За вихідні на фондовому ринку пройшлася справжня буря – кілька компаній опинилися в епіцентрі скандалу. Регуляторна комісія офіційно розпочала розслідування, а гучна фінансова справа, що кілька місяців тому струсонула економіку країни, дійшла до перегляду в суді.
Новини про цей інцидент заполонили весь інтернет. Проте, на відміну від схвильованих акціонерів, Чидзін спокійно проводив час удома. Він не лише пересунув ліжко від вікна ближче до центру кімнати, а й зайшов у супермаркет, щоб купити нову чашку для зубної щітки та чоловічі кімнатні капці.
Коли живеш сам, краще дотримуватися мінімалізму. Раніше в його взуттєвій шафі було всього три пари – легкі капці, теплі кімнатні капці й ще одні капці, які він майже не носив.
Минулого разу, коли Мін'ї приходив до нього, він узяв саме ті другі капці. Втім, більшу частину часу вони провели в ліжку, і зазвичай ходили по квартирі босоніж, тож не було різниці, чи є капці, чи ні. Але якщо вони справді почнуть жити разом, такий підхід уже не підійде.
Повернувшись із супермаркету, Чидзін поставив у шафу два нові комплекти однакових кімнатних капців.
Йому ще незвично було бачити у своїй квартирі речі, куплені для когось іншого. Лише після покупки він зрозумів, що вибір парного взуття виглядає надто поспішним.
Колись Мін'ї жартома сказав, що після виходу з в'язниці йому доведеться десь пожити, натякаючи на його домівку. Тоді Чидзін відмовив. Це означало, що вони ще навіть не обговорювали це серйозно.
'А що, коли Мін'ї врешті не прийде? Тоді ця маленька демонстрація турботи буде марною?'
'Навряд чи.'
Чидзін швидко відкинув цю думку.
Закривши шафу, він узяв пакети з покупками і пішов на кухню. Попереду на нього чекало ще одне завдання – приготувати вишуканий полуничний пиріг.
Останнім часом його духова шафа працювала частіше. Коли Чидзін тільки переїхав сюди понад пів року тому, перший тиждень він захоплено експериментував з різними стравами. Але як тільки новизна згасла, кухня стала просто місцем, де він готував їжу, аби не залишитися голодним.
За довгі роки самотнього життя Чидзін зрозумів одну просту істину: кухня - це відображення якості життя.
Якщо у людини рідко знаходився час на приготування їжі, швидше за все, робочий стрес забирав усі сили й не залишав настрою для таких приємних дрібниць. А якщо вона часто готувала сама, ще й освоювала нові рецепти, це означало, що її життя було більш розміреним, а попереду на неї чекало щось хороше.
Зараз Чидзін думав саме так. Йому не терпілося дочекатися, коли Мін'ї нарешті вийде з в'язниці й повернеться в звичайне середовище.
Людина, за якою він колись таємно спостерігав, тепер мала жити в його домі. Для вуаєриста чи може бути щось більш приємніше?
Звісно, як би сильно він цього не чекав, Мін'ї не повинен був про це здогадатися.
***
Почався новий тиждень. Сю Шен повернувся до в'язниці з лікарні. Він мав міцне здоров'я, тож, хоч до роботи його ще не допускали, пересувався він вже без проблем.
Сьогодні, розносячи пошту, Чидзін ішов швидше, ніж зазвичай. Серед купи листів, які він ніс у руках, був один, надісланий Сю Шену. Такого раніше не траплялося.
І найцікавіше – відправником був не хтось з літнього подружжя, що писало йому зазвичай, а хтось на ім'я Лі Ї.
— То ось як його звати. – Чидзін передав листа після короткого запитання про самопочуття Шена.
— Всі звикли називати його принцесою. – Шен сперся на підвіконня й повільно розкрив конверт.
Чидзін уже читав цей лист. Нічого особливого – кілька слів про нове життя у в'язниці та заклик берегти здоров'я. Лексичний запас принцеси явно не виходив за межі середньої школи. Горизонтальні штрихи були криві, вертикальні теж не надто рівні, але принаймні обійшлося без орфографічних помилок – а це вже краще, ніж у Мін'ї.
