Щільні хмари сховали захід сонця, залишивши лише кілька блідих променів, що пробивалися крізь щілини, створюючи величний ефект Тіндаля.
Чидзін сидів на довгій лаві в садку на даху лікарні, курив цигарку й споглядав міський горизонт.
Вечірній вітерець розвіював дим, а разом із ним розносив по повітрю гомін міста, наповнюючи простір тією спокійною, ледь відчутною тишею, яка залишається після бурі.
За мить він простягнув наполовину викурену цигарку Мін'ї, що сидів поруч.
Як і Чидзін, Мін'ї байдуже дивився на вечірній небосхил. Він лише ковзнув поглядом по пальцях Чидзіна й, трохи нахиливши голову, забрав сигарету губами. Глибоко затягнувши її, ліниво підняв ліву руку й затиснув сигарету між пальцями.
Мін'ї не був лівшею. Єдина причина, чому він курив лівою рукою, полягала в тому, що його права рука була щойно зашита, і йому було боляче нею рухати.
Ще тоді, коли Чидзін проїжджав повз перекинутий автобус, він помітив, що Мін'ї поранено з правого боку. Тому, коли він вихопив балісонг, не вагаючись, встромив лезо чоловікові в плече – точно знаючи, що ця рана завдасть більше болю, ніж травмована рука Мін'ї.
Чоловіка в чорному вже заарештувала поліція. Чидзін і Мін'ї дали свідчення й пройшли повне медичне обстеження. Окрім поранення руки Мін'ї, серйозних ушкоджень у них не було.
Через нові звинувачення у причетності до нападі, справу Ву Пена довелося відкласти. За початковим планом Мін'ї мав вийти з в'язниці сьогодні, але замість цього йому ще належало повернутися до в'язниці.
— Наші плани не встигають за розвитком подій, – зауважив Мін'ї.
— Ага, – погодився Чидзін. Він не став казати Мін'ї, що тільки вчора купив коробку полуничних презервативів і мав намір сьогодні висмоктати з нього все до останньої краплі.
Та, здається, Мін'ї читав його думки. Він повернув голову, глянув на Чидзіна й запитав:
— В тебе були плани на мене?
Чидзін навіть не кліпнув. Його погляд ковзнув трохи далі, за спину Мін'ї, де стояв тюремний охоронець, що стежив за ним. Той давно знав їх обох і, знаючи, що Мін'ї ось-ось вийде на волю, дозволив їм посидіти разом у маленькому садку перед тим, як повернути його до в’язниці.
З такої відстані він навряд чи міг чути їхню розмову.
— Сьогодні доведеться їх перенести, – сказав Чидзін, машинально поплескав себе по кишенях у пошуках цигарок, аж тоді згадавши, що попередня була останньою.
— Я, до речі, приготував вісім нових поз, – абсолютно буденним тоном продовжив брудну розмову Мін'ї. – Хотів сьогодні випробувати їх на тобі.
— Вісім? – глузливо перепитав Чидзін. – А я приготував дванадцять.
Відверті зізнання Чидзіна завжди знаходили у Мін'ї той нерв, що змушував його сміятися. Він всміхнувся, але швидко повернувся до справ:
— Якщо мені дозволять розглядати справу окремо від Ву Пена, то найраніше я зможу вийти наступного тижня.
Чидзін пильно подивився на нього й серйозно запитав:
— Ти хочеш вийти наступного тижня?
— Так, хочу, – Мін'ї на мить замовк. – Але водночас і не хочу.
Очікувано.
Чидзін добре розумів, що задумав Мін'ї, але не мав ані бажання, ані потреби викривати його плани. Тому лише спокійно сказав:
— Я чекатиму на тебе.
Мін'ї здивовано підняв брови, ніби не очікував такої байдужої відповіді.
— Не будеш мене підганяти?
— Виходь, коли награєшся, – відповів Чидзін.
