Матроси опустили рибальські сіті з обох боків човна, бурмочучи щось дивне. Бай Льов почув лише уривки типу «подарунок Короля Сирен» тощо. Джефф стояв біля борту й дивився вниз. На його обличчі застиг дивний, фанатичний вираз.
— Вони моляться Королю Сирен, щоб він дарував їм багато русалок, — сказав Джефф.
Не встиг він договорити, як матроси з одного боку корабля потягнули за край сіті й почали стрибати за борт один за одним. Люсі злякалась і закричала:
— Що вони роблять?! Вони ж хотіли ловити русалок! Чому ж самі стрибають у воду?!
Обличчя Бай Льова залишалося байдужим:
— Вони ловлять русалок.
Минуло багато часу, перш ніж величезна сітка повільно спливла на поверхню моря. Усередині сітей були уламки кінцівок і риб’ячі хвости. Також там було з десяток русалок, і усі вони були мертві. Їхні хвости були гнилі й стирчали догори.
Ці дванадцять русалок були схожі на ляльок зі звалища. Вони були перекручені в кривих позах в сітях, а їхні мертві очі втуплено дивилися на людей на кораблі. Обличчя були потворні чи налякані, а тіла покусані. Здавалося, ніби їх убили якісь люті глибоководні риби й закинули в сітку.
Бай Льов, використовуючи світло прожекторів, вдивлявся в обличчя цих русалок і повільно дихав. Їхні обличчя були точнісінько такі ж, як у дванадцятьох туристів, які зникли безвісти, згідно з газетами.
Матроси на кораблі шепотілися з радістю:
— Їх перетворять на статуї й відправлять у музей…
— Але сьогодні вночі з музею вийдуть тільки чотири статуї, бо туристів лише четверо. А що робити з рештою русалок?
— Віднесіть їх спочатку в підвал. Потім можете віддати нам…
Русалок швидко відправили назад, і ніхто не знав, куди саме.
Бай Льов і ще троє туристів могли поїсти трохи свіжої, звичайної риби, виловленої разом із русалками. Цю морську рибу швидко приготували й подали їм. Риба теж ніби ввібрала запах русалок, і після приготування мала особливо дивний аромат. Троє людей, окрім Бай Льова, жадібно облизували пальці, дивлячись на принесену рибу.
Рибне філе пересунули в центр, і Люсі жувала мокру риб’ячу голову. Вона їла поспіхом, так, що навіть волосся потрапило до рота. Вона витягла жирне волосся з рота й усміхнулася до Бай Льова:
— Бай Льов, чому ти не їси? Риба сьогодні така свіжа.
Маленькі білі очі риб’ячої голови в руці Люсі пильно втупилися в Бай Льова.
Андре гриз риб’ячий хвіст, його зуби хрустко клацали. Він став дуже схожим на рибу: очі майже не видно спереду, вони змістилися на боки, а ніс був повністю сплющений і став надто широкий. З куточків рота капала рибна слизька рідина.
Джефф за допомогою виделки різав жирний живіт риби. Здавалося, що він ледве тримався в межах розуму, але його рухи ставали все швидшими, і він механічно засовував шматки в рот.
Один із матросів втупився в Бай Льова й поклав перед ним тарілку з рибою, дивно посміхаючись:
— Якщо ви не скуштуєте свіжої рибки, пане Бай, то дарма приїхали сюди.
Бай Льов хотів було відмовитися, але панель перед ним подала вказівку.
[Нагадування про завдання: якщо Ви не з'їсте рибу, яку подав матрос, рибальську активність буде визнано провальною.]
Бай Льов помовчав дві секунди, перш ніж з’їв шматок. Риба мала дивний, кислуватий запах, але щойно потрапила до рота — смак став звичайним, свіжим і солодким, як у хорошої риби. Раптово вся риба перед Бай Льовом почала мати дивну, нездоланну привабливість. Хоча Бай Льов не мав особливо великого апетиту, він відчув неконтрольоване бажання з’їсти всю рибу на столі.
Матрос побачив, що він їсть, і задоволено пішов.
Бай Льов з усіх сил намагався зберегти ясність розуму. Він уникнув погляду на рибу на столі, підвівся і пішов до борту, де стояв під морським вітром. Він нахилив голову і вдихнув металевий запах монети на грудях. Це заспокоїло його. Він зміг припустити дещо логічне.
Після того як Короля Сирен витягли з моря, він поринув у глибокий сон і втратив певну владу у цій морській зоні. Через це ті, хто помер у цьому морі, ставали русалками. Вони воскресали з мертвих і поверталися у світ. Це була легенда, але тіла дванадцятьох туристів, яких щойно витягли, підтвердили її правдивість.
Люди, які помирали тут, справді могли ставати русалками.
Питання було в тому, чому так багато мертвих перетворювалось на русалок у настільки віддаленому морському районі? Хіба цього недостатньо, щоб заповнити весь музей? Чому тут так багато мертвих?
Побачивши дванадцятьох туристів-русалок, Бай Льов нарешті зрозумів, чому в цьому районі так багато русалок. Тому що це – район трупів. Ймовірно, тіла зниклих туристів скидали саме сюди. А потім їх витягували вже як русалок і робили з них статуї.