— Ти знаєш, що Дев'ятку теж перевели? – запитав Чидзін.
— Знаю. – Шен швидко пробігся очима по тексту, акуратно склав листа й сховав назад у конверт. – Кажуть, що це була ідея Мін'ї. Цілком у його стилі.
Чидзін кивнув, а тоді змінив тему:
— А які у тебе плани після звільнення?
— Нічого конкретного. – Шен знизав плечима. – Жити чесно, піклуватися про літнє подружжя, чекати, поки він вийде.
— Скільки йому ще залишилося? Рік чи два?
— Рік і три місяці.
— Якщо поводитиметься добре, можуть відпустити раніше.
— А якщо ні - нехай відсидить до кінця. – Шен відповів так спокійно, що Чидзін навіть здивувався.
— Ти не хочеш, щоб його випустили раніше?
Шен похитав головою:
— У нього в голові не все гаразд. Вийде - знову наробить дурниць.
Чидзін теж колись про це думав. Життєві труднощі анітрохи не легші за ті, що виникають у в'язниці. З огляду на імпульсивний характер принцеси, не було жодної гарантії, що після звільнення він знову не зробить якоїсь дурниці.
Але тільки зараз, почувши слова Шена, Чидзін усвідомив: змусити принцесу висидіти весь термін самостійно – це теж своєрідне покарання.
— Ти хочеш, щоб він зрозумів цінність волі, – мовив Чидзін.
— Так. – Шен відповідав щиро. – Він настільки багато був поруч зі мною, що у в'язниці йому жилося навіть краще, ніж на волі. Він і виходити звідси не особливо прагнув. Але коли він на собі відчує, що таке справжні обмеження, тоді, можливо, почне цінувати те, що втратив.
Шен і справді краще за Чидзіна розумів характер свого коханого. Сенс покарання в'язницею полягав у тому, що життя там дуже відрізняється від життя на волі. Але з Шеном поруч принцесі, навпаки, могло бути навіть комфортніше, ніж за її межами.
Тепер, коли їх розділили, він нарешті відчує самотність і почне з нетерпінням відраховувати дні до звільнення.
Рік і три місяці можуть видатися йому довшими, ніж усе, що він уже відсидів. І після такого досвіду воля справді стане для нього безцінною.
— Теж варіант, – зітхнув Чидзін. – Йому й справді треба трохи охолонути.
Після короткої розмови із Шеном, Чидзін відніс вихідну кореспонденцію до поштової кімнати, а потім повернувся до адміністративного корпусу.
Сьогодні він затримався довше, ніж зазвичай. Чидзін знав, що Мін'ї вже чекає на нього біля дверей бібліотеки, але не очікував побачити там і Ю Ґвана.
— А ти хіба не на прибиранні? – Запитав він, відчиняючи двері.
Ю Ґван відповідав за прибирання всього адміністративного корпусу. Зазвичай у цей час він ще був нагорі, приводячи до ладу кабінети.
— Сьогодні особливий випадок, – з незворушним виглядом відповів Ю Ґван. – Трохи пізніше піднімусь.
— І що ж такого особливого сьогодні? – байдуже поцікавився Чидзін, проходячи до свого робочого місця й вмикаючи комп'ютер.
Останні події всередині та за межами в'язниці вже загартували його. Що б там не сталося, здивувати його було не так просто.
— Відкрий біржовий ринок й подивися, – втрутився Мін'ї, вмощуючись поруч.
Після сенсаційних новин, що розлетілися у вихідні, Чидзін і сам підозрював, що ситуація на ринку буде не найкращою. Але коли він відкрив платформу, то побачив не просто «негарні цифри» – вся біржа палахкотіла панічним червоним. Такого він ще не бачив.
— Це... нормально? – не втримався він від запитання.
— Звісно, ні, – сухо відказав Ю Ґван. – Ринок сьогодні виглядає приблизно так само, як під час біржового краху кілька років тому. Чим сильніше падають акції, тим більше паніки. Чим більше паніки, тим сильніше вони падають.
Чидзін дивився на загальний ринковий індекс на екрані – суцільне стрімке падіння. Незабаром подзвонив керівник в'язниці, стривожено запитуючи Мін'ї, що йому робити.
