Кликали Лво Хая, але першим із бібліотеки вихопився Чидзін. Згадавши той важкий, сповнений ненависті погляд, яким Дев'ятка дивився на Мін'ї, він відчув, як серце підскочило до горла.
Цього разу Дев'ятка був зовсім не таким, як раніше. Він втратив свій статус у в'язниці, Сю Шен ставився до нього, як до порожнього місця, а інші ув'язнені відкрито з нього глузували. Така різка зміна у становищі не могла не розпалити в ньому лють і бажання помсти.
Але цього разу він не став би діяти так само, коли намагався дошкуляти Чидзіну. Його головний ворог - це Шен, бо саме через нього він опинився в такому становищі.
Та якщо копнути глибше, справжньою причиною його падіння став Мін'ї, адже саме він зірвав втечу Шена. Виходить, що головною рушійною силою всіх подій за лаштунками був саме Мін'ї. І хоча Чидзін уже передбачав, що Дев'ятка піде на що завгодно, він досі не був упевнений, хто стане його жертвою.
Вибігаючи з бібліотеки, він зірвав із плеча рацію й напружено запитав:
— Кого підрізав Дев'ятка?
Відповідь надійшла миттєво – Сю Шена.
Чидзін полегшено видихнув, сповільнюючи крок, щоб зачекати Лво, хоча хвилювання за Шена нікуди не зникло.
Дев'ятка, безперечно, ненавидів Мін'ї, і, можливо, прагнув дістатися і його. Але якщо говорити про того, кого він найбільше жадав знищити, – це був саме Шен.
Якби не план Шена втекти з в'язниці, Дев'ятка ніколи б не затіяв усю цю історію з підпалом. У результаті він опинився в карцері, і мало того, що Шен подбав про те, щоб продовжити йому термін, так ще й змусив писати рефлексію, доводячи до цілковитого приниження.
Шен сам прагнув утечі, але зрештою передумав. У очах Дев'ятки це виглядало так, наче той просто виставив його дурнем.
Звісно, він міг би звести рахунки з Мін'ї або навіть із принцесою – тим, кого Шен цінував найбільше. Але кого б він не обрав, Шен помстився б йому з подвійною силою. Тому найпростіший варіант – вдарити просто по ньому.
До того ж, серед них усіх лише Шен працював із Дев'яткою на одному виробництві. Він був найзручнішою мішенню.
Лво попрямував у медпункт – викликати швидку та взяти аптечку. Йдучи разом з Чидзіном, вони разом кинулися вниз, якраз натрапивши в коридорі на Ю Ґвана, який мив підлогу. Побачивши їхній поспіх, той одразу приєднався:
— Що сталося?
Лво кинув на нього незадоволений погляд:
— Повертайся до прибирання.
— Докторе Лво, ви досі сердитесь? – Ю Ґван і далі йшов за ними, аж поки вони не дійшли до входу в адміністративний корпус. – Коли я сказав, що люблю ідола, я інше мав на увазі!
'Ти ще й смієш дозволяти собі подібні висловлювання?'
Чидзін різко повернувся до нього, посміхнувшись.
'От же нахаба. Ти заслуговуєш на те, щоб твій доктор Лво провчив тебе.'
Лакофарбовий цех був неподалік від адміністративного корпусу – туди вони добігли за якихось три хвилини. Коли прибули, патрульні якраз узяли ситуацію під контроль. Дев'ятка був побитий, по його обличчю та тілу виднілися сліди сутички. Напроти нього стояло кілька людей Шена, їхні обличчя були сповнені люті. Обидві сторони утримували патрульні, схоже, їх щойно відірвали від бійки.
Шен лежав на підлозі. Його губи посиніли, а чоло вкрилося потом. У боковій частині тулуба стирчав дерев'яний держак.
Схоже, це була ручка від швабри, переламана навпіл, через що її краї стали нерівними й гострими. На око неможливо було визначити, наскільки глибоко вона увійшла, але принаймні було очевидно, що наскрізь не пробила.
— Сю Шене, ти мене чуєш?
