Будинок Мін'ї відремонтували та переобладнали під особисту студію. Перший поверх використовувався для прийому клієнтів, а другий – як його офіс. Чидзін колись бачив у кіно, як одночасно торгували акціями на шести екранах, але побачити це на власні очі в реальності все одно було вражаюче.
— У тебе є база клієнтів? – Оглядаючи офіс, запитав Чидзін.
— Ага, – Мін'ї сперся на стіл. – Але ти можеш когось підкинути, я не проти.
Серед знайомих Чидзіна було багато людей, які цікавилися фондовим ринком: вісім із десяти його колег тим чи іншим чином у це втягнулися. Але приватні інвестиційні фонди мали високий поріг входу, тому навіть якби він захотів когось порекомендувати, далеко не факт, що Мін'ї допоміг б тій людині.
— Тоді хіба що можу познайомити тебе з родичами, – сказав Чидзін.
— Чудово, – усміхнувся Мін'ї. – Це вже можна вважати знайомством із батьками?
Чидзін досі не зробив камінг-аут перед ріднею, але підозрював, що його батьки й так усе зрозуміли, бо ніколи не тиснули на нього з одруженням. А ось Мін'ї з батьками був не надто близький: вони були з тих, хто виховували дітей за принципом «як буде – так й буде» і особливо не втручалися в його особисте життя. Чидзін не питав деталей, але був майже певен, що батьки Мін'ї не мали над ним жодної влади.
Саме тому, живучи разом, вони не відчували жодного зовнішнього тиску. Головне – щоб їм було добре.
— Якщо хочеш із ними познайомитися, можеш зробити це будь-коли, – сказав Чидзін.
— Немає потреби, – відповів Мін'ї, ніби читаючи його думки. – Але якщо твоїй родині знадобиться фінансовий консультант з інвестицій, можеш порадити мене.
Ідея була не найгірша. Зараз Мін'ї користувався великим попитом у колах інвесторів, і багато хто хотів з ним співпрацювати. Але Чидзін лише хмикнув:
— Мої батьки не бовдури.
— Бовдури? – Мін'ї притягнув його ближче, обвиваючи руками за талію. – Що, не довіряєш моєму професіоналізму?
— Справа не в твоїх здібностях, – Чидзін нахилився вперед і трохи прикусив його щелепу. – Просто ти мій чоловік. Навіщо їм тебе наймати? Це ж безкоштовна робоча сила.
Дехто, прізвище якого було Джен, миттєво увійшов у роль: його руки опустилися вниз, міцно охоплюючи сідниці Чидзіна.
— Босе, у цьому світі нічого не дається просто так.
Чидзін теж давно освоїв мистецтво перемикання між ролями. Він провів пальцем під підборіддям Мін'ї, примруживши очі:
— Тоді сьогодні ти дізнаєшся, що таке справжній капіталіст-експлуататор.
Їхні вуста природно знайшли одна одну. Мін'ї підхопив Чидзіна за стегна, розвернувся і посадив його на новенький офісний стіл. Але щойно вони зібралися продовжити, як у самий невідповідний момент пролунав дзвінок у двері.
— Пане Джен, ви вдома?
— Ваші двері відчинені настіж. Ви ж удома, правда?
З-за паркану долинали голоси працівників місцевої громади. Мін'ї застиг, і на його скроні навіть проступила рідкісна жила роздратування.
— Чому вони завжди отак приходять без діла?
— Вони не без діла, – Чидзін зіскочив зі столу. – Просто виконують свою роботу.
Мін'ї не міг збагнути, чому хтось узагалі погоджується займатися вибудовуванням «дружніх сусідських стосунків» на професійному рівні. Але, піддавшись на вмовляння Чидзіна, все ж підійшов до вікна і гукнув униз:
— Чого вам?
Один із працівників громади підняв маленький кошик і привітно повідомив:
— Вітаємо з поверненням, пане Джен! Ми принесли вам невеличкий подарунок!
Другий, тримаючи в руках купу листівок, додав:
— Це смаколики, які ми разом готували на громадському заході. Вони дуже смачні!
Насправді з моменту звільнення Мін'ї минуло вже кілька місяців. Більшість сусідів знали, що він тимчасово проживає у Чидзіна. А працівники громади з’явилися на порозі лише зараз, бо його власний будинок щойно закінчили ремонтувати.
— Як думаєш, вони щиро мене вітають? – запитав Мін'ї, коли йшов поруч із Чидзіном сходами вниз.
