Очі Андре, звернені до Бай Льова, були вкрай красномовними. Вони були наповнені голодом – жагою їжі.
Андре засміявся:
— Я ще не наївся. Якщо посеред ночі якась риба спробує перевернути мій човен, я підберу її й з’їм.
Він, очевидно, говорив про вбивство й поїдання русалок, але його погляд постійно зупинявся на шиї Бай Льова. Здавалося, що він говорить про поїдання саме Бай Льова.
Думки Бай Льова почали сповільнюватися. Це, мабуть, був ефект від зниження ментального рівня. Лише тепер він усвідомив, наскільки сильний аромат іде від тіла Андре. На якусь мить йому навіть захотілося вкусити його. У очах Андре, який зазнав більш серйозної стадії відчуження, він здавався смачнішою їжею.
Бай Льов хотів з’їсти сам себе.
Однак його фізична сила, інтелект і навіть швидкість реакції вже різко впали. Панель характеристик почала мерехтіти, а рівень ментального стану перебував на межі – лише 60 балів. Якщо він опиниться в морі поруч з повністю відчуженим Андре, то, в разі бою, точно загине.
Напевно був якийсь спосіб протистояти Андре, але вся інформація в голові Бай Льова здавалася накритою напівпрозорою тканиною. Він ніби бачив план, але не міг його згадати. Бай Льов відчував, що колись уже підготував спосіб розправитися з Андре, але не міг пригадати його.
Він повільно кліпнув, похитнувся і прошепотів щось сам до себе.
Група людей перед маленьким телевізором побачила, як Бай Льов похитнувся, і їхні серця завмерли.
Ван Швень, який весь цей час стежив за Бай Льовом, знав, що той – дуже талановитий гравець. Він бачив чимало проходжень міста Сирен, але ще ніколи не нервував так сильно. Затамувавши подих, Ван Швень стиснув руки й майже пошепки промовив:
– Бай Льов зазнав відчуження, і його ментальний стан ось-ось впаде нижче 60. Він почне бачити галюцинації.
Навколо Ван Швеня зібралося багато людей, і всі підсвідомо стишили голоси. Гравець, який раніше вже проходив цю гру разом із Ван Швенем, заговорив із суперечливими емоціями:
— Шістдесят. Це межа життя і смерті.
Ментальний рівень 60 – це межа між реальністю та ілюзіями. Якщо він вище 60, то гравець бореться лише з монстрами. Але якщо показник падає нижче – доводиться боротися ще й зі своїми галюцинаціями.
А це значно важче, ніж протистояти монстрам.
У монстрів можна знайти слабкі місця, діяти за певною логікою. А ілюзії породжує твоя власна свідомість – і ти ніколи не знатимеш, у чому їхня слабкість чи є вони взагалі реальні.
Саме тому гравці з високим ментальним рівнем мають величезну перевагу, і Бай Льов привертав до себе таку велику увагу.
Ті, хто легко лякається або піддається впливу духу монстрів, швидко падають нижче 60, а після цього рівень смертності різко зростає. Багато хто просто помирає від страху перед власними галюцинаціями. Саме тому ментальне значення в 60 очок серед гравців називають «рубежем життя й смерті».
Коментарі глядачів були пронизані жалем:
— Він круто тримався. Так довго не падав нижче шістдесяти.
— Без предмета, що відновлює ментальний стан, буде тільки гірше. Думаю, його життя на волосині.
— Рівень виживання новачків у місті Сирен становить лише 1%. Вони не дивилися проходження і не купували заздалегідь предметів для захисту ментального стану. Для них ця гра фактично непрохідна.
— Але ж вона не зовсім непрохідна, так? Хіба минула партія новачків не пройшла випробування?
— Ха-ха, єдиний гравець з останньої сотні новачків, що пройшов місто Сирен, вийшов із ментальним рівнем 25. Він збожеволів одразу після виходу з гри. І що з того, що він пройшов?
— Цей новачок, певно, от-от збожеволіє.
— Пішли. Якщо він збожеволіє, то дивитися далі немає сенсу.
— Гм, мені подобається, як спокійно він грає, але якщо менталка впаде нижче 60... ем... забудьмо про це.
***
[7 нових глядачів вподобали маленьке ТБ Бай Льова. 17 нових глядачів зберегли маленьке ТБ Бай Льова. 0 людей задонатили йому, і 0 людей натиснули «дизлайк» на гравця Бай Льова.]
[Зараз гравця Бай Льова дивляться 20 людей. За хвилину ти втратив 300 глядачів. Що за нудну дурницю ти встиг утнути~?]
[Рейтинг популярності гравця Бай Льова впав до самого дна, і ти отримав титул "Нікчемний Клоун". Схоже, тепер тільки твоя смерть зможе розважити публіку й викликати в неї сміх~]
***
Моряки на кораблі були в хорошому стані. Вони приготували два маленькі човни – для Андре й Бай Льова, щоб спустити їх у відкриту воду. Бай Льов виглядав розгубленим і стояв біля поручнів, дивлячись у морську темряву. Він навіть попросив у моряка додаткову ковдру, мовляв, йому вночі буде холодно в човні.
