Минуле Арії

Розділ 24: Минуле Арії

 

Вже пройшло три тижні як Марія почала навчати Арію гравітаційній магії.

 

Відношення Арії до Марії лишилося тим самим, але вони безумовно стали ближчими.

 

Навіть якщо Марія була щаслива, що вона була здатна втекти від Етвудів і бути з Хлоєю, вона відчула себе самотньо оскільки ніяк не могла знайти друзів, але завдяки її відносинам з Арією, вона не відчувала себе такою самотньою як раніше.

 

Рано-вранці, на світанку, Марія вчила Арію магії на подвір'ї. Під час уроків, вона боролася із сонливістю розпиляючи навколо себе порошок васабі. Після занять вона навчалася з Арією в бібліотеці. Ось така була рутина в Марії останні три тижні.

 

Марія запитувала багато схожих запитань як у кросворді в Арії та Хлої аби протестувати чи її запитання порушать правила, якщо вона вирішить відкрити свою пащеку.

 

Питання на кшталт, "Ти знаєш щось про Х?" або "Можеш пошукати щось про Х?" чи "І має щось спільне з С?" були безпечними. 

 

"Я ніколи не думала, що просте запитання зможе рознервувати мене".

 

Марія відчула, ніби її навичка комунікації перейшла на новий рівень, оскільки вона постійно питала щось хитре та не прямо.

 

На цей момент, вони шукали підказки аби закінчити розв'язувати кросворд.

 

"Арія справді вправна учениця… вона краще шукає інформацію ніж я. У неї багато знань, особливо про магію. Завдяки їй я була здатна відповісти на більшість питань у кросворді… Але і також завдяки цій бібліотеці. Я тільки зараз зрозуміла, яка вона велика!"

 

Бібліотека Адрашельмської академії насправді називалася «Велика бібліотека» оскільки була дууже великою.

 

Вона була розташована в atrium в центрі палацу. Там було стільки книжок, розставлених на тисячах полиць, які робили з неї вигляд, наче ви в книжковому лісі. Також тут було багато стародавніх писань, залишених тут ще з часів колекціонерки Деймони.

 

"Ех~ Арія виглядає такою чарівною, коли тихо читає книжечки…"

 

Навпроти Марії сиділа Арія, вона перегортала сторінки книги бувши освітленою східним сонцем, віддаючи довгу тінь на стіл.

 

— Маріє, я дещо знайшла про магічні прилади Сансара Маркіза, ти це шукала.

 

Поки дівчинка була зачарована красою Арії, та неочікувано повернула свій погляд на Марію.

 

Марія поспішно відірвала свої очі від Арії й втупилася в книгу.

 

— Гарна робота, Аріє! Дякую тобі.

 

— Тут говориться про те, як перетворити магію на коло як ресурс сили.

 

— Хм?.. Ясно-ясно. То відповідь – "магічне коло", м?

 

— Ти щось казала?

 

— Н-ні. Я розмовляю сама з собою.

 

Помітивши дивну поведінку Марії, Арія поклала руки на стіл і видала серйозний вираз обличчя.

 

— Маріє, чи можу я дещо запитати?

 

— Що таке?

 

— Я думаю, що ти обрала трохи дивний план навчання. Все таке випадкове і не пов'язане між собою. Мені було цікаво, чому.

 

— Це так виглядає?..

 

— Насправді… я чула деякі чутки, у яких кажеться, що ти володієш Деймонівською картою… це правда?

 

— Га?

 

— Найкраща другорічка на магічному факультеті бачила тебе у руках з дивним згортком, підозріло схожим з Деймонівською картою… вона минула власниця, тому не думаю, що вона могла помилитися стосовно цього.

 

— Це…

 

— Ми все це робимо, бо ти маєш щось зробити з тією картою?

 

Марія була здивована, оскільки зараз перед нею сиділа повністю серйозна дівчина.

 

— … — Вона не була впевнена, чи чесна відповідь є гарною ідеєю.

 

— Зрозуміло. Не потрібно відповідати. Все добре. — Арія вирішила скинути маску і всміхнулася Марії.

 

Марія не хотіла відповідати, бо Хлоя сказала їй нікому не розповідати про те, власницею чого вона стала. Вона знала, що Хлоя просто хвилювалася за неї, але тоді вона подумала, що могла б розповісти Арії.

 

Арія допомагала їй близько трьох тижнів. Вона б відчувала себе ще гірше, якби продовжила мовчати.

 

— Аріє… хочеш побачити?..

 

— !? — Арія була, м'яко кажучи, шокована різкою переміною настрою Марії. — М-можна!?..

 

Марія кивнула і витягла мапу з її чарівного мішечка.

 

Тоді вона розгорнула її на столі так, щоб Арія змогла побачити її повністю.

 

— Вона пуста…

 

— Так і знала.. 

 

Хоч і Арія нічого не могла бачити, вона продовжила оглядати її, сподіваючись, що зможе розгледіти літери. Але, попри все вона продовжувала виглядати як аркуш чистого пергаменту.

 

Насправді Марія упевнилася в тому, що лише власник може бачити її зміст показавши Хлої та Віолетті ще у перший день.

 

— Маріє, не відмовиш мені у послузі?

 

— У якій?

 

— Ти б хотіла, аби я допомагала тобі з вирішенням цієї… мапи?

