Під час післяобідньої перерви Мін'ї знову вийшов у двір.
Температура поступово знижувалася, і все більше людей почали збиратися надворі. Проте місць для сидіння було обмаль – окрім базового спортивного майданчика, єдиним варіантом залишалася довга лава.
Ця лава протягом усього року була у володінні людей Шена. Але щойно у дворі з’являвся Мін'ї, половина лави одразу ж звільнялася для нього.
Чидзін байдуже дивився у вікно, але його погляд, сам того не помічаючи, зупинився на профілі Мін'ї. З якої б відстані він не спостерігав за ним, зблизька чи здалеку, відірватися не міг.
Губи Мін'ї ледь ворушилисяє, він, здається, розмовляє із Шеном, який сидить поруч. Через відстань Чидзін не міг розчути жодного слова, але саме це надавало всьому сценічності. Наче він дивився німе кіно, що дозволяло йому краще зосередитися на виразах облич і мові тіла.
На відміну від Шена, який сидів прямо, спершись ліктями на коліна, Мін'ї відкинувся назад, вільно поклавши руки на стегна. Його погляд був холодним, без натяку на емоції, а рухи губ видавали лише спокійну стриманість.
Чидзін припустив, що вони говорять про скорочення терміну Шена.
Спершу той, певно, нічого не знав, а коли дізнався, то напевно прийшов до Мін'ї за підтвердженням. Його погляд був майже весь час опущений до землі – скоріш за все, він висловлював подяку або ділився своїми думками. Інакше чому б йому так напружено дивитися вниз?
Мін'ї ж, навпаки, залишався абсолютно незворушним. Його обличчя не видавало жодних коливань. Знаючи його, Чидзін був певен: він не займався сентиментальними розмовами, а просто пояснював свої міркування.
Згодом Шен глибоко видихнув. Він відкинувся на лаву, повторюючи Мін'ї, і втупився в порожнечу попереду. Чидзін припустив, що зараз вони обговорювали майбутні плани: що робити зі старим подружжям, яка доля чекає на принцесу тощо.
У цей момент у німому кіно раптово з’явився новий персонаж. Дев’ятка вийшов з тіні сцени й попрямував до довгої лави. Але один із охоронців перегородив йому шлях.
Роздратований, він штовхнув чоловіка перед собою, і одразу ж двоє людей Шена рішуче перекрили йому дорогу.
Дев’ятка нахилив голову, намагаючись поглядом пробитися крізь натовп, і вигукнув щось до Шена, який сидів на лаві. Перший сплеск звуку прорізав тишу німого кіно, але голос звучав приглушено. Чидзін лише смутно розчув, що той вимагав відповіді.
Шен байдуже ковзнув поглядом по Дев’ятці, але вдав, що нічого не почув, і продовжив розмову з Мін'ї.
Побачивши це, Чидзін, який і раніше здогадувався, що статус Мін'ї у в’язниці далекий від звичайного ув’язненого, раптом відчув цю думку ще більш реальною.
Дев’ятка зараз нагадував скинутого з дошки «Вартового», який не мав жодної ваги перед справжнім «Генералом»*. І Мін'ї був не просто черговим вартовим, що зайняв місце біля Шена. Він був червоним генералом, який стояв на шахівниці нарівні з чорним генералом.
*Відсилка на сянці; китайські/слонові шахи. Червоний і чорний генерали можна вважати аналогами білого і чорного королів у західних шахах. Вартовий не має прямого еквівалента в шахах, але в початковій позиції розташовується по боках генерала.
У бібліотеці хтось пересував стільці, лунали приглушені розмови. Чидзін відірвав погляд від вікна й побачив, що кілька в’язнів також підійшли ближче, спостерігаючи за німим кіно у дворі.
Ці люди зазвичай не брали участі у боротьбі за владу у в’язниці. Але чим далі стоїш від сцени, тим цікавіше дивитися виставу. Уже йшла розмова про те, що Дев’ятка втратив свій вплив, а деякі його люди почали від нього відвертатися.
Хтось навіть згадав, що Шен ставиться до Мін'ї з такою повагою, що навіть чекає, поки той почне їсти першим.
