Чидзін відмовлявся говорити з Мін'ї, якщо той негайно не спустить штани.
Однак у цьому крилося протиріччя. Якщо Чидзін мовчав, Мін'ї не роздягався, а якщо Мін'ї не роздягався, Чидзін не мав бажання говорити.
— Чому ви мене ігноруєте?
В’язні один за одним покидали бібліотеку, натомість Мін'ї вже давно вмостився у робочій зоні. Проте Чидзін лише гортав газету, ніби той узагалі не існував.
— Що вам сказав принцеса? – Мін'ї точно бачив, як вони розмовляли через вікно.
Чидзін жодним чином не відреагував, лише байдуже зробив ковток води, ніби слова Мін'ї були легким вітерцем, що ледь торкався вух.
— Гаразд. Піду спитаю в нього.
Мін'ї раптово підхопився, ніби справді збирався вийти.
Чидзін різко відклав газету, схопив його за зап’ястя й сказав:
— Сядь.
Бо якщо Мін'ї справді піде й розпитає принцесу, то вже наступного дня вся в’язниця знатиме, що Чидзін розлютився через те, що інші бачили пташку Мін'ї.
І тоді хто знає, чи не вишикується черга бажаючих побачити її особисто? Одна лише думка про це викликала в нього огиду.
— Ви на мене сердитеся?
Мін'ї знову всівся й перевернув його долоню, ніжно проводячи пальцем по шкірі.
— Чому ви не скажете у чому справа?
Бо це якось… складно пояснити.
Чидзін поставив склянку на стіл і, удавано байдужим тоном, запитав:
— З ким ти зазвичай приймаєш душ?
Йому просто потрібно було перевірити, хто саме бачив Мін'ї в оголеному вигляді – чи були серед них кокетливі пасиви, за якими варто було б приглянути.
Ледве ці слова зірвалися з його губ, як Мін'ї нахилив голову й уважно окинув його поглядом.
— Не подобається, коли на мене дивляться інші?
Надто кмітливі чоловіки – це справжня проблема.
— Ні, – спокійно відповів Чидзін. – Просто запитав, без жодного підтексту.
Мін'ї не поспішав з відповіддю. Він якийсь час вдивлявся в Чидзіна, а потім раптово всміхнувся.
— Хочете подивитися самі?
На цьому етапі вже було очевидно: Мін'ї давно здогадався, про що говорили він і принцеса.
— Не хочу. – Чидзін насупився. – Можеш показувати комусь іншому.
— Принцеса описав усе в деталях? – Мін'ї недбало потягнув його руку й провів нею по свому стегну. – Він ж був далеко, не міг розгледіти як слід.
— Не розгледів?!
Чидзін одразу згадав захоплений вираз принцеси, який так і кричав: «бенкет для очей». Ледве стримане роздратування знову підняло голову.
— Ти хоч уявляєш, як він вихвалявся переді мною?!
Мін'ї розсміявся, не в змозі зупинитися, й тільки за хвилю трохи стримався.
— Окрім нього, це бачили ще багато хто.
— І ти цим ще й пишаєшся. – Чидзін кинув на нього крижаний погляд. – Я й не знав, що ти ексгібіціоніст.
— Ви не знали? – Мін'ї підняв брови. – Я часто ходжу голим удома.
— Але ж я не бачив, щоб ти був гол…
На останньому слові Чидзін запнувся, насторожено глянувши на Мін'ї. Гнів застилав йому розум, тому він несвідомо плив за перебігом розмови, яку той хитро вів. І тільки після того, як слова вилетіли з вуст, він усвідомив, що виказав одну важливу річ: він бачив, як Мін'ї виглядає без одягу вдома.
Бачив. Це ще не означало підглядав. Він розкрився. Але не до кінця.
У будь-якому разі, Чидзін зберігатиме останній клаптик своєї гідності до останнього.
На щастя, Мін'ї, здавалося, не помітив його збентеження. Він провів великим пальцем по його долоні й запитав:
— Тоді хочете подивитися, як я ходжу голим?
Думки Чидзіна були зайняті тим, як він мало не викрив себе, тому він навіть не почув, що запитав Мін'ї. Мимоволі перепитав:
— Що?
— Якщо хочете, – Мін'ї притис його долоню собі між ніг, нахилив голову й прошепотів просто у вухо, – Я можу показати вам це в будь-який момент.
Його рука опинилася на вражаючій опуклості, тонка тканина зовсім не стримувала пекуче тепло, що пробивалося крізь неї, мов розпечене залізо.
Хоча Чидзін уже сидів на ній одного разу, відчуття стегнами не йшло в жодне порівняння з відчуттями від дотику рукою.
Принцеса не брехав. Такий розмір справді… lucky.
Рука, що притискала його, легенько натиснула, і тканина прошурхотіла об долоню. Сплячий лев почав пробуджуватися.
Чидзін різко прийшов до тями й, сповнений жаху, вихопив руку з долоні Мін'ї.
— Скільки разів тобі повторювати? Тут камери спостереження!
