Зрештою, це отоме-гра (1)

— Гарного дня*, леді Клер!

 

*ごきげんよう, gokigen’you – розмовне, дуже офіційне, жіноче вітання, а також прощання, яке використовується в таких місцях, як Кьото та Осака.

 

Увійшовши до лекційної авдиторії, я побачила леді Клер, яка сиділа зі своїми послідовницями в першому ряду, тому з радістю пішла привітатися з нею.

 

Лекційна кімната розміром приблизно як дві класні кімнати в середній школі, де я колись навчалася, з довгими партами та стільцями, поставленими високо в задніх рядах. Ті, хто навчався в японському університеті, можуть уявити лекційний зал стандартного розміру. Попереду – дошка та стіл учителя.

 

Коли я спробувала підійти до леді Клер, її послідовниці перегородили мені шлях.

 

— Ти не можеш не звертатися до неї так фамільярно? Ми живемо в іншому світі, ніж ти. Чи не так, леді Клер? – заявила одна з її послідовниць злим голосом.

 

Починаючи з неї, інші послідовники почали насміхатися з мене.

 

— А, у мене немає ніяких справ з такими служками, як ти. Я розмовляю з леді Клер. Іще раз гарного дня, леді Клер.

 

— Що?! Нахаба! За кого ти мене маєш? Дім Куґлетто служив дому Франсуа з покоління в покоління...

 

— То це у вас спадкове, так?

 

— Л-леді Клер…

 

Якась дівчинка з дому Куґлетто в сльозах притиснулася до леді Клер. Яка слабачка.

 

— Ця простолюдинка... Не задирай носа. Мені нема про що з тобою говорити. До речі, «гарного дня» використовується при прощанні...

 

І так далі.

 

Ах, це воно. Зрештою, її послідовниць було недостатньо.

 

Приниження леді Клер – найкращі.

 

До речі, є різні думки щодо цього вживання. В сучасній Японії немає жодних проблем із його використанням замість доброго ранку чи добрий день.

 

— І зрештою леді Клер заговорила зі мною, навіть ввічливо навчила мене правильному використанню. Я кохаю вас.

 

— Та скільки можна! Ти, ти дражниш мене?!

 

— Так!

 

— Ах, ти?!

 

Яка приємна реакція. 

 

Я і сьогодні щаслива.

 

— Не тікай, Рей. Доброго ранку, леді Клер.

 

Через те, що Міша силоміць схопила мене за потилицю, я більше не могла підійти до леді Клер.

 

— Відпусти мене, Мішо. Я гралася з леді Клер.

 

— Ти впевнена, що це справді просто «гра»?!

 

Леді Клер, безумовно, має талант до цуккомі*.

 

*Цуккомі – придира, реаліст-прагматик, який постійно жартує і картає, іноді за допомогою паперового віяла харісена.

 

— Я ж казала тобі залишити все як є.

 

Міша вдарила мене по голові.

 

— Мішо... Тобі потрібно як слід дисциплінувати свою домашню кішку.

 

— Леді Клер, Рей не зовсім моя домашня кішка.

 

— Я б хотіла, щоб мене втримувала леді Клер.

 

— Ти не могла б хоч на хвилинку замовкнути?!

 

Після цього крику леді Клер почала важко дихати.

 

Вона трохи втомилася, так?

 

— Леді Клер, ви така млява із самого ранку? Вам треба підбадьоритись.

 

— Як думаєш, хто в цьому винен?!? Просто йди геть!

 

— Ех.

 

Я висловила свій жаль.

 

— Бачу, ви вже зрання знайшли собі заняття.

 

Пролунав м'який тенор.

 

— Принце Ю…

 

— Доброго ранку, леді Клер. Давно не бачив, щоб ви втрачали самовладання.

 

Той, хто хіхікав і усміхався, – третій принц цієї країни, Ю Бауер.

 

Справа не лише в його титулі, але і його аура та зовнішній вигляд справді ідеально підходили принцові. М'яке, неслухняне, світле волосся й весела, добра усмішка.

Навіть його голос відповідний для принца.

 

Принц Ю – одна з романтичних цілей захоплення в «Революції».

 

Завдяки своїй зовнішності, він був другим за популярністю серед трьох персонажів, яких можна було захопити.

 

Про нього говорили такі речі, як «Симпатичний», «Я хочу його захистити», «Я хочу, щоб він став моїм чоловіком».

 

— Принце Ю, це не те, що ви думаєте! Ця кома... Рей Тейлор поводилася неввічливо, тож я лише виправила її.

 

— Справді?

 

Принц Ю перевів погляд на мене.

 

— Ні. Я не була неввічливою, я просто висловлювала своє кохання.

 

— Що ти мелеш?!

 

— Ахаха.

 

Коли леді Клер знову ненавмисно підвищила голос, принц Ю злегка розсміявся.

 

— Рей Тейлор, гм. Якщо я не помиляюся, ти найкраща учениця, яка вступила цього року. Я думав, що ти будеш людиною, яка цікавиться одним лише навчанням, але ти досить цікава.

 

— Що ж, дякую.

 

Мене не дуже цікавить принц Ю.

 

Я відповіла коротким привітанням.

 

— Рей, ти неввічлива. Доброго ранку, принце Ю.

 

Міша злегка дорікнула мені й привіталася з принцем.

 

— О, Мішо. Доброго ранку.

 

Помітивши Мішу, він дружно привітався з нею.

 

Принц Ю в принципі привітний до всіх, але Міша особлива.

 

Міша і принц Ю – друзі дитинства. До того ж, до того, як її рід занепав, вони були досить близькими, і насправді Міша все ще таємно захоплювалася ним.

 

У лінії з принцом Ю, окрім боротьби з переслідуваннями леді Клер, головна героїня стикається з внутрішнім конфліктом між дружбою з Мішею та почуттями до принца Ю.

 

Це був найкращий із точки зору виробництва сценарій.

 

— Вибачте за неввічливість Рей. Я як слід поговорю з нею пізніше.

 

— Я не проти. Але чи не могла б ти, Мішо, поводитися зі мною більш фамільярно? В академії всі рівні.

 

— ...Я подумаю над цим.

 

І так тривала змістовна розмова.

 

— Леді Клер, що ви відчуваєте? Як гадаєте, між ними знову спалахнуло колишнє кохання?

 

— Чому твої ідеї щоразу такі вульгарні...

 

Я зайняла себе грою з леді Клер.