Можливо, справа була в різниці між перебуванням на людях і за зачиненими дверима. Минув лише день, а атмосфера між ними двома кардинально відрізнялася від тієї, що була у нього вдома.
Перед іншим охоронцем Чидзін не наважувався поводитися надто вільно з Мін'ї, і максимум, що міг собі дозволити Мін'ї, – беззвучно вимовити «Коханий» в його бік.
Костюм і домашній одяг змінилися на форму в'язня та охоронця. Руки, що ще нещодавно жадібно м'яли сідниці Чидзіна, тепер були заковані в наручники.
Хоч різницю між цими ситуаціями й не можна було назвати кардинальною, вони все ж відчувалися відокремленими одна від одної, надаючи всьому пікантної новизни.
Привітавшись із колегою, Чидзін не став звертатися до Мін'ї на ім’я, а навмисно сказав:
— 1017, за мною.
Минуло вже чимало часу з того моменту, як Чидзін востаннє використовував цей номер, і тепер він різко надав їхнім стосункам відтінку відстороненості. Він був упевнений, що ніхто й уявити не міг би, що в'язень, якого він щойно покликав за номером, провів із ним шалені вихідні.
— Увімкни світло в задній частині бібліотеки. – Чидзін зайшов до свого робочого місця, увімкнув комп’ютер і без жодних вагань віддав вказівку Мін'ї.
Він думав, що після того, як колега піде, Мін'ї знову обізве його покидьком. Але неочікувано той навіть не поскаржився. Навпаки, виконавши наказ, покірно підійшов до його столу й запитав:
— Офіцере Дзян, чи можу я увійти?
Раніше він ніколи не чекав дозволу, щоб зайти до цього кабінету, і Чидзін ще не звик до такої різкої зміни в поведінці.
Кинувши на нього недбалий погляд, він байдуже відповів:
— Заходь.
Мін'ї сів поруч і чемно промовив:
— HX Management сьогодні публікує галузевий звіт. Якщо не важко, офіцере Дзян, можеш його прочитати для мене?
Останнього разу, коли він сказав «прочитай для мене», перед Чидзіном лежала “Основи ґо”.
Тоді він не надто добре впорався, витримавши всього одну сторінку, перш ніж здався. Якби в нього був шанс на реванш…
Стоп. Зараз не час про це думати.
Вони ж щойно отримали свою дозу задоволення, а його мозок уже знову починав наповнюватися непристойними думками.
Чидзін вчасно зупинив цей потік, відповівши Мін'ї:
— Завдання, які мені доручив керівник в’язниці, я виконую належним чином.
Мін'ї кивнув і запитав:
— А що щодо завдань, які керівник в’язниці тобі не доручав?
Було очевидно, що, щойно Чидзін назвав його 1017, Мін'ї зрозумів – той почав гру у «наглядача й ув’язненого». Його надмірно шанобливий тон був не більше ніж підігруванням.
Але суть цієї гри була не в покірності, а в тому, хто першим втратить самоконтроль. Мін'ї натякав на те, чого керівник в’язниці не доручав, явно намагаючись заманити Чидзіна в пастку й перевірити, чи той витримає гру до кінця.
— Завдання, які мені не доручали? – Чидзін навіть бровою не повів. – Тоді я, очевидно, ними не займаюся.
— Офіцер Дзян так чітко розмежовує роботу та особисте життя, розумію, – зауважив Мін'ї.
— У нашій роботі це необхідно, – Чидзін почав входити в роль. – Ми маємо уникати будь-якої прив’язаності до в’язнів, вони можуть часто
поводитися зразково, але насправді щось задумують.
— Офіцере Дзян, якщо в’язень не поганий, то чи може він тоді бути в’язнем?
Сказавши це, Мін'ї невимушено поклав праву руку на ліве стегно Чидзіна, наче на підлокітник дивана.
Чидзін трохи опустив погляд, злегка піднявши брови.
— 1017, ти знаєш, яке покарання передбачене за такі дії?
— Я не надто обізнаний у цьому питанні, – Мін'ї подивився йому прямо в очі. – Сподіваюся, офіцер Дзян зможе мені це пояснити.
— Такий, як ти, що порушує кордони з тюремним наглядачем, – Чидзін нахилився ближче й прошепотів на вухо Мін'ї, – буде прикутий наручниками до узголів’я ліжка.
Зрештою, саме Чидзін першим не витримав і озвучив брудні думки, що крутилися в його голові.
Мін'ї опустив підборіддя, усміхнувшись. Потім знову глянув на Чидзіна й уже звичним тоном запитав:
— Сумував за мною, Дзян Дзян?
— Мм, не дуже, – Чидзін відкрив вебсторінку. – Ти залишив у мене свій годинник.