Згідно із законами, що регулюють фінансовий ринок, більшість таких справ рідко доходили до суду. Ву Пен не зміг би уникнути покарання, але після винесення вироку він, без сумніву, подавав би апеляцію за апеляцією. Тож Чидзін розумів, що до реального ув’язнення Ву Пена може минути ще багато часу.
Але це було раніше.
Тепер же Ву Пен опинився під підозрою в замовному вбивстві, що кардинально змінило характер справи. Чоловіка в чорному заарештували під час спроби вбивства, і якщо судовий процес пройде без зволікань, Ву Пен незабаром опиниться у в’язниці.
А в’язниця, куди він мав потрапити, була територією Мін'ї.
Чидзіну навіть було цікаво подивитися, як усе складеться, тож поспішати з його звільненням він не мав жодного наміру.
Раптом Мін'ї різко глянув через плече на охоронця. Той, втупившись у телефон, час від часу посміювався, ймовірно, переглядаючи якісь жартівливі відео.
Не втрачаючи ні секунди, Мін'ї повернув голову назад і нахилився до губ Чидзіна, його цілуючи.
У сутінковому вечорі, коли світло поступово згасало, всі інші відчуття загострилися до краю. На губах відчувався ледь вловимий присмак нікотину – непритаманний Мін'ї, адже це була його перша цигарка з моменту ув’язнення.
Чидзін краєм ока стежив за колегою. Щойно помітив, що той починає дивитися в їхній бік, він без жодного виразу на обличчі відсторонився й знову втупився в далечінь, ніби нічого не сталося.
Небо швидко темніло, немов натякаючи, що вистава добігає кінця. Охоронець підійшов, щоб поквапити їх. Мін'ї підвівся й кинув:
— Дочекайся мене, Дзян Дзян.
***
Чоловік у чорному, якого спіймав Чидзін, виявився серійним убивцею, що довгий час переховувався. Його засудили до смертної кари, а сам Чидзін несподівано отримав щедру премію. Випадково так склалося, що його машина була вщент розбита в тій самій аварії, тож він скористався нагодою й замінив її на потужніший варіант авто.
Десь у той самий час суд постановив зняти арешт із його будинку. Кілька сусідів підходили до нього з питанням, чи не з’явиться там новий власник. Почувши, що містер Джен незабаром вийде з в’язниці, вони ледь приховали розчарування. Судячи з усього, мовчазний і відсторонений Мін'ї не користувався серед них особливою симпатією.
***
Приблизно за пів місяця у в’язниці з’явився новий ув’язнений.
Як і завжди, Чидзін узяв з собою “Правила внутрішнього розпорядку” й пішов до малої аудиторії, щоб провести вступний урок для новоприбулого.
Хоча це ім’я було йому добре знайоме, особисто він зустрічався з Ву Пеном уперше.
Той разюче відрізнявся від своєї медійної версії. Волосся майже повністю посивіло, й тепер важко було повірити, що йому лише трохи за сорок. Після короткого вступу Чидзіна він жодного разу не відкрив рота. Виглядав розгубленим, немов усе ще намагався збагнути, як опинився в такій ситуації.
— Відкрийте збірник правил перед вами, – Чидзін постукав пальцем по столу й діловим тоном нагадав, – Вам доведеться скласти за ним тест.
Тільки тоді Ву Пен ніби повернувся до реальності. Повільно простягнув руку й розгорнув буклет на столі перед собою.
Чидзін пригадав, як проводив цей же вступний урок для Мін'ї. А тепер – для людини, яка підставила Мін'ї. Життя, як завжди, не скупилося на сюрпризи.
— Правило сьоме: не битися, не завдавати собі шкоди. Правило восьме…
— Зачекайте, офіцере, – нарешті подав голос Ву Пен. Він ввічливо підняв руку, перериваючи Чидзіна.
— Якщо хтось мене вдарить, – уточнив Ву Пен, – охоронці ж зупинять його, правильно?
Звучало так, ніби він уже знав, що Мін'ї відбуває термін у цій же в’язниці.
Чидзін не став відповідати прямо, а натомість спокійно кинув:
— Чому ж тебе мають бити, якщо ти нікого не чіпатимеш?
