Оцінка Джірнітри

Розділ 2: Оцінка Джірнітри 

 

 

Першою заговорила королева, коли побачила дракона.

 

 

   — Я гадала, ти покажеш нам його голову…

 

 

    — Хе-хе… Я одразу його в торбинку перенесла!..

 

 

Королева легенько кивнула головою, подивилася на Джірнітру, а потім на Марію.

 

 

   — Маріє, я куплю його в тебе.

 

 

   — Га?! Я планувала продати його в місті…

 

 

   — Йойки, Маріє! Якщо ти виставиш його на продаж десь на базарі, люди розвіють паніку. Не забувай про це. — Королева розсміялася, наче почула найсмішніший анекдот у своєму житті.

 

 

Атмосфера в залі потеплішала через веселий настрій. Королева Куш'ян була маніячкою у питаннях людських ресурсів. Вона призначала людей будь-якого статусу, аби тільки вони приносили користь королівству. Вона заснувала жіночу академію, щоб талановиті жінки могли вільно працювати. Оскільки в королівстві дуже бракує чарівників, такі чарівниці, як Марія, радо вітаються.

 

 

Однак вона ще не усвідомлює того, що дівчинка — інакша.

 

 

   — Гм… Маєте рацію! Я не подумала про це. — Дівчинка засміялася і зашарівшись почухала голову.

 

 

Перша леді королівства Адрашельм розслабилася і всміхнулася до Марії.

 

 

   — З такої туші вийде багато матеріалів. На шкірці також є чимала кількість магічного каменю. Скарб підійди-но. Треба твоя оцінка.

 

 

З такого великого тіла вийде гарний матеріал. На епідермісі також є чимала кількість магічного каменю, що прилип до шкіри. Оцінники, сюди.

 

   Кілька людей, схожих на фінансистів, вискочили та почали щось занотовувати. Їхні очі повністю позначені золотими монетами. На обличчях у всіх був такий вираз, що якби це не була авдиторія, то всі вони хотіли б підійти ближче і побачити Джірнітру. У суворих лицарів, що охороняли двері, свербіло в серці.

 

 

　Амнезія, з іншого боку, відчувала полегшення від того, що її ніхто не звинувачував.

 

　Вона відчуває, що втратила ціле життя через дивну поведінку Марії.

 

 

   — Марія, правильно? — До дівчинки звернулася жінка, схожа на королівську гвардійку-чарівницю, яка раніше вже висловлювала свою думку королеві.

 

 

   — Так.

 

 

   — Я баронеса Дарія де ла Жермер, королівська чарівниця.

 

 

   — Сьома дочка дому Етвудів, Марія де ла...

 

 

   — Знаю. — Царська чарівниця Дарія, нетерпляча, як завжди, перервала її слова, клацнувши пальцями.

 

 

　Марія мало не вигукнула "Вибачте" і затулила рота.

 

 

   — Ти зараз використовуєш гравітаційну магію, чи не так? Де ти цього навчилася? — Дарія, зі стрижкою під каре і в окулярах, гостро дивилася на неї.

 

 

   — Я сама цьому навчилася. Також я вмію літати.

 

 

   — Тобто ти також вмієш використовувати магію польоту.

 

 

   — Саме так!

 

 

   — Лицарко Амнезіє Блу Айз.

 

Тепер викликали Амнезію.

 

 

   — Поясніть, будь ласка, обставини поразки дракона. Коротко.

 

 

   — Так.

 

 

　Амнезія пояснила, що Марія запобігла гравітаційній магії старого магічного дракона Джірнітри за допомогою магічного кола у формі кота, відскочила від нього і зробила аперкот чарами, що імітували чорного пухнастика, а також вистрілила вибуховою вогняною магією, коли він не міг рухатися. Після цього вона недвозначно пояснила, що та розірвала зношену луску за допомогою магії вітру.

 

 

　Під час пояснення Амнезії почало здаватися, що вона вигадує історію, і її вкрив холодний піт.

 

 

　Хто у світі повірить у магічне коло у формі кота, чорні котячі верхні частини, магію вибухового вогню та інші незрозумілі слова?

 

 

   — В її дусі… — Дарія подивилася на Амнезію тьмяними очима.

 

 

　Амнезія — третя дочка графині, але вона має неабиякий талант і була обрана на роль лицарки-вчительки в дівочій академії без жодних зв'язків. Королева також призначила її екзаменаторкою.

 

 

　Дарія думала, що Амнезія ніколи не збреше, але в це було важко повірити.

 

 

   — Маріє. Зараз я вистрілю в тебе магією. Використовуй це магічне коло у формі кота, щоб заблокувати її.

 

 

   — Га? — Раптовий розвиток подій змусив очі Марії заблищати.

 

 

Нетерпляча Дарія не стала чекати. Вона витягнула ціпок на стегні й направила його на Марію.

 

 

   — Ваша величносте, дозволите? 

 

 

   — Не проти. Я хочу подивитися.

 

 

   — Дякую. Маріє, ти готова?

 

 

   — Е? Га?

 

 

   — Чи захиститися гравітаційною магією надто складно? А може, покликати чарівника з палацу, щоб він зробив для нас гравітаційну магію? 