— Розслабся, дійсно щиро, – той розумів їх краще, ніж Мін'ї. – Ти просто не уявляєш, як їх дратував обгорілий будинок.
Гармонія та естетика району – ось що було для них найважливішим. Бо якщо цього бракувало, це одразу кидалося в очі.
Хоча холодна відстороненість Мін'ї була неприємною, вона все ж була кращою за покинутий будинок, що псував загальний вигляд громади.
— О, пан Дзян теж тут! – Раптом вигукнув один із працівників. – Які ж ви дружні!
— Пани, чи не ви хочете взяти участь у громадському заході цими вихідними?
Щойно Чидзін і Мін'ї вийшли у двір, двоє працівників громади одразу ж перейшли до запрошень.
Мін'ї взяв у них кошик, ввічливо подякував і, не звикнувши до такого, коротко відповів:
— Ні, не братиму участі.
А от Чидзін не поспішав відмовлятися.
— Що за захід?
— Цими вихідними відбудеться математичний конкурс, – працівник громади простягнув йому листівку. – Якщо математика вам не до душі, після неї буде ще змагання з музичної теорії.
— Звучить непогано, – сказав Чидзін, побіжно глянувши на листівку, а потім повернувся до Мін'ї, мовчки підштовхуючи його змінити рішення.
Мін'ї насупився: Не беру участі.
Чидзін трохи пом'якшив погляд: Ну ж бо, прислухайся до мене. Бери участь.
Мін'ї насупився ще більше: Не-бе-ру-у-ча-сті.
Чидзін кинув значущий погляд: Це ж математичний конкурс. Твоє середовище.
Нетерпіння буквально читалося на обличчі Мін'ї: Не беру участі, не беру участі, не беру участі.
Обличчя Чидзіна помітно спохмурніло:
— То ти береш участь чи ні?
Мін'ї мовчав кілька секунд, але зрештою здався й сказав працівникам громади:
— Ми прийдемо вчасно.
— Чудово! Ви братимете участь окремо чи командою? – Уточнив один із них. – Більшість учасників реєструються сім’ями.
— Ми теж сім’я, – спокійно відповів Мін'ї.
Працівники сприйняли це просто як згоду на командну участь і навіть не здивувалися. Після реєстрації й короткого обміну люб’язностями вони попрощалися й пішли.
Щойно двоє чоловіків повернулися в дім, Мін'ї похмуро подивився на Чидзіна:
— Ти задоволений, босе?
Насправді Чидзін не був особливо в захваті від цих громадських заходів. Просто він не хотів, аби люди сприймали Мін'ї негативно – адже для нього той був ідеальним партнером.
— Задоволений, – відповів він жваво. – І цього вечора бос щедро тебе нагородить.
***
На вихідних Чидзін і Мін'ї прибули до зали для заходів у центрі громади.
Чидзін час від часу відвідував такі події, тож місце було йому знайоме. А ось Мін'ї був в незнайомій обстановці.
У центрі зали розташували рядами лави, а на довгих столах навколо них виклали чай і закуски, якими учасники могли пригощатися.
Коли вони прийшли, більшість лав уже були зайняті. Чидзін пішов забрати дошку для письма і маркер, а Мін'ї тим часом вибрав собі місце в кутку.
— Ласкаво просимо на математичний конкурс нашої громади! – Урочисто оголосив ведучий, виходячи вперед. – Чи є у вас ще якісь борги з математики, які треба повернути вчителям?
Публіка засміялася, атмосфера пожвавилася.
Але сидячи в останньому ряду, Мін'ї не особливо вслухався в усе це. Втім, Чидзін теж.
За п’ять хвилин ведучий нарешті закінчив зачитувати правила конкурсу та оголошувати призи за них. Після цього він розгорнув величезний аркуш із завданням, яке тримав його колега.
— Отже, всі готові? Починаємо з першого запитання: у клітці знаходяться кури та кролики. Загалом у них 25 голів і 74 лапи. Скільки курей і скільки кроликів?
Чидзін тільки-но почав писати на дошці рівняння x + y = 25, коли почув, як Мін'ї поруч із ним спокійно промовив:
— 13 курей і 12 кроликів.
‘Ну, гаразд.’
Чидзін витер напис на дошці, ніби нічого й не було, записав відповідь Мін'ї й підняв дошку.
— Що? Хтось уже має відповідь? …Так, відповідь правильна!
Під пильними здивованими поглядами Чидзін опустив дошку.
