Відьму зачаровують (частина 9).

До ночі Роуз нарешті заспокоїлася, подібно до того, як з часом остигає гарячий чайник. Тим більше, наступного дня до неї прийшов слуга. Його пан велів йому: "Щоб не трапилося, навіть ціною свого життя, достав цю їжу Відьмі". Ще чоловік приніс оплату за любовне зілля.

- Пані Відьма, будь ласка, прийміть це. Інакше я можу втратити свою роботу...

Як чаклунка могла відкинути настільки жалібні благання?

Роуз ніяк не очікувала, що слуга сім'ї Азм стане приходити до неї раз на два дні. Ба більше, він щоразу приносив із собою що-небудь їстівне. А ще йому суворо наказали не повертатися доти, доки Роуз не закінчить трапезу.

- ... Чи не хочете замовити зілля, здатне проклясти Вашого пана?

- Ви дуже уважні, пані Відьма.

Після своїх четвертих відвідин цей чоловік перестав боятися Роуз. Чоловіка в хрусткій випрасуваній сорочці звуть Сафін. Дівчина почувається жахливо, тому що людині, яка практично досягла похилого віку, доводиться добиратися до такого віддаленого лісу, щоб доставити їй їжу.

- Будь ласка, використовуйте це. Це вираз моєї вдячності. Я не буду їсти, поки не приймете її.

- Дуже дякую.

Вона вручила Сафіну "зігрівальну мазь". Щойно ефект почав діяти, той із радістю сунув в руку чаклунки кілька монет.

- ...але я вже отримала плату за любовне зілля...

Зараз, коли між ними немає жодного зв'язку, чому ж про неї так піклуються?

Роуз в розгубленості думала: "Вже вдруге."

Дівчина їла хліб. Він смачний, але поглинання ласощів не допомагає зменшити її здивування. Після отримання зілля, здається, робоче навантаження Гаріджа сильно зросло. Кілька разів Роуз чула, що він навіть не спить толком.

Наступного дня, вночі, лицар повідомив їй, що не зможе приходити до неї якийсь час.

- Я довгий час служив йому, але вперше в житті отримав подібний наказ від мого пана... - Сафін, доставляючи їжу від імені свого пана, говорив про це без жодного приховування.

- Чи може бути..., Ви раді, містер Сафін?

- Справді! Вам немає потреби переживати, якщо думаєте, що завдаєте мені нехручностей. Найімовірніше, це триватиме лише доти, доки мій пан не повернеться. Я впевнений, він був би щасливий від того, що Ви насолоджуєтеся їжею, Добра Відьма Озера.

Роуз лестили слова старого слуги про "Добру Відьму Озера", тепер вона ніяк не могла відмовитися.

"Тоді, хто ж тут лиходій? Вона чи хтось, вдячний чужій смерті? Вона уславилася доброю відьмою. Як мінімум, ти мав би помолитися за неї."

Минуло сім довгих років відтоді, як вона почула ці слова від Гаріджа. Роуз продовжувала прагнути бути хорошою відьмою... насправді, тільки через його слова. Відтоді вона завжди зберігає в голові ту промову лицаря. Це стало її орієнтиром у житті.

Знову відкусивши шматочок хліба, Роуз стривожилася. Чи означають слова "поки мій пан не повернеться", що Гарідж знову почне приносити їй їжу, "або... сподіваюся..." 

Якщо це так, чи означає це, що він все ще й далі бажає продовжувати знайомство з Відьмою? "Чи не занадто це?" - отримуючи так багато уваги, вона почувається злочинницею, ніби її балують. Досі вона ледь потоваришувала з людьми - отже, питання людяності поза її компетенцією.

Зосереджено поїдаючи суп разом із хлібом, дівчина раптом зрозуміла, що до її вух долинає слабка музика. Холодний зимовий вітер приніс її з собою звідкись.

- Здається, сьогодні столиця куди більш жвава, ніж зазвичай.

- Це справді так. Адже сьогодні влаштували фестиваль на честь проводів принцеси Біллаури. Якщо не зайняті, чому б Вам не сходити туди сьогодні ввечері?

- Все буде добре, якщо я піду тільки ввечері?

- Я навіть рекомендую Вам прийти саме ввечері.

*****

Довірившись словам Сафіни, ввечері Роуз вирушила до столиці. Насправді, вона вперше в своєму житті відвідує фестиваль. Її бабуся не любила натовпу, тому вони ніколи не ходили на подібні події. Залишившись сама, дівчина втратила можливість. Звісно, роль відігравало й те, що вона або не знала, коли відбуваються фестивалі, або просто не мала мотивації йти туди.

... ось чому Роуз не знала... який може бути чудовий фестиваль.

Місто завжди жваве, проте сьогодні, воно перевершує всі очікування. Велика кількість людей стовпилася на вулицях. Кіосків стало набагато більше. З'явилися навіть іноземні торговці, яких Роуз ніколи раніше не бачила.

"Можливо, серед них є і Тієн", - однак, не схоже, що їй вдасться знайти його серед всього цього народу.

Будівлі прикрашені різнобарвною тканиною та букетами. На вікнах хитаються від вітру встановлені на честь принцеси Біллаури прапори. Візок із яскраво прикрашеним фартухом перетинає вулицю. З нього в натовп кидають пелюстки. Прекрасно одягнені дівчата несуть із собою кошики з квітами, продаючи їх радісному натовпу. Люди, купивши маленькі букетики, кріплять їх на нагрудні кишені або капелюхи, додаючи і без того квітковому місту ще більше квітів.

- Фестиваль, звісно, приголомшливий...

Однак, натовп занадто сильно тисне на Роуз. Стало неймовірно спекотно. Дівчина майже не могла насолодитися святом. Тим не менш, їй вдалося оглянути деякі кіоски та придбати сплетений вручну кошик. Зітканий із лози акебії [1], він сяяв, наче глянцева цукерка. Чаклунці якраз потрібен був новий кошик, адже старий зіпсувала білка. Спочатку вона подумала, що уклала вигідну угоду, але невдовзі пошкодувала про покупку. Всередині великого натовпу стало важко пересуватися, тримаючи в руках таку величезну річ... Торговці ж скрізь встановили свої кіоски всюди...

- Пані, господиня [2]! Будь ласка, погляньте й на ці яблука!

- ...А!?

[1]. Акебія - рід дводольних рослин. Батьківщина акебії - Східна Азія (Китай, Корея і Японія). Представники роду - ліани, що лазять, культивовані зазвичай у садах як декоративні рослини. Їхні фіолетові або червонувато-фіолетові квітки зібрані в суцвіття і мають легкий шоколадний запах. За це акебію часто називають "шоколадною лозою". (Вікіпедія)

[2]. В англійському варіанті тексту стояло "Ms. Wife", що перекладається дружина. Найімовірніше, в оригіналі автор хотів показати, що Роуз сплутали із заміжньою дамою. Щоб українізувати, я використав слово "господиня", бо в українських селах досі так називають заміжніх жінок.