 

 

   — Ні, я в порядку. Але з Вами все буде гаразд?

 

 

   — Тобто?

 

 

   — Ну, це контрмагія, тому кіт полетить до вас…

 

 

Амнезія швидко підійшла до Марії та прошепотіла їй на вухо:

 

 

   — Це баронеса Жермер.

 

 

   — Перепрошую. Баронесо… — Зашарівшись пробубоніла чарівниця.

 

 

   — Нічого страшного. Все гаразд. Це дрібниця. Якщо ти не проти, я вистрелю в тебе за допомогою магії.

 

 

Жермер нетерпляче підіймає окуляри, ніби кажучи, що не може встояти на місці, і на її вустах з'являється усмішка.

 

 

   "А вона любить неприємності, чи не так?" — Припустила Марія. Можливо, вона мала таку особистість, у яку не варто було заглиблюватися.

 

 

   — Розпочнімо. — Промовила баронеса і вистрелила у чарівницю величезною вогняною кулею.

 

 

З глядацької зали підіймається легкий крик.

 

 

   — Боже мій! Дівчинка помре!

 

 

　Серед відлуння десяти різних фраз, Марія негайно циркулювала магічною силою перехоплювача, демонструючи результати своїх тренувань з Титанією.

 

　Коли Марія підняла праву руку, магічне коло у формі кішки розгорнулося, щоб зловити велику вогняну кулю. Пролунав звук, наче сильний вітер вдарив по пальнику, що палав і велика вогняна куля змінила форму, щоб пройти крізь магічне коло у формі кота.

 

Але марно, вона була захоплена магічним колом, перетворилася на рудого кота і змінила курс у бік Жермер.

 

 

Ніби кіт вдарив ногою по стіні й стрибнув.

 

Дарія здивувалася контрмагії та замахала чарівною паличкою в руці.

 

Від удару паличка перетворилася на меч.

 

 

　Рудий кіт завдав удару лапою, але був розрубаний навпіл мечем чарівниці, злетів у повітря з розпачливим "Няв"

 

 

   — Я ніколи не чула про такий спосіб боротьби з магією за допомогою меча, навіть від наставниці. — Марія була вражена витонченими рухами Дарії.

 

 

   "Як легко вона змогла відбити мою магію".

 

 

Дарія, з іншого боку, не могла приховати свого здивування.

 

 

   — Я все чудово розумію. Вибач, що я так несподівано застосувала магію.

 

 

Вона поклала паличку на місце, і Дарія швидко схилила голову.

 

 

   — Зробиш свою вибухову магію вогню наступною.

 

 

   — Що?

 

 

   "Гадаю, вона божевільніша за королеву".

 

 

   — Але тут…

 

 

   — Поквапся. — Дарія готується до отримання магії. Вона обережно ворушить руками.

 

 

   "Ти людина, яка не слухає, чи не так?!"

 

 

Амнезія не могла цього бачити й зробила крок вперед.

 

 

   — Баронесо Жермер. Вибухова магія вогню Марії надзвичайно потужна, здатна змусити зникнути навіть луску демонічного дракона. Використовувати її в залі для глядачів було б нерозумно.

 

 

   — Я можу запобігти цьому, не хвилюйся. Це не має значення.

 

 

   — Ні, я не можу погодитися з цим. Маріє, не варто… — Амнезія дивиться на Марію відчайдушними очима.

 

Вона, звісно, кивнула.

 

 

   — Це не магія, щоб використовувати її на людях. Вибачте, Даріє.

 

 

   — Гаразд. Я зрозуміла. — Дарія поправила окуляри та повернулася на своє місце. — Наступного разу, коли ми зустрінемося, зроби мені послугу.

 

 

   "Тільки б ніколи не перетнулися!.."

 

 

Марія та Амнезія подивилися одна на одну і в душі відчайдушно заволали.

 

 

   — Відійшли від теми. Ми продовжимо оцінку. — Королева, яка зацікавлено спостерігала, відкрила рота.

 

 

Оцінник передав папір селянинові, і той поніс його до трону.

 

Отримавши його, королева сказала, не змінюючи виразу обличчя.

 

 

   — Я куплю демона Джірнітру за тисячу вісімсот золотих монет. Принесіть хтось мені монети.

 

 

Марія думала, що їй почулося. Вона наклала заклинання зцілення на обидва вуха і перевірила ще раз.

 

 

   — Її величносте королево, здається, я чула… тисячу золотих…

 

 

   — Погано розчула? Тисячу вісімсот золотих.

 

 

   — Ц-це буде в-вісімнадцять срібних?.. 

 

 

   — Тобі мало? Гм, а ти нічого така. Гаразд, я підніму до двох тисяч.

 

 

   — Д-д?..

 

 

   "Двадцять тисяч срібняків?!.. Це ж скільки я мала продати даболи?!..”

 

 

　Марія почала усвідомлювати, що зробила щось неймовірне.

 

Переклад з японської: Buruliy 

Редактура: Yuuiopop

Бета: Buruliy

https://t.me/KATARNOVEL
Подякувати: 4441 1111 3516 9708