Юна Відьма минулих днів (частина 1).

Тонкі хмари пливли по небу кольору індиго, що тане. Під акомпанемент комах, що цвірінькають, захід сонця покидав гору, наостанок забарвлюючи її вершини в золотистий колір.

Настала осінь.

Пора року, коли починає дути сухий, холодний вітер. Пора року, коли Роуз доводиться вдягати під свою мантію ще один шар одягу. Вона має готуватися до зими, але досі встигла зробити лише зовсім небагато.

- ... Ви знову тут? - повернувшись до маєтку, відьма попрямувала у вітальню до Сафіна. Там вона побачила Яшма, який розсівся на кушетці. Ці слова випадково зірвалися з її губ.

Сонце вже зайшло. Раз він тут в такий час, його точно запросять на вечерю.

Це припущення підтверджується й тим, що більшість слуг, які зазвичай поверталися о цій годині додому, все ще сновигали навколо.

Спів комах разом із запахом злегка вологого ґрунту проникав через відчинені вікна.

Яшм, відкинувшись на спинку дивана, фиркнув. Його чорне волосся було розпущене.

- Скільки шуму! Я був гостем цього будинку задовго до тебе. Новенька, подібна до тебе, не має права говорити зі мною наче зі злодійкуватим котом.

Роуз окинула поглядом вітальню...

«...Гаріджа тут немає.»  - Можливо, він зараз у їдальні, роздає вказівки щодо приготування вечері.

- ... Гей, гей, Відьмо!

Почувши, що її назвали Відьмою, дівчина повернулася до Яшма.

...Хіба він не казав, що, щоб не сталося, він називатиме її «Роуз»?

«Він щойно назвав мене «Відьмою», вірно? З якої причини він покликав мене так...»

- Гей, ти мене чула?

- Що?

На лобі Яшма проступили сині вени, бо Роуз повела себе так, ніби не почула його.

- Я питаю, чи розумієш ти, як важливо... - ... він понизив голос; найімовірніше, причина цього вчинку в тому, щоб не дати цій розмові дійти до вух Гаріджа.

- Незважаючи на те, що він третій син сім'ї Азм, Гарідж все одно залишається графом Гейслана. Я питаю, чи знаєш ти, чим він пожертвував заради того, щоб просто бути з тобою, навіть якщо він залишається лицарем. Перш за все, відьми і шлюб - речі просто-напросто несумісні. Вони не вписуються одна в одну. Гей, якщо ти справді думаєш про нього, чому б тобі не відступити?

Лякаюче - ось яке було перше враження Роуз, коли вона побачила вираз обличчя Яшма.

Однак під ним ховається його співчуття і воля, з якими він плекає свій зв'язок із давнім другом.

Слова принца вразили Роуз, від чого вона нахилила голову.

- ...А.

- «А»...!? Що це за відповідь така, чорт забирай?!

- Ні... - коли вона побачила, як сердиться Яшм, Роуз відповіла йому без жодного виразу. - Я згодна з вами. Я не довіряю своєму власному рішенню - «звісно, на нас чекає жахлива кам'яниста стежка», - ось, що я думала.

Відтоді як померла її бабуся, Роуз вирішила...

«Я буду робити те, що хочу, і не буду робити того, чого не захочу».

Всі гроші, які вона заробляла, вона використовувала для себе. Вона не знала, чи добре жити таким чином, але для неї це вже стало нормою.

Гарідж також поважає її спосіб життя.

«Але я також зрозумів... твій спосіб мислення, твої судження - це те, що я зобов'язаний поважати».

Гарідж довіряє розсудливості та рішучості Роуз. Вони слугують чудовим джерелом енергії для неї. Поки він вірить в неї, вона зможе зробити все, що в її силах. Те, про що зараз говорить Яшм - Гарідж, звісно, добре знає. А це означає, що він вже все обдумав. Якби все було так, як сказав принц, якби жертва виявилася нестерпною для Гаріджа - хіба він сказав би всі ті слова?

Гарідж не з тих, хто легко приймає будь-які рішення.

Якщо він насправді проти цієї ідеї, то було безліч можливостей, коли він міг би відмовитися від одруження...

... але він цього не зробив.

Натомість він тримав Роуз поруч із собою.

Тож, дівчина теж вирішила...

... вона стоятиме поруч із ним, як Відьма, і як Роуз.

- Ясно, бачу, ти не така дурна, як я думав.