Жінок не проведеш

Яким би Мо Сі не був тугодумом, та він мав зрозуміти значення погляду євнуха Лі. Він не міг не розлютитися. Але, обернувшись шукати старого лиса, виявив, що той уже вислизнув. Мо Сі на мить втратив дар мови. Він зітхнув і зайшов до зали. Підійшовши до столу принцеси Мендзе, він запитав:

- … Чому Ви тут?

Ніч була холодною, а тіло Мендзе слабким. Одягнена у світло-блакитне пальто, вона кашлянула кілька разів і тепло сказала:

- Ван-сьон* погано почувається. У ці дні у нього немає часу переглядати звіти. Я прийшла, щоб допомогти йому.

 

* «Ван» означає не ім’я, а правлячу особу. «Ваном» його тут називає тільки Мендзе, всі інші - «Дзюнь Шан» - те, що я вслід за першим анлейтом продовжую перекладати як «Імператор» або «Ваша Величність», коли це звернення.

 

Мужон Мендзе, будучи жінкою, змогла стати однією із трьох дзюньдзи Чонхва не просто так.

Вона піклувалася про свій народ доброчесно і милосердно. Вона добре знала поточні політичні і військові справи. Її розуміння шляху країни не поступалося чоловічому. Так, вона зараз слабка, але це сталося через те, що вона кілька років тому лікувала травми Мо Сі і отримала хронічний недуг. До цього, з точки зору як магії, так і духовної сили, вона була дуже обдарованою, залишаючи інших у пилу.

Тепер, хоч вона вже не могла вийти на передову на полі бою, вона все ще могла сидіти в наметі. Якби не той факт, що в Дев’яти Провінціях не було прецеденту, щоб жінка керувала країною, Імператор присвоїв би їй титул і дозволив їй виконувати деякі практичні речі офіційно. На жаль, в очах більшості людей жінка все ще залишалася жінкою. Вона повинна робити зачіски і наносити перед дзеркалом макіяж*. Якщо вона мала якийсь талант чи розум, то мала пожертвувати ним своєму чоловікові, батькові чи братові, який був чиновником при дворі. Навіщо жінці показуватись на людях?

 

*当窗理云鬓,对镜贴花黄 «Вони повинні фіксувати своє волосся, як фарбу на вікні, або наносити жовті квіти на свої брови перед дзеркалом»з пісні Мулан, розповідь про те, що мають робити жінки. Частина про жовті квіти не стосувалася справжніх квітів: існувала тенденція наносити жовтий колір на чоло або вирізати форми з жовтого паперу, щоб наклеїти на чоло.

 

Тому, хоч Мужон Мендзе була принцесою країни, коли люди говорили про неї, частіше за все можна було почути:

- О, вона призначена дружиною Сіхе-Дзюня, тільки шлюб ще не укладено.

У цій ситуації в Імператора не було вибору. Навіть якщо Мендзе була талановитою і доброчесною, він не міг би поставити її на важливу посаду. Однак він не хотів доручати деякі важливі імперські справи простим чиновникам. Він мав бажання, але не мав можливості. Якщо озирнутись, крім Мендзе та Яньпін, його найближчим родичем був тільки Мужон Лянь.

Не варто й говорити, що у Яньпін були великі груди, але геть відсутній розум. Дев’ять із десяти знатних синів спали з нею. Вона вміла малювати еротичні картинки, але давати їй читати військові звіти було б просто жартом.

Що стосується Мужона Ляня… Не кажучи вже про те, що колись його дід мав намір узурпувати трон, лише через той факт, що попередній монарх серйозно роздумував усиновити Мужон Ляня і зробити його наслідним принцом, Імператор не міг не тримати на нього зла.

Тож залишалася лише Мендзе.

Мужон Мендзе була розумною, мудрою, розсудливою і здібною. Шкода лише, що народилася дівчинкою. Але хто сказав, що ця прикрість не була і найбільшим заспокоєнням для Імператора?

