Компроміс

Прокидатися щоранку тяжко. І майже кожного для Ендо ледь може підняти сраку з ліжка. Але цього разу усе навпаки. Він відчував, що повіки не такі тяжкі, тож з легкістю (та без жодного натяку на сонливість) їх відкрив. Встав з ліжка та зиркнув у бік вікна. На вулиці ще досі рано, однак достатньо світло, щоб не запалювати лампу.

Ендо пішов у ванну. Мигцем зробив свої справи. Забігши на кухню швидко перекусив. За кілька хвилин одягнувся та вийшов з дому.

Він прогулювався вздовж вуличок вздовж його містечка, Ґатос. Він перетнув міст, який звисає над річкою. Сама ж річка поділяє місто на троє частин. Він пройшовся до другої частини та попрямував у сторону “Закутку” (Кожна з частинок має місцеві назви. “Лак” — частина, де він проживає. “Хебан” — Друга частина, розташована лівіше від “Лаку”. Та третя — “Гека”. Розташована нижче їх. Загалом усі вони троє утворюють трикутник. Зверху у нас Лак та Хебан, а знизу Гека).

Як проходив провулками та вуличками, то позирав на різні стелажі та магазинчики які тільки починали відчинятися. Ось у нас “КераМаґа”. Там продають кераміку, а власниця — Марґарет — дуже привітна жінка. Назву магазинчику легко запам'ятати. Кераміка плюс Марґарет. По іншу сторону від “КераМаґа” знаходиться пекарня. Без назви, однак місцеві і тут не обділили її ім'ям. Цю пекарню прозвали “Соліб”. Оскільки крім хлібу там печуть також солодощі всякі. Печиво, тістечка, торти власного виробництва тощо.

Ендо проминув їх та попрямував за “Закуток”. Як підходив, то відчув чийсь погляд. Підійшовши до дверей зрозумів чий… Ленд.

— Ти знову тут?

Вона промовчала, сидячи на землі недалік від заднього входу.

— Слухай, давай будемо відвертими. Скажи свою проблему, а я тобі спробую зарадити.

Вона встала.

— Ти не знаєш, де можна переночувати?

Ендо замислився… над його “Закутком” розташований (на другому поверсі будівлі) готель. Як там якого назва… Ха… Хале… А, точно. “Халабуда”. Проста назва, але якось постійно з голови вилітає.

— Ну… Над цим ресторанчиком є готель, в ти можеш там…

Він прослідкував як її огляд опустився.

— Без грошей?

Ленд кивнула. Ендо видихнув. Його з дитинства вчили допомагати.

— Слухай, у мене є ідея.

Ленд звела очі.

— Яка?

— Диви, ти без грошей, так?

Вона кивнула.

— Тобі треба житло, але для нього треба гроші.

Вона знову кивнула.

— Я тобі оплачу перший місяць, АЛЕ… Ти працюватимеш у мене. Зможеш заробити грошей, та й недалеко від готелю. Що скажеш?

Вона обдумала, поки Ендо відчиняв задні двері. Будівля звісно двоповерхова. Нижня частина належить йому (включно із заднім ходом). А от головний має дві розвилки. Одним зі сходами, інша — наліво з невеликою вивіскою [“Закуток”. Працюємо з 7-ї по 23-ю].

Ендо прослизнув всередину. Ленд слідом за ним.

— Слухай.

Промовив Ендо… Він намагається зараз підібрати слова, однак, він вирішив поставити запитання.

— Як би ти описала себе?

Поки Ендо проглядав асортимент та попрявляв столи, Ленд нарешті мовила.

— Не знаю. Ну… Люблю солодке. А ще… мабуть енергійна? Чи ні? Гм…

Ендо видихнув.

— Гаразд. 

Він глянув на неї.

— Зможеш поправити ось ті стільці?

Він вказав на стільці, які були як-попаде залишені біля столів.

Вона кивнула.

Тим часом Ендо збігав до “Халабуди” та оплатив місяць проживання у номері.

Спустився вниз. Зайшов всередину (Перед цим обернувши табличку на “ВІДЧИНЕНО”)

Він оглянув залу та, не побачивши її, вирішив, що є лише одне місце (принаймні тут) куди вона могла піти.

Ендо зайшов за бар, пройшов наліво до невеличкої кімнатки та побачив, що вона сидить на стільці.

— Дякую, що усе зробила.

Цю кімнату Ендо звик називати “Діра”. Він сам не знає чому. Тут зберігаються запаси різної їжі та напоїв для коктейлів. Але також тут є стіл зі стільцем, щоб відпочити.

Він оглянув Ленд, і вирішив, що їй варто було б поїсти.

— Будь тут, я принесу приготую поїсти.

***

— Ось, смачного.

Він подав їх тарілку з нрізаними грибами, трішки просякнуті легеньким алкоголем (Від нього тяжко зап’яніти, а смакує просто прекрасно) разом з шматком пожареного м'яса.

Вона кивнула.

— Дуже дякую.

Ендо почув, як головні двері відчинилися.

— Гаразд. Будь тут. Я зайду сюди, як буде робота для тебе. А поки поїж нормально. Я на

свою зміну.

Він вийшов з кімнати. Підійшов до барної стійки та люб'язною посмішкою привітався з Ле.