Чидзін уже бачив фото Ву Пена у новинах. Той виглядав, як професор універу – спокійний і витончений, зовсім не схожий на хитрого лиса, що роками вкорінювався у світі фінансів.
Колись він теж був на боці дрібних інвесторів, аналізував перспективи публічних компаній на форумах і навіть очолював боротьбу проти великих гравців. Але минуло лише кілька років – і він створив власну компанію, перейшовши на бік тих, хто «збирає врожай» із таких, як він сам у минулому.
Ву Пен, за плечима якого було чимало легендарних махінацій, поступово відійшов у тінь. Але попри роки у фінансовій сфері, він жодного разу не потрапив у справжню халепу – безсумнівно, він був дуже обачним.
— Найбільша слабкість дрібних інвесторів - це схильність до стадного інстинкту. Ніколи не можна просто слідувати за трендами. Потрібно мати власну думку, вчитися аналізувати галузеві звіти. Наприклад, звіти, які публікує HX Management, вони досить професійні, щоб допомогти інвесторам обрати правильний напрямок.
У короткому десятихвилинному відео Ву Пен не раз наголошував на необхідності довіряти звітам HX Management.
Відтоді, як Мін'ї закликав дрібних інвесторів вкладатися у «Старий Годинник», ці акції кілька днів поспіль били стелю за курсом.
Зрозуміло, що Ву Пен не збирався сидіти склавши руки. Він почав активно давати інтерв'ю фінансовим виданням, звинувачуючи дрібних інвесторів у безглуздості.
— Він верзе нісенітниці, – сказав Чидзін, склавши руки на грудях і втупившись у екран, де транслювали інтерв'ю. – Чому, коли люди слухають тебе, то вони нібито поводяться як вівці, а коли слухають його, то це раптом називається «мати власну думку»?
Класичне лицемірство.
Багато хто сліпо вірив авторитетам. Ба більше, самі авторитети були переконані, що говорять непохитну істину.
— Не всі такі проникливі, як ти, – Мін'ї заклав руки за голову, ліниво відкинувшись на спинку стільця, ніби навіть не помічав, що саме його Ву Пен називає зрадником. – Темп «Старого Годинника» має сповільнитися.
Зрештою, Ву Пен був експертом у своїй сфері. Його слова мали вагу.
Фінансовий ринок був переповнений так званими «великими гуру трейдингу». Дехто справді мав знання, а дехто просто сипав дурницями, і дрібним інвесторам було нелегко відрізнити, хто з них більш надійний.
До того ж, кілька великих медіа підливали олії у вогонь: витягували компромат, висмоктували бруд із пальця, з усіх сил паплюжили Бога Ґо, змушуючи нерішучих інвесторів позбуватися своїх акцій.
— Цього вистачить, щоб відправити HX Management на дно? – не втримався Чидзін.
— Ні, – спокійно відповів Мін'ї. – Але поспішати нікуди.
Сказавши це, він відвів погляд від екрана і кивнув на гральну дошку на столі.
— Ну що, Дзян-Дзяне, ходити будеш?
На дерев'яній дошці для вейці розгорталася партія. Будь-хто, хто бодай трохи розумівся на грі, відразу б помітив, що чорні мали беззаперечну перевагу, загнавши білі у глухий кут.
Дзян Чидзін тримав білий гральний камінь у руці, крутячи його між великим та вказівним пальцями, довго не роблячи ходу.
Він сам накликав на себе ці страждання.
Здавалося, після того, як він проковтнув усі основи вейці, гра з Мін'ї має бути хоча б мінімально розважальною. Але хіба це розвага? Це практично одностороння різанина.
І цей тип серйозно не розуміє, що до чого. Хіба Мін'ї не усвідомлює свій рівень інтелекту? Чидзін вчився грати в гру заради нього, а так йому віддячили.
— Тобі камінь дати? – Мін'ї нахилив голову, дивлячись на Чидзіна.
— Ні, – відповів Чидзін, не змінивши виразу обличчя.
Він визнавав, що не такий розумний, як Мін'ї, але це не було підставою для того, щоб так просто здаватися.
Через п'ять хвилин Чидзін незграбно прокашлявся, вказавши на ключовий чорний камінь на дошці.
— Коли ти зробив цей хід? Чому я не пам'ятаю?
Не давши Мін'ї відповісти, Чидзін кинув цей чорний камінь назад у чашу поруч із рукою Мін'ї, не моргнувши оком, і сказав:
— Ти, мабуть, випадково поклав його на дошку, так?
