Спійманий на гарячому

- Хто це тобі дав?

- …

Здавалося, Ґу Ман відчув гнів у його погляді і не відповів на питання. Він притиснув мішечок до себе, ближче до серця, і незграбно сказав:

- Моє.

Його?

Це було смішно. Ґу Ман пав так низько, його банка була абсолютно порожньою - як він міг дозволити собі такий дорогий парчовий мішечок?

Мо Сі мало не розсміявся від злості.

- Де ти взяв гроші?

- Я його обміняв, - тільки й сказав Ґу Ман.

- … У кого?

Але Ґу Ман лише повторив:

- Я його обміняв.

Мо Сі увірвався терпець:

- На що ти це обміняв? Що у тебе було? Ти…

Він раптом замовк.

Ґу Ман жив у публічному будинку. Кого він міг зустріти? Що він міг використати як розмінну монету, щоб обміняти на цей мішечок? Відповідь напрошувалася сама собою, але Мо Сі як дурний продовжував допитуватись.

Його серце ніби терли наждачним папером. Було боляче і свербіло. Мо Сі заплющив очі і спробував заспокоїтися, але його гарне бліде обличчя не могло приховати того, як він зчепив щелепи.

Нарешті він здався і розплющив очі. Його голос був небезпечно хрипким:

- Навіщо ти захотів щось подібне?

Ґу Ман, здавалося, не знав, для чого йому цей мішечок, але міцно стиснув його й дивився на Мо Сі, не видаючи ні звуку.

- Тому що він красивий? – спитав Мо Сі. – Сподобався тобі? Має бути якась причина, щоб дістати таку безглузду річ!

Ймовірно Ґу Ман справді не міг більше витримати допиту Сіхе-Дзюня і нарешті повільно проговорив:

- Дехто дав це мені…

- Хіба ти не казав, що обміняв його на щось? Навіть зараз ти все ще брешеш мені?

- Дехто... - Ґу Ман ніби хотів продовжити, але чомусь зупинився. Він закусив нижню губу і зрештою вирішив промовчати.

Це мовчання стало останньою краплею, яка розбила здоровий глузд Мо Сі.

Його погляд був наче гострий ніж, що розрізає мушлю молюска. Він вибагливо сказав:

- Продовжуй.

Мо Сі втупився в обличчя Ґу Мана.

Можливо, через злість, що переповнювала його, або через те, що світло в кімнаті було занадто тьмяним, Мо Сі не помітив незвичайної зміни в очах Ґу Мана.

- Чому ти нічого не кажеш? В цьому світі є щось, чого ти не можеш сказати вголос? - адамове яблуко Мо Сі рухалося вгору-вниз, кожне слово він цідив крізь зчеплені зуби. – Говори. Наскільки б абсурдним це не було, навряд це мене здивує. Ти...

Раптом Ґу Ман прямо сказав:

- Дехто був добрим до мене.

Це було сильним ударом. Цього разу настала черга Мо Сі залишитися безмовним. В горлі геть пересохло.

Хтось був добрим до Ґу Мана? Абсурд... Хто б міг бути добрим до зрадника?

А тоді він згадав: точно, в минулому Ґу Ман постійно вміло дражнив його і фліртував з ним. Тепер, коли він переживав скрутні часи в саду Лвомей, було б не дивно, якби він використовував свою пишномовність, щоб вмовити іншу людину допомогти йому в скрутну годину.

Але… але…

Він був такий розлючений, що в нього потемніли очі, а розум надовго застряг на цьому «але», не в змозі продовжити.

- Добре… дуже добре… - Мо Сі зробив павзу. Його очі налилися кров’ю від надмірного гніву. Через довгий час він продовжив хрипким голосом: - Ґу Ман, Ґу Ман… ти справді мене вразив.

Ґу Ман нічого не сказав, тільки тулився до стіни й дивився в обличчя Мо Сі.

Мо Сі підняв голову і подивився вверх. Здавалося, він намагався стримати в очах вологу. Він стояв і деякий час дивився вгору, а потім раптом підняв руку до чола й розсміявся.

- Я дійсно не розумію, за що я тримався всі ці роки. Я не знаю, навіщо я прийшов до тебе цього вечора…

Що більше він думав про це, то більше всередині вирували сум і злість. Зрештою голос його затремтів. Він вдарив кулаком по стіні поруч із Ґу Маном. На руці залишились подряпини, з них сочилася кров. Світло світильника мерехтіло між ними. Мо Сі притиснув Ґу Мана до стіни, його обличчя було сповнене ненависті, ніби він готовий був наступної миті розірвати чоловіка.

