У п'ятницю фінансові новини рясніли заголовками про гучний скандал в індустрії. Коханка одного з директорів ради ABC Technologies розтратила державні кошти. Вона намагалася втекти за кордон, але поліція перехопила її на паспортному контролі в аеропорту.
— ...Директор Дон заявляє, що не має жодного стосунку до обвинуваченої, проте подав у відставку під тиском громадськості.
Чидзін дочитав статтю, закрив сторінку й перевів погляд на Мін'ї, що сидів поряд.
— Через це до тебе приходив Ґвань Вей? – запитав він.
Минув тиждень після підпалу. Виконавець узяв усю провину на себе, після чого його перевели до іншої в'язниці. Дев'ятка вийшов із карцеру. В'язниця зняла ізоляцію: відновилися побачення та листування.
Ґвань Вей одним із перших прибув до в'язниці, щоб поговорити з Мін'ї. Через це той запізнився до бібліотеки в обідню перерву.
— Він добре попрацював, з'ясував усе за кілька днів, – сказав Мін'ї. – Дон далеко не втече. Питання лише в часі.
Чидзін кивнув замислено:
— Акції компанії обваляться?
Мін'ї поглянув на нього. Його права рука ледь здійнялася в повітря, як Чидзін тут же відбив її вниз.
— Не чіпай моє обличчя, – суворо промовив Чидзін. Він уже добре вивчив звички Мін'ї: щоразу, коли той хотів його похвалити чи заспокоїти, неодмінно стискав його щоки. Але на роботі Чидзін не любив зайвих проявів близькості.
Мін'ї ліниво прибрав руку, потер підборіддя й кинув:
— Ціна впаде без сумніву. Подивіться акції цієї компанії.
Чидзін ввів назву компанії та натиснув Enter. На екрані з'явився свічковий графік із довгою червоною лінією, а поруч вискочило сповіщення: через різке падіння торги тимчасово призупинено.
— Падіння більше ніж на 10% веде до зупинки торгів, – пояснив Мін'ї, водночас нахиляючись ближче та невимушено обіймаючи Чидзіна за талію.
— Забери руку, – сказав Чидзін, не відводячи погляду від екрану.
— Обвал акцій цієї компанії, – незворушно продовжив Мін'ї, ігноруючи його слова, – потягне за собою і зміни в курсі акцій «Старого Годинника».
Чидзін роздратовано зітхнув і змирився з тим, що марно щось пояснювати Мін'ї. Він швидко набрав у пошуку назву «Старий Годинник» і відкрив новий графік. На відміну від попереднього, цей демонстрував різкий зліт до рекордного максимуму.
— Чому ж акції «Старого Годинника» так зросли? – здивовано запитав Чидзін, звертаючись до Мін'ї, що сидів поруч.
— По-перше, люди бачать, що акції цього сектору зростають. Коли вони розпродують свої пакети акцій ABC Technologies, то будуть схильні вкласти вивільнені кошти у той самий сектор, – Мін'ї зробив паузу, а потім продовжив – По-друге, роздрібні інвестори завжди женуться за трендами. «Старий Годинник» зараз на піку популярності, а скандал довкола ABC Technologies лише підштовхнув натовп до вкладень у цей актив.
Чидзін задумливо кивнув, переварюючи почуте, коли раптом Мін'ї невимушено запитав:
— Чи зрозуміле пояснення професора Джена?
Почувши, як цей тип називає себе професором, Чидзін мимоволі всміхнувся. Здавалося, той уже всерйоз втягнувся в роль викладача.
Але треба визнати: для нього, абсолютного новачка у біржових справах, детальне та терпляче пояснення від «професора Джена» дійсно заслуговувало на п'ятизірковий відгук.
— Абсолютно зрозуміло, – з удаваною щирістю відповів Чидзін. – Для мене велика честь бути присутнім на приватній лекції професора Джена.
— От і чудово, – Мін'ї, ніби лише цього й чекав, простягнув руку. – Оплати навчання.
Чидзін спохмурнів, не очікуючи такого ходу.
— Оплата?
— Полуниця, – Мін'ї миттєво скоротив відстань між ними, цілячись до шиї Чидзіна, але саме в цю мить на столі задзвонив телефон, безцеремонно зриваючи його несподівану атаку.
— Припини ці жарти, – насупившись, Чидзін відштовхнув Мін'ї й потягнувся до телефону. Дзвонив керівник в'язниці.
Керівник теж прикупив акцій «Старого Годинника». Тепер, коли їхня ціна злетіла до рекордного максимуму, його руки свербіли продати все, тож він спеціально подзвонив за порадою до Мін'ї.
— Не кваптеся, продасте, коли я скажу, – спокійно відповів той.
Керівник, схоже, мав непохитну довіру до Мін'ї. Йому навіть не потрібні були пояснення – достатньо було чіткої відповіді, і він слухняно виконував рекомендації.