У цьому бурхливому світі смертних жінка не змогла б викликати жодної бурі. Вона не змогла б отримати владу, вплив чи підтримку. І доки жінка не вийде заміж, найближчим чоловіком у цьому світі для неї буде її старший брат, сам Імператор.

Тому до неї він був найбільш прихильним.

Запаливши свічки в бібліотеці, Мендзе повернула обличчя вбік і тихо сказала служниці:

- Юе Нян, піди завари весняного чаю для Сіхе-Дзюня.

- Так.

Юе Нян пішла і невдовзі повернулася з підносом чаю та закусок. Вона розставила все одне за одним і з усмішкою сказала:

- Не поспішайте, Сіхе-Дзюню. Я посторожую за дверима.

Червона спідниця служниці майнула і зникла. Сандалові двері зали зі скрипом зачинилися.

Мо Сі сів за стіл і запитав:

- Як Його Величність? Чому він раптово захворів?

Мендзе зітхнула:

- Він не хоче говорити сам, і не дозволяє людям із тераси Шеннон сказати більше. Я лише знаю, що він хворів і лежав у ліжку останні кілька днів… але ніби нічого серйозного. Я отримала дозвіл відвідати його сьогодні вранці. Найбільш небезпечний момент позаду, але він все ще слабкий. Боюся, йому потрібно ще три-чотири дні, щоб одужати.

Вона замовкла і з питанням у погляді подивилася на Мо Сі:

- Мо-даґе, Ви тут, щоб повідомити про результати місії Ван-сьону?

- Так.

Мендзе стурбовано запитала:

- Все пройшло добре?

Мо Сі уникнув важливого і сказав:

- Ченьцін та інші були поранені. Вони вже відправилися на лікування до цілителя Дзяна. Більше ніяких проблем.

- Добре, - зітхнула Мендзе. - Але я боюся, що брат Ван не зможе побачити Вас протягом наступних кілька днів. Мо-даґе, напишіть звіт по поверненні, а я передам його йому від Вашого імені.

Мо Сі подякував їй. Побачивши, що вона обтяжена документами і виглядає втомленою, він хотів допомогти їй з ними. Але потім зрозумів, що, оскільки Імператор не передав ці звіти помічнику міністра, а натомість передав їх для перегляду Мендзе, то він, мабуть, не хотів, щоб їх бачив хтось сторонній. Тому Мо Сі сказав:

- Вже пізно, я повертаюся. А Вам слід швидше іти відпочивати, щойно закінчите з цим.

Красиві очі Мендзе засвітилися, вона посміхнулась:

- А? Ви йдете так скоро, не хочете провести зі мною більше часу?

Мо Сі:

- …

- Добре, я просто жартую, Мо-даґе. Погляньте, Ви такий втомлений від подорожі - як я можу мати сміливість наполягати, щоб Ви залишились і сиділи поряд зі мною?— сказала Мендзе. Вона кілька разів легенько кашлянула, прикривши рота, і лагідно сказала: - Вам слід швидше повертатися.

Мо Сі підвівся й подивився на неї:

- Ночі вологі й холодні. Не забудьте попросити Юе Нян дати Вам інший комплект одягу.

Мендзе посміхнулася:

- Добре.

Мо Сі пішов. Щойно він вийшов, увійшла Юе Нян. Вона багато років служила Мендзе. Перед іншими вона вела себе як служниця. Але в присутності однієї лиш Мендзе вона була дуже балакуча і не могла тримати свої думки при собі.

Вона подивилася на місце, де зник Мо Сі, тупнула ногами і неохоче сказала Мендзе:

- Пані..

- В чому справа?

- Чому ви дозволили Сіхе-Дзюню так легко піти? Ви так давно повернулися до міста. Він рідко залишався з Вами наодинці, як сьогодні. Чому Ви не попросили його залишитися ще трохи? - Юе Нян насупилась і тихо пробурмотіла: - У будь-якому випадку, Ви повинні були разом пообідати чи щось таке.

Мендзе занурила пензель у чорнильницю, потім підняла його і почала писати, кажучи:

- Чому я мала просити його залишитися? Він не хоче.

