Чисте озеро, Витонченість, Сукіякікі та Легковажність Відьми (частина 1).

- Я хочу відновити розмову про наше весілля, - сказав Гарідж прохолодним тоном, після того як вони закінчили обідати.

Грудка відразу ж піднялася до горла Роуз, змусивши її задихатися і важко дихати.

Нічого серйозного не сталося, бо вона вчасно встигла закрити рот. Але це, звісно, не той звук, який вона хотіла б, щоб хто-небудь почув. Її любов, ось що насправді важливо. Коли дівчині вдалося насилу проковтнути чай, вона затиснула пальцями хворий ніс.

- Умм, звісно, ти маєш рацію. Ми повинні відновити розмову, так.

«Що це за відповідь така?!» - чаклунка подумки відважила собі кілька стусанів. Вона зробила вигляд, що їй байдуже, але насправді вона дуже турбується про це.

Незалежно від того, наскільки наївна молода відьма, вона ніяк не може просто ігнорувати той факт, що про неї дбають в маєтку людини, який певний час тому залицявся до неї. Навіть якби вони не торкнулися цієї теми, неправильно очікувати, що Роуз просто візьме й переїде в маєток назавжди, не маючи жодного наміру хоча б у перспективі вийти заміж за хазяїна маєтку.

Хоча Гарідж зробив їй пропозицію, він не поспішає з весіллям. Він запросив її жити з ним виключно з метою забезпечити безпеку. Навіть зараз, він перебуває в статусі її покровителя, а вона - його гостею.

Але відтоді, як Тієн привіз їй придане, Роуз почала відчувати нетерпіння, ніби їхні стосунки зайшли в глухий кут. Однак, нарешті, момент істини настав.

«Гаразд, гаразд. Тепер, коли справа до цього дійшла, я нічого не можу вдіяти,» - дівчина схопилася обома руками за щоки. Їй здавалося, що в неї зараз дивне обличчя, тому вона швидко припинила. Чаклунка сховала свої губи, натягнувши капюшон. Якби вона цього не зробила, напевно, в неї відвисла б щелепа. Якби вона була сама, швидше за все, вона стрибала б від радості по всій кімнаті.

Однак, хоча Гарідж, який сидів навпроти неї на дивані, сам підняв тему, що зачіпає її мрію про заміжжя, - не схоже, що він поділяє її почуття захоплення.

- В чомусь проблема...?

- Ні, скоріше навіть проблема в тому, що проблем немає...

«Якось нерішуче,» - їй було цікаво, чи всі наречені мають справу з такою стороною своїх наречених.

«Наречений.»

Зізнання так бентежило її, що вона робила все можливе, щоб хвилювання не відбилося на обличчі. Відьма кивнула, насупивши брови і зморщивши ніс.

- Так, все гаразд...

- ... звучить нерішуче, - пробурмотів незадоволено Гарідж, трохи піднявши брову.

Роуз мало не засміялася.

- Хвилину тому я подумала про те саме.

- Що?

- Нічого, хахаха. - дівчина піднялася з дивана і вибігла з кімнати. Кроки її були невагомі.

*****

- Нове обличчя. Цікаво. - до неї донісся голос, якого вона раніше не чула.

Роуз, яка щойно вийшла з курника, обережно зачинила дверцята. Вона побачила людину, яку ніколи до цього не бачила. Дівчина втупилася на власника незнайомого голосу - це був чоловік. Схоже, ця людина одного віку з Гаріджем. Він стрункий і високий, на ньому добре сидить одяг, притаманний джентльменові. Риси обличчя незнайомця ідеально пропорційні, милі й привабливі для його віку. Волосся чоловіка, схоже на пір'я, було зв'язане ззаду. Ця розгнузданість додала йому ще більше блиску. Його очі, що купаються в ранковому сонячному світлі, сяяли, як добре відполірований нефрит.

Минуло вже два місяці відтоді, як Роуз почала жити в маєтку. За цей час володіння відвідали лише кілька людей: син мельника, збирач золи і листоноша.

- Ох, точно, Гарідж казав, що найняв нову покоївку. Ой, леді також повинна була прийти в цей будинок, вірно? Ти коли-небудь бачила її обличчя?

«Тільки абсолютно позбавлена здорового глузду людина здатна відвідати чужу резиденцію без попередньої домовленості. Гірше буває, тільки коли небо багровіє,» - так би сказала Тара.

Жінка навчила Роуз багатьох правил цього світу: «Не наближайтеся до незнайомців. Навіть якщо вони пропонують Вам солодощі, в жодному разі, не йдіть за ними», - ось що говорила стара служниця з суворим обличчям.

Однак, і без сказаного, Роуз вже з самого початку стала підозрювати, що цей чоловік дивний.

Гарідж, який отримав благородне виховання, не став би миритися з відсутністю манер. Це все.

Чаклунка не знала, з якої причини цей чоловік прийшов так рано вранці, щоб з'ясувати про її стосунки з Гаріджем, але, якщо він хоче сунути ніс туди, куди його не просять, то йому просто слід піти. Зрештою, їхні стосунки розвиваються добре. Її наречений знову підняв тему про шлюб, і вона знову і знову повторює у своїй голові: «Мій наречений».