Звісно, разом із правдивими фактами ходили й різні безглузді чутки. Наприклад, що Мін'ї став новим улюбленцем імператора Шена, а принцесу відправили в холодний палац.
Чидзін коротко наказав замовкнути, і розмови нарешті стихли. Але багато хто все одно повернув до нього погляди, сповнені цікавості, сподіваючись побачити його реакцію після «втрати своєї сучки».
Проте Чидзін байдуже відвів погляд назад до двору. Дев’ятка тим часом відійшов від лави й повернувся до спортивного майданчика.
З висоти бібліотеки Чидзін добре бачив, як кілька в’язнів насмішкувато посміхалися, проводжаючи поглядом Дев’ятку. Але той схопив гантелі й почав виконувати підйоми на біцепс, ніби не помічав чужих поглядів. Та вираз його обличчя темний, а очі – холодні, говорили інше. Усередині він, безсумнівно, кипів.
Не минуло й багато часу, як розмова Мін'ї та Шена завершилася. Вони попрямували до адміністративного корпусу. Стара Дев’ятка відклав гантелі,
проводжавши Мін'ї поглядом. У його очах холод перетворився на кригу.
З відходом Мін'ї німа сцена втратила головного героя, а Чидзін – інтерес.
В’язень, що примостився біля вікна спостерігати за виставою, сидів у першому ряду. Щойно Мін'ї з’явився в бібліотеці, той одразу схопив свою книгу й повернувся на своє місце.
Мін'ї зайняв звичне місце й беззвучно промовив до Чидзіна: «Я такий голодний».
Чидзін кивнув у бік контейнерів, що стояли поруч, натякаючи, що всередині – полуничний пиріг, який він приготував.
Коли годинникова стрілка перетнула другу годину, у бібліотеці залишилося лише двоє. Мін'ї сів у робочій зоні й одразу відкрив контейнер, принесений Чидзіном.
— Виглядає так собі, – сказав він, розглядаючи полуничний пиріг у руках.
— Тоді не їж, – Чидзін потягнувся, щоб забрати контейнер.
— Чому це я не їстиму? – Мін'ї взяв шматок пирога, відкусив і якийсь час мовчки смакував.
— Ну, як? – не втримався Чидзін.
— Смачно, – кивнув Мін'ї. – Але наступного разу можеш додати більше цукру.
— Я просто слідував рецепту. – Чидзін згадав приторно солодкий полуничний джем і насупився. – Чому саме настільки солодке?
— Бо я люблю їсти таке, – усміхнувся Мін'ї, беручи ще один шматок пирога.
Їхнім смакам не завадило б трохи підкоректувати. Втім, Чидзін зараз не надто над цим замислювався й серйозно сказав:
— До речі, тобі варто остерігатися Старої Дев’ятки.
— Думаєш, він поводиться дивно? – Мін'ї, здається, помирав з голоду, бо вже встиг розправитися з другим шматком.
— Дуже дивно, – відповів Чидзін, спостерігаючи, з яким ентузіазмом той їсть. Він теж узяв шматочок полуничного пирога й надкусив. – Можливо, він планує помсту.
Дев’ятка відбував довічне ув’язнення. Йому судилося провести тут ще безліч років, а якщо точніше – все життя. Тюрма стала його всесвітом, і він навряд чи зміг би змиритися з тим, що його, колишнього хижака на вершині харчового ланцюга, раптом скинули на саме дно.
— Я пильнуватиму за ним, – кивнув Мін'ї, не відриваючись від їжі. Мить - і контейнер уже порожній, залишився лише маленький шматочок у руці Чидзіна.
— Будь обережним, – попередив той. – Йому нічого втрачати. Якщо він справді щось задумав, боюся, наслідки можуть бути серйозними.
Мін'ї неуважно мугикнув у відповідь, але його погляд уже вп’явся в останній шматок полуничного пирога, який Чидзін тримав у руці.
— Що ти робиш? – нарешті помітив той. – Це моє.
— Що твоє - те й моє, – нахабно заявив Мін'ї, міцно схопив його зап’ястя й, не гаючи ні секунди, встиг відкусити останній шматочок.
