Покій в краї Чотирьох Морів панує, а Пан між підданими чвари рокує

Розділ 7 - У злиднях ти прознаєш горе буття

Повна назва: Кой рідний край приречений на занепад, і згине сімʼя, ти прознаєш суте горе буття  [国破家亡 — висл., ідіом. Кой рідний край приречений на занепад, і згине сімʼя; тлум.: залишитися ні з чим, в одну мить зазнати горя].       Услід, як пригубили по третій чарочці вина й укусили страв зо пʼятий лік*, Наньґон Жан озвався:    [酒过三巡菜过五味 — висл. пригубити по третій чарці вина й укусити страв зо пʼятий лік. Насамперед, за столом серед гостей хазяїн, згідно з правилами етикету, наливає кожному по три чарки вина; щоби продемонструвати свою гостинність, до столу подається пʼять видів блюд: гострі, солені, кислі, прісні й солодкі. Сам же вислів указує на те, що застілля досягло ключового моменту, і надалі слідуватиме важливе обговорення].     — О дорогоцінний достойнику Лу, що справдив самовідданий унесок для майбутнього імперії. Чим же ми повинні віддячити тобі? — імператор зірвався на півслові і, немов у спʼянілому дурмані, зіщулив очі, оглянувшися, він продовжив розповідь: — Звертаюся до всіх високоповажних достойників подати гадку, як удостоїти шановного головнокомандувача.      Гамір людських голосів пронісся крізь верховну палату й миттю стих. На обличчях полководців пустилась усмішка до самих щік, натомість як цивільним чинам, злегка похитуючи чолом, лишалося корчити з себе під пʼяну руч, вагаючись і слово вимовити.      — Ваш надійний слуга стелить сльози в безмежній подяці* Вашій Величності. Утім, довірений обов’язок, як відданість імперії та правителю — воістину ваша милість; Ваш служник, з усією шаною, не сміє напрошуватись о винагороді.     [感激涕零 — ідіом., досл. проливати сльози у вдячності; тлум.: вираження щирої подяки].     — Чого ради, дорогоцінний достойнику Лу, плетеш на милість? Залишивши поза увагою світлий подвиг твій, чи не здійме шквал обурення в серцях наслідувачів Небес, — побачивши, що Лу Цюань покірно змовк, Наньґон Жан огладив борідку, тамуючи тяжкі думи, і зрештою промовив: — Либонь, як щодо назначити дорогоцінного достойника званням «Ґон Вей-ґво»*.    [卫国公 — досл. воєвода-захисник країв. Титул в стародавньому Китаї. Ділився на девʼять ступенів: уважався нижчим за «Вана» (найвищий монархічний титул знаті, що більш споріднений до «цар»; затверджує регіональні володіння, теперішні розпорядження, самовладний голова імперії; присвоювався здебільшого майбутнім спадкоємцям престолу, наближеним та імперським родичам), але вище «Хов» (титул знаті, що посідає третє місце за ієрархією, позначає «воєвод» вана, які надсилалися задля захисту наділу. Проте здебільшого володіли землями чи ділянками, призначеними ваном). Надавався вихідцям з імператорських або ванських родин, а також найбільш заслуженим Хов].     Лу Цюань ступив з-за столу верховної палати, затим опустившися навколішки.     — Ваш відданий слуга кається й насмілює битися чолом перед Вашою Величністю з проханням проголосити згаданий наказ нечинним.     Хоч і головнокомандувач, і Ґон-ґво займають однаковий ранґ, а втім, перший являє собою офіційну посаду, яка, до того ж, не передається нащадкам; натомість другий же навпаки — титул, що передаватиметься від покоління до покоління. Доперва здасться, що дарування Наньґона Жана нівроку пристойне…     Насправді ж за цим "спектаклем" таївся величний замисел: що здіймаючий на троні Наньґон Жан, що прикутий чолом до землі Лу Цюань — ламали обоє комедію, уволю споглядаючи на відгук громади.     Аби лишень Лу Цюань покірно подякував Його Величності за подібну винагороду, усі навіть оком не змигнули б; та проявляючи свою норовитість у бік імператора, він сміє низько хилитися чолом у відмові від дарування. А й правда, чоловʼяга той не з боязких.     