Справедливість

Деяких в’язнів, які мали гарні оцінки за поведінку або низький рівень небезпеки, призначали допомагати тюремному персоналу – наприклад, передавати товари чи прибирати.

Дзян Чидзін припустив, що саме це мав на увазі Ю Ґван, говорячи, що «нишпорив», адже його направили на завдання в адміністративний відділ. Але серйозно – як він примудрився стати Богом Ґо?

— Я перевірив IP-адресу Бога Ґо на біржовому форумі, –  Ю Ґван торкнувся перенісся вказівним пальцем, ніби підправляючи уявні окуляри. – І вона вела прямо до в'язниці Саутсайд. Потім я дослідив, у кого в тюрмі є доступ до комп’ютерів, і виявилося, що всі вони належали цивільному персоналу.

Патрульну групу можна було виключити з підозрюваних, звузивши пошук до адміністративного корпусу.

Але це не було головним. Дзян Чидзін відразу вловив ключову інформацію: Бог Ґо перебував у цій в'язниці.

— Тож я нишпорив в адміністративному корпусі, перевіряючи кожного, – продовжив Ю Ґван. – Але зона пошуку була надто великою, і я не міг точно визначити, хто саме.

Поки Ю Ґван викладав хід своїх розслідувань, Чидзін і сам занурився в роздуми.

Зі слів Ю Ґвана, Бог Ґо був справжнім ідолом фондового ринку, який раптово зник понад місяць тому, а згодом знову з’явився – щоправда, вже з іншої IP-адреси. І майже одразу знову зник…

— Тому! – після довгого монологу Ю Ґван нарешті зробив паузу для вдиху і продовжив, – Я повернувся до початку та перевірив його попередню IP-адресу. І знаєте що? Вона була зовсім недалеко від цієї в'язниці, в житловому комплексі за кілька кілометрів.

Пазл поступово склався в голові Чидзіна.

— І здогадайтеся, хто там живе? – Ю Ґван ледь стримував хвилювання. – Ви, офіцере Дзян!

Але Чидзін був не єдиним мешканцем того району, хто зараз знаходиться у цій в'язниці.

На відміну від Ю Ґвана, який аж світився від захвату, Чидзін зберігав спокій. Він поглянув на настільний календар біля себе.

— Коли востаннє з’являвся Бог Ґо? – запитав він.

Ю Ґван ненадовго замислився, а потім назвав дату з минулого тижня, запевнивши, що точно її пам’ятає.

Все збігалося.

Саме в той день, коли Мін'ї торкнувся його комп’ютера, Чидзін змінив пароль. Він не зміг придумати щось одночасно складне та легко запам’ятовуване, тому скористався календарем як підказкою: у паролі були зашифровані дата та інші деталі того дня. Тож навіть якщо він забув би його, то міг просто поглянути на календар.

І дата, яку назвав Ю Ґван, була саме тією, що Чидзін обвів червоним у календарі.

— Ідоле. – Ю Ґван помахав рукою перед його очима. – Не хвилюйтеся, я буду вірним учнем! Я ні за що не розкрию вашу таємницю.

Чидзін досі перебував у роздумах. Він зосередився на ніку «Бог Ґо». «Ґо» – це те саме, що й «вейці». А «ї» в імені Мін'ї також означало вейці*.

*Вейці - та сама гра “Ґо”, китайською звучить саме вейці.

З цією думкою Чидзін раптом засміявся. В його невиразному погляді заграла зацікавленість.

— Ідоле, ви в порядку? – Ю Ґван, здається, аж злякався. – Можете мені довіритися! Я супернадійний! Тож який наш наступний крок?

У цей момент рація Чидзіна затріщала, оживши: секретар керівника в'язниці викликав його в кабінет.

— Ніякого наступного кроку. Просто поводься чемно.

Чидзін натиснув кнопку на рації й коротко відповів:

— Прийнято.

Потім кивнув охоронцеві, що відповідав за Ю Ґвана, і той повів Ґвана геть.

