Сонні дні

 Розділ 22: Сонні дні

 

На п'ятий день догляду за клумбами, Марія притулилася до віника і змучено зітхнула дивлячись на ранкове сонце, яке сходило над аркою "Рози-Марії".

 

"Я така сонна… останнім часом я приділяла забагато уваги розгадуванню кросворда. Учора я ледве не заснула прямо в класі!.."

 

Перша половина розкладу для першокурсниць була сфокусована на філософії магії, яка була ну дууже нудною для Марії, тому, що вона вже була навчена чомусь подібному Титанією. Голос викладачки звучав для неї ніби колискова.

 

Хоч вона і знала, що буде в стані напівсну протягом усього дня і всієї ночі, Марія не могла відірватися від розгадування Мапи.

 

Якби вона розгадала кросворд, вона б точно змогла отримати додаткову зірку. Дівчинка не хотіла лишати справу поки не скуштує легендарні солодощі приготовані висококласною шеф-кухаркою з магічного факультету.

 

— Уваа-а-а~.. — позіхнула Марія.

Дівчинка потягнулася руками догори позіхаючи; освіжаюча ранкова роса торкнулася її шкіри. Після цього вона активувала магію вітру, яка допомогла їй закінчити з прибиранням.

 

"Магія вітру, лишаю це на тебе~"

Попри сонливість, вона вправно керувала своєю магією аби зібрати усе мілке сміття і позмітала його до своїх ніг.

 

"Ох… Маю надію, що я зможу стримати своє бажання поспати поки це можливо. Та відьма час від часу поглядала на мене під час лекції вчора. Якщо я засну у неї в класі, вона точно знищить мене".

 

Ця відьма, професорка Кароліна, має бути вправною у ментальній магії, що впливає на розум інших людей. Вона з захопливістю розповідала під час свого заняття про безкорисність цієї навички.

 

Звичайно, такий підвид магії був корисним. Наприклад, це могло б бути корисним як анестезія, щоб полегшити чужий біль, зацікавлювати невмотивованих працівників і навіть пробуджувати чужі приховані можливості.

 

"Говорячи про невмотивованих людей, мені цікаво чи я можу зацікавити кухарів в цьому місті за допомогою моєї ментальної магії аби вони покращили якість їхнього м'яса".

 

Оскільки Марія вивчила багато про магію в цій академії, вона хотіла застосувати усі свої знання так як тільки можливо аби досягти своєї мети – посиденьки з якініку і милими подружками.

 

Вона думала про те, щоб випросити дозвіл на прогулянку аби походити по м'ясним лавкам і подивитися на столицю.

 

"Я хочу погуляти по столиці, але нові студентки не можуть залишати академію до літа… Аґхх.."

 

Правила Адрашельмської академії були жорсткими. Це було заради підвищення продуктивності студенток так високо як тільки можливо у найкоротші терміни.

 

"Про м'ясо я думатиму потім. Проблема в тому… що у мене досі немає друзів!!!" — Марія схилила голову на ручку віника.

Вона думала, що вона могла б знайти багато друзів, але, на жаль, її «заводити знайомства з милими дівчатками» план потерпів крах.

 

Звичайно, тут були причини чому щира і невинна дівчинка як Марія не змогла завести нових подруг, і найбільшою причиною було –

 

"Я досі не можу повірити, що я не можу завести собі подруг тільки через те, що ми з Арією доволі близькі…"

 

Зазвичай Марія здоровкалася з Арією, волаючи: — Арієчко~!! — найголоснішим голосом, яким тільки могла. Як тільки вона помічала її на заняттях, які також відвідувала, то одразу ж сідала біля неї. Марія не розуміла, що це може вплинути на те, як її бачитимуть інші.

 

Насправді це також було через те, що Діана часто хизувалася своєю родиною, показуючи так свій вплив.

 

Хоч статус в академії не мав значення, королівство все ще складалося з впливового аристократичного суспільства, а це означало, що статус мав значення після випуску, коли людина доєднувалася до свого кола.

 

Люди зазвичай віддають перевагу знаходитися навколо впливових осіб, те ж саме і в Адрашельмській академії.

 

Ті, хто хотіли бути під протекцією після випуску і ті, хто хотіли отримувати підтримку аристократичних сімей шукали б способи підповзти ближче до них. І Діана на здивування, мала здатність приваблювати цих людей, тому в неї була сформована групка на кшталт компанії.

 

Хай там що, академія не думала, що це може нашкодити студентському життю, тому, що формування подібних компаній було будуванням відносин між дівчатами.

 

Насправді Діана одного разу запросила Хлою, тоді, коли вона ще недавно стала студенткою номер один на факультеті бізнесу, але того разу вона відмовила їй. Це спричинило німу (не завжди) війну між ними.

 

"Я не знала, що Арія така недоторка". — Марія забрала голову з ручки віника і продовжила змітати купу малого сміття магією вітру.

 

Після, вона ліниво кинула сміття у смітник і взялася за очищення морської води в клумбі "Аква-Софії".

 

— Акво-Софії, ви такі щасливиці, маєте стільки друзів з академії… — очищаючи воду, Марія розмовляла до квітів "Аква-Софія" з сумним обличчям.

 

Багато студенток хотіли зблизитися з Арією тому, що вона була донькою дюка, але Арія відшивала їх. Єдина людина, з якою вона була трохи близькою, – це Марія. І через її титул "убивці драконів", Марія ставала людиною, до якої було важко знайти підхід, особливо першокурсницям.

 

В аристократичних сім'ях, батьки зазвичай вчили своїх дітей розуміти чому і хто з ними хоче дружити, це те, через що Арія була обережною, коли справа доходила до дружби. З іншої сторони, у простих родинах батьки казали, щоб їхні діти не водилися з мутними аристократами.

