Принцеса був божевільним південного в'язничного корпусу, адже мало хто свідомо намагався збільшити свій термін. Звичайні бійки та сутички закінчувалися лише карцером та іншими покараннями, але принцеса мало не вбив того, з ким Шен спав.
Чидзін також чув плітки від Лво. Казали, що та людина шукала прихильності Шена. Це сталося якраз під кінець терміну принцеси, і Шен вирішив використати цю нагоду, щоб відбити у нього будь-які подібні думки та змусити почати все спочатку на волі. Проте замість цього принцеса взявся за ніж і продовживши власний термін.
Якщо та людина постраждала настільки, то що ж чекало на Дев'ятку, який мало не вбив Шена?
Якщо принцеса в пориві люті вб'є Дев'ятку, то десятиліття за ґратами розділятимуть його від коханого.
Або ж... можливо, заради принцеси Шен і сам не захоче виходити з в'язниці.
Що більше Чидзін про це думав, то більше плутались його думки. Він зовсім не міг передбачити, що станеться далі. А невимушене «будь, що буде» Мін'ї тільки підкріплювало враження, що помста принцеси Дев'ятці була лише питанням часу.
Ні, дивлячись на Мін'ї, Чидзін усе більше переконувався, що той навіть допоможе принцесі.
Справді, вони немов ставали в чергу, щоб робити йому головний біль.
На щастя, о десятій вечора Лво повідомив, що операція Шена пройшла успішно, і він має прийти до тями вже завтра зранку.
Це дало Чидзіну ідею. Наступного ранку він узяв пів дня відгулу та попрямував прямо до районної лікарні, щоб знайти Шена.
Оскільки принцеса не слухав його, залишалося тільки передати йому слова Шена. Як би там не було, він не дозволить принцесі діяти необдумано.
— Офіцере Дзян, ви справді думаєте, що він мене послухає?
У спеціальній палаті з охороною Шен спокійно вислухав розповідь, але його реакція була зовсім не такою, як очікував Чидзін.
— Хіба ти не можеш його переконати? – Чидзін насупився. – Він майже напевно зробить якусь дурницю.
— Якби його можна було переконати... – Шен усе ще був слабкий, і йому довелося зробити паузу, щоб перевести подих, – ...він би взагалі не потрапив до в'язниці.
Чидзін на мить замовк, а потім повільно кивнув.
— Влучно.
Шен, безперечно, вже намагався вмовити принцесу вийти на волю. Але той усе одно залишився поруч. Як Шен і сказав: якби принцеса був із тих, хто слухає, його взагалі не було б у в'язниці.
— Тобто ти просто залишиш усе, як є? – Чидзін поступово змирився з реальністю. Йому не вдасться зупинити принцесу. Тому й голос його став спокійнішим, хоча в ньому й чулося розчарування.
— Я можу лише попросити вас наглядати за ним уважніше. – Шен дивився в стелю і важко видихнув. – Він нетерплячий, ненавидить мораль і філософію, ним керують одні лише емоції, і часом до нього просто неможливо докричатися...
Поки Чидзін слухав, у його душі поступово наростали сумніви. Він вагався, перш ніж усе ж таки запитати:
— Якщо все так, то чому ти його любиш?
— Тому що... я люблю його саме таким. – Шен усміхнувся, глянувши на Чидзіна. – Офіцере Дзян, як думаєте, у мене є схильність до мазохізму?
'Трішки.'
Чидзін подумав це, але не сказав уголос.
— Якось хтось сказав, що любов до гострої їжі - це теж форма мазохізму, – продовжив Шен. – Я люблю гостре, а він - мій маленький перчик. Якщо пояснити так, чи стане зрозуміліше?
Раптом Чидзін згадав, якось Мін'ї сказав щось подібне: він любить солодке, а Дзян Чидзін - дуже солодкий.
Звісно, Чидзін не вважав себе солодким у жодному сенсі. Але, якщо поглянути з цього боку, він розумів, що мав на увазі Шен. Тут уже нічого не вдієш – йому подобався принцеса таким, який він є.
— Тобто тебе не бентежить, що він... – Чидзін не закінчив фразу, але знав, що Шен його зрозуміє.
— Зраджує мене? – спокійно договорив той. – Я ж сам зрадив його першим. Я справді переспав з іншою людиною, тож не маю права щось йому казати.
