Важко дихаючи, Чидзін безсилo впав на диван, масажуючи свої натруджені руки, і сказав Мін'ї:
— Ну ж бо, питай першим.
Парі є парі. Вони змагалися, хто зробить більше відтискань, і Чидзін програв. За домовленістю, тепер перший хід був за Мін'ї.
Той різко відштовхнувся від підлоги, легко підвівся на ноги, а потім вмостився на дивані, схрестивши ноги.
— Яке було твоє перше враження про мене? – Запитав він.
Розпитувати людину, дивлячись їй просто у вічі, – неабиякий тиск. Звісно, Чидзін не збирався втрачати позиції ще на початку гри, тож так само схрестив ноги й повернувся до Мін'ї обличчям.
— Нудний офісний працівник, – без вагань відповів він. – А в тебе? Яким було твоє перше враження про мене?
— Дивакуватий приватний детектив, – відказав Мін'ї. – І що ж тебе змусило стежити за нудним офісним працівником?
Це була відповідь на відповідь. Мін'ї не задовольнився почутим. Ймовірно, йому здалося, що тут не все так просто, що має бути ще щось.
І справді, Чидзін відповів не зовсім чесно. Але після всього, що сталося між ними, він уже не був тим, ким раніше – не давав Мін'ї таких зручних зачіпок.
— Бо ти єдиний, хто живе навпроти мене.
Інакше кажучи, хай би яким нудним він був, вибору в Чидзіна просто не було.
Чидзін продовжив:
— Чому тебе хвилювало те, що за тобою стежать?
— З цікавості, – недбало відповів Мін'ї. І відразу ж запитав, – А якби замість мене навпроти жив хтось інший, ти все одно вирішив би за ним підглядати?
— Авжеж, – без жодних вагань збрехав Чидзін, відплачуючи Мін'ї його ж монетою. – А тепер повернемося до мого питання. Поясни, чому тобі стало цікаво?
— Бо ти відповідаєш моїм естетичним смакам, – сказав Мін'ї. – Спитаю ще раз. Якби навпроти жив не я, ти б усе одно підглядав?
Раніше, програвши Мін'ї у відтисканнях, Чидзін відчував роздратування і вперто не хотів відповідати те, що той хотів почути.
Але тепер Мін'ї сказав, що той відповідає його естетичним смакам. Це був акт доброзичливості – ніби відступаючи на крок, щоб припинити їхнє суперництво.
Якщо Мін'ї перший пішов на відвертість, то й Чидзін міг відповісти тим самим і нарешті дати йому чесну відповідь.
Озираючись назад, це друга думка Чидзіна про Мін'ї було: «Нудний офісний працівник». А першою, звісно, що цей чоловік неймовірно вродливий – настільки, що йому аж кортіло підглядати за його життям.
Згодом Чидзін зрозумів, що життя Мін'ї зводиться до того, щоб приходити на роботу й іти з неї за розкладом. Це миттєво охолодило його інтерес – аж поки одного вихідного дня з будинку навпроти не пролунали звуки боксерських ударів.
— Ні. – Чидзін опанував себе, уповільнив темп запитань і відповідей, а тоді нарешті зізнався, – Тоді я хотів позбутися своєї поганої звички. Але мене вразило те, наскільки ти мене зачарував. Ти притягуєш мене більше, ніж будь-хто інший у всьому світі.
Щойно ці слова злетіли з його вуст, він трохи пошкодував. Надто вже чесною була відповідь. Якщо Мін'ї зробив крок йому назустріч, то цими словами він ніби проклав йому цілу дорогу вперед.
Як і слід було очікувати, у погляді Мін'ї з’явилася м’якість, а на його губах заграла та сама усмішка, яку Чидзін так добре знав.
— Жодної брехні у наступних запитаннях, – сказав Мін’ї. – Хто збреше, втратить право користуватися наручниками.
— Без проблем. – Право на наручники означало те, хто задає активності у ліжку. Чидзін одразу ж відчув приплив сил, наче здійняв бойовий прапор і забарабанив у барабани, запитуючи з новим запалом, – Коли ти почав мене любити?