Мін'ї подивився на дошку, потім на Чидзіна, наче ніколи не бачив настільки безсоромної людини в своєму житті. Він запитав, усміхаючись:
— Що це за стиль гри?
— Це називається «вкрасти небо та поставити фальшиве сонце»*. – Дзян Чидзін безсоромно похвалився, ставлячи білий камінь на місце чорного.
*Ідіома "stealing the sky and putting up a sham sun" (偷天换日) означає нахабне шахрайство або підміну.
Мін'ї тихо засміявся і не став сперечатися з ним. Він підняв ще один чорний камінь, нахилився до нього і прошепотів на вухо:
— Я думаю, тобі бракує сонця*.
*Мін'ї грає зі словами, натякаючи на подвійне значення 日 (rì), що може означати як "сонце", так і секс, кажучи, що в того нестача інтиму.
Чидзін, звісно, не міг програти у словесній сутичці. Він відповів:
— Тоді дай мені сонце*.
*Тобто, "Якщо так вважаєш, то трахни мене".
Рука Мін'ї, яка вже майже клала камінь, завмерла на півдорозі. Він все ж поклав його на дошку й спокійно зауважив:
— Невже офіцер Дзян вирішив перейти до стилю гри «ходи-но сюди»*?
*Фраза "come-hither playing style" — це гра слів, що обігрує вираз "come-hither look", який означає спокусливий, звабливий погляд, що запрошує до більшої близькості чи флірту.
Мін'ї каже, що стиль гри Чидзіна раптом став не просто шахрайським (як раніше), а ще й звабливим, ніби він намагається спокусити його через ґо.
Ці слова наштовхнули Чидзіна на думку: справді, він міг б використати такий прийом.
Він уважно розглянув ситуацію на дошці. Навіть якщо застосувати тактику «вкрасти небо та поставити фальшиве сонце», білі все одно не змогли б здолати чорних. Тож він опустив ліву руку на внутрішній бік стегна Мін'ї, неуважно спитавши:
— Куди мені йти далі?
Його рука, звісно, не просто лежала там без діла. Кінчики пальців мимохідь ковзали помаранчевою тканиною, змушуючи її ледь помітно колихатися в такт рухам.
Мін'ї опустив очі, спостерігаючи за його рукою. На мить він затих, а потім, трохи згодом, підвів очі, обхопив зап'ястя Чидзіна й підвів його руку, змушуючи поставити камінь у бездоганне стратегічне місце.
Безнадійна партія раптом стала виглядати більш перспективною. Чидзін ледь стримав усмішку – здавалося, чорні камені на дошці колективно стогнали від розпачу, звинувачуючи свого володаря в недолугому правлінні.
Тепер був хід Мін'ї.
Він узяв чорний камінь, примружившись, обрав позицію.
Чидзін одразу зрозумів, що це був ще один потужний наступальний хід. Його ліва рука, що й досі лежала на стегні Мін'ї, змістилася ближче, а він сам нахилився до вуха противника, зітхнувши гарячим подихом:
— Ти впевнений, що хочеш покласти його саме туди?
Його пальці повільно ковзали вгору, а дихання, немов легкий серпанок, огортало вухо Мін'ї.
Чидзін виразно побачив, як напружилася лінія щелепи Мін'ї, як той стиснув зуби. Його рука трохи змінила напрямок, і чорний камінь зрештою опустився на зовсім не небезпечне місце.
— Дзян-Дзян, – озвався Мін'ї, відводячи руку й дивлячись на Чидзіна.
— Гм? – Чидзін відчув, що рівень складності настільної гри ніби знизився, і заглибився в обдумування наступного ходу.
— Ти ж знаєш, що я можу робити кілька справ одночасно, – сказав Мін'ї.
— Угу, – відповів Чидзін, не відриваючи погляду від дошки.
— У своїй голові я вже зірвав з тебе уніформу щонайменше тисячу разів, – промовив Мін'ї.
— Що? – Чидзін нарешті відірвався від гри й перевів погляд на Мін'ї.
— Щойно ти поклав руку мені на стегно, – Мін'ї постукав вказівним пальцем по скроні, – ось тут я вже стягнув із тебе штани, залишивши тільки сорочку. Прикував тебе до стільця й покарав палицею, змушуючи перестати пустувати.
Вимовив він це спокійно, без жодного натяку на грайливість – наче просто зачитував список страв у меню.
Не те щоб Чидзін сам жодного разу не роздягав Мін'ї у своїх думках, але в нього це ніколи не доходило до настільки конкретних етапів.
Та й узагалі, навіщо було озвучувати це вголос? Невже той не розумів, що варто лише промовити таке – і Чидзін мимоволі теж почне це уявляти?!
