Сяо Цзяшу зайшов до будинку з похмурим обличчям і побачив, що його мати вже давно чекає у вітальні, не відводячи очей від iPad в руках.
«Ти повернувся? Швидше переодягнися, твій батько з братом у кабінеті, обговорюють справи. Я сказала їм, що ти ходив на концерт із друзями». Вона легенько відштовхнула його рукою, навіть не підвівши голову.
«Мамо, на що ти дивишся?» — Сяо Цзяшу притиснувся ближче до Сюе Мяо. Він помітив, що вона оновлює сайт «SUPER New Voice Generation». На головній сторінці світилася світлина з моменту, коли Лі Цзяер коронували переможницею.
«Цьогорічні учасники дуже сильні, але я ще від самого початку високо оцінювала Лі Цзяер. Вона мила зовні, має приємний характер, унікальний голос і зараз надзвичайно популярна. Якщо випускатиме хороші пісні стабільно, зможе стати справжньою зіркою. Я сказала вашій тітці Су, щоб вона спробувала підписати її до нас, але здається Лі Цзяер не надто зацікавлена в Lucky Water і неодноразово виходила на зв’язок із Фан Кунем. Шкода», — з жалем похитала головою Сюе Мяо. Було видно, що вона дуже високо цінує цю дівчину.
Сяо Цзяшу, який і без того був у гніві, розлютився ще більше. Він холодно пирхнув: «Мамо, знаєш що? Можливо вона та сама старшокласниця, яку я шукав останні кілька років. Якщо це справді вона — не підписуй з нею контракт. І я також не дозволю Royal Crown або Crown Age укласти з нею угоду».
Сюе Мяо здивовано подивилася на нього. «Це та сама дівчина, яку ти шукав?»
«Можливо. Але спершу мені треба з’ясувати», — обличчя Сяо Цзяшу було темне, як грозова хмара.
Він одразу піднявся нагору й зв’язався зі своїм колишнім однокласником — талановитим хакером, який продовжив навчання в Америці, а після повернення до Китаю відкрив детективне агентство. Якщо це не була особа з винятковим статусом, він міг знайти про неї все що завгодно за кілька годин, просто через Інтернет.
Сяо Цзяшу заплатив чималу суму, тому інша сторона пришвидшила процес. Менше ніж за годину вся інформація про Лі Цзяер була в його поштовій скриньці. Її справжнє ім’я — Ван Шиці. Вона з Пекіна, раніше навчалася у середній школі Шидафу. Пізніше була втягнута в судову справу й залишила навчання. Потім зробила пластичну операцію, почала працювати і за останні кілька років набула чималого досвіду.
Сяо Цзяшу ніколи не бачив Ван Шиці вживу, лише на фото. Але через ракурс знімка було складно впізнати її обличчя. Та він знав її голос надто добре. Занадто добре... настільки, що він і досі звучить уві сні. Ті люди, той випадок, те жорстоке, безладне переплетіння жодного разу не стерлися з пам’яті. Він ніколи не був розбещеним багатим синком, який використовував би владу щоб знищити інших. Але цього разу... він був готовий зробити виняток. І власноруч зруйнувати її майбутнє.
Сяо Цзяшу не зімкнув очей всю ніч. Наступного ранку він прийшов на роботу з колами під очима, як у панди, й біля ліфта зустрів Фан Куна та Цзи Мяня.
«Доброго ранку, Джи-ґе, Кун-ґе», — чемно привітався він.
«Доброго ранку», — Цзи Мянь усміхнувся йому спокійно, ніби вчорашнього інциденту й не було.
Фан Кун кілька разів оглянув його з голови до ніг, а потім єхидно мовив: «Сяо Шу, ти знову всю ніч десь гуляв після того, як ми тебе відправили додому? Не хочу чіплятися, але молодь не повинна покладатися тільки на здоров’я й вік і забувати про самодисципліну. Зрештою, за це доведеться платити, коли постарієш». Фан Кун був людиною з іменем. Йому не треба було догоджати розпещеному молодому хазяїну, мов якогось предка вшановувати. Якщо йому хтось не подобався, він цього й не приховував.
«Кун-ґе, я не гуляв. Я не міг заснути», — щиро відповів Сяо Цзяшу.
«Хе-хе», — Фан Кун лише усміхнувся, нічого не сказавши.
