— Чорт забирай! — Ван Швень вибухнув. — Я ще не зібрав жодної інформації про NPC божественного рівня. Не йди на самогубство! Ти будеш відчужений, якщо зіткнешся з нею, і твоє ментальне здоров’я знизиться. Коли це станеться, ти будеш розгубленим. В такому стані, ти не зможеш відрізнити реальність від ілюзії. Якого біса ти так граєш?!
Збуджені прокльони Ван Швеня привернули увагу ще однієї людини.
Гравці в цій частині екранів або захоплювались тими, хто грав жорстко й видовищно, аби привернути увагу, або просто любили смерть. Проте вони не терпіли бездарної гри на шляху до загибелі. Тому глядачам, що блукали тут, подобалося дивитися на ефектні смерті. Коли вони побачили, як Бай Льов тягнеться до статуї русала, то навіть здивовано вигукнули: «Ого!»
Очі глядача розширились:
— Чорт, це вперше хтось іде на таку очевидну смерть. Він просто підійшов і торкнувся монстра. Навіщо?
— Що це за випробування? Нумо подивимось… Місто Сирен. Я пам'ятаю, що монстри тут – статуї русалок. Зустріч із ними призведе до твого поступового відчуження. Коли я проходив це випробування, я не встигав ховатись. А він сам до них йде? Навіть у секції Посмертної комедії ще не було такого гравця…
— Він дійсно йде на смерть. Новачок правда впав сюди з центральних екранів. Що він такого зробив, аби потрапити сюди…
Ван Швень, показавши на Бай Льова, який торкався статуї русалки, заговорив до глядача:
— Я слідкував за ним від центральних екранів. Він дуже швидко набрав очки – майже сто! І знаєш, на що він їх витратив?..
— Сто очок?! — глядач здивувався. Він кинув погляд на час, зазначений на маленькому екрані. — Тільки другий день, і він вже отримав сто очок? Швидкість на рівні Бога Му. Його проходження таке ефектне, то чому ж він потрапив у посмертну комедію?
Глядач не встиг договорити, як на маленькому екрані телевізора Бай Льов уже наблизив обличчя до статуї русала й провів пальцями по його контурах. Вираз обличчя глядача змінився, і він додав із дещо суперечливим відтінком:
— Втім, з огляду на стиль його гри – нічого дивного. Виглядає так, ніби він діє достатньо холоднокровно… Що він купив? За сто очок у місті Сирен можна придбати чимало корисного. Смолоскип і водяна сфера разом коштують майже сотню. Це найкращі предмети для проходження цього випробування.
— Ні, він не купив нічого з цього, — відсторонено озвався Ван Швень. — Він купив дев’ять бочок висококонцентрованого спирту – разом 54 літри.
— Що? — глядач здивовано і з якимось подивом поглянув на маленький екран. — …Дев’ять бочок спирту? Він що, збирається спалити місто Сирен? Це ж майже сто очок. Справжнє марнотратство. Вогонь і світло від палаючого спирту не діють ні на статуй, ні на матросів. Невже він купив спирт просто навмання? Але якщо він торкнеться статуї й одразу помре – то хоч не втратить очки даремно. Теж своєрідна економія.
Ван Швень помітив щось дивне і наблизився до екрану.
— Що відбувається? Він торкається її вже досить довго. Чому досі не почав піддаватися впливу статуй?
Інший глядач насупився і теж нахилився ближче:
— Ні… Вже минуло п’ять хвилин. Він мав би повністю втратити розум через вплив статуї, скинувши психічне здоров’я до нуля – і гра вже мала б закінчитися поразкою.
Бай Льов легко проводив пальцями по статуї русала. Його рухи були розслаблені, наче він торкався не монстра, а витвору мистецтва. На обличчі не було й сліду страху. Здавалося, він говорить до статуї:
— І справді, твоє обличчя не змінилося на моє. Раніше, коли ці статуї атакували й намагалися інкубувати мене, їхні обличчя починали нагадувати моє. Але твоє залишилося незмінним. Вони були ще на стадії лялечки. А ти не можеш мене змінити дотиком, бо вже…
Він усміхнувся, дивлячись на обличчя статуї зверхньо, й тихо видихнув:
— У тебе чуже обличчя. Ти — оберіг цих матросів. Ти — їхній кокон.
Статуя русала під рукою Бай Льова мала обличчя одного з матросів, яких він нещодавно бачив на палубі. Вони були ідентичні. Бай Льов торкнувся пальців статуї – вони були холодні, тонкі, й зовсім не схожі на ті статуї, що він бачив у музеї. Матеріал був крихкий і легкий, не мармуровий, як зазвичай. Під світлом ліхтарика впритул було видно: статуї напівпрозорі, тонкі, як мушля. Здавалося, їх можна розбити одним дотиком.