Коли Мін'ї поклав слухавку, Чидзін не втримався від питання:
— HX Management намагається шортити «Старий Годинник», але акції зараз ростуть. Як вони утримають свою позицію?
— Дуже просто, – з легкістю відповів Мін'ї. – Вони випустять аналітичний звіт, у якому максимально розкритикують цю компанію, аби інвестори втратили довіру. Вартість акцій безпосередньо залежить від суспільної думки. Навіть якщо ти впевнений, що ціна зросте, ти все одно хвилюватимешся, якщо інші почнуть панікувати й масово продавати свої акції.
Коли більшість почне продавати, ціни полетять у прірву.
— Але чому хтось має вірити у звіт, випущений HX Management? – заперечив Чидзін. – Чи не маніпулюють вони таким чином ціною акцій?
— Оскільки «Старий Годинник» насправді не має достатніх можливостей для досліджень і розробок, звіт HX Management - це не просто порожні слова. – Мін'ї поглянув на Чидзіна й додав:
— Це також мій колишній фах, тож я добре знаю їхні методи.
Це був перший раз, коли Мін'ї заговорив із Чидзіном про свою роботу. Судячи з усього, роздрібні інвестори просто не могли змагатися з інституційними: вони завжди лишалися на крок позаду й ставали лише "цибулею", яку зрізали першою.
Поява Ґо на біржовому форумі допомогла роздрібним інвесторам зорієнтуватися, проте людська природа мінлива. Як і керівник в'язниці, який не зміг встояти перед спокусою продати акції, завжди знаходилися ті, хто через жадібність або страх не вмів правильно розрахувати момент для угоди.
— Тоді, коли оприлюднять галузевий звіт, акціонери зазнають збитків? – запитав Чидзін.
— Не хвилюйтеся. – Мін'ї звільнив праву руку з-під його талії й, заставши того зненацька, швидко вхопив за щоку. – Я стабілізую курс.
— Ти що, всемогутній? – отримавши чергову раптову атаку, Чидзін незадоволено насупився.
— Не вірите у свого чоловіка? – Мін'ї глянув на нього з удаваною образою.
— Я... – Чидзін уже збирався заперечити, коли раптом збагнув зміст почутого й гостро подивився на співрозмовника. – Що ти щойно сказав?
— Та нічого особливого. – Мін'ї спокійно підвівся й сказав Чидзіну, – Сьогодні після обіду треба зібрати багато полуниці, тож піду до роботи.
Зазвичай йому дозволяли залишатися в бібліотеці до третьої години, але він завжди затягував ще десять хвилин, перш ніж піти. Однак сьогодні було лише половина третьої, і він уже збирався виходити.
Це було дивно.
Дійшовши до дверей робочої зони, Мін'ї, ніби щось згадавши, наполовину обернувся й кинув через плече:
— До речі, керівник скоро вас покличе. Постарайтеся гарно відповісти на його питання.
— Керівник?
— Ага.
Не пояснюючи нічого більше, Мін'ї розвернувся й покинув бібліотеку.
Чидзін не став надто перейматися, не знаючи, чи домовився той із керівником про щось чи ні. До кінця робочого дня він уже й зовсім забув про цю розмову.
Аж ось, коли зміна добігала кінця, його дійсно викликали на третій поверх. Зайшовши до кабінету, він побачив, що кілька людей уже сиділи на дивані: керівник адміністративного відділу, наглядач блоку А та бригадир полуничної теплиці.
— Прошу, офіцере Дзян, сідай. – Керівник в'язниці жестом запросив Чидзіна, який прийшов останнім, а тоді звернувся до присутніх, – Всі, певно, вже чули новини про ABC Technologies, так?
Вони кивнули. Спантеличений, Чидзін теж сів на край дивана й кивнув після всіх.
— Ця компанія була серед тих, що постраждали від шортів у справі Мін'ї, – продовжив керівник.
На цьому етапі Чидзін уже почав розуміти, навіщо його покликали. Очевидно, мова знову зайшла про Мін'ї.
Але чому заради цього потрібно було збирати всіх? Невже справа цієї акції настільки важлива?
— Після викриття цієї афери у справі Мін'ї з'явилося чимало спірних моментів. – Керівник продовжив рівним тоном, – Агент, який вів розслідування його справи, пан Ґвань, сьогодні приходив до мене, аби обговорити можливість тимчасового визволення Мін'ї для допомоги в слідстві. Я хочу почути вашу думку з цього приводу.
Керівник говорив чітко й без зайвих натяків, кожне слово було зрозумілим.
І все ж, коли він замовк, Чидзін був приголомшений. Він мовчав, намагаючись встигнути за ходом думки керівникв.
Чи міг Ґвань Вей, коли приходив до Мін'ї, заодно заглянути до керівника?
Це не могло бути просто випадковістю.
Чидзін одразу ж відкинув цю думку. Ґвань Вей не просто так зайшов до керівника – його до цього підштовхнув Мін'ї.
А це означало...