З якоїсь причини атмосфера навколо раптово напружилася. Приблизно за пів хвилини ведучий нерішуче озвався:
— Гем… на жаль, більшість команд не встигли знайти рішення. За правилами, усі, хто не відповість протягом тридцяти секунд після першої правильної відповіді, вибувають.
Здібність Мін'ї миттєво розв’язувати задачі напряму вибила з гри дві третини команд. Серед тих, хто залишився, двоє чи троє випадково підгледіли відповідь, яку тримав Чидзін, і лише тому встигли відповісти.
Ведучий, вочевидь, не очікував, що змагання досягне кульмінації, щойно розпочавшись. Він делікатно натякнув:
— Е-е… іноді корисно трохи довше подумати, правда ж? Ну гаразд, переходимо до другого завдання: у нас є 100 фруктів – груші, яблука, апельсини та хурма. Якщо кількість груш збільшити на 4, кількість яблук зменшити на 4, кількість апельсинів помножити на 4, а кількість хурми поділити на 4, то всі чотири числа зрівняються. Скільки стане яблук?
Рівень складності відчутно зріс. Чидзін був упевнений, що цього разу Мін'ї знадобиться трохи часу на роздуми, але не встиг він і руки до маркера простягнути, як почув:
— 20.
Чидзін перевірив розрахунки на дошці – відповідь справді була правильною. До того ж, до цього моменту ще кілька команд вже встигли дати правильну відповідь. Тому він спокійно написав «20» і тільки тоді підняв дошку.
Відтоді він щоразу навмисне піднімав дошку після інших, і темп повернувся до нормального.
Приблизно через десять хвилин залишилося лише дві команди.
— Ну ж бо, ти найкращий!
— Шкільні олімпіади для тебе – дитячі забавки, все вдасться!
Чидзін чув, як батьки з іншого боку підбадьорювали свою дитину. Він глянув на Мін'ї, який байдуже сидів поруч, стиснув кулак і тихо промовив:
— Ти зможеш, мій чоловік.
Голос у нього був рівний, без жодних емоцій. Він знав, що Мін'ї і так впорається без зайвих підбадьорень.
— Гаразд. – Мін'ї ліниво показав жест «Окей».
— Отже, фінальне протистояння! Слухайте наступне запитання уважно: у послідовності натуральних чисел 1, 2, 3, 4 і так далі закресліть усі кратні 3 і 4, але залиште кратні 5. Після цього, яке число стоятиме на 2015-му місці?
Мін'ї кілька секунд обдумував завдання, потім спокійно сказав:
— 3359.
З огляду на те, що змагання добігало кінця, Чидзін навіть не став чекати реакції інших учасників і одразу написав відповідь на дошці.
— Так швидко? Вибачте, панове, а ви часом не вчителі математики?
Чидзін опустив дошку, не здивувавшись, коли ведучий урочисто оголосив:
— Відповідь правильна!
Школяр із команди суперників не встиг дати відповідь за відведені тридцять секунд, тож Мін'ї та Чидзін без жодних зусиль вибороли перше місце в математичному конкурсі.
Після завершення змагання до них підходило чимало сусідів, цікавлячись, чи не погодяться вони проводити додаткові заняття для їхніх дітей. Хоча Чидзін і хотів, щоб Мін'ї налагоджував сусідські стосунки, усе це викликало в нього одночасно і сміх і розгубленість.
Представники громади вийшли вручати їм нагороду за перше місце. На коробці призу було зображення предмета, що нагадував ручку.
Спершу Чидзін не звернув на це уваги. Але, коли вони неквапливо поверталися додому, він збирався викинути коробку, підняв її – і тільки тоді уважно придивився.
Щойно він розібрався, що це таке, мало не покотився від сміху.
— Забирай, це тобі якраз підходить, – сказав він, простягаючи приз Мін'ї.
— Що це? – Мін'ї глянув на нього.
— «Маленький геній, ручка для читання», – просто наведи на слово, яке не можеш прочитати.
*ReaderPen — зручний портативний інструмент для самостійного читання та розвитку грамотності. Варто лише навести цей сучасний пристрій на текст, і він миттєво озвучить слова, а також надасть їхні визначення з найкращих словників. ReaderPen оснащений диктофоном і дозволяє зберігати відсканований текст.
Ідеально підходило для цього маленького генія з дислексією, – Мін'ї.
Закінчивши фразу, Чидзін не витримав і розсміявся.
Обличчя Мін'ї вкрилося хмарами.
— Ненавиджу ці громадські заходи, – пробурчав він.