Він скрипнув зубами.

- Генерале Ґу.

- …

- Тобі справді пощастило. Навіть коли ти пав так низько, все одно є хтось, хто добре до тебе ставиться. Я…

- Ґу Ман! - почувся крик пані Цінь, схожий на раптовий удар грому, що лунав здалеку. - Молодий пан Джов тут! Швидко переодягнися в чистий одяг та як годиться прийми молодого пана Джова!

Цей крик повернув Мо Сі до реальності, він майже одразу прийшов до тями. Хоча його груди все ще нестримно здіймалися, неконтрольована лють в його очах відступила.

Мо Сі трохи опустив голову, його важке дихання торкнулося вуха Ґу Мана. Він заплющив очі. Коли ж знову їх відкрив, дикий звір, що лютував у своїй клітці, зник. Лиш трохи вологи лишилося в очах, у темряві вони блищали, як ранкові зорі.

- Молодий пан Джов?

- …

- Він дав тобі мішечок?

Ґу Ман, здавалося, зовсім не розумів ненависті Мо Сі. Усе ще надміру спокійно дивлячись йому в обличчя, він похитав головою.

Молодий пан Джов … Молодий пан Джов. Мо Сі подумки повторював це ім’я і раптом згадав — це був молодший син сім’ї Джов. Він чув про цього панича – серед аристократів столиці він вважався найнещаднішим шматком лайна. Брак вмінь і здібностей він компенсував нескінченним потоком злостивих ідей.

Мо Сі подивився на Ґу Мана - вираз обличчя у того не змінився, але він підсвідомо торкнувся шраму на руці.

Після кількох секунд мовчання Мо Сі знову засміявся, ніби знущаючись над собою.

- Що, людині, яка до тебе добре ставиться, байдуже?

- …

Ґу Ман мовчки відклав мішечок, не сказавши ні слова.

Мо Сі не ворухнувся:

- Молодий пан Джов також постійний відвідувач?

Ґу Ман кивнув.

Мо Сі витріщився на нього, красиві риси його обличчя випромінювали якісь незбагненні емоції. Через деякий час він посміхнувся.

- Спершу я подумав, що ти змінився. Тепер я бачу, що ти залишився таким же, як і раніше – знаєш, як догодити будь-кому.

Темрява в його очах стала ще темнішою, ніби була обтяжена минулим.

- Бувай.

Він піднявся, спершись на круглий стіл, поправив плащ і рушив до дверей.

- Ти йдеш?

Мо Сі напівобернувся і холодно сказав:

- Я йду. Не буду заважати твоїм справам.

- Але я...

Мо Сі зупинився.

- Що?

- Я взяв твою каурі...

- Сприймай це як відплату за твою доброту в минулому.

Ґу Ман ошелешено зсунув брови.

- Доброту в минулому?...

Мо Сі відчував, що поведінка Ґу Мана була дивною, але часу вже не залишалося. Коли молодий пан Джов підніметься нагору, Мо Сі вже не зможе піти, навіть якщо захоче, тож він кинув на Ґу Мана останній погляд і повернувся, щоб відкрити двері.

Але в цей момент Ґу Ман раптом тихо сказав:

- Ти багатий. В тебе є гроші. Я хочу знати, хто ти.

Рука Мо Сі зупинилася в сантиметрі від дверей. Він завмер і деякий час стояв так, перш ніж розвернутися.

- Що?

- …

- Ти багатий.

- Другу частину!

- … В тебе є гроші.

- Після цього!

Ґу Ман був сконфужений його реакцією. Вагаючись, він повторив:

- Я хочу… знати… хто ти?

У вухах Мо Сі зашуміло, ніби поряд зі скелі падав величезний камінь.

Він затамував подих і втупився в обличчя Ґу Мана, зіниці його темно-карих очей звузились, а на їх дні замерехтіло світло.

- Ґу Мане, - його серце похололо, але він грізно промовив: - Ти, в біса, граєшся зі мною?

Ґу Ман розгубився.

- Ти клієнт. Ти платиш. Хіба не ти граєш зі мною?

Вираз обличчя Мо Сі дещо змінився від усвідомлення. В його голові промайнули всі дивні моменти їх бесіди і серце ніби накривало великими хвилями - він був настільки вражений, що довго не міг відреагувати.

В цей момент двері за ними зі скрипом відчинилися. З-за них почувся ледачий чоловічий голос.