— Ні, просто… є деякі давні рахунки ще з волі…
— Можеш бути спокійний. За бійки тут карають.
Ву Пен з видимим полегшенням видихнув, але тоді Чидзін додав:
— Щоправда, є й ті, кого покарання не лякають. У в’язниці вистачає людей без страху. Багато хто взагалі не зважає на охоронців, тож тобі все ж варто подбати про власну безпеку.
— С-сеpйозно? – Ву Пен нервово переплів пальці, його очі сповнилися тривоги. – Тоді скажіть… Джен Мін'ї… він хоча б слухається офіцерів?
— Джен Мін'ї? – перепитав Чидзін. – Можеш не хвилюватися. Він дуже слухняний.
— Ну, слава Богу, – з полегшенням видихнув Ву Пен.
— Зрештою, у нього тут стільки шісток, що й самому напружуватися не доводиться, – невимушено додав Чидзін.
— Шісток?! – Ву Пен здивовано витріщився на нього. – Але ж він тут недавно! Як він встиг набрати собі людей?!
— Ти хіба не знаєш? – невимушено кинув Чидзін. — Він тут головний. Ніхто навіть не наважується з ним сперечатися.
На обличчі Ву Пена змішалися шок, безсилля та тривога. Він довго мовчав, а потім несміливо спитав:
— Офіцере, а в моїй ситуації точно не можна подати запит на переведення?
— Не зовсім неможливо, – відповів Чидзін.
Очі Ву Пена одразу ж спалахнули надією.
— Але це довгий процес. Як мінімум тиждень тобі доведеться провести тут. – Чидзін витримав паузу, а потім доброзичливо додав, – Хоча, може, замість переведення тобі варто подумати, як пережити цей день?
***
З настанням осені кондиціонери в адміністративному блоці вимкнули. Чидзін звик відчиняти вікна в бібліотеці, впускаючи свіже повітря.
Сьогодні під час обідньої перерви на подвір’ї зібралося багато ув’язнених. Охоронців було вдвічі більше, ніж зазвичай. Ті, хто не в курсі, могли б подумати, що готується щось серйозне, але насправді всі просто вмощувалися зручніше, щоб насолодитися виставою.
Мін'ї стояв у кутку, найближчому до адміністративного блоку, й через колючий дріт махав Чидзіну. Інші ув’язнені утворили навколо нього напівкруг, мов глядачі на арені. Було очевидно, що сьогодні він знову головний герой.
Коли Чидзін відчинив вікно, до бібліотеки увірвався гомін із двору. Після низки німого кіно, сьогоднішній репертуар нарешті доповнився звуком.
Невдовзі натовп розступився, утворивши прохід. Кілька ув’язнених підштовхнули до Мін'ї переляканого Ву Пена.
— Брате Джен, – один із них хитро всміхнувся, – ми знайшли його в туалеті. Ховався.
Чидзін ледь стримав посмішку. Після того як Шен вибув із гри, його колишні шістки, втративши лідера, схоже, вирішили перекласти всі ритуали братства на Мін'ї.
Але, ймовірно, для Ву Пена цей титул був ще одним підтвердженням, що Мін'ї тут справді головний.
— Вітаю, – привітно озвався Мін'ї. – Вже адаптувався?
Чидзін знову ледь стримав сміх. Мін'ї довів сарказм до досконалості. Він власноруч відправив Ву Пена за ґрати, а тепер привітно цікавився, чи той уже звик до нового життя. Це було схоже на ситуацію, коли ти ламаєш людині ногу, а потім щиро питаєш: «Ну як, зручно там на підлозі?»
— Поки що не звик, – Ву Пен скривився, знервовано зиркнувши на Мін'ї. – Малий Ї, я хотів би з тобою поговорити. Раніше між нами…
Він не встиг договорити – один із ув’язнених грубо штурхнув його у плече.
— Ти хто такий, щоб називати його "Малим Ї"?
