Ендо

— О-о-о. Бачу нове лице вирішило навідатися у “Закуток”, га?

Ле підняв свій кухоль, надпив пива та поставив назад на стіл.

— Ну, чого стоїш? Сідай давай.

Він рукою байдуже махнув у сторону стільця навпроти нього.

Ле тицьнув кудись пальцем.

— Дай відгадаю, ти поцікавитися життям того хлопчини?

Палець Ле чітко вказував на хлопця за баром. Ендо. Власник “Закутку”. Від нього віє доброю енергією. Віком (на вигляд) 23 роки. Трохи худорлявий, але не зовсім кістяк. Вбраний у темні туфлі, сіруваті брюки з гарною сорочокою, заховану під коричневим піджаком. З першого виду його можна сплутати з якимось юристом. Але точно не власником такого місця.

Саме зараз він вправляється у приготуванні коктейлю панянці за барною стійкою.

Як тільки коктейль був готовий, він плавним рухом його налив та посунув у її сторону.

З цієї відстані не розчути, що він мовив. Але губи самі виводили “Най смакує”.

— Гарний чоловік.

Озвався Ле.

— Чудовий власник. Виглядає добрим, але, от… Знаєш, усі ми люди маємо темні сторони. Або сторони, які воліємо тримати подалі від інших. Як от: Минуле, Фантазії, Думки.

Він знову взяв кухоль та ще трохи надпив.

Ле простий чоловік. Легкі чоботи з чорними джинсами. У темно-синій сорочці з простою, трохи помаранчевою, желеткою.

— Так от, я си бачу, що тобі цікаво, до чого це все.

Він розвів руками, ніби обіймаючи залу. У ній розташовано 8 столів, біля кожного по 3 стільця, і як йти прямо від виходу, то наткнешся на барну стійку. Зала невелика, однак і маленькою буде гріх її назвати.

— Поясню, часом, нам у голову йдуть різні речі. Через натхнення, кохання абощо. Але цей випадок напрочуд цікавий. Тож, раджу уважно слухати, хто ж цей такий Ендо.