Місто Сирен

Чотири яскраві промені різко освітили статуї русалок з усіх боків. На якусь мить екран телевізора Бай Льова став набагато яскравішим за інші. Екран засліплював чисто білим сяйвом, на яке неможливо було дивитися прямо.

Під сильним світлом статуї русалок скуто підняли руки, намагаючись затулити очі. Їх засліплювали яскраві промені ліхтариків. Вони почали відступати, ховаючись, наче нещасні злочинці, оточені поліцією. Вони тулилися в центрі яскравого світла, а деякі статуї намагалися врятуватись, прикривши очі руками.

Бай Льов присів перед цими статуями, мов великий демон, і посміхнувся:

— Ах, я справді вгадав. Ви боїтеся світла.

Глядачі поза екраном не знали як реагувати.

— Ти що, лиходій?

— Дідько, це нове використання 3D-проєкторів!

— Як він взагалі здогадався використати 3D-проєктори?! Записати зображення себе з потужним ліхтарем, а потім спрямувати його так, щоб впоратися з цими статуями?

— Чорт! В моїх руках проєктори – мотлох, а в руках профі – справжній копіювальний пристрій. Зброя подвоюється, і її можна використовувати знову й знову.

— Я не втримався і купив ці три 3D-проєктори…

— О, проєктори зараз на знижці! Лише 8 очок за три штуки! Скоріш купляйте!

На екрані гравця, якого всі вихваляли за правильний вибір, була складна ситуація. Він несамовито вимахував факелом перед обличчями русалок, поки намагався прочитати газету, розмочену у гарячій воді. Статуї в той самий час продовжували наступати на нього з жахаючими обличчями і гострими кігтями. Вони постійно наближалися, і здавалося, що гравець ось-ось загине. Це видовище було неймовірно напруженим і захоплюючим подих.

Очевидно, що це була сцена, яка захоплювала дух, проте варто було подивитися на Бай Льова — і все одразу втрачало будь-яку гостроту.

Проєкції Бай Льова оточили русалок, немов поліцейські. Потім він неквапливо струснув газетою й почав читати її біля басейну з гарячою водою, наче справді був на відпочинку. На тлі цього статуї русалок виглядали слабкими, жалюгідними та безпомічними, вони згорнулися у центрі кола й намагалися навіть не рухаютись.

Занадто сильний контраст!

Хтось важко видихнув:

— З цих самих пір, факел здається не найкращим предметом для зачистки Міста Сирен…

[347 користувачів уподобали маленький екран Бай Льова.

355 людей зберегли маленький екран Бай Льова.

21 людина задонатила на маленький екран Бай Льова. Гравець Бай Льов отримав 21 очко.]

[Гравець Бай Льов отримав 300 уподобайок протягом хвилини і його репутація стрімко зросла!]

[Вітання гравцю Бай Льову за підвищення і появу на краю ігрового екрана в центральному лобі. Кількість глядачів стрімко зростає…]

Хтось в трансі дивився на екран Бай Льова.

— Чорт забирай, я вперше бачу гравця в області новачків, якого підвищили і додали на екран у центральному лобі.

— Здається, я... стаю свідком становлення великої шишки…

[Вкладка русалок у “Книзі монстрів” оновилась.]

[Назва монстра: Статуя русалки (форма лялечки), Статуетка-оберіг (форма кокону).]

[Слабкості: прямий людський погляд, яскраве світло (2/3).]

[Метод атаки: інкубація.]

[Гравцю Бай Льову залишилось знайти одну слабкість до закінчення сторінки “статуї русалок”. Відповідна нагорода буде нарахована після завершення гри.]

Бай Льов давно здогадувався, що одна зі слабкостей статуй русалок – страх перед яскравим світлом. Це було досить легко припустити.

Водій колись згадував, що деякі цінні риби виходять лише вночі, бо бояться сильного світла. Та й ловля русалок проходила саме вночі. Можна було без особливих проблем здогадатися, що такі істоти, як русалки, теж бояться світла.

Проте Бай Льов не міг зробити остаточний висновок одразу: чи цей страх тільки статуй, чи живі русалки також намагалися уникати денного світла?