Чомусь Роуз схвилювалася, до такої міри, що проігнорувала початкове запитання незнайомця. Вона підняла кошик зі свіжими яйцями і за допомогою найближчої гілки витерла брудні підошви черевиків.

- Ти хоч розумієш, що робиш в присутності гостя... мерзота... - Дивлячись на бруд, що прилип до задньої частини її взуття, чоловік швидко відступив. Її роздратування від цього тільки ще сильніше зросло. Вона не думає, що зможе знайти з цим паном спільну мову...

Роуз, яка хотіла відкинути вбік гілку, сильно натягнула капюшон, щоб приховати дискомфорт.

Побачивши її в такому образі, чоловік застиг.

- ...відьма? - Його легковажний вигляд змінився знервованим.

В цьому вбранні не було нічого особливого, але люди зазвичай вважають за краще не одягатися в темний одяг з величезними капюшонами. З першого погляду справжню особистість Роуз видно. Інакше кажучи, тільки відьми, яких не турбує громадська думка, будуть одягатися в подібні вбрання.

Вона викинула брудну гілку, до якої прилипли рисове лушпиння і пташиний послід.

Дівчина подивилася на чоловіка і попрямувала просто на нього. Той одразу ж посилив пильність.

Один крок, другий... а потім діва нахилилася просто поруч із людиною. Все тому, що він стояв біля дерев'яного чана, де Роуз нещодавно набирала воду.

Тримаючи відро, чаклунка плеснула воду навколо курника. Причина в тому, що, судячи з хмар, сьогодні буде дуже спекотно. Краще, якщо вона поквапиться і незабаром повернеться в свою хатину.

Чоловік, із сумнівом дивлячись на дівчину, що розбризкує воду, насупився.

- Не могли б Ви...

- Ах.

Відьма не встигла попередити незнайомця, і той послизнувся. Все через залишки соломи та рисового лушпиння з курника. Коли вони мокрі, вони ковзають.

Чоловік, який впав на мокру землю, виглядав приголомшеним. Кури почали кудкудакати в курнику, ніби сміючись над нещастям людини. Він весь опинився в посліді та половах.

Роуз втупилася на чоловіка. Чоловік уставився на Роуз.

Через мить з особняка донеслися кроки.

- ...чим ви займаєтеся...!?

Гарідж ішов подвір'ям, дівчина поспіхом покликала його.

- Гарідж. Він впав, бо тут слизько.

Почувши пояснення дівчини, лицар сповільнюється.

- Почекай, ти навіть не вислухаєш моє пояснення...!?

- Враховуючи, що Ви прийшли рано вранці... про що ви сперечалися? - Гарідж простягнув руку чоловікові. Якщо цей чоловік той, ким уявила собі його Роуз, чи не занадто мляво відповідає її наречений?

Поки чаклунка дивувалася про себе, дивлячись, як хазяїн маєтку допомагає чоловікові піднятися, чоловік хмурився, роздивляючись свій брудний одяг.

- Навіть якщо вона жінка, хіба зникає той факт, що вона відьма?

Дуже знайомо, таке презирство.

Роуз продовжила дивитися, не відводячи погляду від чоловіка, вираз її обличчя не змінився.

Брова Гаріджа зсунулася, висловлюючи дискомфорт.

- Правильно, навіть якщо вона відьма, вона все ще жінка.

- Ні, це не те, що я мав на увазі... - Чоловік хотів і далі спробувати правильно передати сенс своїх слів, думаючи, що його думка не досягла лицаря. Однак, побачивши обличчя Гаріджа, найімовірніше, гість зрозумів, що той не має ані найменшого бажання слухати його тираду.

Чоловік замовк, коли Гарідж тоном, що не допускав заперечень, виголосив:

- В зв'язку з цим, увмене немає ні найменшого наміру обговорювати це, навіть з Вами.

- Але, Гарідж, ти...

Вручивши свою хустку чоловікові, лицар повернувся до своєї нареченої, ігноруючи людину, яка навіть ще не закінчила говорити.

- Мені шкода. Сподіваюся, ти пробачиш йому за грубість. Ти, мабуть, здивована. Ця людина - мій друг. Його звати Яшм.

Роуз вже здогадалася.

Яшм - нинішній пан Гаріджа, а також брат Біллаури - Лау. Він - другий син правителя Марджана.

- Ви закінчили?

Чаклунка спостерігала, як Принц намагається витерти бруд з одягу, використовуючи хустинку Гаріджа. Причина, через яку лицар саме таким чином звернувся до гостя, найімовірніше, в бажанні дотримати його інкогніто.

- Не звертаючи увагу на його грубість, його зовнішній вигляд має схожість із моїм, тому я цілком задоволена.

Бачачи, як відьма сміється над ним, Яшм надувся.

- Гей, Гарідже. Ти пожартував, не може бути, щоб вона була твоєю нареченою...

- Це вона. Її звуть Роуз. Я представлю вас як слід після того, як ви переодягнетеся.

Принц виглядав приголомшено, почувши безжальні слова старого друга.