Ці статуї виглядали точнісінько як працівник рецепції в готелі. Вони більше нагадували так звані "обереги-русали", які в «Книзі монстрів» згадувалися ще і як "форма кокона". Якщо Бай Льов не помилявся, усі статуї в цьому складі – це обереги матросів. Їхні кокони. А кокони не здатні до атаки. Якщо статуї змінилися з лялечки на кокон, це означає, що створіння всередині вже стали метеликами, залишивши лише порожню оболонку.
Матроси, які бродять кораблем, – це ті ж самі монстри, що були всередині цих статуй.
[«Книга монстрів міста Сирен» оновлена — Русал-матрос (3/4)]
[Назва монстра: Русал-матрос (стадія метелика)]
[Слабкі сторони: ??? (не досліджено)]
[Методи атаки: ??? (не досліджено)]
Ван Швень і глядач перед екраном завмерли.
— Я переглядав записи проходження Міста сирен безліч разів, і ніхто ще не знаходив, що статуї внизу корабля – це монстри. Як тільки гравець туди спускався, його лякали складські приміщення зі статуями русалів. Статуї починали переслідування, і їм доводилося тікати. А тоді вже матроси-русали біля дверей долучалися до погоні. Саме тут загинуло багато гравців. То як Бай Льов дізнався, що ці статуї не треба оминати? І ще – він оновив третю сторінку «Книги монстрів» так рано?!
Глядач був шокований.
— Чорт! Здається, він збирається зібрати всі сторінки «Книги монстрів міста Сирен» і пройти випробування! Це просто неймовірно! Він тільки торкнувся статуї – і відкрилося третє оновлення. Останнім, хто зібрав усю Книгу, був Бог Му, так?
— Не може бути! — Ван Швень отямився і відразу заперечив. Він підняв окуляри та подивився на Бай Льова одночасно з захопленням і жалем.
Ван Швень зітхнув і похитав головою:
— Йому не пощастило. Друга сторінка, що з’явилася в книзі монстрів, стосується мандрівного NPC – Короля Сирен. Ймовірність пройти випробування дуже низька. Навіть якщо він завершить гру до того, як прокинеться Король Сирен, він все одно не зможе зібрати сторінку про нього в книзі монстрів. У Короля немає слабких місць. Щоб відкрити сторінку, потрібно дослідити спосіб атаки. А щоб дослідити його, ворог має напасти. Але як тільки цей NPC-баг активується, гравець неминуче помре. Отже, зібрати всі сторінки просто неможливо – і він усе одно не поб’є рекорд Бога Му.
— Що?! Він ще й натрапив на мандрівного NPC?! — глядач вигукнув і подивився на Бая Льова з повагою. — Вперше бачу, щоб гравець залишався живим після зустрічі з мандрівним NPC. Зазвичай усі намагаються вийти з гри. А цей продовжує грати. Він що, взагалі не боїться?
— Ті, хто нічого не знає, не можуть боятись, — усміхнувся Ван Шун. — Він новачок.
Їхня збуджена розмова швидко привернула увагу інших глядачів. У залі з центральними екранами зазвичай надають перевагу професійним проходженням — люди хочуть бачити, проходження інстансу з найкращими предметами. Якби з’явився такий дивак, як Бай Льов, який заради економії балів іде нетрадиційним шляхом, більшість просто не звернула б уваги.
Але тут, у зоні "Посмертної комедії", навпаки – усі обожнюють тих, хто ходить по краю леза й проходить рівні, балансуючи на межі виживання. Новина, що Бай Льов у перший день відкрив три сторінки книги монстрів та ще й натрапив на NPC рівня Бога, привернула натовп глядачів.
— Оце так гра!
— Так! Я обожнюю, коли вони поводяться як божевільні, але не вмирають!
— Сам торкається статуї, купує тонни алкоголю – це гордо й драйвово! Навіть якщо помре, то хоч гіркого алкоголю нап'ється! Не шкода!
— Не треба слів, просто дій! Бай… як там його? Зараз подивлюсь...
[205 нових глядачів вподобали маленький телевізор Бай Льова, 200 зберегли його, 35 людей задонатили — гравець Бай Льов отримав 35 балів.]
[297 глядачів дивляться маленький телевізор Бай Льова.]
[Вітаємо гравця Бай Льова з підвищенням популярності в зоні “Посмертної комедії” та присвоєнням титулу “Посмертний комік”! Будь ласка, продовжуйте ваш гумористичний ігровий процес і змусьте глядачів сміятись із вашої смертельної гри~]
Після того як Бай Льов зрозумів, що матроси – це монстри, він перестав іти нагору. Якщо його припущення правильне, то двері складу, куди його заманили, охороняють саме ці матроси. Якщо він зараз підніметься, то розлютить їх – і почнеться шалена погоня по палубі.
Більшість гравців, не знаючи, що ці статуї нешкідливі, починають тікати, і потрапляють у засідку – їх оточують з обох боків. Це надзвичайно небезпечна ситуація, що загрожує смертю.
Це ігровий дизайн без жодної естетики, подумав Бай Льов, нудьгуючи. Вийти з ситуації з погонею дуже просто. Потрібно лише... стрибнути в море.