— Ідоле, я ще не закінчив! Я повинен висловити свою вічну шану й відданість вам, з самих глибин моєї—

— Зрозумів, зрозумів. Зробиш це потім, а зараз йди вже.

Чидзін не був Богом Ґо, тож і не бачив сенсу приймати захоплення Ґвана. Коли охоронець відвів того, він ненадовго відволікся, розглядаючи бинти на своїй руці. Потім зосередився, зняв їх і попрямував до кабінету керівника на третьому поверсі.

Коли рація затріщала, він уже приблизно здогадався, навіщо його викликають. І точно – йшлося про винагороду для Мін'ї за те, що той допоміг офіцеру в критичній ситуації.

— Офіцере Дзян, ти ж безпосередньо був залучений. Яка твоя думка? – запитав керівник.

З об’єктивної точки зору, Чидзін вважав, що винагорода не повинна бути надмірною – ситуація не була настільки критичною, і він міг би впоратися навіть без втручання Мін'ї.

Але якщо говорити щиро, то той заслуговував нагороди хоча б за те, як розправився з тим ґвалтівником.

— Дайте йому бали за поведінку, – запропонував Чидзін.

— Само собою, само собою, бо він жахливо відстає, – керівник зітхнув. — Питання в тому, скільки.

З його постійними бійками в нього залишалося якихось двадцять балів, і за таких умов він не міг розраховувати на дострокове звільнення.

Чидзін на мить замислився, а потім заговорив:

— Керівнику, ситуація була надзвичайно небезпечною. Якби не Джен Мін'ї, який прибув саме вчасно, боюся, що я…

— Розумію, – керівник кивнув. – Ми не можемо скоротити йому термін, але винагорода має бути відповідною.

— Тоді як щодо того, щоб анулювати його попередні негативні оцінки й дати йому максимальний бал за поведінку?

Чидзін чудово розумів, що це більше, ніж заслуговував Мін'ї, і не очікував, що керівник одразу погодиться. Він просто назвав завищену планку, щоб було з чого торгуватися.

Проте керівник, задумавшись, несподівано кивнув:

— Чудова ідея. Вважаю, що це справедливо.

Чидзін ледь помітно підняв брови. Він був упевнений, що той і так збирався щедро винагородити Мін'ї. Він із прихованим натяком сказав:

— Керівнику, останнім часом ваші акції добре йдуть, чи не так?

— О, так, дуже непогано! Моя дружина нарешті перестала заперечувати проти моїх інвестицій.

Мати персонального наставника з фондового ринку, ще й такого рівня, як Бог Ґо, було привілеєм, яким міг похвалитися далеко не кожен.

— До речі, – задумливо додав керівник, – думаю, цієї винагороди замало. Торги на біржі закриваються о третій, а у Мін'ї вільний час лише до другої тридцяти. Думаю, варто продовжити його перерву ще на пів години.

Чидзін на мить задумався, а потім згадав і запитав:

— До речі, а хто зараз читає Мін'ї книги?

— Хіба не ти? – начальник здивовано глянув на нього. – Він казав, що в тебе боліло горло і тобі треба було відпочити два дні. Дивлюся, ти вже цілком одужав.

Ось воно що…

Це також означало, що Мін'ї дав йому лише два дні, щоб відпочити та заспокоїти свої нерви, але потім усе одно збирався повернутися, коли настане час. Усвідомивши це, Чидзін сказав:

— Тоді, думаю, немає потреби давати йому додаткові пів години.

Раніше його робочий день завершувався після другої години дня. Якщо не з’являлося жодних термінових справ, решту часу він міг спокійно відпочивати. Тепер же, коли Мін'ї відтягував на себе стільки його часу, він, природно, не хотів дозволяти йому отримати ще більше.

Проте керівник в’язниці зробив вигляд, що не почув його слів, і, ніби нічого не сталося, звернувся до секретаря:

— Гаразд, вирішено. Оформіть це.

— Керівнику… – почав було Чидзін, але його знову перебили.

— Офіцере Дзян, – керівник підняв руку, даючи йому зрозуміти, що заперечення тут зайві. – Ваша робота не така вже й напружена. Якщо у вас стільки вільного часу, чому б вам не навчитися біржової торгівлі?