- Ґу Мане, твій Джов-ґе тут, щоб взятися за твої справи. Чого ти досі не вийшов і не став на коліна, щоб привітати гостя?

Мо Сі розвернувся, але було вже пізно.

Той негідник Джов, говорячи, уже заходив. Він примружився, оглядаючи тьмяно освітлену кімнату.

Бідний генерал Мо. Він був такою чесною і порядною людиною, а зараз вже вдруге за короткий проміжок часу стикнувся з такою проблемною ситуацією. В попередній раз все минулося, зараз же йому не було куди відступити чи сховатися, якісь долі секунди відділяли його від того, щоб бути схопленим на гарячому представником молодшого покоління.

Через слова Ґу Мана його думки були в хаосі. «Ти багатий. В тебе є гроші. Я хочу знати хто ти». Але він не мав змоги як слід це обдумати, тож просто вилаявся і штовхнув Ґу Мана до стіни. Його висока постать схилилася й сперлася однією рукою на стіну, закриваючи їх обличчя.

Очі Ґу Мана під його рукою розширилися.

- Ти ...

- Тсс.

Мо Сі опустив голову й підвів підборіддя Ґу Мана. Його пальці були грубими, а сила — незаперечною, коли він повернув голову Ґу Мана й нахилився так, щоб вони були ближче.

Тонкі й холодні губи наблизились до м’яких. Їх гаряче дихання перепліталося.

Він не хотів торкатися цього зрадника знову, тому, звичайно, насправді не цілував губи Ґу Мана. Але у спробі створити переконливу картинку він усе ж залишався дуже близько, настільки близько, що вони були ніс до носа, їх губи майже торкалися. Той крихітний простір між ними став мов пучок вербових бруньок, коливання якого викликало на шкірі Мо Сі поколювання.

Ховаючись від пані Цінь, Мо Сі думав, що сьогоднішня його удача не могла бути гіршою – більш проблемної ситуації годі уявити. Яким він був наївним.

Мо Сі ув’язнив Ґу Мана між своїми руками і тихо сказав:

- Ані звуку.

Ґу Ман, затиснутий під ним, не надто задумувався про ситуацію. Все, що він подумав – це що Мо Сі дуже сильний. Він тиснув на Ґу Мана наче гора і через це було важко дихати. Він не хотів, щоб його придавили ще сильніше, тому майже інстинктивно кивнув.

- Схились ближче.

Ґу Ман схилився.

Таким чином, зі сторони в цей момент виглядало так, наче вони пристрасно цілувалися і ніби в наступну мить готові були перекотитися на ліжко, абсолютно нероздільні. Звичайні люди, побачивши таку сцену, швидше за все, скрикнули б від шоку і розвернулися б, щоб піти.

Але збоченці відрізнялись від нормальних людей.

Молодий пан Джов спочатку був вражений. Він зробив пару кроків назад і подивився на табличку, що висіла на дверях Ґу Мана. Він протер очі й пробурмотів:

- Напис чорний, всередині не має бути клієнта...

Після початкового шоку молодий пан Джов став ще більш зацікавленим. Він зайшов до кімнати, посміхаючись:

- Айя, мені дуже шкода: здається, заклинання на табличці більше не працює. Я гадки не мав, що в кімнаті є ще хтось .

- …

- Гей, брате, ти справді здібний. Наш великий генерал Ґу — найбільш колюча проблема на весь павільйон Лвомей, але в твоїх руках він став таким податливим, слухняно дозволив тобі цілувати його. Чому б тобі не навчити мене своїм вражаючим технікам, щоб я теж зміг повеселитися? – він злісно захихотів. – Чим більше нас, тим веселіше, правильно? Давай ділитися.

Авторці є що сказати:

Мо Сі: Що з тобою? Деякі люди в розділі коментарів кажуть, що тебе отруїли.

Ґу Ман: Що ще?

Мо Сі: Що твоя душа неповна.

Ґу Ман: Що ще?

Мо Сі: Що тобі підсадили Квітку восьми страждань та вічної ненависті.

Ґу Ман: Що ще?

Мо Сі: Що тебе закатували до втрати пам’яті.

Ґу Ман: Що ще?

Мо Сі: Дехто підозрює, що ти прикидаєшся божевільним.

Ґу Ман: Що ще?

Мо Сі: І... ні, що з тобою???

Ґу Ман: Одна з наведених вище відповідей правильна. Шиді Мо, будь ласка, на бланку відповідей обведи простим олівцем варіант, який вважаєш правильним. Тобі не можна підглядати, як відповів твій шисьон!!