Чисте озеро, Витонченість, Сукіякікі та Легковажність Відьми (частина 5).

Слово «талія» зривалося з її губ безперервно. Після шістнадцятого разу Роуз, нарешті, замовкла на деякий час. Оговтавшись, вона пробурмотіла:

- Добре, - і відступила від Гаріджа. - Я зрозуміла суть проблеми. Зрозуміла... все через мою звичку говорити обхідними шляхами, адже я відьма. Ось чому, дай мені хвилинку...

За кілька секунд Роуз знову відкрила рот, обмірковуючи, що сказати:

- Маєток напрочуд зручний. Мені там дуже комфортно жити. Якщо така доля, я хотіла б бути перед тобою в боргу й надалі. Я була дуже щаслива, коли ти порушив питання про шлюб. Крім того...

Вона то піднімала руки, то опускала, то сідала навпочіпки, то знову вставала, постійно нервово рухаючись. Нарешті, дівчина втупилася в Гаріджа:

- Я... я теж... я...

Здається, Гарідж зрозумів, які слова намагаються вимовити тремтячі губи чарівниці. Його спина в очікуванні випрямилася.

- ...Лю... лю... лю...

Атмосфера нагадала ситуацію, в якій бабуся й дідусь спостерігають, як їхня онука робить свої перші кроки. Гарідж зковтнув, спостерігаючи за коханою.

- ... люблю чисте озеро, через яке ми переправляємося.

Холодний вітерець, що подув із кришталево чистого озера, пролетів між ними.

- ......

- ......

- ... гаразд?

- П... будь ласка, почекай!

На цей напівкрик, що ще він міг відповісти, окрім як «зрозумів»?

- Я... я можу бути не витонченою, але я намагаюся...

- Так...

- Лю... люля-кібаб. Люля-кібаб - це назва якоїсь їжі...

- Зрозуміло...

- Лю... лю...

Дівчина обережно глянула на чоловіка, але, в той момент, коли він відвів погляд, вона миттєво опустила обличчя.

- Ро... розрив...

- Ти хочеш все закінчити?

- П... п... п... п... почекай, я не права, почекай...

Слова її занурювалися в серце Гаріджа. Роуз притулилася до нього, щоб заповнити зазначений розрив. В неї почалися проблеми з диханням.

- Що далі?

- Не міг би ти не гратися, будь ласка...!?

- Звичайно.

Як він може більше не «гратися» з нею? Гарідж міцніше обійняв чаклунку.

Скільки б Роуз не думала, він справді бажає почути це слово?

Серйозність чоловіка змусила дівчину замовкнути.

«... Чорт.»

Він розраховує, що Відьма використовуватиме ту саму манеру висловлення думок і надалі, як і під час випадкового вимовляння того слова... але Роуз, що нині, притулившись до його грудей, таким тихим голосом, що, якби він слухав неуважно, пропустив би її шепіт повз вуха, вимовила:

- ... Я люблю тебе.

Почуття радості розтеклося в Гаріджа всередині. Натхненний цим припливом, якого він ніколи не відчував раніше, хлопець ще міцніше обійняв дівчину.

«Я не думав, що вона може бути такою чарівною,» - він не знає нікого настільки ж милого і прекрасного.

Хлопець зняв із Роуз капюшон і ніжно провів рукою по її легких малинових пасмах. Потім він обережно поцілував її в маківку. Його пальці ласкаво обвели контур її щоки, перш ніж прибрати пасмо волосся за вухо. Зарившись носом у її локони, він поцілував дівчину в скроню. Він відчував її аромат, який дуже нагадував природу, і запах трав, які вона використовує для приготування зілля.

«Вона надто мила, така мила, що я не можу цього витримати,» - його пальці почали пестити її вухо, але, коли він подумав, що хоче продовжувати це робити, Роуз відштовхнула його.

- Що?

- Щощощощощощощощо... що, як ти думаєш, ти робиш...!?

Гарідж обхопив долонями щоки відьми, що стали для нього такими ж дорогоцінними, як і зірки, що падають з неба.

- Тепер, коли наші почуття одне до одного взаємні, можу я хоча б доторкнутися до тебе? - Він торкнувся кінчиком свого носа до її, що викликало сильне оніміння. Хлопець дуже задоволений, тоді як дівчина почервоніла як буряк.

- М... чи може бути, що Гарідж теж кохає мене?

- А?

Скільки разів він вже про це говорив? Від її запитання він жахнувся.

- Т... т... тому що з такими очима, з такими руками...

«З такими очима, з такими руками»? Що? Я завжди жив із цими ж руками й очима...» - Тільки тепер вона усвідомлює його почуття?

Бачачи, що Роуз збирається вимовити щось ще більш обурливе, лицар спробував перешкодити її губам зробити це своїми.

- П... п... п... почекай!... Стій, це почекає...!

Відштовхнувши його тіло від себе своїми тонкими ручками, чаклунка пробурмотіла:

- Я помру!

Кров відлила від голови Гаріджа. Бо він знав, що ця дівчина не може брехати.

- Чому? В чому справа? У відьом є правило - ніяких поцілунків до весілля?

- Ні, ні, нічого такого, але для мене це занадто!

- Це чому?

- ...Я-я не готова!!!

- Чому? Нам поговорити про це?

Цього разу вже Роуз обхопила щоки Гаріджа в останню хвилину, як запобіжний захід, і відштовхнула його, щоб їхні губи не стикнулися.

- ... Гарідж, будь ласка, зачекай, - сказала вона голосом, що плакав.

Хлопець стиснув руку в кулак. Він ніколи раніше не був у такій кризі. Розмірковуючи про це, він ніколи не поводився так в житті. Навіть коли він перебував на межі життя і смерті. Небезпека була його роботою, але вона не була такою складною.

- Прокляття, - стиснувши зуби, Гарідж якось примудрився їй відповісти. - Я зрозумів.

Почувши його, відьма видихнула з полегшенням. Але цей недбалий, м'який видих, що злетів з її солодких губ, торкнувся його власних.

Чоловік, прийнявши таке важке рішення, виголосив рішучим голосом:

- Після того, як ми одружимося, ми заповнимо це.

- ......

- Після того, як ми одружимося, я більше не буду стримуватися.

- ......

- Ти розумієш?

- ......

- ... Розумієш?

- Так, - такою була відповідь, яку випитали у відьми.