Відьма і таємничий гість (частина 4).

Принц розгледів маленьку фігурку, одягнену в темний одяг, що ховалася за колоною залу, який розділяв внутрішній двір. Дізнавшись, хто ця особа, Яшм твердо встав на ноги, перед цим вмивши обличчя водою з фонтану. Він одразу зрозумів, що це не до добра.

- Слухайте... ми щойно говорили про відьму, так? Не смійте згадувати про це перед цією людиною.

- Зрозуміло.

- Зрозумів.

Яшм хмурився, демонструючи дискомфорт, поки роздавав вказівки Гаріджу і Геогру. Потім він рушив у напрямку до людини в темному. Його хода, сповнена гідності, нічого не говорила про його стан похмілля. Фігурка здригнулася в той момент, коли зрозуміла, що її виявили. Однак, відкритий простір не дозволяв їй втекти ні вправо, ні вліво. Нервозність людини була очевидна.

- Лулу, що ти робиш?

Людина в темній мантії одразу напружилася. Він повільно розвернувся. Але, всупереч очікуванням, те, що відкрилося її - чи, якщо бути точним, її - очам, це ніжна усмішка Яшми.

- Привіт, ласкаво просимо додому. Сьогодні ти повернувся рано.

- Зрештою, багато чого сталося.

Гарідж і Георг вклонилися.

Дівчина, яка, здається, звикла до того, що люди поважають її, кивнула на знак того, що б вони підняли голови.

- Я не очікувала, що зможу зустрітися з братом так рано вранці. День обіцяє бути чудовим, - сказала панянка зі спокоєм на обличчі.

Лулу - четверта принцеса Марджана. Їй тільки нещодавно виповнилося одинадцять років. Її посмішку вихваляють, як один зі скарбів королівства. Її молочно-біле волосся випромінює перловий блиск, варто лише сонячному світлу впасти на нього.

- До речі, ти ще не відповіла на моє попереднє запитання.

- На яке?

- Я запитав, що ти тут робиш.

- Точно. Але, брате мій, це справді дивне запитання. Двір існує якраз для того, щоб люди могли в ньому прогулятися. Тобі потрібна причина, щоб вийти на легку прогулянку вранці?

- Ти? Та, хто ненавидить вставати ні світ, ні зоря? Не схоже, що ти тут для того, щоб привітати свого брата.

Лулу продовжила дивитися на Яшму без натяку на посмішку.

- Щоб встати так рано вранці, ти повинна була щось зробити, вірно. Якби тут була наша улюблена сестра, перша принцеса Біллаура, вона була б дуже вражена тобою.

- Ти добре це знаєш. Сподіваюся, ти не скажеш матінці, інакше вона зомліє, щойно почувши про це.

Принц майже поступився ангельській посмішці сестриці. Однак, місце їхньої зустрічі надто далеко від покоїв Лулу, а також вона вдягнена в мантію, що приховує особистість. Все надто неприродно. Очевидно, вона намагалася вибратися із замку. Є також підозра, що дівчина не вперше проробляє подібний трюк, тому й не може дати гідну відповідь своєму братові.

- Де тітонька Айя?

- Здається, в неї нещодавно заболіло коліно, - схоже, Лулу турбується про здоров'я своєї старої покоївки, яка завжди супроводжувала її, очі принцеси затуманилися.

- Ясно. Оскільки твоїй покоївці погано, я займу її місце і складу тобі компанію.

- ...добре. Я не можу доставляти неприємності братові. В такому разі, Лулу не хоче ставати причиною твого занепокоєння. Я утримаюся від прогулянок на деякий час, щоб ти зміг спокійно відпочити.

- Твої наміри похвальні. Проте, як брат, я не можу не турбуватися про тебе. Ти ж розумієш, так? - слова Яшма мають на увазі, що він триматиме її на короткому повідку.

Лулу, яка відчайдушно намагалася досягти зворотного, зрозуміла, що в цих переговорах вона програла. В одну мить вираз обличчя принцеси змінився від непроникного до м'якого, з блискучою чудовою посмішкою, що зачаровує всіх.

- ...навіть так...

Хлоп.

Принцеса голосно заплескала в долоні. Яшм, який ще не оговтався від випивки, не міг винести подібних гуркотів звуку. Він трохи похитав головою і насупився.

- Гарідже, я чула, ти запросив жінку переїхати до тебе додому. Ти заслуговуєш на привітання.

- Навіть ти знаєш про це? - це додало Яшму шоку. Однак, його гордість не дозволяє йому продемонструвати такий бік себе сестрі. Принц благально подивився на лицаря.

- Дякую Вам, леді Лулу.

- Після всього, що сказано і зроблено, вам потрібно отримати заохочення? Або влаштувати святкову вечірку? Цікаво, що краще?

- Ваших сердечних слів буде достатньо.

- Гаразд, гаразд, і мій брат, і моя сестра, Лала, бажають вам щастя. Лулу теж... ох, в мене є ідея!

Зрозумівши, що вона зараз знову плесне в долоні, Яшм потайки відвернувся.

- Як щодо "Любовного зілля Відьми"?

Гарідж різко пожвавився і вимадливо подивився на принцесу.

- Ти знову говориш про таку річ.

- Хухуху. Тому що я думаю, що моєму братові воно теж може знадобитися.

- Та годі тобі, Лулу...

- Гарідже, тобі це не потрібно. Солодкий шепіт в дівоче вушко - ось головний секрет підкорення жіночих сердець.

Яшм, побачивши, що лицар втратив дар мови, відповів за нього:

- Що? Тільки це?

- Я промовчу.

- Боже, добре, добре...

- Хоо...

Очі брата й сестри заблищали.

Гарідж поклонився і зробив крок назад, цим жестом демонструючи, що не збирається більше брати участь в цій дискусії.