— Очевидно, після того, як уперше тебе трахнув*, – відповів Мін’ї. – Яка частина мого тіла тобі подобається найбільше?
*Запитання, яке поставив Чидзін “喜欢上我”, можна інтерпретувати по-різному залежно від розбиття слів:
喜欢上 | 我 = подобатися | я
喜欢 | 上 | 我 = подобатися | трахати | мене
Тож Мін’ї навмисно перекрутив слова Чидзіна «коли ти почав мене любити?» у «коли тобі почало подобатися мене трахати?».
Чидзін просто не встигав за темпом Мін’ї. Він завмер, а потім усвідомив: рівень розпусти в голові цього чоловіка був просто неймовірним.
— Любити мене, – насупившись, виправив він. – А не любити трахати мене.
— Але ж ти чітко спитав, коли мені почало подобатися трахати тебе, – невинно знизав плечима Мін’ї. – І відповідь проста: після першого разу, це ж логічно.
Чидзін знав, що Мін’ї його обіграв, і з роздратуванням глянув на нього, перш ніж відповісти:
— Твоя рука.
Мін’ї підняв праву руку й уважно оглянув її, ніби щойно відкрив у собі щось нове.
— Чому я тобі подобаюся? – цього разу Чидзін переформулював запитання, яке тільки-но змарнував. Так він хоча б не виглядав повним дурнем.
— Бо ти дуже милий, – відповів Мін’ї. – Яка твоя улюблена поза, коли я тебе трахаю?
‘Стоп-стоп-стоп.’
Чидзін раптово збагнув, що тут щось не так. Запитання Мін’ї були конкретні, з єдиною правильною відповіддю. Його ж власні запитання були занадто загальними, що давало Мін’ї простір для будь-якої нісенітниці, на кшталт «бо ти дуже милий».
Раніше Мін’ї вже казав, що Чидзін «дурненько милий». Тепер же Чидзін серйозно підозрював, що це «милий» був прихованою насмішкою над його безглуздими запитаннями.
Покидьок. Один трюк за іншим, щоразу ставить його у незручне становище.
— Верхом, – відповів Чидзін, починаючи грати у ту ж гру. – Як найбільше подобається, щоб я тебе називав у ліжку?
Відповідь він і так знав. Просто хотів почути її з вуст Мін’ї.
Мін’ї ледь помітно підняв брови. Він одразу зрозумів, що тепер вже Чидзін почав копати яму для нього.
— Чоловік, – відповів Мін’ї.
— От так й має бути. – Чидзін задоволено усміхнувся.
Оскільки вони домовилися не брехати, навіть якщо Мін’ї зрозумів, що його підловили, йому залишалося лише покірно відповісти на питання Чидзіна.
— Мій хід. – В очах Мін’ї загорівся інтерес. Він раптово змінив стиль запитань, – У ті дні, коли ти за мною спостерігав, як часто ти мастурбував? (А) Щодня, (B) часто, (C) зрідка.
Чидзін одразу впізнав це питання. Воно було частиною розділу про сексуальні вподобання в психологічному тесті, який Мін’ї проходив після потрапляння до в’язниці.
— А. – Чидзін дотримувався правил гри й не брехав, адже справжнє мистецтво - хитрувати, залишаючись у межах правил. – А тепер я повертаю тобі це ж питання. Ти тоді вибрав C. А яка твоя справжня відповідь?..
Мін’ї усміхнувся й сказав:
— А.
Як і очікувалося.
Чидзін і не сумнівався, що Мін’ї не настільки доброчесний. Ну не міг же він бути стриманішим за нього самого.
І тут Мін’ї знову запитав:
— Якщо порівняти, де тобі подобається найбільше? (A) Спальня, (B) машина, (C) двір.
Мін’ї навіть не треба було пояснювати – Чидзін і так зрозумів суть питання. Це було схоже на те, як в тесті питали, подобається тобі зі світлом чи в темряві. Тільки тут варіанти змінилися: у приватному місці, таємно, прилюдно.
— B, – сказав Чидзін. – А тобі більше подобається C, так?
— Ага, – підтвердив Мін’ї. – Хочеш спробувати сьогодні ввечері?
