Чидзін підняв ліву руку до Мін'ї, жестом наказуючи зупинитися, а правою сильно стиснув перенісся, без слів даючи зрозуміти: дай мені хвилину.
Мін'ї та Ю Ґван мовчки чекали. Лише через тривалий час Чидзін нарешті отямився і зрозумів, що щось тут не сходиться. Він глянув на Мін'ї:
— Хіба Стара Дев'ятка не під арештом?
Дев'ятка намагався вбити Шена, і цей напад кваліфікували як свідомий намір вбивства. Після завершення розслідування справу передадуть до офісу генерального прокурора, і до винесення вироку він не мав права контактувати з іншими в'язнями.
Іншими словами, поруч із ним завжди мали бути охоронці. Тож за логікою принцеса просто не міг б йому помститися.
— Він виходив ненадовго опівдні, – спокійно відповів Мін'ї. – На допит щодо мотивів нападу.
— Ти... – Чидзін завмер. – Навіть охоронців підкупив?
Без його допомоги принцеса нізащо не зміг би наблизитися до Дев'ятки.
Мін'ї не відповів, лише підняв палець і вказав угору.
Чидзін одразу все зрозумів. Керівник в'язниці.
— Чому він погодився? – насторожився Чидзін. – Якщо Дев'ятка подасть скаргу...
— Ти справді думаєш, що він захоче, аби про це дізналися? – спокійно сказав Мін'ї.
Чидзін замовк. Хотів сказати, що краще перестрахуватися, але, замислившись, зрозумів – Дев'ятка ніколи б цього не зробив. Це занадто принизливо, це розтоптало б його гордість як чоловіка.
— Але... – Чидзін усе одно не міг погодитися з тим, що керівник в'язниці пішов на це. Якими б не були сварки між ув'язненими, в'язниця мала їх запобігати, а не мовчки схвалювати, ще й допомагати.
— Нумо складемо ще одну схему, – запропонував Мін'ї.
Цього разу він навіть не взяв до рук ручку, дозволяючи Чидзіну самостійно упорядкувати думки.
— Перше питання. Чи буде принцеса мститися Старій Дев'ятці? Так чи ні?
— Так, – не вагаючись відповів Чидзін.
Це навіть не вимагало доказів. Навіть Шен був переконаний, що принцеса неодмінно вчинить щось безглузде. Навіть якщо зараз Дев'ятка перебував під наглядом охорони, рано чи пізно цей контроль послабне. Для в'язниці принцеса був ходячою бомбою уповільненої дії.
Не чекаючи, поки Мін'ї поведе далі, Чидзін сам замислився й озвучив висновок:
— Є лише два способи, як принцеса може помститися. Перший - убити Стару Дев'ятку. Другий - помститися, але залишити його живим.
— Саме так, – кивнув Мін'ї. – І який варіант кращий?
— Очевидно, другий, – відповів Чидзін.
— Якщо діяти за цією логікою, – продовжив Мін'ї, – є лише три сценарії, за яких ніхто не загине. Перший - принцеса взагалі не має наміру вбивати.
— Це малоймовірно, – заперечив Чидзін. – Він надто радикальний, і поняття моралі для нього майже не існує.
— Другий варіант - його вчасно зупинять охоронці. Іншими словами, принцеса зробить помилку.
Такий сценарій, звісно, можливий. Але, як і у випадку з планом Дев'ятки вбити Шена, це більше залежало б милість небес і, очевидно, не було оптимальним вибором.
— І третій варіант, – Мін'ї зробив паузу, – запропонувати принцесі спосіб помсти, який не призведе до смерті.
— Тобто ти допоміг йому придумати, як помститися? – Чидзін примружив очі.
— Мгм, – кивнув Мін'ї. – Найзадовільніша помста - це, без сумніву, око за око.
Сам по собі цей принцип не був складним. Але навіть якщо взяти найпринизливіший варіант, з точки зору фізичних травм, завдати шкоди шваброю було недостатньо. Чидзін був упевнений, що сам би до такого не додумався.
Мін'ї, здавалося, прочитав його думки й додав:
— Є два типи помсти, що дають такий ефект. Перший - фізична травма. Другий - психологічна.
Він не став пояснювати далі. Але навіть цього було достатньо, щоб Чидзін одразу зрозумів його хід думок.
— У порівнянні з фізичною травмою, психологічна травма залишає набагато глибший слід, – повільно сказав він.
— Саме так, – підтвердив Мін'ї. – До того ж її складніше виявити. А це означає, що термін принцеси не збільшиться.