Тому він вирішив почати спостерігати. На вулицях Міста Сирен вдень майже не було видно статуй русалок. Готель і музей Сирен були погано освітлені – і саме тим була їхня найбільша чисельність. Бай Льов зробив ще одне припущення, що статуї можуть не мати слуху чи нюху, але їхній зір мусить бути надзвичайно чутливий, що й викликає таку сильну реакцію.

Відповідь була буквально перед його очима. Статуї русалок боялися яскравого світла.

У Бай Льова в душі завжди жила частка азарту. Зробивши подібні висновки, він спокійно і рішуче почав використовувати ці припущення, шукаючи найбільш вигідний спосіб їх реалізації.

Скільки статуй русалок можна змусити відступити за допомогою сильного світла? Який саме вплив це матиме? Як довго триватиме ефект? Якщо статуї оточуть його, чи зможе він втекти за допомогою світла?

Бай Льов вирішив провести експеримент: він навмисно втягнув статуї русалок у пастку, щоб перевірити, чи буде в нього змога прорватися крізь них, використовуючи яскраве світло і 3D-проєктор. Звичайно, це могло й не спрацювати, але Бай Льов не робив нічого без підготовки. Відповідно до його розрахунків, ймовірність успіху в цій ситуації перевищувала 80%. Це була ситуація, яку він мав би пройти рано чи пізно, тож йому не було сенсу вагатися.

Якщо провалиться – ну, значить провалиться. Без ризику немає виграшу. Це нормально. Грати в ігри це завжди ризик, а він саме і грав у гру.

Проте зараз його увага була прикута до розмоклої газети в басейні з гарячою водою. Бай Льов схопив її і акуратно потягнув задню сторінку руками. Вона дійсно розділилася! Звісно ж це була не звичайна газета.

[Гравець Бай Льов виконав завдання з розділення газетних сторінок у басейні з гарячою водою та отримав 10 очок.]

[21 очко вже нараховано, поточний баланс: 31 очко. Бажаєте придбати предмети?]

Бай Льов відмовився і продовжив розглядати газету. Торкнувшись двох розділених аркушів, він помітив, що одна з частин була значно тоншою. Бай Льов трохи насупився і знову розірвав товстішу частину. Вона знову поділилася на дві окремі сторінки.

Ого. Бай Льов підняв брову. Його майже ввело в оману повідомлення про виконане завдання. Насправді, під верхніми шарами залишились ще аркуші. Якби він не перевірив ще раз, то легко міг би вирішити, що знайшов усю потрібну інформацію.

Хитра гра.

Бай Льов розділяв аркуші газети ще сім чи вісім разів, поки у умивальнику за ним не зібралася купа мокрих, старих листків. Переконавшись, що більше нічого немає, він швидко переглянув заголовки. Усі дев'ять газет містили оголошення про зникнення туристів, опубліковані поліцією. Загальна кількість зниклих... ну, скажімо так, була чимала.

Найраніше зникнення датувалося минулим роком – саме тоді, коли й відкрився Музей Сирен.

Спочатку зникли кілька туристів, і були очевидні сліди пограбування. Популярні туристичні місця завжди пов’язані з подібними інцидентами – одна-дві людини, і це ще не трагедія. У таких багатолюдних місцях завжди трапляються злочини, а поруч ще й море. Впасти у воду чи стати жертвою викрадення – звичайна справа. Таке просто реєструється як випадок.

Однак, за словами Джеффа, світ зовні не знав, що тут зникло стільки людей до минулого місяця. Туристична галузь усе ще процвітала. Лише коли кількість зниклих почала зростати, а дивні речі стали траплятися все частіше, про це заговорили. Минулого місяця тільки в одному Місті Сирен зникло 12 осіб – і це вже стало великою новиною.

Якщо Бай Льов не помилявся, зникнення туристів приховував сам мер Гарріс. Він любив своїх людей, як рідних дітей, і знайшов власний спосіб придушити ці новини, щоб продовжити розвиток туризму.

Судячи з інформації в газетах, місцеві жителі справді зналися на злочинах.