Лво негайно нахилився, щоб перевірити реакцію. Шен ледь помітно кивнув, підтверджуючи, що ще при тямі.
Чидзін із полегшенням видихнув, але Дев'ятка, схоже, був розлючений тим, що жертва досі ціла. Він заходився кричати:
— Хто ти такий, щоб змушувати мене мити підлогу?! Йди до біса! Ти ж хотів втекти, то чому, бляха, досі тут?!
— Замовкни! – Наглядачі, що тримали Дев'ятку, притиснули його донизу, але той не припиняв лаятися.
Люди Шена, не бажаючи лишатися в боргу, почали кричати у відповідь, і ситуація знову загострилася.
Чидзіну остаточно набрид цей балаган. Він зняв із пояса палицю і, рішуче підійшовши до Дев'ятки, змахнув ним прямо перед його обличчям:
— Замовкни!
Усі миттєво замовкли. Навіть люди Шена перезирнулися між собою. Зазвичай наглядачі не піднімали руку на в'язнів, якщо ті не становили безпосередньої загрози. Тим паче зараз, коли Дев'ятку вже тримали під контролем.
Той повільно повернув голову й зловісно втупився в Чидзіна:
— Довбаний покидьок на прізвище Дзян...
— Ти що, людської мови не розумієш? – Чидзін впер палицю Дев'ятці прямо в ніс. – Хочеш, щоб я заткнув тобі рота цією палицею?
Це не було метафорою чи погрозою, якби той справді це зробив, це стало б ще ганебнішим, ніж писати ту рефлексію. Обличчя Дев'ятки було перекошене від злості, але принаймні він нарешті замовк.
— Він в поганому стані, – Лво Хай підвівся. – Потрібно негайно відправити до лікарні.
Лікарня, з якою співпрацювала в'язниця, була на околиці міста. Дорога туди займала всього десять хвилин, тож швидка вже була в дорозі.
Патрульні вивели Дев'ятку та людей Шена з цеху. Незабаром приїхали лікарі, занесли носилки й обережно поклали Шена, щоб перенести його в машину швидкої.
Лво мав їхати разом із постраждалим. А от Чидзін там узагалі бути не обов'язково, тож він вийшов слідом за патрульними, збираючись повернутися в адміністративний корпус.
Але в цей момент перед ним раптом промайнуло щось помаранчеве. Він миттєво зреагував, перегородивши дорогу людині, що бігла до швидкої.
— Все гаразд, – швидко сказав він. – Сю Шен буде в порядку, лікарі вже піклуються про нього.
Перед ним стояв принцеса.
Дзян Чидзін не надто орієнтувався в розташуванні цехів, але знав, що швацький, де працював принцеса, був далеко від цього. Спочатку його теж призначили в лакофарбовий цех, але керівництво в'язниці не захотіло, щоб він і Шен відволікалися один на одного під час роботи, тому перевело його в швацький.
— Це... дерев'яний держак? – Принцеса важко дихав, не зводячи погляду з носилок. Голос його тремтів.
Чидзін озирнувся. Принцеса справді з'явився в найгірший момент – саме тоді, коли Шена несли до швидкої, а дерев'яний уламок, що стирчав у його боці, був надто помітним.
— Не хвилюйся, він при тямі, – запевнив Чидзін. – Вже в машині швидкої, з ним усе буде добре.
Якщо чесно, він і сам не був у цьому впевнений. Ще кілька хвилин тому Лво сказав, що стан Шена поганий. Але принцеса не мав про це знати. Він був божевільним – якщо з Шеном щось трапиться, він втратить глузд.
— Це Стара Дев'ятка, так? – Після того, як швидка від'їхала, принцеса нарешті відвів погляд і вперся очима в Чидзіна. У них не було ні люті, ні хвилювання, лише моторошний спокій і холодна зосередженість. Чидзіна пробрав холод. Він мимоволі ковтнув слину.
— Не роби дурниць, – сказав він. – Сю Шен скоро вийде. І тобі залишилося недовго. Вас обох чекає світ за межами цих стін.