Мовби не у вині покоїться воля спʼянілого стари́зни*, так уподоблюючися складеній премудрості, Наньґон Жан посвятив свою волю всупереч здоровому глузду, розглядаючи з варіантів присвоїти Лу Цюаню належний ранґ: закладений імператором шлях до повного відсторонення Лу Цюаня від обов’язків. Однак хоч і не без відома, сам Лу Цюань не те щоб міркував поступатися самовільному хотінню владики. В оточенні святкових поваб, верховна палата поринула в тишу.    [醉翁之意不在酒 — ідіом. Не у вині покоїться воля спʼянілого старизни; тлум.: приховувати справжні наміри, суперечити собі ж; вислів походить від прози «醉翁亭记», письменником якої являється — Овʼянь Сьов за часів династії Сон].     Тієї ж миті через чорний хід увійшов євнух. Поплентавшись упритул до стіни, чоловік зійшов до імператорського столу, слідом кланяючися додолу.      — Ваш покаянний сміє турбувати Вашу Величність, адже до нього дійшла термінова вість.     У знак цього Наньґон Жан метнув очима на відданого раба, аби чоловік негайно спустився до євнуха й спитався в чім справа.     Євнух же нишком пробурмотів на вухо Сидзьова, вислухавши до кінця, той миттю подався до Наньґона Жана, одразу переказавши все вищесказане.     — Ваша Величносте, вельможна принцеса нарешті-таки видужала від тяжкої гарячки. Мовляв, зчиняє галас із наміром узріти Його Величність. Годувальниця була не в змозі огинатися перед Її Високістю, тому наразі вони очікують Вашого слівця ззовні верховної палати.      — Нехай годувальниця приведе принцесу з надвору!       — Як зволієте.     Сидьзьов чкурнув здійснювати вказівки імператора. Слідом Наньґон Жан майнув рукою та й промовив:     — Дорогоцінний достойнику, запевно стояв зігнутий у три погибелі, так підіймайся. Питання винагороди буде перенесене на інше засідання.     — Красно дякую Вашій Величності.     Четверо євнухів заходилося відчиняти обіймисті двері зали, миттю з-під деревʼянистого покрову вигулькнула годувальниця, придержуючи на руках маля, дак бліденьку, неначе вирізьблену з рожевенького нефриту й осиплену пудрою*; жінка прочимчикувала вздовж парадного входу.    [粉雕玉琢 — ідіом., досл. неначе вирізьблена з рожевого нефриту й осиплена пудрою; тлум.: ніжна, неперевершена краса; (опис.) бліда та ніжна шкіра].     Маляті зовні приблизно чотири-пʼять літ малку. На лице здавалася змарнілою, певно, не до кінця оправившеюся від болячки. Ріденькі пасма волосся вбралися в два тугих пучки, притнуті обідком і оздоблені золотавими прикрасами. Дівча опоясувала палацова суконка з довгими рукавами, обрамлена квітковим візерунком і пошита з сичванської парчі*. Поверх одіяння звисав яскраво-червоний плащ.    [蜀锦; shǔ jǐn — досл. парча Шу. (Сичванська парча). Традиційна тканина в Китаї, походить із Сичвані та Чонціна. Парча, здебільшого, обрамлена народними візерунками, символами. Одне з фолькльорних надбань суч. Китаю].     Умить усі присутні чини враз суголосно зголосили:      — Вітаємо Вашу Високість принцесу.     Обличчя Наньґона Жана опромінив усміх. Він власною персоною спустивсь імператорськими сходами, аби взяти до рук донечку.     — Наша кровинка вже добре почувається?      Мале дівча не лякалося незнайомців. Вона солодким голосом вигукнула: «Отче-імператоре!», розплющивши зарюмсані очі, щоб роздивитися навкруги.     Лиця принців, які возсідали нижче обік Наньґона Жана, обвили різноманітні емоції; чоловік же ступив назад за імператорський трон, тримаючи на руках малу Наньґон Дзіннюй. Діставши палички для їжі, він заходився годувати ними дівчатко. Воістину, його щиру любов до дочурки не підвладно описати словами.      Не беручи до уваги вагітну дружину*, Наньґон Жан замав на теперішній час пʼятьох синів і трьох дочок, проте Наньґон Дзіннюй була єдиною первісточкою, породженою імператрицею*.   [丽妃; lì fēi — стародавній Китайський титул наложниці, що поступався за ранґом лише імператриці. Ієрархія в гаремі: 2. Імператриця (王后; wáng hòu);  4. Дружина (妃; fēi);  6. Діва (夫人; fū rén); 8. Наложниця (嬪; pín);  10. Молодша наложниця (世婦; shì fù); 12. Служебка (御妻; yù qī)].   Першою дружиною Наньґона Жана була дівчина з сімʼї Ма. Ізмалу вони були мовби нерозлийвода*, а згодом, крізь дитячі чуття, породилося й кохання. Проживши не менш ніж двадцять років у подружжі, майбутня імператриця породила на світ лише одну первісточку. Жінка була слаба здоровʼям, невдовзі так і згинула лихою смертю, у ніч, напередодні сходження на трон Наньґоном Жанем. Звідтоді чоловік плекає й завжди тримає під крилом свою єдину законну дочку.    [青梅竹马 — ідіом., досл. зелені сливи й бамбукові коники; тлум.: дитячі ігри, нерозлучність, наївність, простодушність, непорочність].     Оскільки обраного принца на престол Наньґон Жан досі не визначив, не було іншої ради, як перебудувати Східний палац* і обдарувати його під руку улюблениці — принцесі Наньґон Дзіннюй.   [东宫; dōnggōng —  Східний палац. Резиденція наслідного принца (себто майбутнього імператора). Розміщений на сході].      Наньґон Дзіннюй заворочалася на руках отця, дрібку прогнувшись, вона легко простягнула рукою до борідки Наньґона Жана, беручися посмикувати її. Чоловік же, намість того, щоб дорікти за витівку дочки, лиш ясно всміхнувся. Схопивши маленьку-товстеньку долоню, він мʼяко відтягнув її від бороди, промовляючи: «Бешкетниця».     Наньґон Жан наказав служкам поставити невеличкий столик, зоставивши Наньґон Дзіннюй годувальниці. Імператор розпростався в чудовому гуморі, дражнячи дочурку. З його вуст злетіло:     — Дорогоцінний достойник Лу, скоривши волю, відзначився самовідданим учинком. Та попри величаві звершення на схилі літ, легковажить власними досягненнями. У такому разі, ми вдостоїмо нагородою когось инного… Панна з роду Дін, ступай уперед і зачувай же імператорським словам!     — Ця нужденна діва* прибула.   [妾身; qièshēn — архаїзм, займ., що використовувався жінками в давнину, щоб продемонструвати скромність].     — Згідно з розпорядженням, ми нарікаємо тебе панною першого ранґу*!   [品夫人 — панна першого ранґу. Один із найвищих титулів, що назначався жінкам, одруженим на високопоставленому чині. Поза тим, владу при дворі вони не займали, але одержували наддаток].     — Щиро дякую Вашій Величності!     — Нашим двом племінничкам уже літ з пʼятнадцять минуло?      Почувши виказане імператором, Лу Цюань миттю підвівся, аби відповісти:      — Відповідаючи Вашій Величності, моїм скромним синашам нещодавно виповнилося тринадцять літ.      — Тоді розглянемо це питання через кілька років.     Голова палацового секретаріату*, Сін Дзінфу, підвівся на ноги, аби возвістити імператора.   [中書省 — палацовий секретаріат. Один з департаментів структури трьох урядів за проводом шести міністерств в імперські часи. Насамперед, департамент являвся агентством політичного строю, відповідальним за пропозиції та розробки всіх імперських наказів та рішень].     — Ваша Величносте, Вашому відданому слузі надійшла звістка, дозвольте ж її оповістить.       — Прошу.     — Як Ваша Величність зійшли на престол, одвіку ви докладали чималих зусиль у налагодженні устрою імперії. Відколи терена наших країв імперії Вей розширилися, то нестеменно справдили безмежну велич непохитного володаря. А втім, Ваш відданий слуга наважується закликати Вашу Величність змінити девіз управління* на честь Вашу всемогутнюю, і понадусім, започаткувати імператорські іспити*, аби священна династія залічила нових вихованців Небес під своє крило.   [年号; niánhào — досл. назва років (пори). Девіз управління — етап правління імператорів Китаю та Японії, який використовували протягом певного періоду. Також застосовувався в Китаї та країнах, що визнавали його сюзеренітет над собою].   [科舉; kējǔ — імператорський іспит; система централізованих екзаменів на отримання чиновницької посади в стародавньому Китаї. Передбачала складання громадянських і військових дисциплін абітурієнтами різного соціального статусу. В основі програми іспитів лежав конфуціанський канон, який потребував сумлінного вивчення задля успішного проходження. При складанні цих іспитів учні й здобували належні звання. Також вони поділялися на категорії, проводилися відносно раз на рік або тричі. Відповідні іспити відбувалися в різноманітних місцях, од провінції до імператорського двору].     Громадянські чини в один голос проказали:      — Слушна думка.     — Звольте схвалити!     Церемоніальне міністерство оголосило три назви, що були представлені на розгляд владиці, і Наньґон Жан урешті-решт обрав назвою девізу правління «Дзіндзя»*.   [景嘉; jǐng jiā — Дзіндзя (прим. пер.: У складеному девізі правління міститься ідентичний ієрогліф, себто «景» — Дзін, що раніше позначав попередні земства долин). (景) — сяйво, ореол; (嘉) — сприятлива, ствердна].     У перший рік Дзіндзя імператор наказав головнокомандувачу Лу Цюаню вирушити на північ та покласти край виродкам на тім краї Дзін, возʼєднавши імперію чотирьох морів.     Того ж року були проведені імператорські іспити, що звільнили мирний люд од податків і данини, натомість зачисливши видатних вихованців Небес і завоювавши похвалу. ***   Аґула повільно розплющила очі, устромивши погляд на поліг, що звисав над головою. Вона миттю всілася, відтак раптово пронизуючий біль охопив грудну клітку й наринув приступом безупинного кашлю.     Схиливши взір донизу, дівочі вічі передусім відзначили власне ж постраждале тіло, яке вкривали чисті балахони. Мацнув рукою не обмовишся, який-такий то матеріал; нова одіж ніжно припадала до шкіри, а стіни незрозумілої кімнатки геть не походили на такий любий отчий намет.        І от, перед очима розпливчастими барвами постає останній спомин: рвучке дихання Яси Полуменю, Аґула смертельною хваткою вхопилася за гриву кобили, навіть не зважаючи на бурхливу течію ріки; на порозі життя та смерті, мовби чимдуж хапаючися за останню надію, а невдовзі й зовсім поринаючи в справжній відчай.     — Яси Полуменю! — зірвалося з уст дівчини. Вона миттю босоніж скочила й вибігла з кімнатки попри жахливу запамороку в голові; рука припала до грудей, коли неосяжний біль застелив очі пеленою. Надворі вона побачила хлопчисько приблизно свого віку, той сидів навпочіпки, рвучко роздмухуючи віялом глиняну піч.     Учувши раніш незнайомий шерхіт, хлопчина не забарився, прожогом підвів головіньку доверху, услід стрівши Аґулу. Він не вагаючись одкинув віяло куди поодаль, мерщій до неї порвавшись.     — Уже прийшла до тями? — зобачив босі ноги Аґули, він дрібку насупився; хлопчик, мов стрілою, цупко схопив її за руку й попрямував у нетрі будинку, примовляючи раз за разом: «Моя пані врятувала тобі життя, не зажалівши й найрідкісніших трав у своїй колекції. Хай уже так, а ти ще смієш тутечки плентатися на босу ногу?!»      З уст юнака долинала дзвінка вимова мешканців імперії Вей, Аґулу оповив ляк; от-от і вона вже збиралась одсмикнути руку, аж ось хлопак різко спинився, він повернувся в її бік та запитав:     — Ти бодай розумієш мене?     Аґула на мить умовкла, слідом відповідаючи на кострубатому виразі імперії Вей:     — Де моя лошиця.     — Ти вмієш говорити на північному наріччі*? — здивувався юнак.   [官话; guānhuà — мандаринська мова (калька), мова чинів, ґваньхва. Поширений розмовний китайський, що містить групи діалектів].     — Де моя лошиця?!     Хлопчина вперто вклав Аґулу назад у ліжко, замотавши в невеличке за розміром укривало, він промовив до неї наостанок:      — Уже як півмісяця минуло, оттоді моя-то пані й приволокла тебе, лежачу бозна-де попідтинню, утім, зак мені памʼять не зраджує, з тобою не було геть нічого, а коня так тим паче. Посидь-но тут, мушу сповістити вельможну пані, що ти якраз отямилася, — не дожидаючи, поти Аґула подасть голос, юнак прудко чкурнув за двері.      