— Чому б і ні, – відповів Чидзін. – А якщо нас побачить хтось із сусідів?
— Тоді просто перемістимося в інше місце.
Почувши цю відповідь, Чидзін мимоволі розсміявся. Виходить, Мін’ї все ж розумів, що такі витівки цілком можуть призвести до проблем.
Весь цей час вони сиділи один навпроти одного, без жодної опори для спини. Чидзін не знав, як почувається Мін’ї, але сам уже відчував легку втому в попереку. Тож він змінив позу, відкинувшись на диван і обійнявши коліна.
Без цих напружених поглядів сенсу сидіти так далі не було. Мін’ї теж розвернувся, щоб спертися спиною на диван, хоча й продовжував сидіти зухвало розкинувши ноги.
— Запитай щось інше, – пробурмотів Чидзін, ліниво притулившись до Мін’ї й поклавши голову йому на плече.
— Гаразд, – погодився той й заговорив повільніше. – Якщо ти зустрінеш ще когось, хто відповідатиме твоєму естетичному смаку, теж будеш за ним підглядати?
— Ні. Мені достатньо тебе, – відповів Чидзін. – А якщо ти зустрінеш когось, хто теж добре виглядає в уніформі, зацікавишся ним?
— Ні, у мене немає фетишу на уніформу, – Мін’ї відвів і глянув на Чидзіна.
— Немає? – Чидзін, відчувши, що ці слова прозвучали якось дивно, підняв очі й уважніше подивився на Мін’ї.
— Мм, немає, – спокійно повторив той. – Ти справді думав, що я зацікавився тобою через уніформу?
Вперше слово «уніформа» з’явилося між ними під час психологічного тестування. Тоді Чидзін запропонував чотири варіанти та запитав, що з цього збуджує Мін’ї. І той обрав чоловічу уніформу.
Зараз, згадуючи це, Чидзін розумів, що той тест насправді не давав особливого вибору. Він міг визначити лише сексуальні вподобання, але аж ніяк не приховані пристрасті.
— То це тому… – Чидзін невпевнено запитав, – …тому що ти мене любиш, ось чому тобі подобається уніформа?
— А як інакше? – Мін'ї простягнув руку й ущипнув Чидзіна за щоку. – У мене ж немає фетиша на підглядання. Якби не ти, навіщо мені взагалі було б купувати такий дорогий бінокль?
— З того, що ти кажеш… – Чидзін на мить замовк, намагаючись розібратися в логіці слів Мін'ї. – Виходить, це я тебе на це підштовхнув?
— Головне, що ти це розумієш, – спокійно відповів Мін'ї. – Тому тепер мусиш взяти за мене відповідальність.
— Хіба я ще не взяв? – Чидзін усміхнувся, злегка піднімаючи брови. – Я ж уже повністю дозрів для збору врожаю.
Практично, шматочок за шматочком, він був «з’їдений» Мін'ї повністю.
Але що тут казати – він і сам був не проти.
— Дзян-Дзян, – після короткої паузи Мін'ї раптом заговорив. – Ти ж питав мене, коли саме я почав тебе любити.
— Так, – підтвердив Чидзін. – Але ти не захотів відповісти.
— Справа не в тому, що я не хотів, – Мін'ї подивився йому в очі. – А в тому, що я не знаю.
— Не знаєш? – Чидзін рідко чув від Мін'ї ці два слова.
— Справді не знаю, – спокійно сказав Мін'ї. – Просто в якийсь момент зрозумів, що вже безнадійно закоханий у тебе.
Серце Чидзіна зачастішало з ударами. Він мусив визнати: йому справді подобалося бути поруч із Мін'ї.
Так само, як і сьогоднішня гра в запитання й відповіді. Коли їм хотілося гострих відчуттів, вони з легкістю дражнили один одного. А коли прагнули тиші, Мін'ї просто сидів поруч і без жодних хитрощів говорив про свою любов.
Вони говорили повільно, ніби час сповільнився. Чидзін вдивлявся в Мін'ї і раптом усвідомив: життя може бути таким прекрасним, коли поряд чудова людина.