 

Познайомившись з сусідками, Марія спробувала подружитися з ними, але коли вона запросила їх на вечерю, вони відмовилися. Виглядало так, ніби вони вже згрупувалися у якісь купки. Їм здавалося, що у них будуть проблеми у спілкуванні з іншими, якщо така "знаменитість" як Марія буде з ними дружити.

 

"Мені цікаво, чому вони мені уникають… це через те, що я убила дракона? Я просто мила та невинна дівчинка, хіба ви не бачите?.."

 

Розмірковуючи, Марія продовжувала фільтрувати морську воду зі шлангом у руках.

 

Піднявши шлангу, краплі води виплеснулись у гарному сонячному освітленні.

 

"Я визнаю свою поразку, але не здамся! Колись настане момент, коли я знайду з ними спільну мову!"

 

Насправді Марія мала рацію. Вона ще мала шанс завести нових друзів.

 

До вступу, студентки мали їхні власні життя у їхніх домах з їхнім власним вихованням, тому це було нормально, що у них були проблеми зі спілкуванням і відбудовуванням міжособистих відносин. Після всього, Адрашельмська академія була особливим середовищем, де аристократки та простолюдинки стояли на одних сходах.

 

Хай там що, після якогось часу, бар'єр зникне, лід підтає і буде легше знайти друзів. Студенти завжди мають проблеми на початку їхнього студентського життя.

 

"Це все провина аристократичного суспільства! Якби це була Японія, я б швидко знайшла багато подруг! Аристократичне суспільство – лайно!

 

Тому, що Марія ще не мала багато друзів, вона використовувала свій вільний час на розгадування кросворда.

 

Для Марії, Деймонівська карта стала річчю, за допомоги якої можна було відволіктися від відчуття самотності й смутку.

 

— Цікаво, чим зараз зайнята Арія? Не знаю чому, але мені чомусь здається, що вона останнім часом якась холодна зі мною… — зітхнула Марія зішкрібаючи грязюку.

 

Вона намагалася запросити Арію на обід, але та постійно відмовляла їй. Хай там що, Марія не мала бажання зупинятись.

 

Думаючи про Арію, несподівано –

 

— Ти тільки що назвала моє ім'я? — сказала людина позаду Марії.

 

Вона подивилася назад і побачила красиву срібноволосу дівчинку, освітлену сонцем, яке сходило.

 

Марія заступоріла від здивування.

 

— Ах!.. Арієчко, доброго ранку!

 

— Доброго. Працюєш на славу, з самого ранку прибираєш клумби.

 

— Так! Після всього, це моє покарання.

 

З деяких причин, Марія виперла груди і гордо промовила: — Це мій обов'язок!

 

Вона була така рада, бо Арія заговорила до неї.

 

Бачачи Маріїне усміхнене обличчя, Арія зітхнула. Це був сарказм, але Марія не втямила цього.

 

— Ти й справді дивачка. До речі, ти ще… пам'ятаєш свою обіцянку?..

 

— Обіцянку?

 

— Ти сказала, що навчиш мене гравітаційної магії.

 

— Точно! Звичайно, я все пам'ятаю… Ха-ха.

 

— …Ти забула, га?

 

— Н-ні! Як я могла забути обіцянку, дану тобі? Я ж хотіла навчити тебе її, м?

 

— Гмм… справді?

 

— Так. Ох, зачекай-но хвилинку. Я швидко покінчу з клумбою.

 

Марія швидко закінчила роботу, склала усі інструменти і підбігла до Арії.

 

— Дякую, що зачекала.

 

— Усе готово?

 

— Ага. Почнімо.

 

— Чесно кажучи, я трохи соромлюся того, що мене вчитиме моя суперниця, але я хочу стати краще.

 

— Аріє… — Арія була здивована наполегливістю дівчинки.

Вона всміхнулася Арії і вказала на лавку.

 

— Поговорімо там.

 

— Гаразд. Але спочатку, дозволь мені дещо запитати тебе. Ти справді хочеш навчити мене магії?..

 

Марія кивнула.

 

— Звичайно хочу.

 

— З того, що я знаю, навчання магії кимось іншим коштує не мало грошей. Я думала, що ти збрехала, коли сказала, що навчиш мене…

 

— Га? Я щиро хочу навчати тебе. Кого хвилюють гроші? Я трохи навчила професорку Сабіну пару днів тому гравітаційній магії безплатно. До того ж моя наставниця нічого не казала мені про навчання інших.

 

— Наставниця? Зрозуміло. Вона має бути чудовою чарівницею. Вона допомогла тобі досягти рівня майстра гравітаційної магії ще до того, як ти вступиш сюди. Яка людина твоя наставниця?

 

— Гмм… вона постійно спить і багато позіхає. — Марія всміхнулася, відтворюючи у пам'яті картину позіхаючої Титанії.

 

— "Постійно спить"?.. Яка цікава особа. Сподіваюся, я колись зможу познайомитися з нею.

 

— Агаськи! Якось навідаємось до неї!

 

— Так. Але не зрозумій мене неправильно. Я хочу, щоб вона навчала мене, аби я змогла переплюнути тебе! Ти – мій ворог номер один!

 

— Б-без проблем…

 

— Зробімо це швидко. У нас немає багато часу до сніданку.

 

—
Так. Ходімо. — Марія кивнула з ніжною усмішкою і пройшла до лавки, слідуючи за Арією.

 

Переклад з англійської: Buruliy

Подякувати: 4441 1111 3516 9708

T.me/KATARNOVEL