Четвертий принц

Тепло, наче у ванній.

Я відчував безпеку від цього тепла, що наче огортало мене.

Але в якийсь момент все припинилося і мене протиснуло через вузький отвір.

Тривога охопила мене від втрати тепла і раптом я більше не відчував тиску.

Це мій найперший спогад.

• Ваша Високосте, ви застудитеся, якщо так стоятимете на вулиці.

Голос покоївки долинув до мене, коли я визирав із вікна.

Краєвид за ним вкритий снігом.

Я насолоджувався цим пейзажем, але так захопився ним, що втрачав лік часу.

• Так. Ходімо назад.

Покоївка підняла мене … і понесла до ліжка.

На ліжку, яке було завелике для одного, лежала людина.

Зовсім немовля.

Спить міцно та спокійно.

Мене обережно вклали поруч з дитиною.

Це ліжечко було зроблене на спеціальне замовлення, щоб у ньому могли спати двоє немовлят.

Вже зрозуміло хто я.

Я - немовля.

Чому я, немовля, можу ясно мислити? Тому що в мене є спогади про моє попереднє життя.

У попередньому житті я був звичайним учнем середньої школи.

Потім, перш ніж я це зрозумів, я перетворився на дитину.

Напевно, це зветься реінкарнацією.

Мертва людина відроджується як інша людина.

У такому випадку я помер у минулому житті.

Останнє, що я пам'ятаю про своє попереднє життя, це був урок з японської літератури.

Тоді я знайшов тріщину в просторі над класом, і я не пам'ятаю, що відбувалося далі.

Тріщини в просторі, такі речі зазвичай не трапляються на Землі.

Це, мабуть, і стало причиною моєї смерті.

І якимось чином я відродився зі спогадами про своє попереднє життя.

Я не можу сказати, що не шкодую, коли згадую про нього.

Навпаки, воно сповнене жалем.

Я був в розквіті своєї юності, мені хотілося б більше розважатися з друзями, і мати дівчину.

Крім того, я вважаю жахливим браком синівської побожності те, що я помер раніше, ніж мої батьки, не кажучи вже про бабусь і дідусів.

Я відчуваю пригніченість від думки, що більше ніколи не зможу зустрітися зі своєю родиною.

Також цікаво, в якому стані школа після моєї смерті.

Мої спогади обриваються тим, що та щілина в просторі вибухнула.

Якщо я загинув тоді, то що сталося з усіма іншими?

Кьоя, Каната, Хасебе-сан, який сиділи поруч, вони також загинули?

Ці думки жахають.

Вранці все було добре, а тепер їх більше не побачу.

Після реінкарнації я продовжував боротися з гнітючою тривогою.

Я не мав жодного уявлення про те, що відбувається, а потім виявився немовлям, цілком природно, що мене охопив неспокій.

Тим більше, що країна, в якій я переродився, була не Японією.

Навіть не Земля.

Зовсім інший світ.

Я зрозумів це лише згодом.

Я не розумів тутешніх слів і ніколи бачив нічого крім дитячої кімнати.

Тому я багато чого не розумів.

Спочатку я думав, що це десь у Європі.

Але як тільки побачив магію, я зрозумів, що це не так.

У цьому світі існує магія.

Вперше я побачив магію, коли видатна людина з церкви дав мені щось, що, як я зрозумів пізніше, звалося благословенням.

Мерехтливе світло огорнуло мене, і я відчув, як сила наповнює моє тіло.

Це не був трюк чи просто моя уява.

Я побачив на власні очі, що магія існує.

Спочатку я був у захваті від цього.

Але потім знову почав хвилюватися.

Чи зможу я ужитися у світі, де існує магія?

У попередньому житті я був звичайнісінькою людиною.

В Японії з цим не було особливих труднощів.

Але в цьому світі мені не дозволено бути звичайним.

Чи зможу я виправдати очікування?

Мені стало неспокійно.

Я відчайдушно вчив тутешні слова.

Незнання мови виявилося страшнішим, ніж я міг собі уявити.

Я не розумів що мені говорять.

Це була справжня безпорадність.

Наче ізольований від усього світу.

 

Я хвилювався, бо перевтілився в іншому світі.

Хвилювався, бо не розумів мови.

Хвилювався, чи не провалюся.

Я хвилювалася за все, але мене врятувала присутність моєї молодшої сестрички, яка мирно спала поруч зі мною.

(Примітка: мені цікаво от звідки він, якщо не розумів слів, знав, що він старший?)

Вона не мала жодних хвилювань.

Сестра безтурботно лежала, ніби в світі не було нічого, про що варто було б турбуватися.

Ну, вона ж немовля, тож це не дивно.

Крихка істота, яке залежить від інших та від світу в цілому.

Такими мають бути немовлята.

Я відчував цю тривогу, тому що в мене є спогади про моє попереднє життя.

І тоді я зрозумів.

Оскільки я маю спогади про своє попереднє життя, я маю бути принаймні психічно сильнішим, ніж моя молодша сестра.

І все ж, чому я переймаюся своїми переживаннями, коли моя молодша сестра поруч така спокійна?

Я ж її старший брат.

Як може брат показувати свою жалюгідність сестрі?

Як старший брат, я повинен виглядати крутим перед молодшою сестрою.

Це звичайна пиха.

Але після цього я перестав хвилюватися.

Я ще не позбувся всіх занепокоєнь.

Але хочу зробити достатньо, щоб захистити свою безпорадну сестру.

Я навчився розмовляти мовою і дізнався трохи більше про цей світ з розмов інших.

З усіх сил рухався, щоб мати змогу навчитися ходити якнайшвидше. 

Завдяки цьому я почав повзати раніше ніж звичайні діти.

Ось так я отримував мотивацію з існування моєї молодшої сестри.

Бути старшим братом, яким вона могла б пишатися.

Це було відправною точкою для мене, четвертого принца королівства Аналейт, Шрайна Загана Аналейт.