Зрештою, це отоме-гра (2)

— Йоу, Ю, Клер. Доброго ранку всім.

 

Бадьорим голосом окликнув нас симпатичний хлопець з коротким чорним волоссям.

 

— Доброго ранку, принце Роде.

 

— Доброго ранку, старший брате.

 

Його звуть Род Бауер.

 

Він перший принц цієї країни, і, як і очікувалось, один із романтичних цілей захоплення.

 

— Що обговорюєте? Щось цікаве? Я також хочу долучитись.

 

Голосно сміючись, Род відверто приєднався до нашого кола спілкування.

 

— Нічого цікавого не відбувається. Просто одна особа тут порушує порядок академії.

 

— Он як? Ви хочете порушувати порядок академії разом зі мною? Хочете його порушити? Хочете?

 

— Авжеж ні?!

 

— ...Що за людина.

 

Побачивши нашу з леді Клер комедійну рутину, принц Род подивився на мене, як на рідкісну диковинку.

 

— Це Рей Тейлор, найкраща стипендіатка цього року. Вона досить цікава, чи не так?

 

Хіхікаючи, представив мене принц Ю.

 

Згідно з етикетом, я, власне, мала б представитися сама.

 

— Таку, як вона, серед шляхти не зустрінеш. Здається, батькова політика призвела до досить цікавих результатів.

 

— Ха-а...

 

Цікаво, мене похвалили? Я неоднозначно зітхнула.

 

— Ця реакція, як свіжо. Рей, так... Я запам'ятаю.

 

— Дякую.

 

— Це нешанобливо, Рей.

 

— Як ти думаєш, скільки людей хотіли б, щоб про них пам'ятав принц Род?..

 

Принц Род теж мене не цікавив. Хоча я відреагувала належним чином, але Міша знову мене насварила, а леді Клер була здивована.

 

Але нічого не поробиш.

 

Принц Род – саме той тип персонажів, з яким мені важко мати справу. Так званий самовпевнений* персонаж.

 

*Ore-sama походить від японського займенника чоловічого роду, що означає «Я; мене (俺 або オレ)» та дуже шанобливий почесний суфікс «-sama (様)». Оскільки це найбільш зарозуміле чоловіче посилання на себе, персонажі, які використовують його, як правило, агресивно самовпевнені та пихаті чоловіки. Персонажі, які його використовують, також відомі як хвалькуваті, поспішні та мають позицію «мій шлях». «Ore-sama» також іноді використовується як термін риси особистості для опису таких персонажів.

 

Завжди йде своїм шляхом, не ламається й не звертає, просто цілеспрямовано йде вперед.

 

У нього суперпозитивний спосіб мислення та дуже яскрава особистість.

 

Але чи не було б утомливо перебувати поруч із такою людиною? Досі не можу зрозуміти, чому принц Род утримує тверду першість у рейтингу популярності.

 

Ну, оскільки мене більше приваблює леді Клер, ніж персонажі захоплення, то, напевно, моя чутливість дещо притупилась.

 

— Сейне, тобі теж слід підійти.

 

— ...Я обійдусь.

 

Той, хто незадоволено відповів принцу Роду, був срібноволосим молодим чоловіком, який сидів за столом у кінці лекційної авдиторії.

Одразу після цього він знову приліг на стіл.

 

— Здається, брату Сейну не подобається така атмосфера.

 

— А яка атмосфера йому подобається?

 

Принц Ю розсміявся, а принц Род скорчив гірке обличчя.

 

Як видно зі складної реакції цих двох, принц Сейн – людина, яку можна назвати «біла ворона».

 

Принц Сейн – другий принц цієї країни, і остання романтична ціль для захоплення.

 

З усіх трьох цілей він найменш популярний.

 

Якщо принц Ю – типовий персонаж принца, а принц Род – самовпевнений персонаж, то чи можна назвати принца Сейна складним персонажем?