— Просто купуйте акції "Старого Годинника".
Мін'ї дав коротку вказівку. Чидзін, навіть без підказки, відкрив графік цієї компанії. Він теж стрімко летів униз.
— Керівник хіба не втратить на цьому гроші? – з деяким занепокоєнням запитав Чидзін.
Схоже, навіть Ю Ґван не міг зрозуміти логіку Мін'ї, бо теж висловив сумнів:
— Ідоле, тримати цю акцію на такій ціні зараз - не найкраща ідея.
Громадська думка могла дати лише тимчасовий ефект. Після того як на поверхню випливли скандали навколо кількох великих компаній, на ринку панував песимізм. Одна лише підтримка з боку суспільства не могла зупинити стрімке падіння акцій.
Раптом Чидзін зрозумів – перед ним класична дилема.
Якби Мін'ї не дав Ґвань Вею зелене світло на розслідування цих компаній, то його справу не переглядали б. Але якщо він розвалив їх, то результат очевидний – фондовий ринок неминуче впаде, а фірми на кшталт HX Management, які грали на зниженнях, отримають величезний прибуток.
Повернути справедливість у власному судовому процесі та одночасно збанкрутувати HX Management – завдання майже нездійсненне. Бо скасування вироку Мін'ї призведе до спаду на ринку, а це саме те, чого прагнули такі гравці, як HX Management.
Закони, що регулювали фінансовий сектор, ще не були досконалими. Злочини у сфері біржових махінацій зазвичай каралися лише адміністративними штрафами. Навіть у масштабній справі Мін'ї, яка сколихнула всю країну, максимальний термін ув'язнення становив лише один рік.
Інакше кажучи, навіть якщо Ву Пена зрештою затримають, поки HX Management стоїть на ногах, він зможе повернутися до влади.
— Ву Пен, напевно, зараз у захваті, – з притиском сказав Ю Ґван. – Акції "Старого Годинника" впали до такого рівня. Він, мабуть, зірвав кривавий прибуток.
— Ні, – спокійно заперечив Мін'ї й перевів погляд на Чидзіна. – Офіцере Дзян, у мене є прохання.
Серйозний тон, з яким він це вимовив, застав Чидзіна зненацька.
— Яке? – запитав він.
— Я хочу зайти у свій акаунт на форумі.
Промовивши це, Мін'ї просто взяв мишку з рук Чидзіна й безцеремонно відкрив форум з біржової торгівлі, швидко вводячи свій логін і пароль.
Він казав, що це прохання, але насправді навіть не думав чекати на дозвіл.
Чидзін з апатією подумав, що наступного разу, коли Мін'ї щось у нього попросить, він обов'язково має змусити того змінити свою манеру поведінки.
Комп'ютер був зі звуком, і щойно Мін'ї зайшов у систему, екран вибухнув шаленими сповіщеннями. Він закрив сторінку й відкрив її знову – потік сповільнився, але люди на форумі вже помітили його появу, тож нові повідомлення продовжували надходити.
Мін'ї відкрив вхідні й почав гортати, зосереджено вдивляючись у екран. Було очевидно, що він уже знав, що шукає.
Ю Ґван не втримався, висунув голову вперед і захоплено запитав:
— Ідоле, що ви там робите?
Мін'ї не відривав погляду від монітора.
— Шукаю зізнання. Адресоване мені.
У голові Чидзіна раптово спалахнула лампочка. Колись, щоб познущатися з Мін'ї, він на ходу вигадав історію про те, що той зізнався в коханні Богу Ґо. Але він і гадки не мав, що Мін'ї досі чіплятиметься за цю вигадку.
Швидко вихопивши мишку з його рук, Чидзін повернув сторінку на головну форуму й роздратовано сказав:
— Біржовий ринок і так уже завалився, можеш бути хоч трохи серйозним?
— Для мене це серйозно, – Мін'ї подивився на нього прямим поглядом.
— Жодного зізнання немає, – рішуче відрубав Чидзін, знищуючи ілюзії одним махом.
— Ти ж казав, що є.
— Я збрехав.