Братство суворо дотримувалося ієрархії. Ву Пену ніхто не дозволив би так просто підняти свій статус.
— Вибачте, вибачте! – Ву Пен миттю склав долоні, благаючи про прощення. – Брате Джен, чи можемо ми мирно поговорити?
До цього моменту Чидзін уже остаточно впевнився, що сьогоднішнє кіно – не бойовик, а чистої води комедія. Мін'ї ще не виповнилося й тридцяти, а Ву Пен, який був значно старший, раптом став звертатися до нього з повагою, як до старшого брата. Сцена виглядала абсурдно й до смішного дивно.
— Кажи, – Мін'ї був байдужий. – Хочеш, я поділюся з тобою декількома порадами?
— Порадами? – Ву Пен з розгубленим виглядом кліпнув.
— Так. Наприклад, у душовій кабінці, сьомий душ справа має найсильніший напір води, – абсолютно серйозно пояснив Мін'ї. – Там найкомфортніше митися.
Чидзін не витримав і тихо засміявся. Логіка Мін'ї, як завжди, стрибала надто далеко. Ву Пен хотів обговорити з ним щось важливе, а натомість отримав життєві поради, як облаштуватися у в’язниці.
Насправді не кожен міг скористатися тим душем. Через нього навіть траплялися бійки. Якби Ву Пен справді ризикнув зайняти цю кабінку, його б миттєво поставили на місце за порушення неписаних правил.
— Брате Джен… – Ву Пен нервово проковтнув слину й спробував повернути розмову в серйозне русло. – Раніше між нами були певні непорозуміння. Я визнаю, що вчинив із тобою несправедливо. Але ж ти скоро вийдеш із в’язниці, правильно? Навіщо тобі зайві проблеми? Давай залишимо минуле позаду. У будь-якому разі, мене тут уже покарали, а на тебе чекає гарне життя на свободі…
— Я можу вийти звідси будь-коли, – байдуже відповів Мін'ї. – Знаєш, чому я досі тут?
Ву Пен не був дурнем. Він чудово розумів, що Мін'ї чекав саме його. Обережно підбираючи слова, він запитав:
— Ти… тепер почуваєшся краще, побачивши, як я докотився до цього?
На місці Чидзіна йому б уже вистачило. Він не тільки власноруч посадив того, хто його підставив, а ще й зустрів його у в’язниці в ролі головного. Немов кажучи: Мені тут чудово. Все, що я робив – це готував місце для тебе. А тепер, коли ти тут, на тебе чекає справжнє пекло.
— І все? – раптом промовив Мін'ї.
— Що? – Ву Пен здригнувся.
— Я питаю, і це все? – повторив Мін'ї. – Ти все ще стоїш переді мною.
Ву Пен метнув погляд на ув’язнених навколо, і, здавалося, нарешті зважився. Напружено опустив голову, повільно став на коліна перед Мін'ї й щиро промовив:
— Я помилявся. Це моя провина. Ти великодушна людина. Благаю тебе, не тримай на мене зла.
Мін'ї повільно підняв праву ногу й натиснув нею на плече Ву Пена. Тільки коли той не витримав сили й повалився на землю, Мін'ї холодно, без жодної емоції на обличчі, зверхньо промовив:
— Не розчув. Повтори ще раз.
Ву Пен, зчепивши руки над головою, сипав благаннями про пощаду без упину.
Мін'ї якийсь час мовчки спостерігав за ним, а тоді, не ускладнюючи ситуацію, прибрав ногу з його плеча.
Насправді Чидзін знав, що Мін'ї й не збирався нічого йому робити. Це знали й інші охоронці, тому й не втручалися, спостерігаючи з-за меж двору. Порівняно з тим, як Ву Пен його підставив і намагався вбити, один лише натиск черевиком був найм'якшим покаранням, яке той міг отримати.
Холод у погляді Мін'ї розтанув. Він обернувся до Чидзіна й щиро усміхнувся.
Ця усмішка ніби промовляла: усе скінчилося, можна повертатися додому.