- Але його духовне ядро відновилося за рахунок Вашого здоров’я. Якщо Ви попросите Сіхе-Дзюня поїхати на захід, він точно не поїде на схід. Він винен вам велику послугу!

Мендзе посміхнулася:

- Це просто послуга. Я не збираюся просити його повернути її.

- Про що Ви говорите, пані? Звичайно, Ви хочете, щоб він повернув! - побачивши, що Мужон Мендзе така спокійна, Юе Нян трохи занепокоїлась. – Сіхе-Дзюнь красивий, могутній і має добру репутацію. Я чула, що він залишався в армії три роки, не маючи жодного контакту з жінками. Він не схожий на інших молодих панів, які мають череду наложниць. Не варто упускати можливість вийти заміж за такого чоловіка. Якщо залишите все, з’явиться група демонів і привидів, які будуть боротися за те, щоб стати його дружиною або наложницею ... Як ви можете таке допустити?

Що більше вона говорила, то більше хвилювалася. Зрештою, вона махнула рукою і сказала:

- Мені байдуже. Все одно він не може одружитися ні з ким, крім нашої принцеси, не може фліртувати із служницями!

Мендзе слухала безконтрольну балаканину дівчини і нічого не говорила. Вона лише тримала пензель і писала. Через деякий час вона ніби ненавмисно запитала:

- Юе-ер також вважає, що пан Сіхе дуже гарний?

- Звичайно, він… - На півслові вона раптом відчула, що зайшла занадто далеко, і поспішно сказала: - Ні, ні, ні. Сіхе-Дзюнь, він богоподібний чоловік. Я не в праві говорити дурниці.

Мендзе посміхнулась і поставила на шовку печатку від імені свого брата. Вона подула на вологе чорнило й сказала:

- Це нічого. Навіть якщо ти цього не скажеш, я знаю, що вам, дівчатам, подобаються такі чоловіки, як він. Високі, чесні, надійні, хороші у всьому.

Юе Нян ще більше занепокоїлася:

- Пані, навіть якби Вашій служниці позичили в 10000 разів більше сміливості, вона б не наважилася… Я б не наважилася…

- Чого ти боїшся? – м’яко сказала Мендзе. - Я просто побіжно говорю тобі та наводжу приклади його хороших якостей. Але, Юе Нян, ти коли-небудь замислювалася над тим, чому такий видатний чоловік, як він, досі неодружений у такому віці?

Юе Нян пробурмотіла:

- Чи не тому, що моїй пані нездоровиться?

- Як ти можеш називати причиною мене? - з усмішкою сказала Мендзе. - Якби він справді хотів з кимось одружитися, то пішов би просити про шлюб.

Її посмішка потроху зникала.

- Він цього не хоче, тому і постійно зволікає.

- … Ось чому я хочу, щоб моя пані залишилася із Сіхе-Дзюнєм на деякий час! Розумієте, ви вдвох зустрічаєтесь не більше кількох разів на рік. Чоловікові потрібно бачити людину перед собою... Якщо минають місяці, а ви не бачитеся, якими б сильними не були почуття, вони згаснуть, - Юе Нян на мить замовкла і закусила нижню губу, але, зрештою, не втрималась. - І пані, Ви не знаєте, але я чула від інших, що коли вас не було поруч, група багатих дівчат ламала собі голови, як заслужити прихильність Сіхе-Дзюня. Навіть ваша сестра, принцеса Яньпін, хотіла...

Все ж таки, Яньпін була принцесою. Незважаючи на те, наскільки близькою Юе Нян була з Мендзе, вона не наважувалася вимовити слово «звабити». Зрештою вона невиразно сказала:

- Вона хоче пана Сіхе. Подивіться на неї, вона така ініціативна. Чому Ви все ще відштовхуєте Сіхе-Дзюня, пані? Чому Ви не думаєте, що Ви – єдина причина того, що він так поводиться? Він досі в такому стані через Вас. Мені здається, це того не варте!

Мендзе похитала головою:

- Силою зірвана диня не буде солодкою. Я не буду змушувати його.