— Я так і знав, – Мін'ї апатично відвів погляд назад на екран. – Ти справжнісінький покидьок.
— Офіцер Дзян - покидьок? – Ю Ґван підозріло примружився, в очах з'явився азартний блиск. – Ніколи б не подумав. Але ж ідол такий красень, офіцере Дзян, це ж просто нечувано поводитися з ним так жорстоко!
— Він просто користується моєю наївністю, – Мін'ї зробив вигляд, що ображений. – Бачить, що я по вуха в нього закоханий, і безсоромно грається з моїми почуттями.
Ось же актор! Чидзін ладен був побитися об заклад, що все це суцільна вистава. Яке ще зізнання? Дислектик узагалі не став би його шукати.
На скроні Чидзіна смикнулася вена.
— Джен Мін'ї.
Той схилив голову й усміхнувся, а потім швидко змінив вираз обличчя на серйозний.
— Гаразд, тепер до справи.
Сказавши це, він підсунув клавіатуру ближче до Чидзіна.
— Дзян-Дзян, мені потрібно, щоб ти надрукував за мене.
Після всього, що цей тип щойно наговорив, Чидзін абсолютно не хотів для нього нічого робити. Але якщо це справді важливо... Він придушив роздратування, взяв клавіатуру й запитав:
— Що саме набрати?
— «Давно не бачились. Останнім часом справді дещо трапилося».
Мін'ї коротко пояснив свою відсутність, не згадуючи про в'язницю, лише заспокоївши, що з ним усе гаразд.
Після цього перейшов до сьогоднішнього обвалу ринку й чітко вказав, що потрібно зробити: купувати акції "Старого Годинника".
Наостанок він навіть подбав про деталі й наказав Чидзіну навмисно допустити кілька друкарських помилок – щоб не виникло підозр, що його акаунт зламали.
Поки Мін'ї диктував, Ю Ґван мовчки слухав збоку, але коли той дав пряму пораду щодо купівлі акцій, його очі різко розширилися.
— Ідоле, ви ж ніколи раніше не казали прямо, які акції купувати!
Чидзін теж добре пам'ятав, що, переглядаючи дописи Мін'ї на форумі, він помітив одну особливість: той завжди лише аналізував загальні тенденції ринку, але жодного разу не вказував конкретну акцію.
— Тепер усе має стати очевидним, – сказав Мін'ї. – Єдиний шанс для розрізнених приватних інвесторів з форуму протистояти інституційним гравцям - це об'єднатися, як витки одного каната.
Менше ніж за хвилину після публікації під дописом уже було кілька сотень коментарів. Модератор закріпив тему нагорі, а кількість тих, хто стежив за нею, зростала, як снігова куля.
Чидзін нарешті зрозумів, як саме Мін'ї планував підняти курс акцій "Старого Годинника".
Зміна ціни акцій напряму залежала від очікувань інвесторів. Якщо всі були оптимістично налаштовані щодо певної компанії, її акції росли.
І зараз Мін'ї використовував довіру дрібних інвесторів до Ґо, натякаючи їм на купівлю "Старого Годинника". Ті, хто панікував через нестабільність ринку, сприймали його слова як щось цінне і, ймовірно, масово кидалися купувати ці акції.
— Це... справді спрацює? – засумнівався Чидзін.
— Подивися на біржовий графік "Старого Годинника", – відповів Мін'ї. – Деякі речі можна зрозуміти, просто глянувши на коливання курсу.
Чидзін повернувся на торгову платформу й побачив, що серед загального падіння тільки їхні акції різко пішли вгору, мов аномалія на ринку, стрімко наближаючись до денного ліміту зростання.
Навіть загальний ринковий індекс почав подавати ознаки відновлення, на відміну від того похмурого обвалу, що панував на початку торгового дня.
Лише одне речення – і Мін'ї розвернув тренд "Старого Годинника" у протилежний бік. Тепер було зрозуміло, чому він раніше впевнено заявляв, що знає, як діяти, і просто чекає на відповідний момент.
Ця ситуація приголомшила Чидзіна. Саме зараз він по-справжньому усвідомив: Мін'ї не дарма носить ім'я Бога Ґо.
