Кінчик язика Мін'ї прорвався крізь зуби Чидзіна, безцеремонно досліджуючи його ротову порожнину. Повітря між їхніми губами поступово нагрівалося, обпікаючи так сильно, що Чидзін ледь міг тримати очі розплющеними.
Він тримав потилицю Мін'ї, нестримно насолоджуючись прихованим екстазом, але наступної миті ініціатива раптово вислизнула з його рук.
Битва точилася в устах Мін'ї, однак чомусь саме потилиця Чидзіна виявилася притиснутою до стіни шафи. А коли він усвідомив, що відбувається, його язик уже не міг чинити спротив – затяжний поцілунок перетворився на безжальне вторгнення.
— Джен… ннгх…
Чидзін не міг дихати. Спочатку саме він тримав потилицю Мін'ї, не дозволяючи тому відірватися, але тепер його руки вперлися в чужі плечі, намагаючись знайти хоч трохи простору для повітря.
Та Мін'ї не дозволив йому вислизнути. Він цілував його з такою несамовитістю, ніби раптово прорвав дамбу всіх придушених почуттів, не залишаючи жодного шансу на перепочинок.
У якийсь момент краєчки уніформи виявилися розтріпаними, а гарячі долоні Мін'ї нестримно ковзали по талії.
Спочатку це Чидзін піддався пекучій спокусі поцілунку, але він не очікував, що все зайде настільки далеко.
Як би не манив його Мін'ї, той усе ще був в’язнем. А він – тюремним наглядачем. Як він міг робити подібне прямо у в’язниці?
Наче відчувши його відступ, Мін'ї пом’якшив натиск, натомість легенько прикусуючи його губи, не даючи їм звільнитися. Водночас права рука вже тягнулася до коміра Чидзіна, зухвало розстібаючи верхні два ґудзики уніформи.
Якби не тісний простір шафи, що обмежував подальший розвиток подій, Чидзін був впевнений – Мін'ї вже давно розірвав би його уніформу. Так само, як хотів зробити це раніше.
— Досить, Джен Мін'ї.
Чидзін різко відвернув голову, розриваючи поцілунок, але щойно він це зробив, як Мін'ї перемкнувся на його шию, впиваючись у неї зубами.
— Ви перші накинулися на мене, – Мін'ї хрипло прошепотів, зарившись обличчям у його шию.
— Це явно був ти, – роздратовано заперечив Чидзін, не наважуючись зробити різкий рух.
Обидва були на межі – натягнуті, немов стріла, що ось-ось зірветься. Але саме в цей момент крізь вікно прорізалися пронизливі сирени пожежної машини, а слідом – наближення поліцейських автомобілів.
Підмога прибула. Це означає закриття завіси над цим епізодом.
Напружені нерви Чидзіна нарешті трохи розслабилися. Він із гуркотом відчинив дверцята шафи, ледь не випадаючи з неї, і, похитнувшись, зробив крок уперед.
Погляд на власний вигляд викликав у нього внутрішній шок. Зараз він аж ніяк не нагадував представника закону.
Це було надто ганебно.
Поспіхом поправивши зім'яту уніформу, він підійшов до вікна, глибоко вдихаючи, щоб заспокоїти серце, що несамовито калатало.
Мін'ї теж вийшов зі шафи. І в ту ж мить, немов наляканий кіт, Чидзін різко обернувся:
— Не підходь!
Йому ледь вдалося опанувати себе. Він не дозволить Мін'ї знову роздмухати вогонь пристрасті.
Проте ці слова, здавалося, образили Мін'ї, адже єдине, що він зробив, – просто вийшов. Між ними залишалася пристойна відстань.
— Офіцере Дзян, чому ви це робите? – Мін'ї зробив кілька кроків уперед, оцінюючи свою поранену руку. – Поцілували і втекли? Я ще не бачив мерзотника гіршого за вас.
— …
Гаразд, він визнає. Це він першим помилився. Він сам винен у тому, що не зміг встояти перед Мін'ї.
Зібравшись із думками, він підійшов до Мін'ї та узяв його руку.
— Як твоя рука?