Чидзін стиснув губи. Він не знав, що відповісти. На його думку, Шен зробив це лише раз, тоді як принцеса мав безліч коханців. Якщо розглядати це з позиції кількості, це здавалося несправедливим щодо Шена.
Проте, якщо дивитися під іншим кутом, біль від зради неможливо виміряти числами. Цілком можливо, що єдина ніч Шена з іншим вдарила принцесу куди сильніше, ніж десятки випадкових зв'язків принцеси – його.
Єдине, що можна було сказати: стосунки належать лише тим, хто в них перебуває. Якщо один завдавав удару, а інший був готовий його прийняти, стороннім не належало це судити – і Чидзін не збирався ставати винятком.
— Офіцере Дзян, – голос Шена вирвав його з роздумів. – Доведеться потурбувати вас наглядати за ним, поки я не повернуся. А потім я сам розберуся із Дев'яткою.
— Чекай. – Чидзін підняв руку, зупиняючи його. – Ти все ще збираєшся мститися?
Що це, Бог підніс йому «шведський стіл» до головного болю?
— Краще вже я, ніж він, – спокійно відповів Шен.
— Ти взагалі розумієш, у якій ситуації зараз? – Чидзін був готовий вибухнути. – Лист про помилування вже подано до суду. Скоро твій термін зменшиться, а ти в цей час хочеш влаштовувати помсту?!
— Офіцере Дзян, є речі, які просто необхідно зробити.
Учора, коли Чидзін повідомив принцесі про скорочення терміну Шена, той не зрадів, а тільки ще більше зненавидів Дев'ятку. Тоді Чидзін і усвідомив, наскільки по-різному люди можуть дивитися на життя.
І зараз Шен був таким самим. Те, що він і принцеса вважали важливим, залишалося для Чидзіна загадкою.
— Як знаєш. – Він підвівся. – Я попрошу колег уважніше за ним наглядати.
— Дякую, офіцере Дзян, – мовив Шен.
Насправді Чидзін не закінчив свою думку. Коли Шен повернеться, він так само подбає про те, щоб за ним теж було встановлено нагляд. Незалежно від того, хто зрештою піде мститися, наслідки не віщували нічого хорошого.
Якщо принцеса завдасть удару, йому збільшать термін. Якщо це зробить Шен, він втратить шанс на скорочення вироку, а принцеса, у свою чергу, влаштує ще щось, щоб продовжити власний. Але все це було абсолютно зайвим.
Чидзін палив у зоні для паління перед лікарнею. Чим більше він над цим міркував, тим менше розумів, навіщо взагалі втручається. Адже ні один із цих двох панів не оцінить його добрі наміри.
Затоптавши недопалок, він вирішив повертатися у в'язницю до роботи. Проте, дійшовши до автостоянки лікарні, несподівано зіткнувся з людиною, якої зовсім не очікував побачити.
— Ґвань Вей? – здивувався Чидзін. – Ти прийшов до Сю Шена?
— Ти також? – Ґвань Вей виглядав не менш здивованим. – Його люди попросили мене навідатися.
— Він у порядку, нічого серйозного, – сказав Чидзін.
— Добре, що так. – Ґвань Вей завів невимушену розмову – Ти чув, що його термін збираються скоротити? Я вчора навів довідки, є висока ймовірність, що він вийде менш ніж за два місяці.
— Так швидко? – Чидзін відчув, як знову починає боліти голова, згадавши реакцію Шена та принцеси.
— До речі, щодо справи... передай Джен Мін'ї, що до кінця тижня мають з'явитися перші результати.
— Тобто, – задумався Чидзін, – якщо все піде швидко, він може вийти до кінця місяця?
— Приблизно так. Його справу точно переглядатимуть. Тільки от... – Ґвань Вей раптом замовк.
— Тільки? – перепитав Чидзін.
— Доказів проти Ву Пена недостатньо. Усе залежить від того, наскільки цінними виявляться зачіпки, які має Мін'ї.
Щодо того, щоб спіймати Ву Пена, Чидзін не надто хвилювався. Він був упевнений, що у Мін'ї є план.
Після того, як Чидзін попрощався з Ґвань Веєм, він сів у машину і поїхав до в'язниці.
Під час післяобідньої перерви Мін'ї знову першим вирушив на подвір'я. Але найдивніше було те, що тепер поруч із ним сидів принцеса.
Чидзін, злегка насупивши брови, дивився у вікно, не відчуваючи жодного бажання насолоджуватися цим німим кіно.