Моряк глузливо глянув на нього й кинув у човен дві-три товсті ковдри, після чого з іронією сказав:
— Бажаю доброї ночі, пане Бай. Якщо, звісно, вам вдасться прокинутися.
Бай Льов усміхнувся:
— Вдасться.
По обидва боки від човнів Андре та Бай Льова було багато малих човнів. У них сиділи рибалки, схожі на глибоководних риб. Ці рибалки дивно нагадували Андре. У темряві горіли лише маленькі вогники. У цьому тьмяному світлі очі рибалок світилися слабким зеленим. Вони стояли на човнах, що гойдалися на хвилях, однак самі рибалки не рухалися. Вони просто витріщались на Бай Льова, що сидів у човні з ковдрами, й злегка ворушили зябрами, немов спостерігали здобиччю перед собою.
Андре стояв у іншому човні, недалеко від Бай Льова. Його рот вже наповнився слиною, а очі світилися тим самим зеленим світлом, що й у рибалок. Він хрипко прошепотів:
— Бай Льов, бери свої дурні ковдри й іди спати на дно.
Великий корабель повільно віддалявся. Один із моряків сказав, що наступного ранку вони повернуться, щоби забрати їх.
Бай Льов озирнувся. Окрім Андре, поблизу було ще багато рибалок, які не відпливли разом із кораблем. Навпаки – вони поступово підпливали ближче до них з Андре й оточували з усіх боків.
Навіть при настільки затуманеному розумі Бай Льов чудово розумів, що він – найслабший "личинка" серед усіх тут присутніх. Рибалки вже віддали всіх русалок морякам, а йому доведеться провести ніч із голодними виродками. Його, ймовірно, розірвуть на шматки й зжеруть ще до того, як пройде пів години. До того ж поруч із ним – Андре, що стежить за кожним рухом. Посеред нічного моря Бай Льов був повністю безпорадний.
Можливо, його вже почало змінювати, але стрибати в море, щоби втекти – не найкраще рішення. В нього була лише початкова стадія відчуження. Бай Льов відчував, що міг дихати ротом і носом, а от зябра біля вух ще не функціонували. Невідомо, чи міг він дихати під водою. Навіть якщо так – у нього точно не вистачить сил, аби вплав втекти від цих глибоко змінених рибалок та Андре. Стрибок у море – це просто вибір між смертю над водою чи смертю під нею.
У Бай Льова також було завдання «корабель істинного кохання». У такій ситуації, де вижити здавалося надзвичайно складно, він мав залишитися на човні всю ніч і ще перемогти Андре. Це було неможливо. Ван Швень повільно відклав ручку, якою безперервно щось записував, і щиро зітхнув:
— Шкода, найкращий предмет для перемоги в цій ставці – це водяна бульбашка. Цей предмет може відлякувати риб. Якщо купити дві і використати тричі, то можна протриматися до світанку. Так, вона трохи дорога – 140 очок, але дуже корисна. Якби Бай Льов не витрачав свої бали без розбору, йому було б легко це зробити.
Гравець поруч із ним теж кивнув у знак згоди. Він схрестив руки на грудях і знехотя похитав головою:
— Зрештою, він новачок. Це нормально, що він не вміє грати. Цей Бай Льов часом показує відмінні результати, але постійно дуріє. Це типова проблема новачків.
— Очевидно ж, що водяна бульбашка — це предмет із високою популярністю, а він її не купив. Натомість купив алкоголь. Що алкоголь може зробити в цій ситуації? Продезінфікувати себе перед тим, як піде до рибалок як чистенький корм?
Залишки аудиторії почали поступово розходитися.
У цей момент човен Андре раптово сильно хитнуло на екрані. На нього стрибнула істота – не людина, а русал. Він відкрив рота і вищирився на Андре з гострими зубами. Глядачі, які вже збиралися йти, завмерли на місці.
Ван Швень різко поправив окуляри і нахилився вперед:
— Що за маячня? Рибалки й Андре ж мали напасти на гравця! Чому вони напали на Андре?!
Русал на човні Андре був дуже лютий. Він був мокрий, бо щойно виліз із моря, і, потрапивши на беззахисний човен Андре, одразу вчепився йому в шию. Андре закричав, а зябра з обох боків його шиї здригнулися від болю.
На човен бризнула чорна смердюча кров, частина її потрапила в море й змішалась із темною водою.
Запах крові миттєво поширився по морю. Всі рибалки видали дивний звук, ніби ковтали слину, і їхні очі повільно повернулись у бік човна Андре.
Він став для них привабливою здобиччю. Човни, які раніше пливли до Бай Льова, змінили курс і зібралися навколо човна Андре.
Почулися моторошні звуки жування. Човен Андре був повністю заповнений голодними русалами. Він у паніці спробував стрибнути в море, але його схопили за щиколотки й потягнули назад. Русали заполонили весь човен. Андре підняв руку й видав хрипкий, приглушений стогін болю – його цілком накрила купа мерзенних істот, що жадібно вгризались у його тіло.