— А ви як думаєте? – Мін'ї беземоційно поглянув на Чидзіна. – Невже не видно, що кровоточить?
У його словах виразно звучав докір. Здавалося б, він лише картає Чидзіна за неуважність, але варто було дослухатися уважніше – і ставало зрозуміло, що за цим ховалося щось більше. Скоріше, це було обурення через нещодавню «мерзотну» поведінку Чидзіна.
— Я відведу тебе до медпункту, там обробемо, – винувато промовив той.
Не чекаючи відповіді, він узяв Мін'ї за зап'ястя й потягнув за собою. Щойно вони вийшли з кімнати відпочинку, як з боку сходів пролунав гуркіт численних кроків.
Чидзін миттю напружився. Перша думка – є Дев'ятка та його люди зовсім з’їхали з глузду і продовжують діяти, незважаючи на ситуацію.
Але коли він нарешті побачив, хто саме підіймається сходами, то ледь помітно здригнувся.
Це були Сю Шен і принцеса, а за ними – група охоронців із патрульної команди.
Схоже, принцеса побіг попередити Сю Шена, а той, у свою чергу, підняв на ноги весь патруль.
— Офіцере Дзян? – першим заговорив Шен, помітивши їх. – Ви двоє в порядку?
— Так, – Чидзін невимушено відпустив зап'ястя Мін'ї. — А Стара Дев’ятка?
— Внизу, щойно піймали його, – відповів капітан патрульної команди.
— Чудово, – видихнув Чидзін із полегшенням.
Криза була повністю ліквідована. Ніхто не втік, Мін'ї отримав лише незначну рану. Блок А, звісно, потребуватиме значного ремонту, але принаймні його найгірші побоювання не справдилися.
— Коли Стару Дев’ятку випустять з ізолятора, – холодно промовив Шен, – я особисто з ним розберуся.
Він цілком відкрито говорив це навіть у присутності патрульної команди, бо охоронці знали – Шен не перегне палицю.
Якщо Чидзін правильно розумів, принцеса, ймовірно, намагався завадити Дев’ятці, але безуспішно, тому й побіг із душової кликати на допомогу. Залишалося тільки гадати, чи не напав Дев’ятка на нього, щоб той не втручався.
Та все це були лише припущення. Оскільки тепер ситуацію взяв під контроль Шен, у Чидзіна більше не залишалося жодних рахунків із Дев’яткою.
Охоронці, які брали участь у гасінні пожежі, поступово поверталися до адміністративного блоку. Чидзін дістав ключ кабінету на третьому поверсі й повів Мін'ї до медпункту.
Антисептик безцеремонно хлюпнув на рану Мін'ї, змушуючи того скривитися від болю. Він глянув на Чидзіна:
— Офіцере Дзян, а можна трохи ніжніше?
— Ти ще маєш нахабство говорити до мене? — сердито буркнув Чидзін, обмотуючи бинт навколо його руки. – Ще трохи, і ти б…
Але раптом замовк.
Йому не варто було повертатися в ту мить, тому що щойно він пригадував їхній поцілунок, серце знову починало битися неспокійно.
Особливо зважаючи на те, що Мін'ї досі не вдягнув сорочку. Чидзін і так докладав чималих зусиль, аби тримати погляд там, де слід.
— Що я б зробив? – перепитав Мін'ї, ніби підбурюючи його. – Вам ж подобається, коли я викладаюся на повну в поцілунку, хіба ні?
Серце Чидзіна зрадницьки пропустило удар. Чому він раніше не помічав, що Мін'ї такий майстерний у флірті?
Це ж просто поцілунок, навіщо так драматизувати?
Ледве вгамоване хвилювання знову підступило до горла, ніби лоскочучи його зсередини.
Чидзін затягнув бинт ще тугіше, зиркнувши на Мін'ї:
— Тоді тобі сподобається, якщо я так само викладатимусь, перебинтовуючи твою руку?
Цього разу він не стримувався. І, як і слід було очікувати, Мін'ї скривився від болю, але ця гримаса промайнула на його обличчі лише на мить, перш ніж його губи розтягнулися в розважливій усмішці.
— Сподобається.