Мін'ї нахилився ближче, спершись лівим ліктем на стіл. Недбало підпер голову рукою й поглянув на Чидзіна.
— Я закриваю їх.
І справді, з цього кута огляду камера була повністю заблокована.
З точки зору Чидзіна, силует Мін'ї вище пояса виглядав витончено й шляхетно, наче аристократ, який із нудьгою спостерігає за кінними перегонами. Однак ноги під столом були зухвало розставлені, ніби під час розпусного стриптизу.
Цей контраст був нестерпним.
Свербіння в грудях неможливо було ігнорувати, а кінчик вказівного пальця ледь помітно смикався. Якби залишки розуму ще не тримали його в узді, його руки вже давно стягнули б ці кляті штани з Мін'ї.
— Офіцере Дзян.
Мін'ї, немов диявол, що читає найгрішніші думки, спокусливо промовив:
— Ви зголодніли?
Чидзін не був якимось наївним і чистим кроликом. Він чудово розчув прихований підтекст у словах Мін'ї.
Його горло нервово сіпнулося. Придушуючи голодного демона, що виривався назовні, він холодно кинув:
— Не зголоднів.
— Справді?
Мін'ї випрямив голову, змінивши положення руки – тепер вона підтримувала підборіддя.
— Я гарантовано вас нагодую.
Поглянувши на його хитру посмішку, Чидзін раптом зрозумів істинну натуру цього демона.
Мін'ї прекрасно знав, що при денному світлі Чидзін не насмілиться зробити нічого непристойного, але саме це його й тішило – доводити його до межі, спостерігати, як той балансує на краю безумства.
Чидзін різко схопив його за комір і притягнув ближче.
— Тобі стане зле, якщо ти бодай раз за день мене не спокусиш?
Мін'ї усміхнувся, безсоромно визнаючи:
— Спіймався.
Після чого нахилився вперед, намагаючись поцілувати Чидзіна.
Проте той без зайвих роздумів підніс руку, блокуючи його губи, і повернувся до монітора.
— До речі, Ю Ґван, схоже, здогадується, що я - не Ґо.
Як тільки в розмові з’явився хтось третій, вся атмосфера спокуси миттєво випарувалася.
Мін'ї невдоволено насупився, проте Чидзін не звернув на це уваги й байдуже продовжив:
— Ти не думав розкрити йому свою особистість?
— Він уже дізнався.
Мін'ї без інтересу відхилився назад.
— Підійшов до мене під час обіду, висловив цілу купу теорій, тож я просто сказав йому правду.
— Він так зрадів, що маніакально бігав по всій їдальні? – запитав Чидзін.
— Так зрадів, що навіть ложку зламав, – відгукнувся Мін'ї.
Столові прибори у в’язнів були пластикові. Зламати їх було простіше простого.
У цей момент з коридору пролунав дзвінкий голос:
— Ідоле!
Одразу ж за ним Ю Ґван, влетів до дверей бібліотеки, міцно стискаючи в руці банку коли. Його очі блищали, коли він запитав:
— Ідоле, хочете коли?
Можливо, раніше Чидзін не викликав у Ю Ґвана належного відчуття, тому той ще стримував своє захоплення. Але тепер, коли Бог Ґо проявив свою істинну сутність, його шанування лилося, мов бурхливий приплив, що більше не можна було стримати.
Слідом за ним до бібліотеки зайшов Лво. З таким виглядом, ніби в того голова розривалася від головного болю.
— Що ви тут, чорт забирай, утнули?
Судячи з усього, Лво вже зрозумів, що Ю Ґван якось пов’язаний із Мін'ї і більше не забороняв йому бігати в бібліотеку. Тож тепер Ю Ґван розійшовся на повну, носячись, наче вихор.
Приховувати це більше не мало сенсу. Чидзін кивнув у бік Мін'ї, який сидів поруч, і пояснив:
— Якщо коротко, він і є той самий Бог Ґо, про якого говорить Ю Ґван.
Мін'ї підняв праву руку, ворухнувши пальцями – ніби вітався з Лво під своїм псевдонімом.
— Тобто, великий Бог біржових торгів опинився у в’язниці через біржові торги? – Лво ще намагався встигати за перебігом подій, тоді як Ю Ґван вже простягав банку коли своєму кумиру.
— Ідоле, я вже перевірив усе, що ви наказали мені вдень, – радісно доповів він. – Можу підтвердити: HX Management справді планує шортити «Старий Годинник.
— Він перевіряв це з мого комп’ютера, — похмуро буркнув Лво Хай.
— «Старий Годинник»? – Чидзін підняв руку, вказуючи на старовинний годинник на своєму зап’ясті. – Ви про цей «Старий Годинник»?
— Саме так, – спокійно підтвердив Мін'ї. – Нещодавно уряд ухвалив політику, сприятливу для технологічної галузі. «Старий Годинник» планує вийти на цей ринок, тож їхні акції останнім часом зростають у ціні. Але в них слабкі можливості для досліджень і розробок, тож, коли хвиля хайпу спаде, ціна акцій, ймовірно, теж піде вниз.