— Він скоро вийде? — Перепитав принцеса.
Схоже, Шен планував зробити йому сюрприз і чекав на офіційне рішення. Але Чидзін зараз про це не думав і просто пояснив:
— Родина жертви написала прохання про помилування. Є великі шанси, що його строк скоротять.
— Справді? – Принцеса різко усміхнувся. – А Дев'ятка навіть не зміг почекати?
Будь-хто інший, почувши ці слова, сповнився б надії, почав би думати про майбутнє. Але принцеса інший. Його першою думкою було не те, що Шен незабаром буде на свободі, а те, що Дев'ятка міг би почекати, щоб потім чинити свої темні справи. Але ж ні, йому потрібно було негайно помститися й побачити, як Шен страждає.
— Можливо, він ще не знає, – сказав Чидзін. – У будь-якому разі, не вигадуй дурниць. Просто чекай новин про Шена.
Принцеса не відповів, його обличчя залишалося непроникним.
— Не роби... просто не роби дурниць, – суворо сказав Чидзін.
— Як накажете, офіцере Дзян, – відгукнувся той тоном, у якому не було ані гостроти, ані легковажності. Він розвернувся й вийшов з лакофарбового цеху.
Але його слова залишили в Чидзіні неприємне передчуття. Вони наче дзвеніли глузуванням і сарказмом, у підтексті чітко читалося: Ти мене не зупиниш.
Чидзін уже сказав усе, що міг, і не знав, як ще відмовити його від необачних дій. Він зняв рацію з плеча й попередив наглядача блоку B, щоб у найближчий час уважніше стежили за принцесою.
Після цього повернувся в бік адміністративного корпусу, але краєм ока помітив когось біля полуничної теплиці. Він змінив напрямок і підійшов ближче.
— У мене голова тріщить, – зітхнув він.
— Сю Шен в порядку? – Запитав Мін'ї.
— Не знаю, – похитав головою Чидзін. – Сподіваюся, що так.
— Як взагалі сталося, що його підрізав Стара Дев'ятка? – Мін'ї примружився. – І звідки в нього ніж?
Полунична теплиця була далеко від лакофарбового цеху, тож Мін'ї, певно, чув лише уривки розмов і не знав деталей. Після підпалу охорона в'язниці значно посилила контроль за контрабандою. Дістати канцелярський ніж чи щось подібне було вже неможливо.
— Шен наказав Дев'ятці мити підлогу. Той нишком зламав держак від швабри й, дочекавшись, поки Шен відволічеться на роботу, ввігнав уламок йому в бік, – пояснив Чидзін, вдихнувши на повні груди. – Думаю, Шен навіть не припускав, що Дев'ятка справді наважиться на нього напасти.
— Саме так, – сказав Мін'ї. – Або він думав про це, але так і не сприйняв серйозно.
Дзян Чидзін кивнув:
— Я ще не розібрався з ситуацією щодо Шена, але зараз моя найбільша проблема - принцеса. Боюся, що він зробить щось необдумане.
Мін'ї промовчав. Чидзін мимоволі глянув на нього, у його погляді читалося: У тебе є якісь ідеї?
— Немає сенсу хвилюватися, – зрештою мовив Мін'ї. – У Шена був план втечі, тож ми змогли заздалегідь його прорахувати й зупинити. А от принцеса...
Він замовк. Дзян Чидзін сам закінчив за нього:
— Ми навіть не знаємо, що в нього на думці.
— Так і є, – підтвердив Мін'ї. – Я знайду момент, щоб поговорити з ним. Не переймайся.
— Ти збираєшся з ним поговорити? – підозріло перепитав Чидзін. – Тільки не підкидай йому дурних ідей.
Погляд Мін'ї на мить ковзнув убік, і Чидзін миттєво це помітив. Він насупився:
— Джен Мін'ї, не жартуй з цим.
— Хіба я коли-небудь жартував? – усміхнувся той. – Розслабся, офіцере Дзян.
Але з якоїсь причини після цих слів Чидзін відчув ще більшу тривогу.