Цзи Мянь вийшов з ліфта, щойно двері відчинилися. Він був доброзичливим, але це не означало, що з ним легко було мати справу, усе залежало від того, з ким саме він мав справу.
Щойно НАЧАЛЬНИК з’явився, до них одразу підійшов асистент: «Цзи-ґе, міс Лі Цзяер уже прибула. Вона зараз у залі очікування. Контракт готовий, вам його подати?»
«Іди роздрукуй. Сьогодні врегулюємо. І зателефонуй начальнику навчального відділу Шену — нехай зайде», — сказав Цзи Мянь, граційно та невимушено знімаючи піджак.
«Так, сер», — відповів помічник. А побачивши, як Молодий Майстер Сяо іде за НАЧАЛЬНИКОМ наче тінь, не виконуючи жодної реальної роботи, не зміг не виразити в очах заздрості.
Почувши голоси, Лі Цзяер вийшла із зали очікування. Вона була дуже напружена, але не забула всміхнутись. Чемно привітала Цзи Мяня та Фан Куна. Коли її погляд зупинився на Сяо Цзяшу, вона ледь помітно відсахнулася — ніби злякалася.
Сяо Цзяшу глянув на неї й байдуже мовив: «Я бачив твоє фото до пластики. Воно було дуже потворним, але тепер ти ще потворніша».
Лі Цзяер: «…»
Цзи Мянь відчинив двері до кабінету й, не озираючись, кинув: «Помічнику Сяо, сходи до кабінету голови і передай файл»
Сяо Цзяшу мимоволі випростався й урочисто відповів: «Добре. Який саме файл?»
Щойно промовив це, одразу ж обернувся вишукуючи її палаючим поглядом серед стосу папок.
Цзи Мянь кивком підборіддя дав знак Фан Куню: «Передай йому програму “Суперпартнера”».
“Суперпартнер” — це було реаліті-шоу, яке готувалися інвестувати й знімати у Royal Crown Studios. У ньому мали взяти участь і деякі артисти з Crown Age. Всі пункти програми вже давно були узгоджені з Сю Чан'юєм. Не було жодної потреби надавати папку особисто. З цього можна було зробити висновок наскільки надокучливим був Молодий Майстер Сяо. Навіть така врівноважена людина як Цзи Мянь не міг його терпіти і знайшов привід, аби його позбутися.
Фан Кун відразу все зрозумів і передав папку Молодому Майстру Сяо.
Той глянув на Лі Цзяер, потім на папку із сумнівом. Він хотів залишитися й послухати, що вона скаже, але… це перше завдання, яке мені доручили з моменту, як я сюди прийшов. Як я можу відмовитися?
Зрештою, відданість справі взяла гору над жагою помсти. Він обережно прийняв папку: «Я піду негайно».
Коли він пішов, Фан Кун засміявся й пояснив: «Він тут по знайомству, просто тут тусується. Можеш не звертати на нього уваги».
«Спочатку я трохи боялася… Але тут і Цзи-ґе, і Кун-ґе, тож мій страх поступово зник. Думаю, зрештою я звикну до цього», — Лі Цзяер міцно обійняла себе руками. Її обличчя було смертельно блідим. Відтоді як стався той інцидент, у неї розвинувся глибокий страх перед чоловіками, особливо перед тими, хто виявляв до неї зацікавленість або переслідував її.
«Тобі не потрібно звикати до такого. Якщо він наважиться тебе переслідувати — негайно скажи мені. Я з цим розберуся», — голос Цзи Мяня був м’яким, але слова — рішучими й незаперечними.
Бліді щоки Лі Цзяер миттєво залилися рум’янцем. Вона вдячно мовила: «Дякую, Цзи-ґе… Я справді турбувала тебе останнім часом. Минулого разу ти допоміг мені потрапити до однієї драми, але я… я відмовилась…» — їй стало соромно, вона опустила голову, і голос затих. Цзи Мянь так щиро підтримував її, а вона — відкинула запропоновану можливість. Хто не образився б у такій ситуації?
Та Цзи Мянь як завжди залишався лагідним: «Чому ти відмовилась? Щось не підійшло?»