Більше того, проблема була навіть не в тому, наскільки складно довести факт такого насильства. Головне полягало в тому, що для людини з гордістю Дев'ятки це було б настільки принизливо, що він нізащо не став би розголошувати те, що сталося. Іншими словами, ця помста відбулася у повній тиші.
З якоїсь причини в голову Чидзінові прийшла дивна фраза: естетика помсти.
Мін'ї розклав цю складну справу на складові, немов вирішував математичне рівняння. На кожному розгалуженні він обирав найбільш оптимальний варіант – аж доки не вийшов ідеальний акт відплати.
— Слухай, – раптом спало на думку Чидзіну, – Дев'ятка ж колись був гангстером. Як принцесі це взагалі вдалося?
Було абсолютно зрозуміло, що охоронці в це не втручалися. Максимум, що вони могли зробити, – привести Дев'ятку в кімнату й заплющити очі на те, що відбувалося всередині.
— Не забувай, що принцеса партнер Шена, – спокійно пояснив Мін'ї. – А якщо боса немає, кого слухатимуть його люди?
— Ти хочеш сказати, що посіпаки Дев'ятки теж...
Увесь цей час Ю Ґван мовчки слухав їхню розмову, але щойно почув це питання, ніби дочекавшись слушної нагоди, втрутився:
— Там був не лише принцеса. Їх було четверо чи п'ятеро.
— Це... – Чидзін насупився. – ...трохи занадто, чи не так?
Він точно не співчуває Дев'ятці. Але як людина, що представляла владу у в'язниці, він не міг просто так прийняти той факт, що керівник в'язниці заплющив очі на таке.
Можливо, інші ув'язнені, з яких Дев'ятка раніше знущався, вважали це справедливим покаранням. Або ж охоронці, які мали гарні стосунки із Шеном, теж хотіли зашкодити Дев'ятці. Але в будь-якому разі, коли в'язниця починає ставати на чийсь бік, це починає скидатися на цькування.
Хоча, звісно, Дев'ятка не був слабким. Просто перед лицем більшої сили він був безсилим.
Людська природа була парадоксальною. З одного боку, Чидзін вважав, що Дев'ятка отримав, що заслуговує. Але з іншого боку, дії керівника в'язниці здавались йому неправильними.
Усі ці думки читалися в нього на обличчі. Мін'ї простягнув руку, вщипнув його за щоку й сказав:
— Не все так просто.
— Просто? – Чидзін миттєво засумнівався, чи правильно Мін'ї розуміє це слово. Як щось, що включало принцесу, людей Шена і навіть керівника в'язниці, могло бути таким простим?
Мабуть, на обличчі в нього читалися сумніви, бо Мін'ї не стримав сміху й пояснив:
— Я попросив керівника в'язниці заплющити очі на те, що зробить принцеса. Ти справді думаєш, що він погодився б отак просто?
Це і було ключовим моментом, який Чидзін не міг збагнути.
— Ти пообіцяв допомогти йому заробити на акціях? – Запитав він, бо це було єдине пояснення, яке спадало на думку.
Мін'ї знову всміхнувся.
— Не зовсім.
'Зрозуміло. Судячи з тону, ця угода теж має місце бути.'
— Принцеса має одразу після цього змінити в'язницю. Це умова керівника, – пояснив Мін'ї. – Він може заплющити очі на помсту Дев'ятці, але щойно все закінчиться, принцеса мусить піти.
— Це... – Чидзін спершу здивувався, але, трохи поміркувавши, зрозумів, що це найкращий можливий варіант.
Керівник в'язниці не просто схвалив справу. У нього були власні принципи, і один із них – принцеса теж повинен понести покарання.
Якби все пішло за початковим сценарієм, принцесі, ймовірно, довелося б провести за ґратами ще кілька десятиліть. Але тепер він так само досяг своєї мети – помстився, і суворе покарання перетворилося на безболісне переведення до іншої в'язниці.
Це й покаранням не назвеш. Більшість ув'язнених не хотіли змінювати місце лише тому, що довелося б наново звикати до нових умов.
Чидзін раптом згадав, як щойно у дворі Мін'ї та принцеса потисли руки. Очевидно, Мін'ї розповів йому і про спосіб помсти, і про наслідки. Принцеса все обдумав і погодився.
Втім, на думку Чидзіна, усього цього можна було уникнути - достатньо було б, якби принцеса не став мститися Дев'ятці.
Але зрештою, якби він цього не зробив, то й не був би тим самим запальним хлопцем Шена.