— Одним словом, зараз акції цієї компанії переоцінені, – втрутився Ю Ґван. – HX Management це помітили й планують їх шортити.
Чидзін усе ще не до кінця розумів:
— А як працює шортинг? Чому HX Management заробить, якщо ціни впадуть?
— Офіцере Дзяне, ну ви й дурний! Навіть не знаєте, як шортинг працює!
Не встиг Ю Ґван договорити, як Мін'ї легенько стукнув його по потилиці й холодно зазначив:
— Називати його дурним можу тільки я.
— …… – Чидзін не мав слів.
— Ува-а, докторе Лво… – Ю Ґван, жалісно прикриваючи голову, тут же кинувся в обійми Лво.
— Ну все, все – заспокійливо потер йому потилицю Лво, одночасно кинути невдоволений погляд на Мін'ї. – Не бий інших.
Мін'ї байдуже відвів погляд і сказав Чидзіну:
— Дозвольте пояснити на прикладі. Уявіть, що я позичив у вас Феррарі, пообіцявши повернути через рік. За цей час я продав його за ринковою ціною – мільйон доларів. Через рік ціна цієї Фіррарі впала до дев’ятисот тисяч, тож я викупив її за цією сумою і повернув вам. У підсумку я заробив сто тисяч доларів.
Чидзін одразу вловив логіку – Феррарі символізувала акції.
— А звідки взагалі береться ця Феррарі?
— Є брокерські компанії, що надають акції в позику. Потрібно лише внести грошову заставу або сплатити комісію, – пояснив Мін'ї.
— Тобто, виходить, HX Management бере у борг велику кількість акцій у «Старих Годинників», домовляється про термін їх повернення, продає їх за високою ціною, а коли курс падає - викуповує назад, повертає і забирає собі різницю?
Раптом у Чидзіна з’явилося тривожне передчуття.
— А що, якщо акції не впадуть, а навпаки - виростуть?
— Кривавий збиток, – відгукнувся Ю Ґван. – Різниця між довгою та короткою позицією в тому, що при довгій максимум, що ти можеш втратити, це падіння акцій до нуля. А от при короткій втрати можуть бути нескінченними, бо ніхто не знає, наскільки високо може зрости ціна.
Чидзін, нарешті усвідомлюючи масштаб задуму Мін'ї, відчув, як у нього холоне серце.
— Ти хочеш збанкрутити HX Management?
— Мм. – В очах Мін'ї спалахнула жорстка рішучість. – Якщо вже грати, то по-крупному.
Ю Ґвана викликали прибирати переговорні кімнати, тож він не затримався в бібліотеці. Слідом за ним пішов і Лво Хай. Тепер у величезному просторі бібліотеки залишилися лише двоє - Чидзін і Мін'ї.
— Можна тебе дещо запитати? – Чидзін легенько вдарив коліном по коліну Мін'ї. – Ти вже розпланував своє життя після виходу з в'язниці?
— Ні, – спокійно відповів Мін'ї. – Усе залежить від того, як просувається справа Ґвань Вея.
Ну що ж.
Чидзін не міг до кінця розібратися у власних відчуттях. Звісно, він хотів, щоб Мін'ї звільнився якомога швидше. Але якщо той прорахував навіть цей крок наперед... Він не був певен, що його гордість переживе цей удар.
— А тепер я запитаю, – промовив Мін'ї, ліниво нахиляючи голову і вдивляючись у нього. – Коли я вийду, ви одягнете для мене свою уніформу?
Чидзін носив уніформу лише на роботі. Якби він одягнув її поза в'язницею спеціально для Мін'ї, це було б рівноцінно тому, що Мін'ї одягнув би костюм для нього в приватній обстановці. А це могло означати тільки одне – спальню.
— Одягну, – відказав він. Раніше він працював у суді й знав, що перегляд справи - це не швидкий процес. Пригадавши, як Мін'ї неодноразово дражнив його до межі, Чидзін вирішив відповісти тим самим. Посміхнувшись, він додав:
— Палицю, наручники - усе візьму. Використовуй, як забажаєш.
Мін'ї зберігав свою розслаблену позу, нахиливши голову, але в очах блиснула хижа іскра - справжній вовчий голод.
— Ви мене з’їсте? – перепитав він. – Так, щоб із задоволенням.
— Авжеж, – Чидзін схрестив руки на грудях і зухвало додав – Хіба ти не обіцяв нагодувати мене? Я буду тільки радий.
Мін'ї не зводив з нього погляду. Його щелепа ледь помітно смикнулася, ніби він до останнього намагався себе стримати.
Минуло кілька секунд, перш ніж напруга на його обличчі спала. Він пильно подивився на Чидзіна й вимовив:
— Домовилися, Офіцере Дзян.
Чидзін відчув, як по спині пробігла прохолода.
Коли цей хлопець сказав, що ще не планує, коли вийде з в'язниці, він же не збрехав йому, правда?