Почувши це, Чидзін замовк. Раніше він ніколи не цікавився біржею, бо не мав потреби у грошах. Але тепер раптом передумав. 

Зрештою, він щойно зробив для себе цікаве відкриття. Виявилося, що у Мін'ї теж є свій маленький секрет.

***

Того вечора, після роботи, Чидзін провів кілька годин на біржовому форумі.

Ґо має там величезну кількість підписників. Дзян нарешті зрозумів, чому Ю Ґван так його обожнює. Ґо справді здавається фігурою, наділеною природженим ореолом героїзму.

Він почав переглядати старі дописи Ґо, ще з тих часів, коли той не був широко відомий. Його прогнози щодо біржових обвалів спершу висміювали, але щойно ринок різко падав, тон коментарів змінювався – люди починали благати його про поради. Навіть тепер деякі фанати «розкопували» його старі публікації, мов археологічні знахідки.

Слава Мін'ї була тісно пов’язана з одним із таких біржових крахів. У період, коли ринок зростав, він, усупереч загальному тренду, зробив масову ставку на падіння акцій – і в підсумку заробив величезні гроші.

Це принесло йому славу і в інтернеті, і в реальному житті.

Чидзін уважно переглядав дописи Ґо. У більшості з них було лише кілька речень про те, які акції варто купувати чи продавати, але іноді він також викривав проблемні компанії, застерігаючи дрібних інвесторів від можливих ризиків.

Щоразу, коли він називав якусь компанію, в коментарях неодмінно з’являлися жарти на тему його особистої безпеки – адже його слова мали надто великий вплив і могли завдати компаніям серйозного удару.

Через це, коли Ґо зник, на форумі з’явилися численні теорії змови. Одні користувачі вважали, що його викрали безжальні корпорації. Інші – що його ув'язнили регуляторні органи. Загалом, усі були песимістично налаштовані.

Тепер Чидзін розумів, чому Ю Ґван так хвилювався.

Раніше він думав, що той робить з мухи слона, і не надавав цьому жодного значення. Але після кількох годин, проведених на форумі, він побачив, що насправді дуже багато людей турбувалися про Ґо.

Його аж розбирала спокуса написати їм: 

«Б’юся об заклад, ви й навіть не підозрюєте, що ваш великий Бог сидить у в’язниці».

Лише він знав цю таємницю. І він мусив визнати, що це приносило йому певне задоволення. Він продовжив переглядати архіви Ґо і натрапив на ще одну цікаву деталь.

Той часто припускався друкарських помилок. Наприклад, замість «фонд» (基金, jī jīn) міг написати «куряча есенція» (鸡精, jī jīng), або замість «короткостроковий» (短期, duǎn qī) — «останній подих» (断气, duàn qì). Тому кожного разу, коли він рекомендував купувати чи продавати акції, під постом з’являлися десятки коментарів із проханням уточнити: купувати (买, mǎi) чи продавати (卖, mài).

Його підписники не раз радили йому бути уважнішим, щоб уникати таких прикрих помилок. Але тільки Чидзін знав, що їхній Бог Ґо страждає на дислексію.

Ймовірно, він користувався голосовим набором для введення тексту. А якщо й друкував вручну, то це виглядало так, ніби сліпе курча намагається знайти потрібну клавішу.

На цій думці куточки губ Чидзіна злегка сіпнулися. Мін'ї здається… дещо милим.

Чидзін продовжував читати аж до опівночі, поки очі не почали боліти й не запухли. І тільки тоді, з великим небажанням, він нарешті вимкнув комп’ютер.

Лежачи в ліжку, він згадав, як Мін'ї бився. Колись він вважав цього чоловіка холоднокровним і безжальним, але тепер побачив у ньому приховане почуття справедливості.

Якби хтось попросив Чидзіна проаналізувати Мін'ї так, як він аналізував інших людей, він би не зміг.

Єдине, що він міг сказати: Джен Мін'ї був найцікавішою людиною, яку він коли-небудь зустрічав.