Аудієнція

Від команди: Хочемо наголосити, що вебверсія другого тому, який ми зараз перекладаємо, має значні відмінності від друкованої книги. Попри те, що персонажі залишаються незмінними, деякі аспекти, такі як сюжет, оформлення та деякі додаткові матеріали, можуть варіюватися.

 

Ми робимо все можливе, щоб забезпечити якісний переклад, передачу емоцій та ідей, які автор вклав у цей роман. Однак, через особливості вебформату, деякі візуальні аспекти й деталі можуть бути незначно змінені або адаптовані для кращого сприйняття читачами.

 

Ми сподіваємося, що ви зрозумієте це і з радістю приймете ранобе у нашому перекладі. Впевнені, що незалежно від формату, ця захоплива історія залишить вас задоволеними нею.

 

Дякуємо за ваше розуміння та підтримку!

 

_______________

 

Розділ 1: Аудієнція

 

Королівство Адрашельм, Королівський столичний палац, головне приміщення.

 

Марія стояла на колінах на червоному килимі. Біла, як простирадло.

 

   "Вона сказала, їй треба відзвітуватися… Але чому я тут?..  Я так хвилююся, переді мною справжнісінька Її Величність Королева!.." — Зі світло-фіолетовим волоссям, одягнена у спідницю і кардиган, подаровані Титанією, Марія виглядала як звичайна дівчинка з не дуже заможної родини.

 

Вона підняла погляд і побачила королеву, яка сиділа на троні. Товста червона мантія, розкішна сукня і скіпетр у руці створювали враження величності. Королівське волосся мало суміш каштанового і золотистого кольорів, воно було зачесане назад, що надавало їй чітко окресленого вигляду. Її очі, як для владної людини, характерно блищали, а брови були напружені, щоб підкреслити її силу волі.

 

   "Виглядає моторошною…"

 

На вигляд вона сувора як до інших, так і до себе. 

Королева перевела погляд на Марію.

 

   — Маріє, йди… — Амнезія, яка стояла поруч, стала на одне коліно, схиливши голову і нервово прошепотіла дівчинці, ніжно підштовхуючи її вперед. Її довге, красиве та світле волосся розкинулося на килимі.

 

Підштовхнута Амнезією, Марія кивнула.

 

   "Чи можна мені просто повернутися додому за допомогою телепортації?.." 

Щоб зробити це в такій ситуації, знадобиться багато сміливості.

 

   — Маріє де ла Етвуд, наймолодша з родини Етвудів, у чому справа? Її Величність Королева наказала вам вийти вперед. — Чоловік, схожий на держслужбовця, звернувся до дівчинки.

 

Марія не витримала і підвелася, трохи похитнувшись, бо довгий час стояла на колінах.

 

   — В-вибачте, Її Величність Королево! — Дівча хутко випрямилося.

 

Її Величність Королева знову акцентувала свій погляд на юній чарівниці, коли та підвелася, і лагідно всміхнулася.

 

   — Не варто так нервувати, — пролунав альтовий голос королеви. — Мене звати Куш'ян Жермен де ла Люзе Адрашельм.

 

   — А мене Марія де ла Етвуд! — Марія низько вклонилася, схиливши голову.

 

Її Величність Королева кивнула.

 

   — Марія… Чула, що ти вбила стародавнього дракона Джірнітру. Я отримала його кігті від Амнезії, як доказ його поразки. — Королева зіщулила очі, і гарно вбраний слуга підніс їй срібну тацю з кігтями Джірнітри. — Результати експертизи підтвердили, що вони його. Хочу поставити тобі одне запитання. У звіті Амнезії сказано, що ти самотужки перемогла його. Це правда?

 

   — Так, я вбила його самотужки. Вона не збрехала.

 

   — Зрозуміло… — Королева кивнула ще раз, і навколо неї зашаруділи ті, хто був схожий на чарівників та держслужбовців.

 

Вони почали перешіптуватися: «Та вона ж дитина…», «Навіть академії не бачила!..», «Якщо це правда, буде моєю дружиною!!», — і так далі: «Схожа на ледацюгу», «Не вірю!», і таке подібне… Ніхто з присутніх навіть уявити не міг, що Марія насправді перемогла Джірнітру.

 

   "Можливо, Джірнітра просто був ослаблений? Гадаю, наставниця б у мить перемогла його…" — Дівчинка сумнівалася. Вона не могла впоратися з невідповідністю між своїми відчуттями й реакцією оточення. Вона не розуміла, навіщо її привезли до королівського палацу.

 

   — Він у моїй торбинці. Хочете подивитися? — Відкинувши голову назад, Марія запропонувала людям навколо неї.

 

Усі в залі перестали перешіптуватися і подивилися на неї. Здавалося, вони не зрозуміли сказаного. Лише королева зрушила з місця і провела рукою по своєму скіпетру.

 

   — Маріє де ла Етвуд… Що ти мала на увазі під тим, що він у твоїй торбинці?

 

Марія дістала з кишені чарівну торбинку, сплеснула руками.

 

   — Він усередині, Ваша Величносте Королево.

 

   — Усередині?.. В цій… ох, торбинці?

 

   — Так. В цій торбинці стародавній дракон Джірнітра, Ваша Величносте.

 

   — Покажеш?

 

   "Гм… він десь близько тридцяти метрів, зала доволі велика, гадаю я зможу. Але проблема з кров'ю… варто використати магію гравітації". — У роздумах Марія почухала голову. — Він трохи завеликий, але якщо люди трохи розступляться…

 

Коли королева дала дозвіл, чарівниця, яка стояла поруч, нервово зробила крок уперед.

 

   — Ваша Величносте Королево, будь ласка, не робіть цього. Ми не знаємо…

 

   — Усе гаразд.

 

Після байдужої відповіді королеви, жінка відступила нахиливши голову.

Вона мала коротке каре та окуляри без помітної оправи. Під мантією на ній була військова форма, яка доводила її належність до королівства. Чи може вона бути членкинею Королівської гвардії?

 

   — Я хочу подивитися. 

 

   — Так!.. — Марія кивнула, розтуливши рота в усмішці.

 

Амнезія, яка досі стояла на колінах позаду неї, шепотіла: — Маріє!.. Маріє!.. Не можу повірити, що ти волочила його тушу аж сюди!.. Не смій діставати його тут!!.. — лицарка з усіх сил намагалася привернути увагу дівчинки.

На жаль, знервована Марія її не чула.

 

За таємничим наказом з чарівної торбинки з'явилося величезне тіло демонічного Джірнітри.

У залі запала тиша.

 

У завислого в повітрі дракона відпадає щелепа. Світло від люстри відбивається від каменів, захованих у лусці Джірнітри.

 

   "Скажіть щось…"

 

Знадобилося щонайменше три хвилини, аби всі, включно з королевою, переварили отриману інформацію.

 

Переклад з японської: Buruliy 

Редактура: Yuuiopop

Бета: Buruliy

https://t.me/KATARNOVEL