Захлинаючися від кашлю, серцем журба розкотилася; Аґула встромила взір на різноманітні згортки в ковдрі, знов опанувавши напад гнітючої туги й терпкої гіркоти, дівчина поринула в думи: а надійні вояки таки віддали і життя власне за неї, і в страшенному бою полягли. Сяо-Дʼє ж зникла безвісти, а чи вижила? А матуся, а батько-каган?..     Двері знов відчинилися, з глибин потойбіч визирнула чудернацька пані: статну, неначе струна, постать уздовж опоясували чорняві вбрання. Її обличчя прикривала така ж чорна маска. Слідом за нею ввійшов і юнак.     Уловивши небезпеку, Аґула вмить потягнулася до поясу, де притаманно звисав продовгуватий кинджал. Але ж рука торкнулася лишень тканин від одежі, не виявивши жодної зброї. Жінка в масці помітила вороже ставлення дівчини, однак не подала цього взнаки. Натомість вона прочимчикувала до ліжка й присіла з крайчику.     — Дін Ю доповів мені, буцім ти говориш на північному наріччі? — пролунав хриплуватий, суворий жіночий голос, мов гомін старовинного ковальського мíху, який вже давно не брався до рук, навіюючи виключно страх та морок.      Аґула раз по раз стискала ніжні долоньки в кулачки: де ж це чувано! Усі південці — вороги! Але якщо дрібку поміркувати, то матінка теж була південкою, ба більше, ця пані в масці зрештою врятувала їй життя… Дівчинка розтиснула кулачки, махнувши головою.     — Дай свою руку.     Пані в масці виміряла пульс Аґули, назначила в лікування кілька трав та їхнє дозування. Дін Ю ж послідував виконувати наказ.      Побачивши, що жінка не має жодних злих намірів за собою, Аґула знов спиталася:     — Де моя лошиця?..     — Запевне скажу, ти знепритомніла в річці. Покладаючися щиро на свою лошичку, яка вірно спливала крізь бурхливі потоки бозна-скільки часу, поки ледве не виштовхнула тебе на берег. Та коли я натрапила на вас, вона лежала вже бездиханною, — зітхнула пані в масці.     Аґула старанно намагалася збагнути мову північного наріччя, а от пані в масці далі вела свою розповідь.     — Твоя кобила достеменно виголублена щирою, ба відданою до скону, такою, що встрінеш подібних хіба раз у житті. Біда, бо ж незчисленний люд у полоні гордощів і зуб загострить, і ріг наставить*.    [卖主求荣 — ідіом. досл. крамар і славу зискає; тлум.: зрадливий, проявляти продажність].     Через кілька миттєвостей Аґула наважилася розплющити бурштиновії очі, не бажаючи миритися з дійсністю, вона, неначе в дурмані, тихенько прошепотіла:     — Яси Полумінь… Померла?..     Пані в масці махнула головою; розмова безмірній тіні жалю завдала Аґулі, що геть прикусила вона внутрішню частину щоки, міцно прибравши до рук ковдру. Раз у раз гнітюче чуття захлиснуло, знемога налинула, і враз заплакали погаслії очі, і враз несамовитий кашель прорвався.     Жінка намагалася щосили зарадити Аґулі й натиснула на дві точки* «Тайюань»* та «Хеґу»*, доречно примовляючи:    [Акупунктурні точки — це місця на поверхні людського тіла, де, згідно з традиційною китайською медициною, концентрується енергія "ці", що визначає стан здоровʼя організму. Уважається, що акупунктури розташовані на меридіанах, себто енергетичних шляхах. Натискання на них чи введення голки вважається лікувальним методом при запобіганні різних недугів].    [太渊; tàiyuān — акупунктурна точка, що знаходиться на зовнішньому боці лівої долоні, сприяє при бронхіальних захворюваннях, підвищеному тиску й болі в запʼясті].   [合谷; hégǔ — акупунктурна точка між великим і вказівним пальцями, сприяє зняттю напруги в шиї та плечей, СПК та подразненню в горлі].     — Може й видряпалася ти з того світу, проте не слід забувати, що до кінця так і не одужала, перепочинь кілька днів, перш ніж зможеш самостійно встати на ноги.     Аґула відчувала лише гудіння у вухах, запаморочення, грудна клітка вирувала страшенним вогонем, що аж серце холоне; біль був до того нестепним, що вона не помітила, як од пані в масці вже й сліду в кімнаті не лишилося.     Зоставшися на самоті, сили миттю покинули дівчинку, неначе з тріском посипалися шмаття цегелля*, вона накрилася по самісіньку маківку голови ковдрою й давай захлинатися від плачу.   [土崩瓦解 — ідіом. неначе з тріском посипалися шмаття цегелля; цілковитий провал чогось, зазнати лиха].     У голові мимовіль спливли поодинокі спомини: розпалене ватрище, люба сестриця Сяо-Дʼє шпарко снується де-не-де, а батько з матінкою обіч розсілися. Слізьми горю не зарадиш, а серце однаково ніби рве на шмаття.     Дін Ю повернувсь із травами, кілька разів десь намагався розбудити Аґулу, зобачивши, що дівча мовчки лежить, він вирішив підняти поліг ковдри. У ту ж мить миска з ліками полетіла додолу. Уразлива картина предстала ще юному взору хлопчиська; Дін Ю прожогом вибіг на вулицю.     Запевне Аґула, пробувши чимало часу в річці, уже встигла розпробувати водицю як слід, ледве не захлинувшись, якби не пані в масці, яка не пошкодувала трав для порятунку бідолашної юначки. Проте страшна недуга, що крилася в її заслаблому тілі, могла обірвати життя в будь-яку хвиль!     Гірка звістка про загибель Яси Полуменю й утрату булої щасливої родини вплинули на серце Аґули, що вона, знесилена, знову впала в непритомність.     Аґула не сходила з ліжка не менш ніж півроку, доки її здоровʼя зрештою не налагодилося. Тим часом за вікном знову вирували сніги, і надійшла зимонька на своє законне.     Хоча здоровʼю Аґули більше нічого не загрожувало, вона дедалі більше втрачала у вазі, стаючи кволою, немовби завʼяла квіточка.     Дін Ю обережно підійшов до дверей, придержуючи бамбукові листи*, він різким поштовхом зіпхнув наваливший сніг, перш ніж рушити в кімнату.   [竹简; zhújiǎn — бамбукові листи; довгі вузькі смужки дерева або бамбука, кожні з яких зазвичай містять окремий стовпчик із кількох десятків написаних пензлем ієрогліфів. Вони були основним засобом для написання тексту в Китаї до широкого впровадження паперу].     Першим, що його зору трапило — заморена Аґула. Дівча спиралося на ліжко, а почувши різку шаруду, вона підвела голівку догори, слідом завмерши.     Дін Ю тихенько зітхнув і присів на край ліжка, з горем споглядаючи за немічним виглядом Аґули. Протягом останніх півроку Аґула зроду не згадувала про житіє́, а юнак і без слів приблизно здогадався про її тодішнє буття по той бік річки. Пані ж навпаки, здавалося б, ніби знає навіть більше з того, що стосувалося крихітного дівча, але ж наказала вона ні за яких обставин не порушувати цю тему.     Перед ним дитя, що залишилося без власної батьківщини, а любу сімʼю, імовірно, теж нечуване лихо не оминуло.     — Вельможна пані возвістила, щоб уму-розуму набиратися, вона особисто наставить тебе в ясуванні «Триповіді»*, а від цієї пори я навчатиму тебе грамоті й читанню «Тратктату о синівській благочесті»*.   [三字经; sānzì jīng — Триповідь (т-ж від. як Сань-Дзі-Дзін); найбільш поширений Китайський канонічний довідник для дітей. Письменник Ван Їнлінь (1223–1296 рр.); книга не входить в одну з шести традиційних конфуціанських класиків, а скоріше являла собою втілення конфуціанства, виключно з повчальним змістом для малечі. До другої половини 1800-х років вона слугувала єдиною так званою освітою китайським дітям на дому].   [孝经; xiào jīng — Трактат о Синівській Благочесті; конфуціанський трактат, що прищеплював тодішні канони етики та філософії: стримане ставлення до старших, молодших, від віку, до ранґу].     — Діне Ю!   — Га?..   — Я хочу повернутися на батьківщину!