— Тоді поки потримай його в себе, – відповів Мін'ї.
Іншого виходу все одно не було. Навіть якби годинник опинився у в’язниці, у нього не було б змоги його зберігати.
— Де мені знайти галузевий звіт HX Management? – запитав Чидзін.
— На офіційному сайті компанії.
Чидзін виконав вказівки Мін'ї, відкривши звіт HX Management щодо «Старого годинника”. Він уже збирався почати читати, коли раптом двері бібліотеки різко відчинилися, і хтось увірвався всередину.
— Ідоле, справи кепські! – Ю Ґван стрімголів кинувся до робочого місця, важко сперся на стіл. – Акції “Старого годинника” почали падати!
— Дай спочатку гляну на звіт, – сказав Мін'ї.
— Ви ж не можете його прочитати, так? Я прочитаю вам!
Першим про дислексію Мін'ї, Дзян розповів Лво Хаю, а що знав Лво Хай – те знав і Ю Ґван.
Ю Ґван потягнувся до монітора, почавши зачитувати:
— Розвиток технологічного сектору представляє...
Чидзін насупився й прервав його:
— Я сам йому прочитаю.
— О, – Ю Ґван відкинувся назад, сперся підборіддям на долоні й поглянув на Чидзіна. – Ну, тоді читай швидше, офіцере Дзян.
Цей звіт виявився доволі великим. Чидзін читав дуже швидко, а коли доходив до чогось несуттєвого, Мін'ї коротко казав «пропусти». Попри це, процес зайняв понад десять хвилин.
— Дякую, – Мін'ї простягнув Чидзіну склянку води, а сам повернувся до перегляду біржового графіка “Старого годиннику”.
Ю Ґван, мабуть, уже занудьгував, бо сидів збоку й щось малював. Почувши, що читання закінчилося, він відклав ручку й запитав:
— Ідоле, починаємо контратаку?
— Ще зарано, – сказав Мін'ї. – Якщо ми рушимо надто швидко, Ву Пен помітить, що щось не так.
Графік свічок за день горів червоним. Навіть новачок у цьому, як Чидзін, міг зрозуміти, що ціна акцій “ Старого годинника” різко падає.
— То ми просто дамо їм падати? – запитав Ю Ґван. – Але навіть якщо потім з’явиться сигнал до розвороту, всі займуть вичікувальну позицію.
— Тому спочатку треба стабілізувати ціну, – відповів Мін'ї. – У тебе все готово?
— Я вже всіх попередив, мої люди готові хоч зараз йти в бій, – сказав Ю Ґван.
— Який ще бій? – не втримався Чидзін.
— Інформаційна війна, – пояснив Мін'ї. – Тренд залежить від психологічних очікувань. Якщо простою мовою: контролюючи настрій трейдерів, можна контролювати ріст і падіння ціни.
— Тобто, – у Чидзіна пробігли мурахи по спині, – достатньо, щоб більшість повірила, ніби ця акція зростає, і вона справді почне рости?
— Саме так, офіцере Дзян, – відповів Ю Ґван. – Подумайте самі: якщо всі будуть налаштовані оптимістично, вони почнуть купувати, а коли купівля масова, ціна неминуче піде вгору.
— Це стосується не лише акцій, – Мін’ї доповнив. – У вільному ринку товари з вищим попитом зростають у ціні. Це закон економіки.
Чидзін кивнув. Він розумів цю концепцію, але дедалі більше відчував, що гра на фондовому ринку – справа небезпечна.
Звичайний роздрібний інвестор міг бути лише «отримувачем інформації». Він не мав способу дізнатися, що задумали «відправники інформації». Щойно він бездумно слідував за потоком, якщо тільки йому не пощастило, з великою ймовірністю його просто зрізали б, як зелень для збору врожаю.
Тому для роздрібного інвестора передбачати рух акцій слід не шляхом аналізу перспектив компанії, а через аналіз мотивів тих самих «відправників інформації».
Зараз Мін’ї хотів використати суспільну думку, щоб розхитати фондовий ринок, фактично підірвавши авторитет HX Management як «відправника інформації».
— То з чого почнемо? – Ю Ґван відірвав сторінку з блокнота, уважно чекаючи подальших вказівок Мін’ї.
Блокнот належав Чидзіну, але він не став із цим розбиратися.
— Почнемо з державної політики, вона сприятлива для технологічного сектору. Лише питання часу, коли “Старий годинник” сформує основну команду досліджень і розробок. У цієї акції є довгостроковий потенціал, – зважив Мін’ї і додав – А потім продамо її як локальний бренд. Розкажемо його історію, наприклад, що їхні вироби навіть десятиліття потому все ще мають довічну гарантію. Треба підкреслити етику компанії й зіграти на національній гордості трейдерів.