Просто незрозуміло, хто саме вбивав цих туристів… У Бай Льова з’явилося невиразне припущення. Це було місто, повне грабіжників. Багато зі зниклих туристів у місті втратили свої речі. Судячи з численних випадків пограбувань і зникнень, місто Сирен було зовсім не простим місцем.
Це місто стало багатим не завдяки туризму. Воно розбагатіло завдяки крадіжкам, прикритим туризмом. Хіба не туристи з-за кордону – не найжирніші ягнята?
У такому жорстокому місці стільки туристів загинуло. Бай Льов припустив, що туристів грабували, вбивали і скидали їхні тіла сюди. Звісно, не можна виключати й того, що самі русалки виходили полювати на берег.
Однак, судячи з того, що русалки боялися яскравого світла, їм було б складно полювати на туристів вдень. А вночі, під час туристичного сезону, цих русалок ловили і показували туристам. Ймовірність того, що саме вони вбивали людей, була низькою.
Зачекайте. Бай Льов раптово пов’язав низку подій. Активність «ловля русалок» вимагала, щоб у цьому морі хтось помер — лише тоді можна було спіймати русалку. Якщо немає мертвих, немає й русалок. Наприклад, вони зловили туристів, які зникли востаннє.
Мешканці цього міста, можливо, навмисно вбивали людей і скидали їхні тіла сюди, щоб ті ставали русалками. А потім вони робили з цього атракціон – ловлю русалок. Так виникла туристична індустрія, яка приваблювала ще більше туристів і полегшувала процес крадіжки.
Недарма доглядач музею казав, що без туристів не буде риболовлі на русалок. Це тому, що всі виловлені русалки – це мертві туристи.
Мер міста дуже любив своїх мешканців, наче ті були його рідними дітьми. Щоб просунути економічний розвиток, приховати злочини містян і ще більше розширити індустрію туризму на темі русалок, Бай Льов вважав, що мер цілком міг сам створювати русалок. Потім їх виловлювали, перетворювали на статуї й виставляли в музеї або просто дозволяли містянам розпоряджатися ними на власний розсуд.
Поліція, звісно ж, не могла знайти жодних тіл – ті вже були перероблені й перетворені на статуї…
Ці статуї русалок були тілами попередніх туристів, а всередині них – душі загиблих. Душі ставали монстрами і, жадаючи помсти, починали заражати мешканців міста. Вони перетворювали мешканців на свої амулети.
Під час процесу відчуження мешканці ставали схожими на риб, а статуї русалок – на людей. Вони ніби мінялися місцями.
Таким чином, амулети у складі під музеєм – це насправді мешканці міста Сирен, а моряки на кораблі – це душі тих, хто загинув у глибинах моря. Вони більше не люди, а монстри.
Проте в цьому припущенні досі бракувало одного елементу. Статуї русалок мали три форми: лялечка, кокон і метелик.
Бай Льов звузив очі. Згідно з логікою розвитку, цим статуям не вистачає ще одного стану. Личинка — найчисленніший і найуразливіший етап.
Личинки... Бай Льов повільно прикрив живіт. Шматок риби, який він щойно з’їв, ніби повзав уздовж стінок його шлунка. Бай Льов подивився на свої бліді пальці, крізь шкіру вже проступали тонкі лінії луски. Він відчув свербіж з обох боків щелепи — здавалося, ніби проростають зябра.
Бай Льов повільно обернувся. Троє людей, що прийшли з ним, досі шалено їли. Вони вже майже не виглядали людьми, особливо Андре. Той жадібно запихав рибу собі до рота, його волосся перетворилося на кістяні шипи, що стирчали, мов плавники, а місток носа вкрився темно-зеленою лускою.
[Попередження: Гравець Бай Льов увійшов у стан відчуження. Ваш розумовий показник знижується. Будь ласка, розрізняйте ілюзію та реальність.]
Бай Льов подумав: усе сходиться. Це й був останній монстр у книзі монстрів – фінальна форма статуй русалок: стадія личинки. Будь-хто, хто входив до міста Сирен або залишався там, ставаючи ось такою істотою. Найслабша форма, яку найпростіше з’їсти, убити або пограбувати.
Нинішній Бай Льов – це найслабша форма статуї русалки, личинка.
[Книга монстрів міста Сирен оновлена – Русалка (4/4)]
[Назва монстра: Русалка (форма личинки)]
[Слабкості: ??? (не досліджено)]
[Метод атаки: ??? (не досліджено)]
[Усі сторінки Книги монстрів міста Сирен розблоковано. Будь ласка, досліджуйте відсутні частини книги.]
Андре витер гниле м’ясо з вуст і відштовхнувся від столу. Його рота заповнили дрібні, гострі зуби, що тягнулися аж до підборіддя. Він виглядав як клоун із кривавою рибою в роті і сказав:
— Бай Льов, ти пам’ятаєш нашу угоду?
Бай Льов повільно кліпнув, приваблений дивним запахом тіла Андре.
— Пам’ятаю. Провести ніч на човні, так?
Андре зловісно всміхнувся, а його рот розтягнувся аж до вуха:
— А чому б нам не провести ніч у цьому морі, повному русалок?
Він подивився на Бай Льова, довгий язик вилизав рештки м’яса з куточків рота. Андре піднявся на повен зріст перед Бай Льовом і посміхнувся ще зліше.
