Розділ 6.1

ГЛАВА 6.1
🔈Послухати озвучку Розділу 6

У Лу Лісіна стався рецидив, і серце кожного в маєтку затремтіло.

Відчуваючи за собою провину, Цзі Цінцін зиркнула на Лу Літіна.

Цілком логічно, що настільки серйозний та гордовитий чоловік, як Лу Лісін, навіть не маючи почуттів до неї, все одно вважав їх сімейною парою! Коли він побачив як його дружина та рідний брат крутять любов прямо на очах, звісно, розлютувався від такої ганьби. Якщо згадати, що Лу Лісін був людиною на порозі смерті, що ледь оклигала, ясна річ, що він не зміг витримати цей гнів.

Цзі Цінцін молилася, щоб не виявилося, що вона випадково розлютила Лу Лісіна до смерті.

Двері його кімнати прочинилися, вийшов лікар, хитаючи головою. Всі його слова можна було звести до того самого, що й раніше: нічого не вдієш, залишається лише чекати на смерть пацієнта.

Цзі Цінцін полегшено зітхнула.

Так чи інакше Лу Лісін був приречений на смерть найближчим часом, але смерть від хвороби та смерть від гніву — то різні речі.

— Схоже, ти розчарована тим, що мій старший брат не помер? — пролунав різкий голос прямо біля вуха Цзі Цінцін. — А ти тільки й чекаєш на його смерть, чи не так? Але, як шкода́, що навіть коли він помре, ти не отримаєш жодної копійки з його спадщини!

Цзі Цінцін знизала Лу Літіна поглядом. У будь-якому випадку, той вже знає все про книжкову Цзі Цінцін, тому їй не має сенсу прикидатися доброчесною.

— Оскільки ти так заговорив, то я більше не прикидатимусь. Так, я прийшла сюди заради незліченного багатства твого старшого брата. Чула, його статки сягають 100 мільярдів. І як його дружина, я перша в черзі на спадок. Якщо я не зможу отримати гроші, то, думаєш, хоч щось впаде тобі, молодшому братові?

У відповідь на слова Цзі Цінцін, Лу Літін несподівано посміхнувся:

— Так і знав, що ти анітрохи не змінилася. Невже ти справді думала, що успадкуєш все братове майно лише тому, що ти його дружина? Цзі Цінцін, це сім’я Лу. Усе, що належить моєму старшому братові, належить родині. А коли він помре, то всю родину Лу успадкую я!

Він досі пам’ятав, якою чистою й безвинною виглядала ця дівчина, коли зустрічалася з ним. Він ніколи не зможе забути її тодішню усмішку. Але він також ніколи не забуде ту глузливу посмішку, з якою вона взяла попідруч молодика з багатої родини та сіла до його розкішного авто.

Хоч як красномовно говори про кохання, та в порівнянні з грошима воно померкне.

Цзі Цінцін засміялася:

— Лу Літін, та ти справжній неук! Відповідно до закону, подружжя, батьки та діти є спадкоємцями першої черги, а лише за ними слідом йдуть брати та сестри. Й ти, другорядний спадкоємець, насмілюєшся залякувати мене? Де поділася твоя совість? Хто дав тобі на це право?

— Ти справді думаєш, що мій дідусь дозволить тобі успадкувати таку велику кількість майна?

Звичайно, Цзі Цінцін знала, що старійшина Лу не дозволить їй успадкувати все багатство Лу Лісіна. Вона просто хотіла позлити цього мерзенного покидька!

— Насправді гроші — то була не найважливіша причина вийти заміж та ввійти до родини Лу. Мені просто захотілося насолодися тим, як ти називатимеш мене старшою невісткою.

Почувши ці слова, Лу Літін на мить скам’янів.

— Я все запитував себе, чому з-поміж стількох багатих родин ти обрала саме сім’ю Лу, а вся річ у тому, що ти не можеш забути про мене, га? — зіщулився Лу Літін. — Коли мій старший брат помре, як довго ти зможеш дотримуватись трауру? Може варто згадати давні традиції, коли по смерті старшого брата, молодший брав його вдову до себе... 

Хоча Цзі Цінцін знала, що Лу Літін був вельми чорноротий, вона не очікувала, що він скаже щось подібне!

— Знаєш що, Лу Літін? Покинути тебе було найкращим рішенням з усіх, які я коли-небудь приймала! Я анітрохи не шкодую про це!

— Цзі Цінцін, ти!..

— Ти справжній мерзотник! — Цзі Цінцін відштовхнула його й пішла у бік кімнати Лу Лісіна, залишивши похмурого Лу Літіна позаду.

Штори у кімнаті Лу Лісіна були закриті з надією, що це сприятиме кращому сну.

Цзі Цінцін тихенько підійшла до ліжка й сіла поруч. Вона подивилася на обличчя Лу Лісіна, який глибоко спав, і зітхнула.

Їй здавалося, що заміжжя з представником родини Лу позбавить її усіх тривог попередньої власниці цього тіла, й навіть не подумала, у яке вовче лігво лізе. Зараз, коли й Лу Лісін, й старійшина Лу живі, то Лу Літін не наважиться їй щось зробити. Але пізніше, ледве ці двоє помруть, її, ненависну невістку, миттю просто викинуть на смітник.

Лу Літін мав рацію. Хіба стане старійшина Лу віддавати їй спадок Лу Лісіна розміром у 100 мільярдів доларів? Все це майно — власність родини Лу, яке можуть успадкувати лише кровні родичі. Отже, зрештою, все потрапить до рук Лу Літіна.

Спогади про те, які знущання довелося перенести її персонажеві у романі після того, як вона впала з верхівки світу на дно, викликали у дівчини головний біль. Особливо згадка про напій, вилитий прямо їй на голову під час бенкету, коли вона була змушена плазувати перед головною героїнею, витираючи її заплямоване взуття.

— Було б так чудово, якби ти й надалі зміг жити... — Цзі Цінцін завжди була дуже чуйною людиною, тому легко уявила себе на місці своєї книжкової тезки. Якби ж тільки Лу Лісін залишився живий, ото б було добре! Попри те, що вони з Лу Лісіном не мали жодних почуттів одне до одного, якби він був поруч, його брат не наважився б поводитися так зухвало.

Перш ніж перевтілитися у романі, Цзі Цінцін присвятила всі сили своїй гидкій родині. Половину життя вона працювала до скону, а тепер їй доведеться прибирати безлад, створений цією порочною другорядною лиходійкою, а може, навіть, постраждати через неї. Цзі Цінцін стало так тоскно, що захотілося померти. Від усіх цих, цілком щирих почуттів вона мало не заплакала на повний голос.

— Лу Лісін, я ладна віддати тобі половину свого життя,
тільки, будь ласка, не вмирай...

=============
// Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі або на сайті. Смакуйте улюблені новели рідною мовою!