На цій ноті Чидзін і сам чудово зрозумів цей настрій.
Колись давно його "Старий Годинник" зносився до такої міри, що вже не підлягав ремонту. Він і не сподівався, що після відправлення годинника на завод виробник візьме лише символічну плату за відновлення – і тільки тому, що пошкодження було спричинене вручну.
Як спостерігач, Чидзін не хотів, щоб така чесна компанія зазнала збитків через інвестиційну фірму на кшталт HX Management.
Мін'ї тим часом детально розповідав, а Ю Ґван занотовував кожне слово.
— Спершу потрібно задати ритм. Більшість чекатиме і спостерігатиме, – сказав Мін'ї.
— Зрозумів, ідоле! – Ю Ґван із захопленням глянув на Мін'ї і впевнено додав – Онлайн-частина на мені! Гарантую, що впораюся ідеально!
Чидзін не надто розумівся на світі хакерів, але, дивлячись на ентузіазм Ю Ґвана, сумнівів у його здібностях не було.
Ю Ґван схопив свої записи й вихором вилетів із бібліотеки. Судячи з усього, він знову збирався приголубитися до Лво Хая, щоб отримати доступ до комп’ютера.
Мін'ї спокійно переглядав біржові графіки, і жоден мускул на його обличчі не видавав його думок.
Чесно кажучи, Чидзін любив спостерігати за Мін'ї в такі моменти. Це було… майже так само привабливо, як дивитися, як він роздягається.
Проте Мін'ї швидко відчув його погляд, повернув голову і запитав:
— Чого так дивишся?
Чидзін не відвів очей, а прямо відповів:
— Гадаю, про що ти думаєш.
Мін'ї усміхнувся й запитав:
— То ти вже здогадався?
— Як підняти ціну акцій "Старого Годинника"?
— В яблучко. – Мін'ї простягнув руку й легенько ущипнув Чидзіна за щоку. – Мій коханий не дурний.
Чидзін і не був дурним. Це Мін'ї був ненормальним. Він відмахнув його руку й уточнив:
— То у тебе є план?
— У мене завжди є план, – відповів Мін'ї. – Просто чекаю слушного моменту.
Чидзін хотів запитати, що саме той задумав, але в цю мить Мін'ї глянув на годинник й сказав:
— Мені час іти. Побачимося після обіду.
— Джен Мін'ї, – Чидзін раптово зупинив його. – Це… сьогодні на обід їж менше.
Фраза прозвучала незграбно, і навіть сам Чидзін не очікував, що збентежиться настільки.
— Чому? – здивувався Мін'ї.
— Бо… – Чидзін відвів погляд убік. – Я спік тобі полуничний пиріг. Просто нічого було робити.
Настала коротка пауза. Атмосфера ставала нестерпною, тож Чидзін насупився й буркнув:
— Він жахливий. Можеш не їсти.
— Я з'їм його, – сказав Мін'ї, кидаючи погляд на камеру спостереження. В його очах явно читався намір зробити щось непристойне, але він стримався. Підводячись, додав, – Постараюся вибратися якнайшвидше, тож не спокушай мене у в’язниці.
Чидзін здивовано моргнув. Спокушає? З якого дива? Він же й так поводився стримано!
Але потім йому спало на думку: якщо в голові Мін'ї одні непристойності, то будь-яка його дія здаватиметься тому звабливою.
Ну, це вже не його провина.
Коли Мін'ї пішов, Чидзін підсунув до себе блокнот, у якому Ю Ґван щось нерозбірливо накреслив, і глянув на сторінку.
На зім'ятому аркуші було повно намальованих фігурок людей, а також маленька сяюча лампочка – знак, який Ю Ґван використовував у хакерській спільноті.
Раніше Чидзін був зайнятий читанням аналітичного звіту й не звернув уваги, що той малює. Але тепер, дивлячись на ці каракулі, він легко здогадався, наскільки нудьгував Ю Ґван.
Втім, малюнки його не цікавили. Весь його фокус зосередився на двох написаних між ними рядках.
Перший рядок був: "Він такий жорстокий."
Почерк Ю Ґвана здавався йому малознайомим. Напевно, він написав це в той момент, коли Чидзін урвав його розповідь і той пожалівся Мін'ї.
Але під цим рядком було ще три слова. Почерк був нерівний, з плавними завитками – легко здогадатися, що це писав Мін'ї.
Серед них ієрогліф "подобається [喜]" був написаний без двох крапок посередині, ніби Мін'ї писав нашвидкуруч. Але це не завадило Чидзіну зрозуміти написане.
І тому під словами "Він такий жорстокий" він побачив:
"Мені це подобається."