— Ти вже відволікаєш мене тим, що просто сидиш поруч, – неквапливо додав Мін'ї. – А якщо продовжиш так нечесно мене дражнити, не впевнений, що не втілю в життя свої думки.
Це дивно. Першою реакцією Чидзіна мало б бути обережність у діях, але замість цього він насправді почав серйозно замислюватися, як саме всі ці кроки виглядали б у реальності.
Він уявив, що всі місця в бібліотеці зайняті в'язнями. Всі вони втупилися в книги, не звертаючи ані найменшої уваги на те, що Мін'ї чинить з ним. Він хотів б покликати на допомогу, але благати в'язнів йому не дозволяла гордість, тож єдиною надією залишалася камера спостереження біля входу до бібліотеки.
Камера могла зафіксувати лише положення Мін'ї. Щоб не викликати підозр, той сидів перед монітором із серйозним виглядом, наче повністю заглибився в роботу. Але під столом його рука міцно стискала палицю, і потім він... у найінтимнішому місці Чидзіна...
Стоп.
Раптом Чидзін усвідомив: між ним і Мін'ї є величезна різниця.
Мін'ї уявляв усе до найдрібніших деталей – один це один, два це два. Натомість уява Чидзіна розліталася хтозна-куди. Навіть у цій сцені, що розгорталася в кімнаті спостереження, несподівано з'являлися його колеги, які неквапливо попивали чай.
Чидзін ковтнув слину й, відганяючи настирливі фантазії, сказав:
— Ти не наважишся.
Джен Мін'ї опустив погляд і промовчав, ніби всерйоз зважував, якими будуть наслідки, якщо він справді це зробить.
Упевненість Дзян Чидзіна різко похитнулася. Джен Мін'ї мислив інакше, ніж звичайні люди. І, боячись, що той може утнути щось таке, від чого в нього серце стане, він поспіхом сказав:
— Твій хід.
Мін'ї швидко глянув на дошку, поклав чорний камінь і знову заглибився у свої думки.
Картина на дошці миттєво змінилася. В одну мить білі знову опинилися в безвиході. Лише тепер Чидзін зрозумів, що Мін'ї весь цей час грав у пів сили, хоча насправді міг би завершити цю партію вже давно.
Але зараз це було неважливо.
Помітивши, що думки Мін'ї знову пішли в небезпечному напрямку, Чидзін схопив його за підборіддя, змушуючи подивитися йому в очі.
— Не вигадуй зайвого. Дочекайся, поки вийдеш із в'язниці – тоді все буде на столі.
Мін'ї подивився прямо на нього й сказав:
— А я щойно придумав нову гру. Я – тюремний наглядач, ти – в'язень. Як тобі?
'О? Звучить навіть цікаво.'
Непомітно для себе Чидзін збився з курсу.
— Тебе звинувачують у непристойному нападі на поліцейського та крадіжці його білизни. Після затримання ти відмовився зізнаватися, тож офіцеру довелося застосувати нестандартні методи.
— Які ще нестандартні методи? – насторожився Чидзін. – Я не ведуся на дешеві трюки.
— Ну, – Мін'ї задумливо провів пальцем по підборіддю, – усе залежить від твоєї поведінки. Офіцер вирішить, які заходи застосувати.
— Можеш зв'язати мене, – кинув Чидзін, геть забувши, що ще хвилину тому сам же намагався зупинити бурхливу уяву Мін'ї. – Але в якийсь момент ти випадково припустився помилки, і я одразу скористався шансом. Потім уже я зв'язав тебе, і тепер ти мусиш благати в'язня тебе відпустити.
Що ж, вийшло навіть дуже непогано.
Чидзін був цілком задоволений таким розвитком подій.
— Ти ще й зв'язати мене хочеш? – Мін'ї підняв брову.
— І наручниками пристебнути, – додав Дзян Чидзін.
Вони мовчки розуміли думки одне одного, безсоромно віддаючись цій спільній фантазії. Але саме в цей момент тишу розірвав гучний вигук:
— Ідоле!
Їхні погляди негайно обірвалися.
— Ідоле, я перевірив! HX Management має повернути акції наступної п'ятниці! – Ю Ґван підлетів до столу, ледве переводячи подих.
— Ось як, – Мін'ї миттєво повернув звичний байдужий вираз. – Тоді саме час почати коротке стиснення.
Він знову поглянув на Чидзіна й простягнув до нього відкриту долоню.
— Дзян-Дзян, позич мені на хвилинку свій годинник.
Чидзін збентежено глянув на нього.
— Мій... годинник?
