Мир

Раз на тиждень я проходив медичний огляд у доктора Сато.

 

Коли я вперше повернувся, я думав, що мене завербують, щоб допомогти з нашими антиаккадськими стратегіями, але мені сказали: «Наступна стратегія вже в середині розробки. Як ми і планували, Аккад вже закохався в тебе.  Наразі, краще, якщо ти будеш у межах моєї досяжності. Все йде гладко.»

 

Мені не давали наказів змінити те, що я робив.

 

З іншого боку, воєнна ситуація в Хумбабі, здається, не була хорошою.

 

— Небезпечно! Дивись, куди ти йдеш!

 

— ААААААААААААААААААА.

 

— Гей! Він справді це зробив!

 

— Хе-хе… Мене так легко прибили…

 

Під час годинної перерви ми всі зібралися перед телевізором у кафетерії. Деякі хлопці були спочатку з штурмового загону, але ніхто не міг стримати своїх нервових гримас.

 

Навіть брати ЧупаКабра, Людина-Тінь та Цучіноко трагічно впали перед Аккадом.

 

Ходили чутки, що Аккад створив власну компанію для матеріально-технічної підтримки, а його союзниками, які почали з’являтися, були його послідовниками з колишнього підрозділу.

 

Тепер, коли він мав організовану підтримку, його бойові здібності неухильно зростали до рівня кайдзіна.

 

Я побачив, як на екрані з’явився Аккад, і наче побачив привида того омріяного домашнього життя.

 

Цікаво, про що ти зараз думаєш?

 

Ти все ще виглядаєш так круто. Але твої щоки трохи гостріші, тож ти виглядаєш трохи більш диким, ніж був, коли ми були разом.

 

Приблизно через два місяці після повернення до Хумбаби доктор Сато викликав мене в будівлю, в якій я раніше не був.

 

Коли я намагався зайти в ліфт, я в щось врізався.

 

О Боже. Мені справді потрібно приділяти більше уваги тому, що переді мною.

 

Я відскочив назад, але перш ніж встиг впасти, мене схопила пара потужних рук.

 

— Вибачте, пані.

 

Я подивився на іншу людину й побачив, що це був великий, зухвалий чоловік, який світився сріблом. Його очі були занадто великі, щоб бути звичайними, і вони були білими, наче їх зовсім не було.

 

Це мав бути останній кайдзін, Грей.

 

— Дякую, але я не жінка.

 

— Тоді я щиро прошу вибачення за помилку. Якщо твоя ласка, не міг би ти сказати мені своє ім’я?

 

— Хірото № 1, пане.

 

— Я Грей. Тобі не потрібно зі мною так ввічливо говорити.

 

Незважаючи на те, що він ніби зійшов, Грей повернувся на ліфт. 

 

— Який поверх? – запитав він і натиснув на відповідну кнопку на сенсорній панелі, коли я відповів.

 

— Це перший раз, коли я зустрів когось, хто є кайдзіном.

 

— Невже? Ну, я також радий познайомитися з тобою. У цій будівлі зберігається надсекретніший кайдзін, тому дозволяється виходити лише обмеженій кількості людей.

 

Він приязно все мені пояснив, і ми разом поїхали вниз, поки не дісталися мого поверху. Я ввів біометричні дані і вийшов з ліфта. Він повільно махнув рукою на прощання, коли ліфт почав підніматися вгору.

 

— Тоді це означає, що Аккад для тебе не кайдзін.

 

Але нікого не було, щоб почути слова Грея.

 

Серйозною справою, яку хотів обговорити доктор Сато, був дефект, який він виявив у моїх внутрішніх органах, через що йому доведеться зробити пересадку.

 

Мені наказали не перестаратися на роботі, дотримуватись канцелярської роботи і припинити будь-яку фізичну працю поза легкими вправами.

 

Проте навіть після пересадки органу стан мого організму поступово погіршувався.

 

Посеред роботи я все більше і більше губився в думках, деколи впадав у жахливу ненависть до себе, а також мене почало нудити.

 

Незважаючи на легку роботу впродовж дня, я знову був розсіяний, але мої колеги не злилися, а хвилювалися.

 

— Хірото, я справді хвилююся за тебе. Ти повинен попросити, щоб тебе оглянули.

 

— Доктор мене вже ретельно оглянув. Здається, ніде немає проблем.

 

— Ти впевнений, що в твоєму мозку немає жодних порушень? Може якась дивна хвороба?

 

Юкі провів мене до вільної робочої кімнати і спробував посадити на диван.

 

— Можливо, це те, що наш доктор не може помітити.  Просто дозволь мені відвезти тебе до медичного кабінету.  

 

Комунікаційний пристрій в його руці ожив від балаканини, тому я відповів: 

 

— Не перебільшуй.

 

У цей момент пролунала аварійна сигналізація.