«Так, не зовсім підійшло… Зйомки мали відбуватися в ізольованому місці. Потрапивши туди неможливо було залишити майданчик. Потрібно було залишатись у горах понад два місяці. Цзи-ґе, ти ж знаєш — за останні кілька років я бралася за будь-яку роботу. Не тому, що не можу впоратись із труднощами… Просто я хвилююсь за маму. Якщо я поїду то вона залишиться зовсім одна. Я хочу спочатку заробити трохи грошей, допомогти їй видужати, а тоді, коли вона зможе знову рухатись, возитиму її з собою — на зйомки, на концерти…» — коли вона говорила, на її обличчі з’явилася лагідна усмішка, а туман в очах трохи розвіявся.
Вона випромінювала ніжність, турботу про матір, і щиру надію на майбутнє. Її слова глибоко зворушили Цзи Мяня. Йому було не просто приємно — його повага до неї лише зросла. Та драма, що він їй запропонував, була масштабною історичною постановкою, з відомим режисером і трансляцією у прайм-таймі на CCTV. Артисти билися навіть за епізодичні ролі, не кажучи вже про третю головну жіночу з великим екранним часом. Лі Цзяер відмовилася заради матері. Скільки внутрішньої боротьби вона мала пережити, щоб ухвалити таке рішення?
Сімейна любов чи слава — що важливіше? Більшість скаже — любов. Але в реальності обирають славу. І ось юна дівчина зуміла встояти. Її характер, сила волі, емоційна зрілість і потенціал — усе це далеко перевершувало рівень пересічної людини. Якщо її добре спрямувати — вона обов’язково стане великою.
Цзи Мянь справді захоплювався такими людьми. Його голос став ще теплішим: «Нічого страшного. Що зроблено — те зроблено. Я знайду тобі іншу можливість. У тебе дуже яскрава зовнішність і природний талант до акторства. Ти зможеш стати і співачкою, і акторкою».
«Дякую, Цзи-ґе», — Лі Цзяер глибоко вклонилася, її вдячність була щирою.
Поки вони розмовляли, помічник приніс контракт. Цзи Мянь щойно збирався передати його Лі Цзяер, щоб вона ознайомилася, коли задзвонив його телефон. Це був Сю Чан'юй.
Ніхто не знає, що саме говорив той по той бік слухавки, але вираз обличчя Цзи Мяня різко змінився — з розслабленого на серйозний, а потім і зовсім став похмурим.
«Чому?» — спитав він тихо.
«Вона образила не того, кого слід було. Ні в Crown Age, ні в Lucky Water для неї більше немає місця. Сяо Мянь, згадай, я ж колись врятував тебе. Відмовся від неї», — голос Сю Чан'юя був як ніколи прямим. Він ніколи раніше не згадував про ту історію з минулого, і вже точно не був людиною, яка звикла просити чи натякати на відплату. Це був перший раз, коли він відкрито нагадав про неї.
Що мав сказати Цзи Мянь? Він щиро поважав Сю Чан'юя. Але, поклавши слухавку, він не поспішив розірвати контракт. Ні, він не міг просто дозволити їй загинути.
Є такі, хто вважає себе богами, керують долями інших, дивляться згори і втручаються безпідставно в чуже життя. Це — огидно.
«Цзяер, я не можу підписати з тобою контракт», — сказав він прямо, не шукаючи виправдань і не змушуючи її чекати в надії.
«Ч-чому?» — Лі Цзяер застигла з приголомшеним виразом обличчя.
«Хтось хоче тебе знищити», — тихо відповів Цзі Мянь. —«Можливо ті люди з минулого повернулися й знайшли тебе?»
«Це неможливо!» — одразу ж вигукнула вона. Потім, ніби щось згадавши, швидко додала: «Уся їхня родина емігрувала до Австралії. Вони продали все що мали і ніяк не могли повернутись, щоб мене знайти. Цзи-ґе, можеш допомогти мені дізнатися що відбувається? Я нікого не ображала. Хто хоче мене знищити? Як вони можуть так просто… так несправедливо?»
Її очі почервоніли від хвилювання, але вона вперто стримувала сльози.
«Я з’ясую», — сказав Цзі Мянь. Його голос був тихим, але в ньому звучала тверда рішучість.
Фан Кун, теж приголомшений, відразу відчинив двері й пішов. Crown Age була провідною розважальною компанією країни, а Lucky Water — однією з трьох найпотужніших менеджерських агенцій. Якщо обидві домовляться не брати когось під своє крило — для того, хто потрапив у немилість, кар’єра в шоу-бізнесі закінчиться, навіть не розпочавшись.
Тільки якби хтось на кшталт Цзи Мяня доклав усіх зусиль, можливо, у Лі Цзяер ще був би шанс.