Але, схоже, маленький пиріг не міг задовольнити його апетит. З'ївши пиріг, він неспішно взявся за пальці Чидзіна, почав лизати й смоктати їх, ніби намагаючись висмоктати всю солодкість до останньої краплі.
Кінчики пальців – чутлива зона. Чидзін здригнувся, миттю відчувши, як жар розтікається тілом від живота. Він рвучко висмикнув руку й спопелив Мін'ї поглядом:
— Скільки разів тобі казати? Тут камери!
Мін'ї неквапливо проковтнув полуничний пиріг і цілком серйозно заявив:
— Останній шматочок був найсмачнішим.
Чидзін спалахнув:
— Ти пиріг їв чи мене?
Мін'ї лише усміхнувся й лагідно стиснув його щоку, не промовивши ні слова – відповідь і так була очевидною.
Чидзін точно не варто було робити цей пиріг. Здається, варто було йому бодай трохи поступитися, і Мін'ї одразу ж користався з нагоди, простягаючи руку за більшим. На щастя, цього разу він не перегинав палицю, а лише занурився в аналіз фондового ринку, докладно пояснюючи поточну ситуацію.
Ціна акцій “Старого Годинника” усе ще знижувалася, проте панічне падіння припинилося. Коливання залишалися в межах норми й не спричинили широкомасштабної кризи.
А от компанії, за якими стежить Ґвань Вей, після урядових рішень стрімко злетіли вгору. Але їхній запал раптово згас, і вони вже не встигали за загальним зростанням ринку. Схоже, хтось не надто вірив у їхнє майбутнє та потай скидав акції. Проте ця ситуація лише грала на руку Ґвань Вею, дозволяючи йому поступово наблизитися до перемоги.
— Якщо він докопається до суті проблем цих компаній, мою справу точно доведеться переглядати, – підсумував Мін'ї.
Акції цих компаній були безпосередньо пов’язані зі справою Мін'ї. Якби керівництво цих компаній із самого початку підозрювали у маніпуляціях на фондовому ринку, то й докази проти Мін'ї втратили б свою переконливість.
— Отже, за найоптимістичнішим прогнозом, усе вирішиться приблизно за місяць? – уточнив Чидзін.
— М-м, – протягнув Мін'ї, ніби впевнений, але водночас не до кінця.
Чидзін не став над цим замислюватися. Врешті-решт, Мін'ї не міг знати напевно, коли суд призначить перегляд справи.
***
,
Після третьої дня ситий і задоволений Мін'ї вийшов із бібліотеки. У Чидзіна залишалося ще дві години до кінця зміни. Від нудьги він почав розставляти книги на полицях, але невдовзі у бібліотеку зайшов Лво Хай.
— Голова розколюється, – пробурчав він, важко опустившись на стілець і потираючи скроні.
— Через Ю Гваня? – Чидзін наблизився й сперся на стіл.
— Треба було здогадатися, що з молодих дурнів користі мало, – зітхнув Лво.
Він не став вдаватися в подробиці, але Чидзін і так усе зрозумів. Ю Ґван, зі своїм дитячим максималізмом і прагненням «боротися за справедливість», певно, знову накоїв щось необдумане.
— Хіба тобі не подобається опікуватися молодшими? – з усмішкою зауважив Чидзін. – Якби він був надто слухняним, тобі б самому стало нудно.
Насправді Лво нудьгував не через молодість і дурість, а швидше через надмірну самостійність. Йому подобалося, коли партнер покладався на нього, тоді як Чидзін зовсім іншим. Він цінував особистий простір у стосунках – так само, як і зараз, знаючи, що в голові Мін'ї крутиться безліч планів, але не допитуючись до дрібниць. Бо коли настане час, Мін'ї сам усе розповість.
— Вірно, зізнаюся, – зітхнув Лво. – Від своїх уподобань не втечеш.
— Головне, щоб у всьому була межа. Не розбещуй цього малолітнього нахабу.
Та щойно Чидзін вимовив це, як рація на його плечі різко зашипіла, і пролунав схвильований голос наглядача:
— Докторе Лво! Докторе Лво, ви на зв’язку? Стара Дев’ятка когось підрізав, терміново вирушайте на територію заводу!