Бай Льов зібрав газети й проєктори та знову направив ліхтарик на статуї. Переконавшись, що вони не рухаються, він вийшов із коридору і попрямував до центрального виставкового залу Музею Сирен, де на нього чекали Люсі та інші.

Говорилося, що у центральному залі зберігався лише скелет русалки, поміщений у щільно зачинену, куленепробивну скляну вітрину. Це був той самий «скелет ідеальної русалки», про який згадував водій, з якого все й почалося.

Цей скелет був наче подарунок моря Місту Сирен. Він приніс місту багатство, але разом із ним і недобру прикмету. Втім, усі бачили лише багатство, яке він приніс, але ніхто не здогадувався, що їхні нинішні нещастя теж походять з одного джерела.

Бай Льов завмер, коли увійшов.

Центральний виставковий зал був круглої форми. Посередині стояла скляна вітрина, схожа на кришталеву труну. Всередині сяяло яскраве біле LED-світло, яке освітлювало «скелет» русалки на 360 градусів без жодної тіні. Бай Льов здивовано подивився на тіло русалки, яке називали скелетом.

Це важко було назвати скелетом, принаймні, на думку Бай Льова.

Люсі дивилася на русалку в скляній вітрині із захопленим виразом.

— Він такий красивий. Я ніколи не бачила... такої досконалої зовнішності. Це навіть не комп’ютерна графіка.

Джефф, здавалося, також був шокований до глибини душі. Хлопець у товстих окулярах із недовірою втупився в русалку, не відомо скільки вже стоячи там.

Як завжди, Андре ставився до цієї істоти з абсолютною зневагою.

— Вас усіх обдурили. Це просто людське тіло з пришитим риб’ячим хвостом, покладене в скляну коробку. Трюк для обману очей... хоча виконано дуже вправно.

Тіло русалки було занурене у рідину в скляній вітрині. Від лівої руки до плеча виднілися білі кістки, тоді як решта тіла виглядала як справжня – жива плоть і кров.

Лінії тіла були елегантні та чіткі, а пропорційні м’язи огортали тонкі кістки. Бульбашки повільно піднімалися в темно-синій рідині, заплутувалися в довгому темно-коричневому волоссі русалки, що плавало, і, нарешті, осідали на довгих віях, мов перлини.

Його очі були заплющені, а обличчя настільки витончене й прекрасне, що здавалося нереальним. Довге, злегка хвилясте волосся огортало його красиві щоки у воді, відкриваючи вуха, зовсім не схожі на людські.

Ліве вухо було плавником, із текстурою, схожою на слюду, що яскраво виблискувала у воді, а праве – кістяним плавником, що виглядав з-під мокрого волосся.

Звивистий риб’ячий хвіст нагадував яскраву, сріблясто-блакитну стрічку у морській воді. Він звисав у скляній вітрині, а перевернуті трикутні лусочки мерехтіли під світлом. Між пальцями правої руки виднівся напівпрозорий перетинчастий прошарок, що перетинався з білою кістлявою лівою рукою на грудях.

Автору є що сказати

Це перша поява ґонґа¹. Цінуйте цього прекрасного, білосніжного, елегантного ґонґа з бездоганною зовнішністю. Незабаром він почорніє.

Сяо² Бай ще не знає, що це його майбутній партнер. Зараз він лише думає, скільки можна виручити за цей труп у реальному світі. Мабуть, дорожче, ніж за свинину.

Ґонґ: …

Давайте зітхнемо зі співчуттям до бідного ґонґа.

¹ – У китайській термінології, особливо в BL літературі та маньхуа, слово "ґонґ" (攻) означає домінуючого партнера у стосунках. Це той персонаж, який виконує активну роль у романтичних або інтимних відносинах. Ґонґ зазвичай характеризується як сильніший, впевненіший у собі, захисник або той, хто бере на себе ініціативу.

² – У китайській мові приставка "Сяо" (小) буквально означає "маленький" або "юний". У іменах та звертаннях вона часто використовується як ласкаве прізвисько або неформальне звертання, що підкреслює близькі стосунки, молодший вік або навіть певну симпатію до людини.