- Моя пані! – ображено сказала Юе Нян. - Айо, але Ви… Ви також... Якщо Сіхе-Дзюнь не запропонує Вам шлюб, як довго ви хочете чекати на нього?

- Юе-ер, не говори дурниць, - Мендзе тримала пензель і серйозно сказала: - Ми з Сіхе-Дзюнєм ніколи не були у стосунках. Що тут може мене обтяжувати?

- Але…

- Не говори більше такого.

Юе Нян прикусила м’які губи. Зрештою вона змогла лише пригнічено сказати:

- …Так.

Мендзе знову взяла пензель і почала читати наступний звіт. У кабінеті панувала тиша. Юе Нян раптом неохоче пробурмотіла:

- Що, якщо… що, якщо Сіхе-Дзюнь невдячний і має іншу дівчину за Вашою спиною, моя пані, Ви справді можете відпустити це?

Перо Мендзе завмерло.

Вона підвела очі:

- Що ти маєш на увазі?

Здавалося, що Юе Нян не могла втримати цього, але говорити їй теж було важко. Під ясним поглядом Мендзе вона нарешті не змогла не проговорити:

- … Ви помітили сьогодні його стрічку?

- Хмм?

Юе Нян глибоко вдихнула:

- Не дивно, що моя пані цього не помітила. Але я звикла служити людям з дитинства. Я завжди звертала увагу на одяг і аксесуари моєї пані. Стрічка на голові Сіхе-Дзюня сьогодні була проста, зелена, без жодних візерунків.

Побачивши, що Мендзе не відповідає, Юе Нян нарешті наважилася сказати прямо:

- Такі носять простолюдини!

- …

Сказавши це, вона вже не могла припинити говорити. Очі Юе Нян були червоні, щоки надуті. Вона збентежено сказала:

- Очевидно, що це маленька бідна курва! Принцесо, Ви не знаєте, жінки з низів найбільш хитрі. Вони готові на все, щоб піднятися. Треба бути особливо безсоромною, щоб використовувати провокативні речі для зваблення. Ви надто великодушна! Її стрічка на волоссі Сіхе-Дзюня – Ви розумієте, наскільки вони близькі?! Я, я... я справді дуже зла на нього! Коли він був у небезпеці, це Ви його врятували! Як він міг Вас так підвести!

Юе Нян висказала все це на одному подиху. Мендзе нічого не говорила. Однак на кінчику пера було забагато чорнила і раптом чорна крапля впала на шовк, перетворившись на ньому на велику чорнильну пляму.

Через деякий час Мендзе підвела своє гарне обличчя, опустила перо і прошепотіла:

- …Це просто шовкова стрічка. Можливо, він хотів замінити її на щось нове. Не думай про це занадто багато.

Юе Нян стурбовано сказала:

- Ви можете припинити собі брехати? Ви знаєте, який він слідує правилам, він не така людина!

Мендзе раптом перебила її:

- Досить.

- …

- Не говори більше про це. Я не хочу цього чути.

Бачачи її стримане ставлення, Юе Нян далі могла тільки стояти поряд з червоними очима і мовчати. Мендзе більше нічого не говорила, але і не продовжила читати документи. Вона повернула голову до вікна, за яким колихалися сосна і бамбук. У слабкому світлі свічки її очі потроху тьмяніли...

 

 

Авторці є що сказати:

Юе Нян: Принцесо! Я така зла! У Сіхе-Дзюня щось не так зі стрічкою для волосся! Мабуть, це маленька курва!

Ґу Ман: Ачху!

Юе Нян: Ця маленька курва, мабуть, геть безсоромна! Вона фліртує і зваблює чоловіків!

Ґу Ман: Ачху! Ачху!

Юе Нян: Я піду і зловлю для Вас ту маленьку лярву! Втоплю її в свинячій клітці!

Ґу Ман: Ачху! Ачху! Ачху!

Мо Сі: … Що з тобою?

Ґу Ман (втираючи ніс): Я не знаю. Здається, хтось мене лає???