Поки Чидзін вважав, що до звільнення Мін'ї ще далеко, сам Мін'ї вже давно спланував, як використати Ґвань Вея для тимчасового виходу з в'язниці.
Від цієї думки по спині Чидзіна знову пробіг холодок.
— У нього завжди максимальний рейтинг поведінки, і він не створював жодних проблем, – мовив голова адміністративного відділу. – Якщо ми будемо впевнені, що він повернеться у встановлений час, з мого боку заперечень немає.
— Агент Ґвань буде з ним увесь цей час. Крім того, на ньому буде електронний браслет, – додав керівник в'язниці.
— Він завжди поводиться коректно. Я вважаю, що він хороша людина, – сказав наглядач блоку.
— Під час роботи він дуже відповідальний. Жодних зауважень до нього не маю, – додав бригадир теплиці.
Один за одним вони висловлювали свої думки щодо Мін'ї, але жодне їхнє слово не дійшло до Чидзіна. Його свідомість уже витала далеко, поки керівник не глянув на нього й не запитав:
— А що скаже офіцере Дзян?
— Я думаю...
Чидзін відчував, як у нього пересохло в роті. Його тіло завмерло, наче заржавілий механізм, а серце то каменем провалювалося в безодню, то знову злітало догори, змушуючи його губитися між розпачем і тремтливим передчуттям. Якби зараз зняти електрокардіограму, графік нагадував би сейсмограму землетрусу магнітудою десять балів.
Тільки тепер він по-справжньому зрозумів, що мав на увазі Мін'ї, коли наказав йому «гарно відповідати».
Та людська натура вперта. Чим наполегливіше тобі щось наказують, тим менше хочеться це виконувати. Тож коли Мін'ї сказав, щоб він відповідав як слід, Чидзін навмисне не хотів цього робити.
Але наймерзенніше у всьому цьому було те, що Мін'ї чудово знав: навіть якщо Чидзін не бажав підкорятися його словам, він не міг не підкоритися власним найглибшим бажанням.
Чидзін хотів, щоб Мін'ї вийшов на волю. А тому він не міг не відповісти правильно. Мін'ї вже давно тримав його в руках.
Огидно.
Але доводилося визнати...
Чидзін любив ці небезпечні ігри, які вони грали з Мін'ї.
— Думаю, – прокашлявшись, нарешті промовив він, – я... підтримую його звільнення.
Сьогодні була п'ятниця. Нарада тривала до шостої вечора, далеко за межами робочого часу Чидзіна.
Було неважко зрозуміти, що особиста присутність керівника в'язниці на цій зустрічі мала на меті полегшити ситуацію для Мін'ї. Все пройшло напрочуд гладко.
Зрештою, було вирішено, що Мін'ї отримає дозвіл залишити в'язницю з восьмої ранку суботи до восьмої ранку неділі. Увесь цей час разом із ним перебуватиме Ґвань Вей, відповідальний за його повернення до в'язниці в зазначений час.
Вийшовши з кабінету керівника, Чидзін одразу ж поїхав додому. Його думки розпливалися, і він ніяк не міг зосередитися ні на чому.
Ґвань Вей супроводжуватиме Мін'ї протягом усього розслідування. Якщо так...
Чи захоче Мін'ї перевірити, наскільки сильно згорів його будинок?
Чи зайде він до нього на вечерю?
А коли закінчить розслідування, чи залишиться на ніч?
Може, варто негайно пересунути ліжко в центр кімнати?
Думки сплуталися у суцільний хаос, і навіть о третій ночі Чидзін лежав із широко розплющеними очима, наче отримав дозу адреналіну.
'Перестань. Думати. Про. Це.'
Чидзін безперестанку переконував себе, що Мін'ї вийшов з в'язниці лише для розслідування справи. Він обов'язково попрямує прямо до міста, тож навіщо взагалі перейматися тим, чи зайде він до нього?
Ба більше, поруч із ним увесь час буде Ґвань Вей. У Мін'ї навіть не буде змоги його шукати.
Так, жодного шансу...
У цьому самогіпнозі Чидзін поступово поринув у сон. Але невідомо, скільки минуло часу, як раптом пролунав дзвінок у двері, змусивши його різко підскочити.
Це було справжнє покарання – прокинутися рано-вранці, коли й без того не встиг нормально виспатися.
З похмурим виразом обличчя Чидзін виліз із ліжка, підійшов до вікна і розсунув штори. Але щойно він глянув назовні, залишки сонливості миттєво розвіялися.
Суботній ранок був ясним і спокійним, залитим чистим світлом. Двір ще дрімав у тиші, яку порушував лише пташиний щебет у далечині. Чидзін мимоволі затамував подих – те, що він бачив перед собою, не було сном.
За залізною огорожею стояла знайома постать. Біла сорочка, піджак недбало перекинутий через лікоть, а піднята в повітря рука ворушила пальцями у привітному жесті.
— Доброго ранку, офіцере Дзян, – сказав Мін'ї.
