожнині, як безпринципний зловмисник, насвистуючи та ламаючи всі його спогади.

Ті спогади, які було важко згадати, ті, що було важко відновити, ті, що було важко зберегти…

Дорогоцінну ясність розуму.

Блакитні очі Ґу Мана були широко розплющені. У приголомшливому болю крики його братів на полі бою було стерто.

Обіцянку Імператора, дану під вітром і дощем на Золотій платформі, було стерто.

Сумний і героїчний сміх Лу Джаньсіна в холодній камері було стерто.

У глибині пам’яті Мо Сі ніжно дивився йому в очі, і любов і щирість, які він виказував незліченну кількість разів… було… стерто…

Кожного разу, коли Лєїн розривав спогади, Ґу Ман намагався зібрати їх докупи. Він пручався і тремтів від розпачу. Одного разу він вже зазнав ураження, але тепер йому знову довелося пройти через це, попавши в руки Джов Хе.

Він раптом відчув надзвичайну незгожість...

Чому він так з ним вчиняв… Чому він змушував його до цього? Чому?!!

Заради кращого майбутнього для Дев’яти провінцій він пожертвував власною плоттю та кров’ю, своїм братом, своєю совістю, своєю коханою людиною та своїм ім’ям.

Нічого не лишилося.

Він навіть забув, хто він такий, навіть думав, що він дійсно зрадив країну, що справді був готовий принести в жертву все заради досягнення мети.

Він навіть став на коліна перед Мо Сі, перед Мужон Лянєм і перед надгробками героїв на Горі Душ Воїнів. Він схилявся перед кожним, думаючи, як почати заново.

Потім небеса змилостивились над ним і Дзеркало Часу відновило йому спогади до моменту зради. Хоча ці спогади були такими болючими, принаймні...

Принаймні він знав, що він шпигун, шпигун і прихований ніж, якого Чонхва встромив у серце країни Ляо.

Він не був зрадником…

Сльози котилися градом. Він міг мати лише так мало і просто хотів пам’ятати, ким він є!

Чому навіть це в нього мали забрати?

Його рот був закритий кляпом і він не міг нічого сказати, але його блакитні очі дивилися на Джов Хе майже з благанням — це був перший раз від початку випробування, коли Ґу Ман подивився на нього такими очима.

Наче дитинча, загнане в глухий кут сумно дивиться на мисливця перед собою.

Його свідомість опиралася, але ланцюг Лєїна пронизував ще божевільніше. Ґу Ман раптом видав нестерпний крик, меридіани на його шиї випнулися, а нігті глибоко впились у долоні. Його рот був заткнутий марлею, але він все одно невиразно кричав:

- Ні…

Будь ласка, ні …

Не віднімай мені свідомості. Не забирай мої спогади.

У мене вони були так недовго…

Я не встиг побачити Північну прикордонну армію, побачити, якими стали ті підлітки, які йшли за мною. У мене не було часу пройтися вулицями Чонхва і подивитися, чи моя країна стала кращою, ніж раніше.

Я не встиг прийти до Безодні Прикликання Душ піднести горщик вина і запалити пахощі під старою пагодою, де була похована голова мого брата.

Я не встиг прокласти шлях для моєї дурної принцеси…

Я не хочу забувати.

Не хочу!

Він щосили пручався і священна зброя в руці Джов Хе видала пронизливий крик. Лєїн спалахнув відчаєм і гнівом, наче справжній хижак, якому не вдавалося убити свою здобич.

«Бух!» Почувся гучний звук.

Духовні ланцюги виринули з голови Ґу Мана, зібралися воєдино і набули початкової форми кинджала, заплямованого кров’ю.

Джов Хе, шокований, зробив крок назад. Він витріщився на священну зброю, що зазнала невдачі, а потім підняв голову і витріщився на Ґу Мана. Його обличчя зблідло.

Як це можливо…? Що він в біса таке?

Не встиг він закінчити свою думку, як Ґу Ман нахилився і з рани на його лобі потекла кров, але це були квіточки. Його внутрішні органи були ніби вижаті. Він був зігнутий і тремтів у конвульсіях, з рота та носа текла кров, а кляп у роті був геть промоклий.

В цей самий момент Джов Хе почув шум ззовні.

Здавалося, що учні, які вартували кімнату, з кимось сваряться, але Джов Хе якусь мить був у розгубленості, і не реагував поки кам’яні двері раптом не відчинилися.

Джов Хе побачив перед кімнатою випробувань чоловіка у подібному до Ґу Мана стані. Усі учні оточили його, намагаючись зупинити, але не наважувалися навіть поворухнутися - лише боязко зібралися навколо нього.

Джов Хе, не в змозі повірити своїм очам, пробурмотів:

- Сіхе-Дзюнь?…