‘Божевільний’
Чидзін подумки вилаявся, відсунув аптечку вбік і знову сів перед Мін'ї.
— Розказуй, чому Сю Шен раптово змінив свої плани?
Мін'ї підняв руку, уважно оглядаючи пов’язку. Не відповідаючи на запитання, лише недбало зауважив:
— Жодного прогресу.
Чидзін одразу зрозумів, що той має на увазі його техніку бинтування, і лише дивом не схопився за голову від роздратування. Він уже збирався змусити Мін'ї перестати нести нісенітниці, коли той раптом видав:
— Я уклав із ним угоду.
Чидзін здригнувся.
— Угоду?
— Мм, – Мін'ї кивнув, але не поспішав пояснювати.
Дзян Чидзін зціпив зуби.
— Яку ще угоду?
— Хочете ще раз спробувати перев'язати руку?
— Джен Мін'ї!
Той весело всміхнувся, нарешті припинивши його дражнити.
— Я владнав питання зі старою пані, тому Сю Шен пообіцяв не тікати.
Чидзін примружився.
— Як саме все владнав?
Цю проблему можна було вирішити тільки грошима, але всі активи Мін'ї давно були конфісковані, включно з нерухомістю. У нього не мало б залишитися ні копійки, тим більше, що він усе ще за ґратами.
Не може ж він, навіть у такій ситуації…
— У мене є гроші, – легковажно кинув Мін'ї, ніби читаючи його думки.
‘Ага, як же.’
Очікувано, цей хлопець ще той гравець. Але що дивно – Чидзін навіть не був здивований.
Раптом у голові промайнула думка: наступного разу, перш ніж когось цілувати, треба спочатку ретельно вивчити його біографію. Інакше опинишся в такій самій ситуації, як зараз – коли навіть не шокований, а просто неймовірно роздратований.
— Я не збирався це приховувати, – невимушено додав Мін'ї, ніби вловивши його внутрішній стан. – Просто не був упевнений, що гроші вдасться безпечно перевести на рахунок Шена, тому й не розглядав цей варіант як основний.
— Закордонні рахунки? – запитав Чидзін, насупившись.
— Ні, віртуальна валюта, — відповів Мін'ї. — Біткоїни. Ви щодня перевіряєте їхню вартість для мене.
Чидзін промовчав, відчуваючи, як його роздратування лише зростає.
Логічно кажучи, нічого дивного в цьому не було. Мін'ї, як ув’язнений без конфіскованого майна, просто приховав це від державного службовця. Але всередині все одно щось йокнуло.
Він думав, що між ними з Мін'ї вже щось більше, ніж звичайні стосунки між охоронцем і ув’язненим. Принаймні у справі запобігання втечі Шена вони мали б бути союзниками.
Але вийшло так, що він, як ідіот, побіг перекривати вантажівку, тоді як Мін'ї вже все вирішив.
— Сердитеся? – глянув на нього Мін'ї.
Чидзін терпіти не міг, коли хтось читав його, мов відкриту книгу, але зараз його невдоволення було надто очевидним, щоб його приховати. По ньому можна було прямо прочитати: «Я злий».
— Не гнівайтесь, – Мін'ї простягнув руку й узяв його долоню. – Я віддам вам всі паролі від своїх рахунків. Там ще кілька сотень біткоїнів.
Чидзін добре знав, скільки коштує біткоїн, і мимоволі зробив підрахунки в голові.
Тепер він не просто був злим. Він ще й страшенно заздрив.
Цей покидьок Мін'ї виявився багатшим за нього.
— Та кого це хвилює, – він смикнув руку, вириваючись із хватки Мін'ї. – Міг би хоч натякнути, що вже домовився із Сю Шеном! Я через тебе безкоштовно відпрацьовував понаднормово.
— Я й сам не був певен, чи все спрацює, – знизав плечима Мін'ї. – Мої гроші вільно гуляють мережею, але варто перевести їх у країну, існує велика ймовірність, що вони будуть заморожені. Я сказав Шену: якщо він зможе забезпечити переказ, то я покрию медичні витрати.
Чидзін раптом згадав, як подумав, що якби у нього було 50 мільйонів доларів, він би без проблем допоміг Шену.