 

Принц Ю – справжній вундеркінд, він демонструє високі здібності в усьому, що йому дається без особливих зусиль. Принц Род – яскрава особистість, яка також демонструє високі здібності завдяки постійним зусиллям.

 

Застрягши між двома такими талановитими людьми, скільки б принц Сейн не докладав зусиль, він однаково не міг проявити настільки високих здібностей.

 

Постійно порівнюваний зі своїми молодшим і старшим братами, принц Сейн став проблематичним у різних відношеннях. Він просто згусток комплексів.

 

Проте серед усіх цілей захоплення мені найбільше подобається саме принц Сейн. Причина схожа на ту, чому мені так подобається леді Клер: він сповнений людських рис.

 

Замість того, щоб уподобувати надлюдей, як це робить більшість, для мене, люди, які схожі на нього, більш захоплюючі. Можливо, це тому, що я не молода жінка, сповнена мрій і сподівань, а доросла людина, яка усвідомлює реальність. Незважаючи на це, я вважаю, що ідеалізувати когось – занадто екстремально.

 

— Принце Сейне…

 

Тією, хто пробурмотіла зі складними емоціями, була моя кохана леді Клер.

 

Насправді, леді Клер закохана в принца Сейна.

 

Однією з причин низької популярності принца Сейна є надмірна дратівливість леді Клер.

 

Навіть за звичайних обставин леді Клер залишалася настирливою, а на шляху принца Сейна вона дійсно починала трохи дратувати.

 

Що ще гірше, принц Сейн, який зазнав труднощів, у фіналі не засуджує леді Клер.

 

«...Я розумію ваші почуття. Це, мабуть, було нелегко.»

 

І тому він навіть прощає її.

 

Хвилююче відчуття великого розвороту, яке можна побачити на інших шляхах, наприклад, у принца Рода, не існує на шляху принца Сейна.

 

Я вважаю, що це неминуче, бо він не був дуже популярним.

 

Мені не дуже подобаються висказування типу «так вам і треба», тому відповідь принца Сейна не викликала в мене роздратування.

 

— Як щодо того, щоб покликати його? Леді Клер.

 

Принц Сейн практично ніколи не підходить добровільно. Його потрібно змусити підійти сюди.

 

— Га? Ч-чому я?

 

— Хіба він не подобається вам?

 

Після цих слів я подумала: «Ой, проговорилася», але було вже надто пізно.

 

— Ти помиляєшся! Мене взагалі ніяк не цікавить принц Сейн!

 

Оскільки я влучила в яблучко, леді Клер рефлекторно підвищила голос.

 

Її голос пролунав у лекційній авдиторії, і, звісно ж, його почув принц Сейн.

 

— …

 

Принц Сейн випростався, підвівся й вийшов із лекційної авдиторії без жодного виразу обличчя.

 

— Ах... Що ж мені робити... Я не хотіла...

 

Леді Клер схвильована.

 

Вона дуже незграбна.

 

— Вибачімось трохи пізніше, леді Клер.

 

— !.. Чому така простачка, як ти, говорить так, ніби вона щось розуміє!

 

— Леді Клер.

 

Я рішуче подивилася в очі леді Клер і вклала силу у свій голос.

 

— Що таке…

 

— Принц Сейн дуже вразливий.

 

— Я знаю це.

 

— Тому вибачімось.

 

— ...Ух, як шумно!

 

Леді Клер різко підвелась.

 

— Я погано себе почуваю! Я піду раніше!

 

— Ах, леді Клер!

 

— Будь ласка, дай мені спокій!

 

Не підпускаючи до себе навіть послідовниць, леді Клер вийшла з лекційної зали.

 

— …

 

Але я розумію.

 

Леді Клер, безумовно, побігла за принцом Сейном.

 

— Ах... Як мило.

 

Ось чому леді Клер чарівна.

 

Проводжаючи її поглядом, я спостерігала за тим, як колишуться її кучері.