Мін'ї казав, що переконає принцесу, але Чидзіна не покидало відчуття, що це не в його стилі.
Щоб когось переконати, потрібні логіка й емоції. А за тим, що знав Чидзін, Мін'ї ніколи нікого не вмовляв - він лише укладав угоди.
І судячи з атмосфери їхньої розмови, це зовсім не виглядало як спроба переконати співрозмовника.
Мін'ї говорив із незворушним виразом обличчя, а принцеса час від часу коротко відповідав. Проте його обличчя вже не було таким непроникним, як під час розмови з Чидзіном - у ньому проступали зацікавленість і навіть легке задоволення.
Не минуло й трьох хвилин, як Чидзін упевнився: Мін'ї справді пропонує принцесі угоду.
Наприкінці розмови принцеса приховав емоції в очах, і його погляд знову став нерозгаданим. Але лише на мить - здається, він щось для себе вирішив. Простягнув праву руку і сказав Мін'ї одне слово.
Якщо Дзян Чидзін не помилявся, це було: «Домовилися».
Мін'ї потиснув простягнуту руку. У цю мить принцеса раптом глянув у бік бібліотеки й хитро підморгнув Чидзіну, ніби хизуючись тим, що зараз знаходиться ближче до Мін'ї.
Мін'ї випустив його руку, а тоді також повернув голову в бік бібліотеки й ледь помітно всміхнувся, перш ніж рішуче рушити всередину.
Навіть якщо цікавість розривала Чидзіна зсередини, він зберігав зовнішню незворушність, спокійно очікуючи другої години.
Коли останні в'язні повільно залишали бібліотеку, Мін'ї сів поруч із Чидзіном і перше, що запитав:
— Сьогодні буде полуничний пиріг?
У Чидзіна й так боліла голова – який ще, до біса, полуничний пиріг? Він спокійно мовив лише одне слово:
— Ні.
— О, – ліниво відгукнувся Мін'ї, втрачаючи будь-який інтерес до розмови.
Запала тиша. Зрештою, першим не витримав Чидзін:
— Що ти запропонував принцесі?
Мін'ї всміхнувся, ніби тільки й чекав цього питання:
— Нічого особливого. Просто порадив трохи розслабитися.
— Як це взагалі можливо? – Чидзін не міг у це повірити.
Дев'ятка хотів зарізати Шена. А знаючи характер принцеси, навіть якщо той не зміг би його вбити, то принаймні перетворив би його на каліку.
— Він...
Мін'ї ще не встиг закінчити, як двері бібліотеки різко відчинилися, уриваючи його слова.
Ю Ґван влетів до кабінету й, ледве переводячи подих, вигукнув:
— Гарячі новини! Принцеса зґвалтував Дев'ятку!
У Чидзіна в голові ніби вибухнула граната. Він різко підхопився на ноги, а його офісний стілець з гуркотом врізався в стіну.
'Як, чорт забирай, принцеса міг настільки завестися, що аж зґвалтував Стару Дев'ятку?!'
Ба більше, Дев'ятка не тільки гетеро, а й далеко не юний. Лисина, пузо – ну який з нього об'єкт бажання?
До того ж, хай там як Шен терпів принцесині витівки, але це... Це вже було за всі межі.
Чидзін досі не міг оговтатися від почутого, коли Ю Ґван, ще хекаючи, додав:
— ...шваброю.
'Ти можеш нормально пояснювати?!'
Чидзін гепнув зошит на стіл.
— Це не називається зґвалтуванням.
День за днем, а він ось-ось дістане серцевий напад від цих шокових новин.
— Та ну? – Ю Ґван невинно почухав потилицю, не усвідомлюючи масштабу інфаркту, який щойно спровокував.
Чидзін тяжко впав у крісло й зробив кілька ковтків води, щоб хоч трохи заспокоїти серце.
Принцеса явно не збирався залишатися в боргу. Дев'ятка встромив у Шена швабру, тож він повернув йому «послугу» подвійно. І якщо проколоти когось шваброю – це принизливо, то отримати її в сраку... В сотню разів гірше.
'Стоп.
Принцеса завжди діяв напролом. Як, в біса, він взагалі додумався до такого?'
Чидзін одразу ж перевів погляд на Мін'ї. Але на відміну від нього самого, що мало не випав із реальності, той лише байдуже знизав плечима:
— Це він ще по-лагідному.