Але, здається, це Мін'ї міг запросто витягнути ці 50 мільйонів.
— І що, у нього вийшло? – спитав він.
— Я перекинув 20 мільйонів на рахунок, який він дав, але ми не були певні, чи не виникнуть проблеми, – пояснив Мін'ї. – Судячи з того, що він досі тут, гроші він отримав.
Якщо це було так, то вони справді мали підготуватися до обох можливих варіантів. Якби Шен не отримав гроші, тоді саме Чидзін мусив би перекрити йому шлях до втечі.
— До того ж, добре, що ви були поруч, – продовжив Мін’ї. – Принцеса намагався допомогти мені зупинити Дев’ятку, але це було не дуже ефективно. Якби ви не встигли…
Коли Мін’ї знову підняв цю тему, Чидзін відчув, як його пробирає холод. Спогад був надто свіжим, і хоча все минулося, напруга досі не відпускала його. Добре, що Мін’ї отримав лише легку рану. Інакше він навіть не знав, що зробив би зі Дев’яткою. Коли він побачив, як лезо ножа проходить по руці Мін’ї, і в ту мить його охопило бажання забити Дев’ятку до смерті.
У цю мить Чидзін раптово згадав, що Мін’ї згадував про якусь угоду, і запитав:
— Ти ж не допомагав Сю Шену просто так, правда?
— Авжеж ні, – Мін’ї глянув на нього з усмішкою. – Я ж не благодійник.
Бути добрим і співчутливим не означало брати на себе обов’язок допомагати всім без розбору. Навіть якщо щось було йому під силу, це не означало, що він мав це робити.
— Я змусив його владнати питання з каналами, щоб перевірити одну річ, яку ви мені казали, – пояснив Мін’ї. – Ви ж самі здогадувалися, що у Шена багато знайомих за межами в’язниці.
Раніше, коли вони обговорювали варіанти втечі Шена, Чидзін спершу думав, що це неможливо без співпраці з постачальниками. Але потім він усвідомив, що ситуація могла скластися інакше. Адже якщо Шен і справді має стільки знайомих на волі, це цілком могло стати реальністю.
— У нього багато послідовників у в’язниці. Всі ці люди дуже його поважають, – сказав Чидзін. – А після звільнення вони стають його зв’язками на волі. До того ж, багато хто приїжджає до нього на свята, наче до сім’ї.
Те, як людина поводиться з іншими, визначає, яких висот вона може досягти. І здатність Шена накопичувати ресурси безпосередньо залежала від його ставлення до своїх людей.
— Я мав переконатися, що він на це здатний, перш ніж довірити йому свої справи, – продовжив Мін’ї. – Я допоможу йому оплатити лікування старої пані, а він, у свою чергу, стежитиме за моїм колишнім босом, Ву Пеном.
Передача грошей не була єдиною умовою цієї угоди. Сам факт того, чи зможе Шен отримати гроші, також був частиною домовленості.
Це було справжнє влучання одним пострілом у двох зайців.
Після слів Мін’ї у Чидзіна закрутилася голова. Він безліч разів уявляв, як зупиняє Шена, прораховував усі можливі сценарії, але навіть не підозрював, що вся картина була набагато масштабнішою. Мін’ї керував ситуацією з позиції, яку він навіть не міг осягнути.
Невдоволення тонко проступило на його обличчі. Він раптом дуже пошкодував, що не встояв перед спокусою і поцілував Мін’ї у кімнаті для відпочинку. Чому Мін’ї завжди залишався стратегом у командномій роботі?
— Не гнівайтеся. – Мін’ї простягнув руку і ніжно вщипнув Чидзіна за щоку. – Ходімо, пограємо в одну гру.
— У що ще за гру? – Чидзін нахмурився і ляснув його по руці.
Він уже добре засвоїв, що після того поцілунку Мін’ї почав поводитися ще нахабніше, дозволяючи собі надто багато.
— Я якось казав, що грав у ґо зі своїм босом і програв першу партію, – Мін’ї всміхнувся. – Тепер час розпочати другу. Хочете зіграти зі мною?