 

"Чому Арія виглядає такою рішучою"

 

— У тебе буде якась власна вигода з цього?

 

— Так. — відповіла вона. Арія виглядала дещо меланхолійно. — Я хочу сказати тобі, але… можеш пообіцяти мені, що нікому не скажеш? Я знаю, звучить дуже егоїстично.

 

— Добре. Я обіцяю.

 

— Дякую. Вибач, може здатися, що я користуюся твоєю добротою, але… 

 

Після тритижневого постійного перебування разом, Арія усвідомила що та була справді доброю дівчинкою. Вона не була суперською учителькою, але завжди викладалася на повну навчаючи її.

 

Марія постійно була названа "суперниця номер один", але її це хвилювало мало. Вона завжди вважала її своєю подругою.

 

Арія не хотіла змагатися з невинним дівчам, але зараз, коли вона дізналася про те, що Марія володіє Деймонівською мапою… у неї не лишалося вибору, як тільки розповісти їй правду.

 

"Я знаю, що Арія щось приховує. Я сподіваюся, що вона більше покладатиметься на мене".

 

Марія відповіла усмішкою, бачачи опущені брови Арії.

 

— Ти завжди витрачаєш свій дорогоцінний час зі мною, тому, тобі не варто хвилюватися. До того ж якщо чесно, я хочу, щоб ти покладалася на мене більше.

 

— Маріє… — почувши слова Марії, Арія поклала руки на груди та глибоко вдихнула.

 

У бібліотеці були лише вони, тож ніхто не міг їх почути.

 

— Це сталося близько шести років тому, коли мені було шість… — Арія почала говорити з сумним виразом обличчя, ніби збирається розповісти дуже сумну історію. — Одного дня, я, разом з Діаною і бабусею пішла до місця, де моя родина вирощувала вишневі персики. Там було багато магів, які супроводжували нас. Ми покинули наше місто каретою. — Арія повернула обличчя і подивилася у далечінь, відтворюючи події минулого. — Місце, до якого ми прямували було недалеко від гір на півночі нашої території. Ми планували переночувати там і на ранок повернутися додому. Хай там як… незадовго після прибуття там з'явився старший дракон.

 

— Старший дракон?..

 

— Так. Звичайно, місце, де ми були, було територією людей. Більшість монстрів оминають людей як тільки можуть, але не старші дракони. Старші дракони, здається, взагалі не зацікавлені у тому, на чиїй території вони знаходяться. Ми були дуже налякані та шоковані водночас. Ми ніколи й уявити не могли, що зустрінемо дракона у такому мирному містечку.

 

— Не кажи мені, що цим старшим драконом був Джірнітра.

 

— Ні, це інший. Його називають Василіск.

 

— Василіск. — Марії здалося, ніби вона вже колись чула подібне ім'я у веб новелах, які читала в минулому житті. — "Якщо не помиляюся… у романах, Василіск міг перетворювати своїх ворогів на камені".

 

— Бабуся насправді відома відьма на наших землях. Вона і супровідні маги билися з драконом аби виграти нам з Діаною трохи часу на втечу. — сказавши це, Арія стиснула кулак до болю і сльози потекли рікою. — Сестра і я втекли, але… бабуся попала під вплив прокляття Василіску, і перетворилася на… камінь… Кх-х… — вона міцно сплющила очі. — Ми змогли забрати бабусю додому, тому, що він втік, отримавши трохи поранень у бою. Мої батько і мати витратили більшість своїх можливостей, аби знайти шлях на зцілення бабусі. Вони найняли висококласних магів і купили усе потрібне приладдя. Вони зробили усе, що могли. Хай там як, в них не вийшло зняти прокляття.

 

— Ясно… — бачачи сповнену муки Арію, Марія не змогла не пустити сльозу.

 

Розповідь Арії нагадала Марії про її бабусю, яка лежала в клініці в Японії. Марія дуже сильно розуміла, через що зараз проходить Арія.

 

— Мій батько мав можливість консультації з нашим директором, Джеймсом де ла Медісоном. Він сказав моєму батькові, що існує така штуковина, яка може зняти прокляття, накладене на нього, знаходиться десь в академії. Він сказав, що це місце можна знайти Деймонівською мапою. Після цього, мій батько подумав, "якщо є щось, що може зняти прокляття кролика, то й не дивно, що має бути щось, що робить зі статуї людину".

 

— Зрозуміло… то ж ти хочеш відшукати ту штуковину і врятувати бабусю?

 

— Так. — Арія кивнула і подивилася на Марію очима, сповненими сльоз. — Саме тому я і хочу бути ученицею номер один на нашому факультеті.

 

— Аби отримати власність над Деймонівською мапою?

 

— Саме так. — Марія повернула погляд на мапу, яка лежала перед ними. — Маріє, вибач мені. Я сказала тобі не поводитися занадто дружньо зі мною і продовжувала називати тебе своєю суперницею. Але, будь ласка, дозволь мені допомогти тобі з розв'язуванням задач у мапі. Я хочу зробити хоч щось, щоб врятувати бабусю

 

Бачачи Арію, яка говорила сумним голосом, Марія підсунулася до неї, і ніжно взявши її руки у свої, стиснула їх.

 

— Звичайно. Допоможімо твої бабусі разом.

 

Переклад з англійської: Buruliy

Подякувати: 4441 1111 3516 9708

T.me/KATARNOVEL