З цією думкою Чидзін тяжко зітхнув і сказав:
— Ну, хай буде так. Нарешті все скінчилося.
Ще в лікарні, коли він випадково зустрів Ґвань Вея, той розповів йому, що Шен ось-ось вийде з в'язниці.
Керівник , найімовірніше, давно про це знає. Те, що Мін'ї звернувся до нього, аби обговорити ситуацію з принцесою, означало, що той також знав. А отже, й принцеса вже це чув.
Оскільки Шен мав незабаром піти, то для принцеси вже не мало значення, де саме він відбуватиме решту свого терміну.
Можливо, він і не думав про те, що буде після помсти Дев'ятці, і не усвідомлював, наскільки нестерпними можуть стати ці додаткові десятиліття у в'язниці. У нього була лише одна мета: Дев'ятка скривдив його чоловіка, а отже, мусив за це помститися.
Мін'ї запропонував новий варіант. Це була не порожня моральна балаканина, а цілком реальний, відчутний результат, що лежав перед очима – достатньо було лише простягнути руку.
Навіть якщо принцеса не піддавався на вмовляння, він не був настільки дурним, щоб відмовитися від цієї пропозиції.
— Ще ні, Дзян-Дзян, – голос Мін'ї перервав роздуми Чидзіна. – Коли це я казав, що все скінчилося?
— Ще ні? – Чидзін здивовано підняв брови.
— Ми ще маємо побачити, як відреагує Дев'ятка, – пояснив Мін'ї. – Я очікую, що він подасть запит на переведення.
Чидзін ледве встигав за його логікою. Поміркувавши, він припустив:
— Навіть тюремні наглядачі допомогли його супернику його ж провчити. Будь-хто впав би у відчай.
— Справжня трагедія, – вставив Ю Ґван, користуючись нагодою втрутився в розмову. – Кажуть, коли його виносили, він не втримав сечу.
— Все, стоп-стоп-стоп! – Чидзін рішуче відмахнувся. Йому точно не хотілося уявляти цю картину. – Інші ув'язнені про це знають?
— Я дізнався одразу, бо ідол попросив мене простежити, – відповів Ю Ґван. – А от решта, напевно, почує вже до вечора.
Треба визнати, видовище було жалюгідне. Чи зламався Дев'ятка остаточно, було невідомо, але зараз йому, мабуть, хотілося просто вмерти.
— Якщо так, – підсумував Чидзін, – тоді він і справді дуже скоро подасть запит на переведення.
В'язниць багато. Навіть якщо принцесу та Дев'ятку переведуть, немає жодної гарантії, що вони опиняться в одному місці.
На цій думці Чидзін раптом відчув щось дивне. Він поглянув на Мін'ї й запитав:
— Чому тобі так важливо, щоб Дев'ятку перевели?
Принцеса отримав ідеальне вирішення. На думку Чидзіна, цю справу вже можна було закрити.
Але Мін'ї сказав, що все ще не скінчилося, і заговорив про переведення Дев'ятки. Це означало, що в його плані справжній фінал настає лише тоді, коли Дев'ятку відправлять геть.
— А як ти думаєш? – Мін'ї ледь усміхнувся. – Бо я збираюся піти.
У голові Чидзіна спалахнув знак питання. Він розтулив рота, щоб запитати, що той має на увазі, але, зловивши у його погляді щось невимовно ніжне, раптом усе зрозумів – Мін'ї робить це для нього.
Дев'ятка завжди залишався б загрозою у в'язниці. Якщо подивитися на ситуацію більш цинічно, Мін'ї, можливо, взагалі не переймався справами принцеси – він, швидше за все, вважав, що найкращий варіант для всіх був би, якби принцеса просто позбувся Дев'ятки.
Але Чидзін не хотів цього. І саме тому Мін'ї вигадав інший спосіб.
— Ти хочеш сказати... що ти знав, що принцеса збирається помститися Дев'ятці... і від самого початку планував використати його, щоб... позбутися Дев'ятки?
Коли усвідомлення прийшло, істина виявилася ще страшнішою.
Чидзін усе зрозумів. Він і сам дивувався, з якого дива Мін'ї виявляє таку добросердечність. Швидше за все, принцеса був для нього лише ланкою у великій грі.
— Мм, – Мін'ї кивнув. – Тільки так я зможу залишити в'язницю зі спокійною душею.
Раптом Чидзін відчув недобре передчуття, здається, відтепер він буде міцно намотаний на палець Мін'ї*.
*Бути повністю під чиїмось контролем або впливом.
